Постанова
від 08.08.2023 по справі 480/753/22
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 р. Справа № 480/753/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2022, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі №480/753/22

за позовом ОСОБА_1

до Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області , Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

треті особи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Приватне підприємство агрофірма ''Соснівська'' , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11

про визнання протиправними та скасування рішень, скасування номерів запису про право, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, треті особи: ФОП ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; Приватне підприємство агрофірма ''Соснівська'', в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 12.05.2021 першого відповідача ''Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою'' щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки площею 14,9351 га для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 5922087800:04:003:0397;

- визнати протиправним та скасувати рішення першого відповідача щодо надання дозволів на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення першого відповідача про затвердження землевпорядної документації та встановлення меж землекористування щодо надання у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства вказаним вище громадянам;

- скасувати в Державному кадастровому реєстрі кадастрові номери земельних ділянок: 5922087800:04:003:0500; 5922087800:04:003:0501; 5922087800:04:003:0502; 5922087800:04:003:0503; 5922087800:04:003:0504; 5922087800:04:003:0505; 5922087800:04:003:0506; 5922087800:04:003:0507; 5922087800:04:003:0508;

- скасувати в Державному реєстрі прав номери запису про право: 43803762, 43802452, 43802635, 45496279, 43802867, 43803284, 43803504, 43803387, 43803638;

- зобов`язати першого відповідача надати позивачу дозвіл на розробку документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 14,9351 га, кадастровий номер 5922087800:04:003:0397 для передачі в користування на підставі емфітевзису, з врахуванням рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 по справі № 818/3814/15 та рішення Соснівської сільської ради від 19.08.2020 ''Про погодження відведення цієї земельної ділянки для ведення фермерського господарства''.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 провадження у справі закрито.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 скасувати та ухвалити нове рішення з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було порушено рішення Конституційного суду України, постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України, неповністю та не вірно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, але вважає їх встановленими, зробив висновки, що не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення питання, а саме закриття провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач - Попівська сільська рада Конотопського району Сумської області не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі позивача, оскільки вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, спірну ухвалу без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та у разі, зокрема, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Оскільки сторонами не заявлялись клопотання про розгляд справи за їх участю, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 09.06.2021 позивач звернулась до першого відповідача із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки площею 14,9351 га, кадастровий № 5922087800:04:003:0397 (до коригування документації №5922077800:04:003:0388) строком на 49 років, з посиланням на рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі №818/3814/15.

Перший відповідач зазначив у листі від 06.07.2021, що не є правонаступником Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у судовій справі № 818/3814/15, тому і не зобов`язаний розглядати заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Позивач зазначає, що було здійснено поділ спірної земельної ділянки і створено 9 нових земельних ділянок за кадастровими номерами: 5922087800:04:003:0500; 5922087800:04:003:0501; 5922087800:04:003:0502; 5922087800:04:003:0503; 5922087800:04:003:0504; 5922087800:04:003:0505; 5922087800:04:003:0506; 5922087800:04:003:0507; 5922087800:04:003:0508.

Першим відповідачем були прийняті рішення про надання дозволів на розробку проектів землеустрою на ці ділянки і винесені рішення про затвердження проектів землеустрою та надання у приватну власність земельних ділянок третім особам, про що були внесені записи до Реєстру речових прав на нерухоме майно.

В матеріалах справи міститься рішення першого відповідача від 30.07.2021, яким визнано розподіл земельної ділянки площею 14,9351 га, кадастровий №5922087800:04:003:0397 на дев`ять земельних ділянок, 4 з яких площею 16,6595 га, а 5 - 16,6594 га та надано їх у власність громадянам (третім особам по справі): ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Вказані треті особи в письмових поясненнях зазначили, що ці земельні ділянки перебувають у них на праві приватній власності.

На виконання вимог суду, учасниками справи були надані відповідні витяги з Єдиного державного реєстру речових права на нерухоме майно щодо земельних ділянок, які перебувають у приватній власності третіх осіб.

Перший відповідач надав витяги з Реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим № 5922087800:04:003:0397 закрито 02.09.2021 на підставі поділу об`єкта нерухомого майна за рішенням 30.07.2021. Станом на 13.12.2022 в реєстрі відсутні відомості про земельну ділянку з кадастровим № 5922087800:04:003:0397.

Також, до суду були надані витяги Реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких земельні ділянки за кадастровими номерами: 5922087800:04:003:0500; 5922087800:04:003:0501; 5922087800:04:003:0502; 5922087800:04:003:0503; 5922087800:04:003:0504; 5922087800:04:003:0505; 5922087800:04:003:0506; 5922087800:04:003:0507; 5922087800:04:003:0508 з 02.09.2021 перебувають у приватній власності третіх осіб.

На думку позивача, рішення першого відповідача про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки та рішення щодо надання у приватну власність цієї земельної ділянки третім особам не відповідають вимогам чинного законодавства та є протиправними, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Постановляючи спірну ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що на цей спір не поширюється юрисдикція адміністративного суду, що виключає розгляд цієї справи за правилами КАС України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з позовної заяви, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом щодо скасувати спірного рішення, вважаючи, що таким рішеннямпорушуються її права на земельну ділянку, яка належить на праві власності інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, викладену Європейським судом з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року, в якій Судом зазначено, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У свою чергу, пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Так, приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Тобто, необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

З аналізу вищенаведених норм права можна дійти висновку, що справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з цим обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.

Отже, публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Приписами ч. 3 ст. 19 КАС України встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Згідно із частинами 1 та 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами 2 та 3 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Визначеними статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, яким мають відповідати як цивільні права, так і цивільні інтереси, є:1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно до вимог частин 1, 2, статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний спір не є публічно-правовим, а є спором про право, оскільки позивач вважає, що саме він має право на спірну земельну ділянку, а така земельна ділянка вже фактично належить на праві приватної власності іншим фізичним особам, які, у разі можливого задоволення позовних вимог, можуть бути позбавлені такого права власності, тому фактично можна стверджувати про спір про право.

В той же час, процесуальні інструменти, які передбачені КАС України, не передбачають права і можливості вирішення адміністративними судами вказаних спорів.

Відповідно до вимог статті 152 ЗК України, визначено такі шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Аналіз характеру спірних правовідносин (предмет та підставу позову) та характер порушеного права дає підстави вважати, що спірна земельна ділянка, на яку позивач просила надати дозвіл на розробку документації з землеустрою щодо її відведення у користування, була поділена на 9 земельних ділянок, які на момент розгляду справи перебувають у приватній власності фізичних осіб, що підтверджується витягами з Реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позов пред`явлений з метою захисту саме цивільного права та інтересу, що унеможливлює його вирішення в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що якщо особа стверджує про порушення своїх прав наслідками, спричиненими рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконними таких рішень, їх скасування, визнання дії чи бездіяльності органу державної влади або місцевого самоврядування неправомірними, є способами захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Подібні висновки щодо розгляду даної категорії спорів викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 по справі №921/158/18 та неодноразово були підтримані Верховним Судом у рішеннях від 18.05.2020 справа №824/1034/19-а, від 05.11.2020 справа №160/13455/19, від 26.03.2020 справа №460/1287/19, котрі враховані в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України в ході розгляду колегією суддів даної справи.

Оскільки позовні вимоги стосуються захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, що виникають із цивільних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що зазначений спір носить цивільно-правовий характер (приватноправовий).

Втім, ознаки публічно-правового спору відсутні, а тому даний спір не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до норми п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Приписом ч. 1 ст. 239 КАС України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Крім того, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1 статті 6 Конвенції.

Отже, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми процесуального права.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Одночасно колегія суддів роз`яснює позивачу, що він не позбавлений права для вирішення цього спору звернутися до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства з урахуванням правил територіальної підсудності.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 по справі №480/753/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич

СудДругий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення08.08.2023
Оприлюднено10.08.2023
Номер документу112699848
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками

Судовий реєстр по справі —480/753/22

Постанова від 08.08.2023

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Спаскін О.А.

Ухвала від 17.05.2023

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Спаскін О.А.

Ухвала від 17.05.2023

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Спаскін О.А.

Ухвала від 17.05.2023

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Спаскін О.А.

Ухвала від 25.04.2023

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Спаскін О.А.

Ухвала від 25.04.2023

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Спаскін О.А.

Ухвала від 25.04.2023

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Спаскін О.А.

Ухвала від 08.02.2023

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Спаскін О.А.

Ухвала від 13.12.2022

Адміністративне

Сумський окружний адміністративний суд

А.І. Сидорук

Ухвала від 13.12.2022

Адміністративне

Сумський окружний адміністративний суд

А.І. Сидорук

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні