Постанова

від 11.07.2024 по справі 640/18512/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року справа №640/18512/20

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі № 640/18512/20 (головуючий І інстанції Свергун І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність МВС України щодо неподання необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області для призначення пенсії за вислугу років; зобов`язати МВС України подати необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області для призначення пенсії за вислугу років з урахуванням вислуги 25 років 08 місяців 26 днів.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач проходив службу в органах МВС з 2001 року по 2015 рік. 06.11.2015 позивача було звільнено зі служби у зв`язку зі скороченням штатів та станом на 06.11.2015 у нього була вислуга 18 років 2 місяці 25 днів, з урахуванням пільгової вислуги 25 років 08 місяців 26 днів.

10.06.2020 позивачу стало відомо, що розмір вислуги років на момент звільнення давав йому право на отримання пенсії за вислугу років.

15.07.2020 позивач отримав лист від 09.07.2020, яким було відмовлено у задоволенні його заяви, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб пенсії призначаються і виплачуються після звільнення зі служби. Оскільки після звільнення зі служби в ОВС позивач з 07.11.2015 проходив службу у Національній поліції України, то пенсія за вислугу років може бути призначена лише після звільнення зі служби.

Позивач вважає, що зазначений підхід Міністерства внутрішніх справ України є безпідставним, оскільки ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б - д статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2021, відмовлено в задоволенні позову.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 08.08.2023 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2021 скасовано, справу №640/18512/20 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів, Верховний Суд установив, що позивач проходив службу в ГУМВС України у Луганській області та був звільнений зі служби 06.11.2015 відповідно до наказу ГУМВС України у Луганській області № 402 о/с, що свідчить, що позивач проходив службу в територіальному органі МВС України, а не в апараті МВС України. При цьому ОСОБА_1 до суду першої інстанції звернувся з позовом до Міністерства внутрішніх справ України і просив суд зобов`язати саме Міністерство внутрішніх справ України підготувати та направити до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України документи для призначення пенсії за вислугу років.

Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що для правильного вирішення спору в цій справі суд першої інстанції має встановити належного відповідача та вирішити питання про залучення його до участі у справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2825-ІХ, дану справу скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 прийнято до провадження дану адміністративну справу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2023 залучено в якості співвідповідача по справі ліквідаційну комісію УМВС в Луганській області та передано адміністративну справу № 640/18512/20 за підсудністю до Луганського окружного адміністративного суду.

13.03.2024 зазначена адміністративна справа надійшла до Луганського окружного адміністративного суду.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі № 640/18512/20 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України щодо неоформлення та ненаправлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області документів, необхідних для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України підготувати і направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області документи, необхідні для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідач - Міністерство внутрішніх справ України не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що законом не передбачено, що пенсію за вислугу років можна призначити особам при наявності вислуги років, обчисленої на пільгових умовах, а чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається лише при наявності на час звільнення зі служби відповідної календарної вислуги років.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 на дату звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (06.11.2015) мав менше ніж 22 роки та 6 місяців вислуги років, то у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до закону.

Відповідач вважає, що саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії. Позивач такої вислуги у мінімально визначеному законодавством розмірі не має, а тому права на призначення пенсії за вислугу років не здобув.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , перебував на службі в органах внутрішніх справ та 06.11.2015 відповідно до наказу ГУ МВС України у Луганській області № 402 о/с був звільнений зі служби.

Позивач звернувся до Департаменту персоналу МВС України із заявою від 22.06.2020, в якій просив підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області документи для призначення йому пенсії за вислугу років.

Листом від 09.07.2020 № С-10725/22 Департамент персоналу МВС України повідомив позивача, що його календарна вислуга на день звільнення становить 18 років 02 місяці 25 днів, що не дає йому права на пенсію за вислугою років. У зв`язку з цим Департамент персоналу МВС України зазначив про відсутність правових підстав для підготовки та надсилання подання про призначення пенсії за вислугу років до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України.

14.07.2020 представник позивача звернувся до голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Луганській області із адвокатським запитом, у якому просив надати інформацію про вислугу років ОСОБА_1 станом на день звільнення (06.11.2015) та надати інформацію про те, чи подавалося подання про призначення пенсії позивачу.

Листом від 27.07.2020 № ВДЗ/152 ліквідаційна комісія ГУ МВС України у Луганській області повідомила представнику позивача, що наказом ГУ МВС від 06.11.2015 № 402 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні 18 років 02 місяці 25 днів. Також в листі було зазначено, що вислуга позивача в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) становить 07 років 06 місяців 01 день. Ліквідаційна комісія ГУ МВС України у Луганській області акцентувала увагу на тому, що зазначеної вислуги у календарному обчисленні недостатньо для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд зазначає, що Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 та від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 зазначив щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, зміст правовідносин, зокрема, прав та обов`язків особи, не може змінюватися зі зміною законодавчих норм.

З урахуванням наведеного право позивача на зарахування при обчисленні вислуги років на пільгових умовах часу проходження військової служби визначається за тими правилами, які були чинними на момент виникнення відповідного права.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі Закон № 2262-ХІІ).

Згідно з пунктом б статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до пункту а частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону (абзац тринадцятий пункту а частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ).

Частиною першою статті 17 Закону № 2262-ХІІ визначено вичерпний перелік видів служби та періодів часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України 17 липня 1992 року прийнято постанову № 393, якою затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі Постанова № 393).

Згідно з пунктом 1 Постанови № 393 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту; служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Так, підпунктами а та в пункту 3 Постанови № 393 (в редакції, чинній до 19.02.2022) було передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час; в) один місяць служби за півтора місяця: у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами(в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

Разом з тим, порядок обчислення календарної вислуги на пільгових умовах зазнав певних змін.

Постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (набрала чинності з 19.02.2022) внесені зміни до пункту 3 Постанови № 393, а саме передбачено зарахування на пільгових умовах певних періодів до вислуги років лише для визначення розміру пенсії.

Суд зауважує, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, і стаття 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 усунуто розбіжності між Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та Постановою № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 725/1959/17, від 27.03.2018 у справі № 295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 2262-ХІІ у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, порядком № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Вказана позиція була також підтримана у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18.

У вищезазначеній постанові судова палата сформувала такий правовий висновок: В цілях Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до порядку №393.

Верховний Суд в постанові від 31.08.2023 у справі № 200/4951/22 сформував правовий висновок, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 560/9478/22 та від 13.11.2023 у справі № 140/1151/23.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що на день звільнення позивача зі служби його вислуга років у календарному обчисленні становила 18 років 02 місяці 25 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 07 років 06 місяців 01 день.

З урахуванням правових висновків, викладених у зазначених вище постановах Верховного Суду, суд дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022.

Судом встановлено, що на день звільнення зі служби 06.11.2015, діяла редакція Порядку № 393, яка передбачала пільгове зарахування вислуги років.

Отже, позивач має право на призначення йому пенсії за вислугу років згідно з пунктом а статті 12 Закону № 2262-ХІІ, оскільки його вислуга на день звільнення, з врахуванням часу служби, який підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить більше 22 календарних років та 6 місяців (18 років 02 місяці 25 днів + 07 років 06 місяців 01 день).

З наведених підстав відмова Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України в підготовці на направленні до ГУПФУ в Луганській області документів, необхідних для призначення пенсії позивачу, є протиправною.

Наказом МВС України від 17.09.2018 № 760 затверджено інструкцію Про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та з інших соціальних питань.

Вказана інструкція визначає, зокрема, процедуру оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Відповідно до розділу ІІІ вказаної інструкції:

3. Підрозділи персоналу (кадрового забезпечення) апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ та підприємств, що належать до сфери управління МВС, ЦОВВ та Національної гвардії України:

обчислюють вислугу років та за потреби страховий стаж особи, яка набула право на пенсію, оформлюють розрахунок вислуги років для призначення пенсії (далі - розрахунок вислуги років) (додаток 3).

До розрахунку вислуги років додаються такі документи:

витяги з наказів про звільнення зі служби (роботи) та/або виключення з особового (облікового) складу у зв`язку зі смертю із зазначенням вислуги років;

копія послужного списку (за потреби - додаткові відомості з особової справи) особи, яка набула право на пенсію (померлого годувальника);

копія військового квитка або довідка військового комісаріату про період проходження військової служби (за наявності);

копія трудової книжки та/або документи, які підтверджують страховий стаж (стаж роботи);

ознайомлюють особу, яка набула право на пенсію, із розрахунком вислуги років;

надають допомогу в оформленні документів для призначення пенсії особам, які набули право на пенсію.

В 5-денний строк після отримання інформації про прийняття від особи заяви про призначення пенсії розрахунок вислуги років разом з іншими документами, зазначеними в підпункті 1 цього пункту, подається до уповноваженого структурного підрозділу.

4. Підрозділи фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ та підприємств, що належать до сфери управління МВС, ПОВВ та Національної гвардії України, готують:

грошовий атестат;

довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - довідка про додаткові види грошового забезпечення) (додаток 4).

В 5-денний строк після отримання інформації про прийняття від особи заяви про призначення пенсії грошовий атестат та довідка про додаткові види грошового забезпечення подаються до уповноваженого структурного підрозділу..

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб затверджений постановою правління ПФУ від 30.01.2007 № 3-1 (далі Порядок № 3-1).

Відповідно до п. 2 р. 1 Порядку № 3-1 заява про призначення пенсії за вислугу років особою, яка має право на пенсію згідно із Законом за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/ перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства внутрішніх справ України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.

Наказом МВС України від 25.02.2019 № 129 було визначено в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженим структурним підрозділом з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України з покладанням таких функцій на управління координації пенсійних та соціально-гуманітарних питань цього департаменту.

Відповідно до наказу МВС України від 16.04.2021 № 291 визначено в МВС України:

Департамент персоналу уповноваженим структурним підрозділом з підготовки та подання до органів ПФУ документів для призначення (перерахунку) пенсій з покладанням таких функцій на управління координації пенсійних питань та соціальної роботи цього департаменту;

Територіальне медичні об`єднання МВС України по областях, м. Києву уповноваженими установами за видачу довідок про розмір грошового забезпечення з покладанням таких функцій на відповідні сектори (відділ) із соціально гуманітарних питань цих державних установ.

Таким чином, ліквідаційна комісія ГУМВС України у Луганській області не має повноважень щодо оформлення подання та його направлення до ПФУ в разі звернення особи із заявою про призначення пільгової пенсії.

Щодо посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_1 відповідного зразка про призначення пенсії за вислугу років, яка надавалася саме до ГУМВСУ у Луганській області для підготовки та направлення відповідних документів до ПФУ, суд зазначає, що вказана обставина не була підставою для відмови позивачеві в направленні відповідного подання до органу Пенсійного фонду.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі № 640/18512/20 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі № 640/18512/20 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 11 липня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді І.В. Геращенко

І.Д. Компанієць