Рішення

від 08.08.2023 по справі 219/315/22

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/229/998/2023

Справа № 219/315/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року м. Дружківка

Дружківський міськийсуд Донецької області в складі: головуючого суддіШевченко Л. В., за участю секретаря судового засідання Шипілової Г. І., представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

17.01.2022 позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Вимоги позивач мотивує тим, що з 03.01.2001 перебував з ДВП «Укрпромводчермет», яке в подальшому було перетворено в Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», у трудових відносинах на умовах безстрокового трудового договору. Остання займана посада позивача начальник Часовоярського територіального управління, начальник Часовоярської дільниці Часовоярського регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу». Відповідно до наказу від 16.12.2021 № 277-к позивача звільнено 16.12.2021 у зв`язку з втратою довіри до нього як до особи, яка безпосередньо обслуговує товарні цінності, п. 2 ст. 41 КЗпП України. Позивач з вказаним наказом не погоджується та вважає його незаконним. зазначає, що звільнення з підстави втрати довір?я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, слідує, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які, зокрема, одержують їх під звіт. При цьому вирішуючи щодо віднесення особи до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, слід з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків працівника, чи носить виконання ним указаних дій відповідальний. підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. маючи на увазі, що для звільнення працівника з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст.41 К3п України, необхідна наявність обставин зникнення (втрати) чи іншого пошкодження (знецінення) грошових, товарних або культурних цінностей, які безпосередньо обслуговує працівник і за які він несе відповідальність, а не будь-яких інших речей (матеріальних цінностей), які працівнику не були ввірені (отримані під звіт). Водночас помилковим є ототожнення функції з обслуговування грошових товарних цінностей із одержанням їх під звіт та функції контролю за використання грошових коштів і розпорядження ними, які є відмінними за своєю природою. Працівником, який обслуговує грошові і товарні цінності, є той працівник, що має доступ та працює

із такими цінностями безпосередньо і це становить основний зміст його трудових обов`язків. Особи, які здійснюють функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства, не відносяться до вказаного кола працівників і такі особи не можуть бути суб`єктами звільнення за п.2 ч. 1 ст.41 КЗпП України.

Згідно з оскаржуваним наказом за результатами інвентаризації запасів в Часовоярському територіальному управлінні виявлено розбіжність між обліковими та фактичними даними за номенклатурним номером 88505 Щебень б/у у кількості 760,907 тон. Актом комісії Часовоярського РВУ від 17.11.2021р. підтверджено наявність щебеню тільки в кількості 231 т замість 991,907 т за даними бухгалтерського обліку. Таким чином, встановлено нестачу у кількості 760,907 т щебеню. Матеріально відповідальною особою, з якою укладено договір про повну матеріальну відповідальність, є начальник Часовоярського територіального управління Корчевський С. А. Разом з тим, конкретних винних дій позивача із вказівкою, в чому полягає його вина, в оскаржуваному наказі не зазначено. Згідно з пояснювальною запискою позивача вказаний щебінь знаходився у біофільтрі на території очисних споруд. Під час виконання будівельних робіт по реконструкції очисних споруд підрядником ТОВ «ДНЕПР ЕКОСТРОЙ» біофільтр було ліквідовано, а на його місці встановлено нові біодиски, при цьому залишки щебеню б/у демонтовано. В процесі виконання будівельних робіт у підрядника виникла необхідність використання вказаного щебеню. У зв`язку з цим директор Часовоярського РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» звертався з листом від 03.12.2021 № 4/06/2507 до директора ТОВ «ДНЕПР ЕКОСТРОЙ щодо оплати вартості використаного щебеню в сумі 33236,42 грн. На виконання вказаного листа ТОВ «ДНЕПР ЕКОСТРОЙ» сплатило на користь відповідача 33236,42 грн. згідно платіжного доручення № 4416 від 06.12.2021. Позивач вказує, що звільнення проведено безпідставно, у зв`язку з чим наказ про звільнення підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Вважає, що неправомірними діями відповідача, який, порушивши вимоги норм законодавства, вчинив незаконне та безпідставне звільнення позивача, позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку із систематичною протиправною поведінкою роботодавця відносно позивача як працівника. Позивач вважає за необхідне визначити завдану йому моральну шкоду в розмірі 70000,00 грн.

Артемівський міськрайонний суд Донецької області ухвалою від 17.01.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження в цій справі та призначив судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

06.03.2023 справу передано до Дружківського міського суду Донецької області за підсудністю судових справ Артемівського міськрайонного суду.

Представник позивача Гуревич М. Г. в судовому засіданні просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини своєї неявки він суд не сповістив, від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 17.02.2022 року звертався до Артемівського міськрайонного суду з клопотанням про відкладення розгляду справи та з метою підготовки мотивованого відзиву на позовну заяву. Однак, відзив суду не надано.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Між сторонами склалися трудові правовідносини, які регулюються Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ст. 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст. 2, 36, 40, 41 К3пП України).

Як наголошує ст. 2 КЗпП Україниправо громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники мають право в тому числі на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 9 Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою 04.02.94 року тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці (така ж позиція викладена в ухвалі ВСУ від 09 грудня 2015 року в справі № 6-29962св15).

В силу ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 7 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 78-79 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80-81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 03.01.2001 перебував з ДВП «Укрпромводчермет», яке в подальшому було перетворено в Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», у трудових відносинах на умовах безстрокового трудового договору. Остання займана посада позивача начальник Часовоярського територіального управління, начальник Часовоярської дільниці Часовоярського регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», яку він займав з 01.02.2008.

Відповідно до наказу від 16.12.2021 № 277-к позивача звільнено 16.12.2021 у зв`язку з втратою довіри до нього як до особи, яка безпосередньо обслуговує товарні цінності, п. 2 ст. 41 КЗпП України, відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1419117142 від 02.02.2018 фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 .

Статтею 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення,а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 21 КЗпП Українипередбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України ).

Для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КзпП України потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл та інше); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом та інше), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати: чи становить виконання операцій, що пов`язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Зазначену правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй постановівід 20 квітня 2016 року № 6-100цс16. Така правова позиція є незмінною і підстав для відступлення від неї немає. Про це вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.03.2023 по справі № справа № 757/59136/19-ц (провадження № 61-605св22).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічними є постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 573/546/19 (провадження № 61-16215св19), від 20 квітня 2016 року № 6-100цс16.

Верховний Суд також констатує, що звільнення з підстав втрати довір`я (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України ) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і тому подібне) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). Отже, підставою для розірвання трудового договору у зв`язку з втратою довір`я є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення так, як і вина умисна. Однак власник у разі спору зобов`язаний довести і факт порушення, і вину працівника.

Схожі висновки наведені у постановах Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 6-1093цс15 та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у справі № 592/8437/20 (провадження № 61-4858 св 21).

У постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6- 104цс14 вказується: «Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання, чи відноситься позивач до колапрацівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадкунеобхідно з`ясувати: чи становить виконання операцій, що пов`язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Висновків по суті про те, що до основного кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, відносяться особи, які одержують їх під звіт; особи, які здійснюють функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства, не відносяться до вказаного кола працівників і такі особи не можуть бути суб`єктами звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України , дійшов і суд касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг у справах №№ 6-5499св10, 6-4403св12, 6-25870св12, 6-38248св12».

Як роз`яснено в абзаці другому пункту 28 постанови Пленуму верховного Суду України № 9«Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року, звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Виходячи звикладеного тарозуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Отже, підставою для втрати довіри до працівника, що обслуговує матеріальні цінності, можуть бути лише його винні дії або бездіяльність, чи конкретні факти, які дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Сама по собі нестача товарних цінностей або їх надлишок, а також підозра, якщо немає конкретних фактів, не можуть бути підставою для втрати довіри до працівника.

У статті 18 КЗпП Українипередбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.

Принцип обов`язковості колективного договору у трудових правовідносинах та поширення його на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, закріплено і у статтях 5 -9 Закону України «Про колективні договори і угоди».

Втім, ані позивач, ані відповідач не надали доказів укладання колективного договору на підприємстві відповідача.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 134 КЗпП Українивідповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексуукладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до статті 135-1 КЗпП Україниписьмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостійстатті 81 ЦПК Українивизначено, щоцивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін,кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім ипадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посада позивача відсутня в переліку посад/робіт, передбаченому постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24, з якими укладаються письмові договори про повну матеріальну відповідальність, що є цілком зрозумілим, з огляду на відсутність розвитку таких технологій в сфері постачання води.

Водночас, зазначене не спростовує того, що лише обставина відсутності такої посади у зазначеному переліку не може бути підставоюдля спростування доводів позивача, що договір про повну матеріальну відповідальність є недійсним.

Верховний Суд у постанові від 29.03.2023 по справі 953/13430/20 зазначав, що повна матеріальна відповідальність виникає у працівника за таких підстав в сукупності: працівник обіймає посаду (виконує роботи), яка передбачена Переліком; між роботодавцем та працівником укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Згідно ст.135-1 КЗпП України письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та:

1) займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов`язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

2)виконує роботуза трудовимдоговором продистанційну роботуабо пронадомну роботу і користується обладнанням та засобами роботодавця, наданими йому для виконання роботи.

Суду не надано доказів підписання позивачем договору про повну матеріальну відповідальність.

Суд встановив, що з Посадовою інструкцією начальника Часовоярського територіального управління, складеної начальником ПЕС Каребо Е. І., узгодженої головним інженером Долид С. М., юрисконсультом Коноваловою А. А., начальником служби по ОТ Матвєєвим Ю. Ю., начальник ТУ Корчевський С. А. (позивач) ознайомився 05.05.2019.

Згідно з п. 1.2, 1.3 Посадової інструкції начальника Часовоярського територіального управління суттю та особливістю роботи начальника є організація, контроль, аналіз, координація роботи персоналу управління, а також розробка пропозицій з покращення та якісного виконання робіт з водопостачання та водовідведення згідно плану водокористування та ліквідації аварій, пошкоджень у ввіреному ТУ.

Мета роботи полягає у здійсненні загального керівництва роботою територіального управління, виконанні виробничого плану з водопостачання та водовідведення та здійсненні зовнішніх зв`язків.

Відповідно до п. 4.27 3 Посадової інструкції начальника Часовоярського територіального управління він контролює роботу безпосередньо пов`язану зі зберіганням, обробкою, відпусткою, перевезенням чи застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей.

У зв`язку з цим зобов`язаний:

oдбайливо ставитися до переданих йому для зберігання або для інших цілей матеріальним цінностям управління та приймати заходи до запобіганню збитків;

oсвоєчасно повідомляти адміністрацію управління про всі обставини, що загрожують забезпеченню зберігання ввірених йому цінностей;

oвести облік, складати та надавати в установленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та залишки довірених йому матеріальних цінностей;

oбрати участь у інвентаризації матеріальних цінностей, довірених йому.

Отже, позивач згідно посадової інструкції був зобов`язаний вести облік, складати та надавати в установленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та залишки довірених йому матеріальних цінностей.

Згідно з розділом 7 «Відповідальність» начальник територіального управління (позивач) несе повну відповідальність:

-за якісне, своєчасне та безпечне виконання виробничих завдань;

-за чітке виконання технологічного процесу;

-за охорону зон суворого санітарного режиму та технічну укріпленість водопровідних каналізаційних станцій, резервуарів чистої води, очисних споруд територіального управління;

-за проведення робіт, пов`язаних з монтажем та демонтажем технологічного обладнання, трубопроводів та приладів обліку;

-за утримання у справному стані та безпечну експлуатацію інструменту пристосувань;

-за безпечне виконання робіт підйомниками;

-за своєчасне виконання покладених на нього посадовою інструкцією обов`язків, за налагодження виробничих взаємовідносин та зв`язків між працівниками;

-за порушення законодавчих нормативно-правових актів з охорони праці, СУОТ, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів держнагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об`єднань;

-за формування на ділянці освітнього та кваліфікаційного рівня, необхідного для успішного виконання робіт.

Приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпеченнябезпеки довірених йому організацією матеріальних цінностей.

Згідно з актом № 6 від 30.09.2015 про отримання матеріалів на Часовоярській дільниці муніципального господарства під час демонтажу об`єкту «Очисні біофільтри Д-25, П2» встановлено, що щебінь б/у у кількості 1410,76 т: підлягає оприбуткуванню у підзвіт матеріальній особі ОСОБА_3 .

Відповідно до пояснювальної записки ОСОБА_2 щебень б/у знаходився у біофільтрі, розташованому на території очисних споруд м. Часів Яр, та був прийнятий на облік у вересні 2015 року у кількості 1410,76 тон. Частина щебня б/у у кількості 370,853 тони була передана Управлінню ДБВР у 2016 та 2018 роках, а інша частина у кількості 48 тон була використана власними силами при виконанні ремонтних робіт на головному колекторі. Залишок щебня у кількості 991,907 тон продовжував знаходитись у біофільтрі. Під час виконання будівельних робіт по реконструкції очисних споруд підрядником ТОВ «ДНЕПР ЕКОСТРОЙ» біофільтр було ліквідовано, а на його місці встановлено нові біодиски, при цьому залишки щебня б/у демонтовано. В процесі виконання будівельних робіт у підрядника виникла необхідність улаштування технологічної дороги для під?їзду транспорту та механізмів на будівельний майданчик і ТОВ «ДНЕПР ЕКОСТРОЙ» використало наявний щебень, демонтований з біофільтру. Загальна кількість використаного підрядником щебня б/у склала 760,906 тон.

