Постанова

від 08.08.2023 по справі 910/6611/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2023 р. Справа№ 910/6611/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б.М.

суддів: Копитової О.С.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Дюкарєвої І.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2023

у справі № 910/6611/23

за заявою Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»

про скасування судового наказу № 910/6611/23 від 01.05.2023, виданого за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк-Гарант» про стягнення 76 918,80 грн. основного боргу за договором про надання послуг з охорони на об`єкті «Ангар» від 30.09.2021 № 31-01/10-21

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 01.08.2023

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк Гарант» (далі - заявник) звернулось до господарського суду міста Києва з заявою до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (далі - боржник) про видачу судового наказу за вимогою про 76 918,80 грн основного боргу за договором про надання послуг з охорони на об`єкті «Ангар» від 30.09.2021 № 31-01/10-21.

01.05.2023 року господарським судом міста Києва було видано судовий наказ про стягнення з боржника 76 918, 80 грн основного боргу за договором про надання послуг з охорони на об`єкті «Ангар» від 30.09.2021 № 31-01/10-21, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 268, 40 грн.

25.05.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява боржника про скасування судового наказу від 01.05.2023 у справі № 910/6611/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 поновлено Приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» строк на подання заяви про скасування судового наказу від 01.05.2023 у справі № 910/6611/23. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» про відстрочення сплати судового наказу або звільнення від його сплати відмовлено. Заяву Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» про скасування судового наказу від 01.05.2023 у справі № 910/6611/23 повернуто.

Ключовим мотивом ухвали є:

- ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність достатніх підстав для відстрочення або звільнення від сплати судового збору, та не обґрунтовано належними і допустимими доказами відсутність можливості сплатити судовий збір у встановлених законом порядку і розмірі.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким скасувати судовий наказ від 01.05.2023 у справі № 910/6611/23.

Ключовим аргументом скарги є:

- ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» знаходиться у скрутному фінансовому стані, що зумовлений військовою агресією російської федерації проти України, введенням воєнного стану, закриттям повітряного простору України, а також зупинкою пасажирського сполучення та операційної діяльності компанії.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 910/6611/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Отрюх Б.В., Доманська М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі № 910/6611/23, розгляд справи призначено на 08.08.2023.

Розпорядженням керівника апарату від 07.08.2023 у зв`язку перебуванням судді Доманської М.Л., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/6611/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Отрюх Б.В., Копитова О.С. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов`язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об`єкти інтелектуальної власності.

Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2021 року між Заявником та Боржником було укладено Договір про падання послуг з охорони на об`єкті «Ангар» № 31-01/10-21 (далі - Договір № 31-01/10-21 та/або Договір), згідно з яким Заявник (за Договором - Виконавець) взяв на себе зобов`язання своїми силами і засобами, за дорученням Боржника (за Договором - Замовника) забезпечувати охорону стоянок повітряних суден та збереження матеріально-технічних цінностей на території ангарного комплексу Замовника в аеропорту «Бориспіль» (далі - Об`єкт та/або «Ангар»), а Замовник зобов`язувався прийняти та оплатити ці послуги - копія договору наявна в матеріалах справи.

Як також вбачається з матеріалів справи, заявник своєчасно та у повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання за цим Договором.

За жовтень та листопад 2021 року Боржник оплатив надані послуги у повному обсязі.

14 грудня 2021 року Заявник надав Боржнику Рахунок-фактуру № СФ-0000102 на загальну суму 76 918, 80 грн на оплату послуг охорони у грудні 2021 року (копія рахунку-фактури № СФ- 0000102 наявна в матеріалах справи).

Але Боржник не оплатив вказаний Рахунок-фактуру до 25.12.2021 року відповідно до положень пунктів 8.1 та 8.2 Договору № 31-01/10-21.

31 грудня 2021 року Заявник надав Боржнику Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-ОООО10О за надані послуги з охорони у грудні 2021 року, який було підписано Сторонами без зауважень (копія Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-ОООО10О від 31.12.2021 наявна в матеріалах справи).

Факт підписання Боржником Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ- 0000100 від 31.12.2021 без зауважень свідчить про надання Заявником послуг з охорони у грудні 2021 року у повному обсязі, належним чином та відповідно до умов Договору.

Але, як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, надані Заявником послуги у грудні 2021 року Апелянтом оплачено не було.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою Боржник вказував на те, що військова агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану, закриття починаючи з 24.02.2022 року повітряного простору України, призвело до повної зупинки регулярного пасажирського авіасполучення, що стало причиною до припинення здійснення господарської діяльності підприємства та стало причиною того, що Боржник не може виконувати свої фінансові зобов`язання за укладеними договорами, у зв`язку з чим просить скасувати судовий наказ від 01.05.2023 у справі № 910/6611/23.

