Постанова

від 08.08.2023 по справі 910/12841/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2023 р. Справа№ 910/12841/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 (повний текст складено 27.03.2023)

у справі № 910/12841/22 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АД-Інструмент»

про стягнення 139 450,40 грн, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У листопаді 2022 року Військова частина НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АД-Інструмент» (далі - Товариство) 139 450,40 грн боргу за неналежне виконання договірних зобов`язань в частині порушення строків виконання зобов`язання.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №79 про закупівлю за державні кошти від 25.10.2021 в частині дотримання строків поставки продукції. На підставі п. 7.3.2 договору позивач здійснив нарахування пені у розмірі 0,1% вартості товарів (продукції), з яких допущено прострочення виконання за 30 днів, та 7% вартості товарів (продукції), з яких допущено прострочення виконання за 6 днів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 позовні вимоги ВЧ НОМЕР_1 задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь ВЧ НОМЕР_1 10 846,49 грн заборгованості та 192,97 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Дослідивши відзив відповідача та наведений у ньому розрахунок у сукупності із наявними у матеріалах справи документами, суд дійшов висновку про безпідставність заяви відповідача про визнання позову, оскільки позивач не заявляв у позовній заяві вимоги про стягнення штрафу та відповідачем неправильно визначено розмір заборгованості.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення за період з 25.11.2021 по 29.12.2021 (35 днів) у сумі 10 846,49 грн. Суд також зазначив, що позивач безпідставно нарахував пеню за період з 24.11.2021 по 29.12.2021 (6 днів) у розмірі 7% вартості товару за кожен день прострочення, оскільки умовами договору передбачено інший розмір пені. Оскільки позивач у позовній заяві та у наведеному розрахунку визначив заборгованість як пеню, суд дійшов висновку, що позивач заявив до стягнення саме пеню (а не штраф), у зв`язку з чим визнав наданий відповідачем розрахунок невірним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2023, ВЧ НОМЕР_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким позов ВЧ НОМЕР_1 задовольнити (повністю).

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на невідповідність викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду обставинам справи та вважає, що суд помилково застосував до позовних вимог тільки пеню, в той час як до стягнення заявлено і пеню (0,1% за 30 днів прострочення) і штраф (7% за 6 днів прострочення) за прострочення виконання зобов`язання на більше ніж на 30 днів.

Позиції учасників справи.

Від Товариства відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12841/22 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ВЧ НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 до надходження матеріалів справи №910/12841/22.

03.05.2023 матеріали справи №910/12841/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 відмовлено у задоволенні клопотання ВЧ НОМЕР_1 про звільнення або відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі №910/12841/22 залишено без руху. Надано ВЧ НОМЕР_1 строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 3 721,50 грн у встановленому порядку. Попереджено ВЧ НОМЕР_1 , що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Від ВЧ НОМЕР_1 на виконання вказаної ухвали надійшов лист з доданими до нього доказами сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (платіжна інструкція №460 (внутрішній номер 275258181) від 29.05.2023).

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Владимиренко С.В., Корсак В.А. (у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Алданової С.О.)

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВЧ НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі №910/12841/22. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

25.10.2021 ВЧ НОМЕР_1 (замовник) та Товариство (постачальник) уклали договір №79 про закупівлю за державні кошти, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити замовнику товар (продукцію) у кількості та комплектації, а також порядком постачання зазначених в специфікації (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник прийняти та оплатити у порядку та на умовах, визначених цим договором, машину для миття автозапчастин YM-1250 за ДК 021:2015 - 42990000-2 машини спеціального призначення різні, стан - новий, згідно специфікації.

Ціна договору становить без ІІДВ 258 241,50 грн, крім того ПДВ 51 648,30 грн. Ціна договору, що підлягає оплаті, становить 309 889,80 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 5.1 договору строк поставки продукції, передбаченого специфікацією, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1), - не пізніше 30 календарних днів з моменту заключення цього договору.

Під час передачі товару сторонами складається акт приймання-передачі товару в кількості два примірники і підписується уповноваженими представниками сторін (п. 5.8 договору).

За умовами п. 7.3.2 договору за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Нарахування неустойки (пеня, штраф) здійснюється замовником починаючи з наступного дня від кінцевої дати постачання товару визначеної договором, до моменту надходження (постачання) товару визначеного актом приймання-передачі у випадках, а саме: при постачанні залізничним транспортом (залізнична станція призначення), документом що підтверджує поставку товару є належним чином оформлена залізнична накладна з відміткою про надходження товару; при постачанні автомобільним транспортом (бази, склади замовника, одержувача) датою постачання товару є дата що зазначена у акті приймання-передачі товару (графа надходження).

Пеня, що передбачена даним пунктом договору, нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування. Крім сплати неустойки (штрафу, пені) постачальник компенсує замовнику збитки, зумовлені невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов`язань за договором.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30.12.2021, а в частині виконання зобов`язань - до їх повного виконання (п. 12.1 договору в редакції додаткової угоди №2 від 24.12.2021).

30.12.2021 сторони підписали акт приймання продукції про те, що Товариство (постачальник) передало, а ВЧ НОМЕР_1 (замовник) прийняла продукцію (машину для миття автозапчастин YM-1250) на загальну суму 309 889,80 грн.

Також сторони підписали видаткову накладну №РН-000977 від 29.12.2021.

