Постанова

від 08.08.2023 по справі 640/18512/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 640/18512/20

адміністративне провадження № К/9901/41892/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу №640/18512/20

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2021, ухвалене судом у складі головуючого судді Пащенка К.С.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2021, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Собківа Я.М., суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), в якому просив суд:

визнати протиправною бездіяльність МВС України щодо неподання необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області для призначення пенсії за вислугу років;

зобов`язати МВС України подати необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області для призначення пенсії за вислугу років з врахуванням вислуги 25 років 08 місяців 26 днів.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2021, відмовлено в задоволенні позову.

3. Не погодившись з такими судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

4. Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ та 06.11.2015 відповідно до наказу ГУ МВС України у Луганській області № 402 о/с був звільнений зі служби.

6. ОСОБА_1 звернувся до Департаменту персоналу МВС України із заявою, в якій просив підготувати та направити до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України документи для призначення йому пенсії за вислугу років

7. Листом від 09.07.2020 № С-10725/22 Департамент персоналу МВС України повідомив ОСОБА_1 , що його календарна вислуга на день звільнення становить 18 років 02 місяці 25 днів, що не дає йому права на пенсію за вислугою років. У зв`язку з цим, Департамент персоналу МВС України зазначив про відсутність правових підстав для підготовки та надсилання подання про призначення пенсії за вислугу років до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України.

8. 14.07.2020 представник ОСОБА_1 звернувся до голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Луганській області із адвокатським запитом, у якому просив надати інформацію про вислугу років ОСОБА_1 станом на день звільнення (06.11.2015) та надати інформацію про те чи подавалося подання про призначення пенсії ОСОБА_1 .

9. 27.07.2020 листом № ВД5/152 ліквідаційна комісія ГУ МВС України у Луганській області повідомила представнику ОСОБА_1 , що наказом ГУ МВС від 06.11.2015 №402 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ (далі - ОВС) з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні 18 років 02 місяці 25 днів. Також в листі було зазначено, що вислуга позивача в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) становить 07 років 06 місяців 01 день. Ліквідаційна комісія ГУ МВС України у Луганській області акцентувала увагу на тому, що зазначеної вислуги у календарному обчисленні недостатньо для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

10 Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що в Законі №2262-ХІІ чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності вислуги не менше 22 календарних років та 6 місяців та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років і з урахуванням того, що наявна у позивача вислуга в календарному обчисленні менша ніж визначено зазначеною нормою закону, він не має права на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій під час вирішення спору неправильно застосували норми матеріального права, зокрема статті 12 Закону №2262-ХІІ.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.

14. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 затверджений бланк подання про який йдеться у пункті 12 Порядку 3-1 (назва якого «Подання про призначення пенсії»).

16. Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх з справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України.

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

17. Пунктом 12 Порядку № 3-1 передбачено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.

18. Виходячи з положень вищевказаного Порядку, саме уповноважені структурні підрозділи міністерств, інших органів, їх територіальних підрозділів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі наділені функцією з перевірки поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснення обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлення наявності підстав для її призначення.

19. Як було зазначено вище, позивач проходив службу в ГУ МВС України у Луганській області та був звільнений зі служби 06.11.2015 відповідно до наказу ГУ МВС України у Луганській області № 402 о/с.

20. З наведеного слідує, що позивач проходив службу в територіальному органі МВС України, а не в апараті МВС України. При цьому, ОСОБА_1 до суду першої інстанції звернувся з позовом до Міністерства внутрішніх справ України і просив суд зобов`язати саме Міністерство внутрішніх справ України підготувати та направити до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України документи для призначення пенсії за вислугу років.

21. З огляду на такі обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

22. Відповідно до частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

23. Згідно з частиною четвертою статті 48 КАС України якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

24. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належного відповідача й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

25. З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

26. Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

27. Проте суд першої інстанції не з`ясував якими розпорядчими документами в МВС України врегульовано питання щодо підготовки та направлення до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України документів необхідних для призначення пенсії, зокрема, колишнім працівникам територіальних органів МВС України.

При цьому, суд першої інстанції, зазначивши в своєму рішенні, що ліквідаційна комісія ГУ МВС України у Луганській області наділена повноваженнями здійснювати обчислення вислуги років для призначення пенсії особам, які проходили службу в територіальному органі МВС України, розглянув по суті позов до МВС України та не вирішував питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.

28. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення спору в цій справі суд першої інстанції має встановити належного відповідача та вирішити питання про залучення його до участі у справі.

29. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

30. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

31. Зважаючи на викладене та приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 353, 356 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2021 у справі №640/18512/20 скасувати.

Справу №640/18512/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.І. Рибачуксудді А.Ю. Бучик Т.Г. Стрелець