Колегія суддів не погоджується з даною позицією виходячи з наступного.

Введення воєнного стану на території України є форс-мажором і підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, тільки у випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто необхідно довести зв`язок між невиконанням зобов`язань і воєнними діями в Україні, який не було доведено Боржником в його апеляційній скарзі.

Колегія зауважукє, що боргові зобов`язання Боржника за вищевказаним Договором виникли ще в грудні 2021 року, тобто за два місяці до введення воєнного стану в Україні та настання обставин, які могли б викликати певні складнощі у господарській діяльності Боржника. Адже, відповідно до положень пунктів 8.1 та 8.2 Договору Боржник був зобов`язаний здійснити оплату до 25.12.2021 року, а воєнний стан на території України було введено 24.02.2022 р.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (КГС ВС) від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Так, у своїй Постанові від 21.08.2022 року у справі № 910/15264/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звернув увагу на те, що настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов`язання.

В апеляційній скарзі Боржником не доведено причинного зв`язку невиконання грошових зобов`язань Боржника за Договором, які виникли з 25.12.2021 та повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24.02.2022.

Крім того, апеляційна скарга не містить у собі доказів, що Боржник повідомляв Заявника про настання у нього форс-мажорних обставин.

Колегія суддів вважає, що посилання Боржника на воєнний стан на території України як на причину не виконання грошових зобов`язань не можна вважати належними доказом, адже Боржник використовує зазначений факт виключно як позицію захисту.

Крім того, твердження Боржника про те, що він перебуває у важкому фінансовому стані та не має можливості здійснювати видаткові операції по рахункам компанії не звільняє останнього від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, що чітко передбачено ч. 1 ст. 625 ЦК України. Адже, сама по собі відсутність грошових коштів не впливає на обов`язок боржника виконати своє грошове зобов`язання. Більше того, зі змісту вищезазначеної статті можна дійти висновку, що навіть технічна неможливість виконати грошове зобов`язання не є підставою для звільнення від відповідальності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 р. у справі № 910/6611/23 постановлено про повернення Боржнику заяви про скасування судового наказу від 01.05.2023 № 910/6611/23 у зв`язку з несплатою Боржником судового збору у розмірі 134,20 грн.

Під час розгляду заяви Боржника, суд дійшов до висновку, що Боржником не було наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність достатніх підстав для відстрочення або звільнення, від сплати, судового збору, та не обґрунтовано належними і допустимими доказами відсутність можливості сплатити судовий збір у встановлених законом порядку і розмірі . Крім того, суд встановив, що у день звернення Боржником до суду про скасування судового наказу у даній справі, останнім було сплачено судовий збір у сумі 134,20 грн. по іншій судові справі.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Боржник стверджує, що він не мав змоги сплатити 134,20 грн за подання заяви про скасування наказу, водночас Боржник зміг сплатити судовий збір у розмірі 2 684,00 грн за подання апеляційної скарги, зазначивши, що використав альтернативні можливості для сплати судового збору. Уточнень, які саме альтернативні можливості для сплати використав Боржник не було надано, що свідчить про те, що Боржник може виконувати розрахункові операції.

Таким чином колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції було дотримано всіх норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга Боржника є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення першої інстанції - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

У зв`язку з введенням указами Президента України воєнного стану на всій території України; можливістю незнаходження осіб за вказаними в апеляційних скаргах адресами, зокрема, у зв`язку з евакуацією; тимчасовою нероботою АТ "Укрпошта", зокрема, на тимчасово окупованих та звільнених від агресора територіях; та інше, з метою належного повідомлення сторін в цій особливій для країни ситуації, відповідно до приписів п.п. 6, 7 ст. 6 та ст. 169 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе повідомляти осіб про розгляд справи не через АТ "Укрпошта", а іншими засобами, які доступні в період воєнного стану (надсилання повідомлення на електрону пошту сторін, електронний кабінет, повідомлення на офіційному сайті ПАГС); докази повідомлення долучати до матеріалів справи.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі №910/6611/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі №910/6611/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу №910/6611/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Дану постанову направити на відомі суду електронні адреси сторін, що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до частин 6 та 7 статті 6 ГПК України:

"Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою."

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Б.М. Поляков

Судді О.С. Копитова

Б.В. Отрюх