Листом директора Часовоярського РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» Корчевський А. від 03.12.2021 року № 4/06/2507 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНЕПР ЕКОСТРОЙ» при виконанні будівельних робіт на об?єкті «Реконструкція каналізаційних очисних споруд м. Часів Яр» використало щебень б/у в кількості 760,907 тонн для улаштування технологічної дороги. Вказаний щебень б/у вартістю 33236,42 грн обліковується на балансі Часовоярського РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» і є власністю територіальних громад, які знаходяться в управлінні Донецької обласної ради. Використання щебеня без оформлення видаткових документів призвело до фактичної нестачі в Часовоярському РВУ товарно-матеріальних цінностей у вигляді щебеню б/у в кількості 760,907 тонн та утворило збитки від непродуктивних витрат в сумі 33236,42 грн. Для відшкодування вказаних збитків Часовоярське РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» просить «ДНЕПР ЕКОСТРОЙ» оплатити вартість використаного щебеню б/у згідно доданого рахунку.

06.12.2021 на виконання вказаного листа ТОВ «ДНЕПР ЕКОСТРОЙ» сплатило на користь Часовоярського РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» 33236,42 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4416.

Відповідач не надав доказів передачі щебеню під звіт позивачу ОСОБА_2 . До того ж, з наданих суду документів вбачається, що нестача щебеня складає 760,907. Однак, коли саме вона утворилася у 2018-2019 роках: до складення посадової інструкції, у якій позивач зобов`язався нести повну матеріальну відповідалтьність за ввірені йому матеріальні цінності, чи після. Також відповідач не надав жодного документа, який свідчить про передачу позивачу майна (щебеня). З листа за підписом ОСОБА_4 щодо непродуктивних витрат на суму 33236,42 грн. про нестачу щебеню б/у в кількості 760,907 тонн, та платіжного доручення від 06.12.2021 на суму 33236,42 грн. вбачається, що збитки відшкодовані ТОВ "ДНЕПР ЕКОСТРОЙ". В листі ОСОБА_5 вказує, що використання щебеня без оформлення видаткових документів призвело до фактичної нестачі товаро-матеріальних цінностей. Однак, відповідач не надав доказів хто саме повинен був виписувати видаткові накладні, здійснювати відпуск товаро-матеріальних цінностей і хто здійснював такий відпуск без оформлення накладних. Жодним чином не проведено службове розслідування за цим фактом та не встановлено винувату особу, як і не встановлено винуватість позивача у виявленій нестачі щебеню.

Отже, суд вважає що позивач належними та допустимими доказами довів, що йрму під звіт не видавався щебень, а томуйого вини у нестачі щебеню немає. За таких обставин, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є вимога позивача щодо визнання незаконним та скасування наказу директора Часовоярського регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» від 16.12.2021 № 277-к за особовим складом про його звільнення на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, а тому й вимога про поновлення на роботі підлягає задоволенню як похідна від неправомірного звільнення.

У свою чергу день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, що підтверджується положеннями ст. 241-1 КЗпП України й п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.93 № 58, де прямо зазначається, що «днем звільнення вважається останній день роботи».

Враховуючи, що позивача звільнено з 16.12.2021 (останній день роботи), тому він підлягає поновленню з 17.12.2021.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України«Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_2 з 17 грудня 2021 року повинен бути поновлений на посаді начальника Часовоярського територіального управління, начальника Часовоярської дільниці Часовоярського регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу».

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд, ухвалюючи рішення, виходить з такого.

За правилами ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки, вимога позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, вона також підлягає до задоволення у розмірі, визначеному відповідно до чинного законодовства.

Так, згідно роз`яснень, викладених у п. 32 Постанови Пленуму Верхоного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно з п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року, нарахування виплат, по обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Згідно п. 1 Порядку він застосовується, зокрема, у випадках вимушеного прогулу та інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати. З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що днем звільнення позивача є 16 грудня 2021 року, відповідно періодом вимушеного прогулу ОСОБА_2 , за який підлягає компенсація, є період з 17 грудня 2021 по 08серпня 2023 включно.

Згідно довідки про доходи № 4/06/2703 від 20.12.2021 року, дохід ОСОБА_2 у жовтні 2021 року склав 17623,79 грн, у листопаді 2021 року 19432,10 грн. У жовтні 2021 року було 20 робочих днів, у листопаді 2021 року - 22 робочих дні. Фактична кількість відпрацьованих робочих днів у жовтні 2021 року 14 днів, у листопаді 2021 року 17. Середньоденна заробітна плата позивача складає 1195 грн 35 коп; середньомісячна заробітна плата складає 25 102 грн 35 коп. Позивач не оспорював розрахований відповідачем розмір середньоденної заробітної плати.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Кількість робочих днів за період з 17.12.2021 року по 08.08.2023року (період вимушеного прогулу) включно складає: 416 робочих дні (у грудні 2021 року - 10 робочих дні; у січні 2022 року - 19 робочих дні; у лютому 2022 року - 20 робочих дні; у березні 2022 року - 22 робочих дні; у квітні 2022 року - 21 робочий день; у травні 2022 року - 22 робочих дні; у червні 2022 року - 22 робочих дні; у липні 2022 року - 21 робочий день; у серпні 2022 року - 23 робочих дні; у вересні 2022 року - 22 робочих дні; у жовтні 2022 року - 21 робочий день; у листопаді 2022 року - 22 робочих дні; у грудні 2022 року - 22 робочих дні; у січні 2023 - 22 робочих дні; у лютому 2023 року - 20 робочих дні; у березні 2023 року - 23 робочих дні; у квітні 2023 року - 20 робочих дні; у травні 2023 року - 23 робочих дні; у червні 2023 22 робочих дні; у липні 2023 21 робочий день, у серпні 2023 5 робочих днів).

На підставівказаного вище,суд приходитьдо висновку,що сумасереднього заробіткуза час вимушеного прогулу позивача станом на день ухвалення рішення становить 506828,40 грн, виходячи із розрахунку: 424 робочих дні * 1195 грн 35 коп. (тобто середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 ).

З урахуванням викладеного вище, податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу має бути зменшена на суму податків і зборів.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпПвідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 237-1 КЗпПза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Право на відшкодування моральної шкоди з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б останнього вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

Сам по собі факт звільнення, який позивач вважає незаконним і звертається до суду за захистом своїх прав, несе страждання та емоційний дискомфорт позивачу.

Суд, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, розглядаючи справу не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, доходить висновку, що з відповідача, Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», на користь позивача в порядку відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 5000 грн, що буде цілком еквівалентним завданим моральним стражданням.

Згідно з посвідчення серії НОМЕР_2 позивач є інвалідом 2 групи з дитинства довічно, тому звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивачем подано позов майнового (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.12.2021 по день постановлення рішення) та немайнового характеру (визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди), у зв`язку з задоволенням позову, враховуючи, звільнення позивача від сплати судового збору з відповідача в дохід держави Україна належить до стягнення судовий збір за три позовні вимоги немайнового характеру 2977,20 грн та у розмірі 5068,28 грн. (1%ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з суми задоволених позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 5068,28 грн). Всього підлягає стягненню з відповідача судовий збір в сумі 8045,48 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 п. 2, п. 4 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Керуючись ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, ст. 3, 41 КЗпП України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Часовоярського регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» від 16.12.2021 № 277-к за особовим складом.

Поновити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на роботі на посаді начальника Часовоярського територіального управління, начальника Часовоярської дільниці Часовоярського регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» з 17.12.2021.

Стягнути з Комунального підприємства«Компанія «ВодаДонбасу» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 506828,40 /п`ятсот шість тисяч вісімсот двадцять вісім/ грн 40 коп.

Зобов`язати Комунальне підприємство«Компанія «ВодаДонбасу» при виплаті ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 506828,40 грн утримати з цієї суми податки, збори та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з Комунального підприємства«Компанія «ВодаДонбасу» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду в розмірі 5000 /п`ять тисяч/ грн 00 коп.

Стягнути з Комунального підприємства«Компанія «ВодаДонбасу» на користь держави Україна судовий збір у розмірі 8045 грн. /вісім тисяч сорок п`ять/ грн 48 коп.

Відповідно до ст. 430 ЦПК Українидопустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на роботі на посаді начальника Часовоярськоготериторіального управління, начальника Часовоярськоїдільниці Часовоярськогорегіонального виробничогоуправління Комунальногопідприємства «Компанія«Вода Донбасу» та стягнення середнього заробітку за один місяць, що становить 26300 грн. (утримавши з цієї суми податки, збори та інші обов`язкові платежі).

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач: Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», ідентифікаційний код юридичної особи: 00191678, адреса місцезнаходження: вул. К. Лібкнехта, 177А, м. Маріуполь, Донецька область, 87547.

Суддя Л.В. Шевченко