У зв`язку з неналежним виконанням Товариством зобов`язань за договором в частині своєчасної поставки товару ВЧ НОМЕР_1 підставі п. 7.3.2 договору здійснила нарахування пені та штрафу, про стягнення яких звернулось з позовом у цій справі.

У відзиві на позовну заяву Товариство повідомило, що визнає позов частково. Зокрема, Товариство визнає, що прострочило виконання зобов`язання на 36 днів, але не погоджується з методикою розрахунку заявленої до стягнення заборгованості. На думку Товариства, за перші 30 днів нараховується пеня у розмірі 0,1 відсотка за кожен день прострочення (9 296,69 грн), а за прострочення більше ніж на 30 днів - штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Штраф стягується один раз, а не за кожен день після спливу 30 днів, і дорівнює 21 692,29 грн. Таким чином, за розрахунком відповідача розмір заборгованості становить 30 961,98 грн.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Крім того, положення умов договору мають відповідати засадам цивільного законодавства, зокрема, зазначеним у ст. 3 ЦК України.

За ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ч. ч. 2 та 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно, неналежне виконання господарського зобов`язання полягає у простроченні постачальника поставити товар у визначений договором строк.

Таке ж розуміння прострочення боржника у зобов`язанні вбачається і з приписів ч. 1 ст. 612 ЦК України, за якою боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. ч. 1 та 2 ст. 217 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Положеннями ст. 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам ч. ч. 2 та 4 ст. 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, а також приписами ст. 546 ЦК України та ст. 231 ГК України.

За визначенням ст. 549 ЦК України шеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Сторони у п. 7.3.2 договору за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Таким чином, сторони у договорі узгодили можливість стягнення неустойки у вигляді пені та штрафу, одночасне стягнення яких не суперечить приписам ст. 61 Конституції України.

Колегія суддів також бере до уваги і таке. Зважаючи на те, що позивач здійснював закупівлю за державну кошти, стягнення згаданих вище пені і штрафу цілком кореспондується з правилами абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України.

Позивач заявив до стягнення з Товариства 9 296,69 грн неустойки у вигляді пені за період з 24.11.2021 по 23.12.2021 у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, виходячи з розрахунку 309 889,80 грн х 0,1% х 30 днів.

Суд встановив, що за умовами договору Товариство мало поставити продукцію у строк не пізніше 24.11.2021, в той час фактично поставка товару відбулась 30.12.2021, тобто період прострочення розпочався з 25.11.2021.

Таким чином, період прострочення поставки товару з 25.11.2021 по 29.12.2021 включно і пеня за цей період, згідно зі здійсненим апеляційним господарським судом складає 10 846,14 грн.

Позивач заявив до стягнення пеню за період з 24.11.2021 по 23.12.2021, яка за здійсненим апеляційним господарським судом перерахунком (з урахуванням початку періоду прострочення з 25.11.2021 та дати 23.12.2021 як дати, визначеної позивачем як кінцевої для нарахування пені), складає 8 986,80 грн.

Таким чином, з урахуванням ч. 2 ст. 237 ГПК України, згідно з якою при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, до стягнення з Товариства на користь ВЧ НОМЕР_1 підлягають 8 986,80 грн пені, нарахованої за період з 25.11.2021 по 23.12.2021.

Розрахунок пені здійснено за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій https://ips.ligazakon.net/calculator/ff.

Також позивач заявив до стягнення неустойку у вигляді штрафу у розмірі 7% на підставі п. 7.3.2 договору, яку, як вбачається з наданого ним розрахунку, помилково визначив (назвав) як пеню.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні цих вимог лише на тій підставі, що позивач у розрахунку до позовної заяви (а. с. 5) помилково назвав цю неустойку пенею, а не штрафом.

На переконання колегія суддів, в цьому випадку має бути застосований принцип jura novit curia («суд знає закони»). Згідно з цим принципом, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Крім того, за текстом позовною заяви позивач визначає вказану неустойку саме штрафом, як і п. 7.3.2 договору. Крім того така неустойка саме як штраф визначена і ч. 2 ст. 231 ГК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів встановила, що обґрунтованою є вимога про стягнення штрафу у розмірі 21 692,29 грн (309 889,80 грн / 100 х 7%). При цьому у наданому до позову розрахунку позивач помилково додатково помножує ставку штрафу на кількість днів прострочення (6 днів понад 30 попередніх днів прострочення), оскільки ставка штрафу застосовується до бази нарахування (вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання) одноразово, без додаткового збільшення на будь-який показник в числовому вимірі.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення з Товариства на користь ВЧ НОМЕР_1 підлягають 8 986,80 грн пені та 21 692,29 грн штрафу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За ч. ч. 1, 2, 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково; рішення місцевого господарського суду у цій справі має бути змінено, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 8 986,80 грн пені та 21 692,29 грн штрафу, решта вимог позову задоволенню не підлягають.

Судові витрати.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог та апеляційної скарги частково витрати за їх подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі №910/12841/22 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі №910/12841/22 змінити.

Викласти п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі №910/12841/22 в наступній редакції:

« 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АД-Інструмент» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 1-А, офіс 16, код ЄДРПОУ 38405039) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 10 846 (десять тисяч вісімсот сорок шість) 8 986,80 грн пені та 21 692,29 грн штрафу, 545,82 грн витрат по сплаті судового збору.».

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі №910/12841/22 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АД-Інструмент» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 1-А, офіс 16, код ЄДРПОУ 38405039) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 818,73 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Справу №910/12841/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак