Постанова
від 08.08.2023 по справі 904/3491/22
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2023 року м. Дніпро Справа № 904/3491/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Березкіна О.В.,

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Кошарна С.С. - адвокат

від відповідача-1: Крижовий Д.В. - адвокат

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: не з`явився

від третьої особи на стороні позивача-1: Пономарьов В.Д.- адвокат

від третьої особи на стороні позивача -2: не з`явився

від третьої особи на стороні позивача -3: не з`явився

від третьої особи на стороні відповідача -1: не з`явився

від третьої особи на стороні відповідача -2: не з`явився

від третьої особи на стороні відповідача -3: не з`явився

від третьої особи на стороні відповідача -4: не з`явився

розглянувши заяву у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 р.

( суддя Крижний О.М., повний текст складено 03.04.2023 р. )

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі",

м. Дніпро

до відповідача-1:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс",

м. Київ

відповідача-2:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютурус",

м. Київ

відповідача-3:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг",

м. Київ

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача:

1) ОСОБА_1 ,

м. Дніпро

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо-Юм",

м. Дніпро

3) Публічне акціонерне товариство "Актабанк",

м. Дніпро

Треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

Відповідачів:

1) Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк",

м. Київ

2) Державний реєстратор Верхівцевської міської ради Хабло Костянтин Олександрович,

м. Верхівцеве Дніпропетровської області

3) Приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу

Лозенко Валентина Володимирівна,

м. Дніпро

4) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Мироник Оксана Вікторівна,

м. Київ

про визнання правочинів недійсними,

скасування рішень державного реєстратора,

витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайсі" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить:

- скасувати рішення Державного реєстратора Верхівцевської міської ради Хабло К.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62692842 від 30.12.2021 р., номер запису про іпотеку: 46025661 щодо нерухомого майна за реєстраційним номером: 204605012101;

- припинити іпотеку номер запису: 46025661, дата державної реєстрації: 30.12.2021 р. о 11:20:34 год. щодо об`єкту нерухомого майна, який розташований: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 26, реєстраційний номер нерухомого майна: 204605012101;

- скасувати рішення державного реєстратора Верхівцевської міської ради Хабло К.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62693672 від 30.12.2021 р. номер запису про обтяження: 46026033 щодо нерухомого майна за реєстраційним номером: 204605012101;

- припинити обтяження номер запису: 46026033, дата державної реєстрації 30.12.2021 р. о 11:26:54 год. щодо об`єкту нерухомого майна, який розташований: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 26, реєстраційний номер нерухомого майна: 204605012101;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу з відстроченням платежу від 26.08.2022 р. за реєстровим номером № 899, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" ( ідентифікаційний код 43481326 ) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лютурус" ( ідентифікаційний код 40173489 );

- скасувати рішення приватного нотаріуса Лозенко В.В. Дніпровського міського нотаріального округу, Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 64610755 від 26.08.2022 р. о 12:41:13 год., номер запису про право власності: 47694586 за товариством з обмеженою відповідальністю "Лютурус" ( ідентифікаційний код 40173489 ) на нерухоме майно: будівлі та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 26 ( реєстраційний номер нерухомого майна: 204605012101 );

- припинити право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Лютурус" ( ідентифікаційний код 40173489 ) на об`єкт нерухомого майна: будівлі та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 2б (реєстраційний номер нерухомого майна: 204605012101 );

- визнати недійсним договір іпотеки від 16.09.2022 р. за реєстровим номером № 352, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Лютурус" ( ідентифікаційний код 40173489 ) та товариством з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг" ( ідентифікаційний код 40001502 );

- скасувати рішення приватного нотаріуса Мироник О.В. Київського міського нотаріального округу м. Київ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 64828826 від 16.09.2022 р. о 13:09:16 год., номер запису про іпотеку: 47879765 щодо нерухомого майна: будівлі та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 2б ( реєстраційний номер нерухомого майна: 204605012101 );

- припинити іпотеку номер запису: 47879765, дата державної реєстрації: 16.09.2022 р. о 12:43:03 год. щодо нерухомого майна: будівлі та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 2б ( реєстраційний номер нерухомого майна: 204605012101 );

- витребувати з чужого незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Лютурус" ( ідентифікаційний код 40173489 ) до товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" ( ідентифікаційний код 39341207 ) об`єкт нерухомого майна - будівлі та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 2б ( реєстраційний номер нерухомого майна: 204605012101 ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок незаконного відчуження товариством з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лютурус" нерухомого майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю "Дайсі" на праві власності, з подальшим переданням цього майна в іпотеку товариству з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг", було порушено право Позивача на володіння, користування та розпорядження майном, у зв`язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю "Дайсі" вимушено звернутись до суду із даним позовом.

Відповідач-1 проти позову заперечує, зазначає, що виходячи з наведеного Позивачем у позові висновку, товариство з обмеженою відповідальністю "Дайсі" є власником предмета іпотеки в порядку ст. 23 Закону України "Про іпотеку" будучи правонаступником первісного іпотекодавця та відповідно враховуючи, що рішення суду на яке посилається Позивач, яким було визнано недійсним іпотечний договір було скасовано Вищим господарським судом України, а отже не породжує жодних наслідків, іпотека залишилася дійсною, а записи у реєстрі щодо відсутності обтяжень не відповідали наявним та дійсним документам, а саме договору іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., який є пріоритетнішим записам у реєстрі щодо предмету іпотеки. Відповідач-1 вважає обґрунтування Позивачем своїх вимог про протиправність відчуження нерухомого майна, яке належало на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Дайсі" тим, що на його думку іпотека була припинена 25.06.2011 р. хибним та незаконним, оскільки суперечить правовим висновкам викладеним у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/10987/18, у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 р. у справі № 916/675/15, від 15.09.2020 р. у справі № 918/80/19. Відповідач-1 зауважує, що оскільки, договір іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. є дійсним, а іпотека не припиненою, доводи Позивача щодо того, що Відповідач-1 не міг набути право вимоги від Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" 31.07.2021 р. за кредитним та іпотечним договором є повністю хибною та неправомірною.

Відповідачі-2 та -3 проти позову заперечують, з аналогічних підстав, що і Відповідач-1.

Третя особа -1 просить позов задовольнити та зазначає, що на момент набуття ним права власності на спірне нерухоме майно та товариством з обмеженою відповідальністю "Дайсі" нотаріус під час посвідчення реєстраційних дій здійснював перевірку державних реєстрів та встановлював відсутність обтяжень, в тому числі і за іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р..

Третя особа ( Фонд гарантування вкладів з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" з ринку ) у письмових поясненнях зазначає що судом ще в 2015 році було досліджено перехід права власності на предмет іпотеки до товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" та констатовано, що товариство з обмеженою відповідальністю "Дайсі" є новим іпотекодавцем в порядку ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у відносинах з Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк", який був Позивачем у справі, а потім відступив право вимоги на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс". Починаючи з 2015 року до 26.08.2022 р. власник предмета іпотеки не змінювався. У поясненнях також зазначено, що вказані обставини щодо наявності порушеного права Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" у справі № 904/7866/15 підтверджуються застосуванням судом позовної давності, оскільки остання може бути застосована лише при наявності порушеного права. Таким чином Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Третя особа ( Фонд гарантування вкладів з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства "Актабанк" з ринку ) у письмових поясненнях зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю "Дайсі" відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.09.2014 р. є власником майна будівель та споруд, що розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 2б. 26.04.2018 р. державним реєстратором Комунального підприємства "Бюро державної реєстрації" Пекар Андрієм Львовичем внесено запис про право власності на вказане майно за Публічним акціонерним товариством "Актабанк". Підставою виникнення права власності на вказане майно є вимога-повідомлення від 15.02.2018 р. та договір іпотеки № 277/Т/16 від 06.11.2013 р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Актабанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кредо-Юм". 31.07.2014 р. між ОСОБА_1 ( новий іпотекодержатель ) та Публічним акціонерним товариством "Актабанк" ( первісний іпотекодержатель ) укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 277/Т/16. На підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.08.2014 р. за ОСОБА_1 було зареєстроване право власності на іпотечне майно, яке в подальшому було передано до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" на підставі акту приймання-передачі від 21.08.2014 р.. Публічне акціонерне товариство "Актабанк" звертає увагу суду на той факт, що здійснене ОСОБА_1 на підставі договорів застави майнових прав № 01-277/Т/16 від 30.07.2014 р., № 01-277/Т/17 від 30.07.2014 р. погашення зобов`язань за кредитними договорами та подальше виведення активів ( високоліквідного заставного майна ) містить ознаки нікчемності, що визначені ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки погашення відбулося за рахунок переданих в заставу депозитних коштів шляхом здійснення внутрішньобанківських транзакцій (коригування структури банківського балансу) та з порушенням обмежень, встановлений Національним банком України, а відтак будь-які посилання ОСОБА_1 на свою добросовісність, як нового набувача предмета іпотеки вільним від обтяження та судову практику, викладену у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 р. у справі № 922/2416/17, мають оцінюватися судом критично за наявності порушень приписів ст. 38 спеціального Закону.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 р. у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайсі", в якій просить рішення суду від 22.03.2023 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ТОВ «Дайсі» вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 р. по справі № 904/3491/22 є необгрунтованим, незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального права, при не з`ясуванні обставин, що мають значення для даної справи, без урахування сформованої правової позиції Великої палати Верховного суду щодо належного способу захисту Відповідача, а відтак підлягає скасуванню повністю, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Скаржник посилається на те, що Господарським судом Дніпропетровської області 11.11.2015 р. ухвалено рішення по справі № 904/7866/15, яким відмолено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» до ТОВ «Дайсі» про звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав пропуску строку позовної давності. При розгляді справи № 904/7866/15 господарським судом статус ТОВ «Дайсі», саме як іпотекодавця за договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., укладеним з ПАТ «Родовід Банк», не встановлювався, відповідних висновків судом не зроблено, у судовому рішенні такого висновку не зазначено, а отже вказане рішення суду не має преюдиціального значення при розгляді по суті справи № 904/3491/22 у 2022 році у зв`язку з чим в основу оскаржуваного рішення покладено невірний висновок.

При цьому, Скаржник зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано, що станом на момент розгляду справи № 904/7866/15 ( 2015 рік ) спори про звернення стягнення на майно розглядались в судовому порядку, в той час, як станом на сьогоднішній день відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Не була розглянута справа № 904/4735/18 (за позовом ТОВ «Дайсі» до ПАТ «Актабанк» про визнання припиненим договору іпотеки, скасування рішення про державну реєстрацію та скасування запису), під час розгляду якої досліджувались саме обставини переходу права власності на нерухоме майно, передання його в іпотеку до ПАТ «Акта Банк», і як наслідок, факт добросовісності набуття ТОВ «Дайсі» права власності на вказане майно.

Крім того, законність та правомірність набуття ТОВ «Дайсі» спірного нерухомого майна встановлена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2019 р. по справі № 904/4735/18. Так, у рішенні по справі № 904/4735/18 господарським судом було встановлено, що договір іпотеки № 277/Т/16 від 06.11.2013 р. укладений між ПАТ «Актабанк» та ТОВ «Кредо-Юм», є припиненим.

Однак, місцевим господарським судом не були враховані: обставини набуття ТОВ «Дайсі», добросовісним набувачем, права власності на спірне нерухоме майно; висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15.06.2021 р. у справі № 922/2416/17 (щодо добросовісності набуття права власності на нерухоме майно та належного способу захисту), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 р. у справі № 922/3537/17, на які Апелянт неодноразово посилався.

Водночас, на думку Скаржника, висновок суду першої інстанції щодо застосування вартості майна, зазначеної в оскаржуваному договорі, є помилковим та таким, що суперечить та порушує норму процесуального права - ч. 2 ст 163 ГПК України.

ТОВ «Дайсі» наголошує, що вартість майна, яка зазначена в оскаржуваному договорі купівлі - продажу, відповідно до висновку, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП Багін С.В., не може прийматись до уваги як ціна, від якої необхідно розраховувати судовий збір, оскільки висновок про вартість об`єкту оцінки, який складено суб`єктом оціночної діяльності ФОП Багін С.В. та на який сторони посилаються в оскаржуваному Договорі купівлі-продажу, є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. При цьому, чинним законодавством не обмежене право ТОВ «Дайсі» визначати вартість майна тільки звітом про оцінку, а надана можливість розраховувати судовий збір, виходячи із вартості майна за тією ціною, за якою воно обліковується на балансі товариства ( підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.12.2020 р. по справі № 372/1080/19; в ухвалі від 11.09.2018 р. по справі № 911/3871/16 ).

ТОВ «Дайсі» у відповіді на відзив ТОВ "Топлайн Фінанс" наголошує, що Апелянт не заперечує обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду Донецької області 02.11.2009 р. по справі № 2/307, яким задоволено позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» до ТОВ «СП II «Відродження», а також обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Донецької області від 27.09.2011 р. по справі № 28/267пд, яким в задоволенні позовних вимог Компанії «Rital Limited» до ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «СП II «Відродження» про визнання недійсним іпотечного договору № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., визнання відсутнім права іпотеки на майно, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Скаржник зазначає, що вказані обставини жодним чином не впливають на розгляд цієї справи № 904/3491/22, оскільки: ТОВ «Дайсі» обґрунтовує свої позовні вимоги припиненням права іпотеки у ТОВ «Топлайн Фінанс» внаслідок того, що під час відчуження майна від первісного власника майна до ТОВ «Кредо-Юм», судове рішення, яким було визнано іпотечний договір № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. недійсним, було чинне, а в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні записи про іпотеку та обтяження майна; в подальшому під час відчуження майна до ОСОБА_1. та ТОВ «Дайсі», вже після того, як рішення суду про визнання іпотечного договору недійсним було скасовано, реєстраційні записи про обтяження майна іпотекою не поновлювались, внаслідок чого не можливо було встановити наявність іпотеки, що свідчить про добросовісність власників майна ( ТОВ «Кредо-Юм», ОСОБА_1 , ТОВ «Дайсі» ).

Апелянт звертає увагу, що на момент розгляду справи № 904/7866/15 в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції, відомості про обтяження та іпотеку за Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені не були, та під час розгляду справи № 904/7866/15 судом не досліджувались обставини переходу права власності на нерухоме майно від первісного власника майна - компанії «Rital Limited» до ТОВ «Дайсі», оскільки сторонами спору не заперечувалось, що майно належить ТОВ «Дайсі». Також важливим і суттєвим є те, що Господарським судом Дніпропетровської області при ухваленні рішення від 11.11.2015 р. по справі № 904/7866/15 відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» до ТОВ «Дайсі» про звернення стягнення на предмет іпотеки саме з підстав пропуску строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, по суті заявлені ПАТ «Родовід Банк» позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки станом на 2015 рік не розглядались, правомірність та чи підлягають такі вимоги задоволенню не встановлювались, а отже, зазначене рішення не має преюдиціального значення при розгляді по суті справи № 904/3491/22 у 2022 році.

Крім того, законодавством як станом на момент набуття права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, так і станом на сьогоднішній день не встановлений обов`язок набувача майна самостійно перевіряти державні реєстри судових рішень для встановлення наявності судових спорів відносно нерухомого майна, адже добросовісний набувач майна повинен покладатися лише на відомості, відображені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які також перевіряє нотаріус або державний реєстратор під час державної реєстрації прав чи обтяжень.

У власності ТОВ «Дайсі» перебувало нерухоме майно, яке в порушення норм чинного законодавства ТОВ «Топлайн Фінанс» відчужило ТОВ «Лютурус», внаслідок чого ТОВ «Дайсі» позбавлено права на вільне володіння нерухомим майном. Оскільки, у ТОВ «Топлайн Фінанс» було відсутнє право на укладання із ТОВ «Лютурус» оскаржуваного Договору купівлі-продажу № 899, то у ТОВ «Лютурус» в свою чергу не виникло право власності на нерухоме майно, в тому числі право розпорядження майном, а тому у ТОВ «Лютурус» були відсутні правові підстави надавати нерухоме майно в іпотеку ТОВ «Олком-Лізинг» на підставі Договору іпотеки від 16.09.2022 р., отже, Договір іпотеки від 16.09.2022 р., укладений між ТОВ «Лютурус» та ТОВ «Олком-Лізинг», підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 2 ст. 203 ЦК України.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" ( Відповідач -1 ) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що суд у межах даної справи розглядаючи спір правомірно звернув увагу та врахував преюдиційні факти переходу права власності на предмет іпотеки до ТОВ «ДАЙСІ» в порядку ст. 23 Закону України «Про іпотеку», та набуття Позивачем статусу Іпотекодавця, підтвердженого рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 р. по справі № 904/7866/15, які не потребують повторного доказування чи перегляду, та є остаточними, однак безпідставно Позивачем продовжують заперечуватися та останнім протиправно вказується в апеляційній скарзі.

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що визнання судами у справі № 904/7866/15 ПАТ «РОДОВІД БАНК» належним Позивачем, належним Іпотекодержателем предмета іпотеки за Договором іпотеки № 2006- 310/2 від 16.02.2007 р., належно та ефективно обраного Позивачем способу захисту порушеного права, належного Відповідача ТОВ «ДАЙСІ» як власника предмета іпотеки та застосування строків позовної давності - свідчить про те, шо судом у справі № 904/7866/15 повно і всебічно досліджено та перевірено перехід права власності на предмет іпотеки до ТОВ «ДАЙСІ» в порядку ст. 23 Закону України «Про іпотеки», що не було спростовано Відповідачем як у межах даної справи, так і у справах № 904/7866/15 та № 904/206/22. Отже, висновки зроблені Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/7866/15, які відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не доказуються при розгляді даної справи, оскільки у даній справі беруть участь ті самі особи, ТОВ «Дайсі» та ТОВ «ТОПДАЙН-ФІНАНС», який є правонаступником AT «РОДОВІД БАНК».

Товариство також вказує на те, що ТОВ «Дайсі» є власником предмета іпотеки в порядку ст. 23 Закону України «Про іпотеку» будучи правонаступником первісного кредитора та відповідно враховуючи, то рішення суду на яке посилається Позивач, яким було визнано недійсним іпотечний договір було скасовано ВГСУ, а отже не породжує жодних наслідків, іпотека залишилася дійсною, а записи у ДРРПННМ щодо відсутності обтяжень не відповідали наявним та дійсним документам, а саме Договору іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., який є пріоритетнішим записам у ДРРПННМ щодо предмету іпотеки. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.09.2020 р. у справі № 918/80/19.

Крім того, Товариство зазначає про те, що оскільки вищому органу управління ТОВ «Дайсі», через який товариство реалізує права і обов`язки, було відомо про незаконність набуття ТОВ «Кредо-Юм» права власності на іпотечне майно, то вірним буде зазначити про те, що ТОВ «Дайсі», як юридична особа знало про набуття спірного майна від особи, яка не має права на його відчуження у зв`язку із обмеженими правомочностями іпотеки ПАТ «РОДОВІД БАНК». Отже, ТОВ «Дайсі» - не є добросовісним набувачем майна.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютурус" ( Відповідач -2 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг" ( Відповідач -3 ) надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в якому відповідачі не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважають її безпідставною і необґрунтованою та просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Дайсі» а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 р. у справі № 904/3491/22 залишити без змін.

Від ОСОБА_1 ( Третя особа -1, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача ) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Третя особа -1 вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції необгрунтованим, та таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального права, при не з`ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для даної справи. При ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції також не враховано сформульованих правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо належного способу захисту порушених прав особи, яка вважає себе іпотекодержателем. Відтак, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню повністю, а позовні вимоги Скаржника підлягають задоволенню.

Зокрема, Третя особа -1 посилається на те, що по суті заявлені ПАТ «Родовід Банк» позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки станом на 2015 рік не розглядались, правомірність та чи підлягають такі вимоги задоволенню не встановлювались, а отже, зазначене рішення не мало та не має преюдиціального значення при розгляді по суті справи № 904/3491/22. Крім того, на момент розгляду справи № 904/7866/15 в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції, відомості про обтяження та іпотеку за Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені не були, та під час розгляду справи № 904/7866/15 судом не досліджувались обставини переходу права власності на нерухоме майно від первісного власника майна - компанії «Rital Limited» до ТОВ «Дайсі», оскільки сторонами спору не заперечувалось, що майно належить ТОВ «Дайсі».

Відтак, ОСОБА_1 погоджується та вважає належним чином обгрунтованим висновок, зроблений Апелянтом в апеляційній скарзі відносно того, що не з`ясувавши та не надавши оцінку обставинам справи, місцевий господарський суд при ухваленні оскаржуваного рішення від 22.03.2023 р. по справі № 904/3491/22, помилково дійшов висновку, що обставини, встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 р. по справі № 904/7866/15, є преюдиційними відносно ТОВ «Дайсі» в частині того, що саме Скаржник нібито є новим інотекодавцем, а проведені реєстраційні дії у 2021 році та укладені в подальшому договори нібито є законними, не підлягають скасуванню, а позовні вимоги ТОВ «Дайсі» не підлягають задоволенню.

Третя особа -1 також вказує на те, що маючи законне право розпорядитися власним майном на свій розсуд, ОСОБА_1 , як єдиним учасником ТОВ «Дайсі», відповідно до Рішення єдиного учасника № 2 від 21.08.2014 р. та Акту приймання-передачі від 21.08.2014 р. будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 26, передано до Статутного капіталу та у власність ТОВ «Дайсі». Відповідні обставини були встановлені у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2019 р. по справі № 904/4735/18, яке є таким, що набрало законної сили, але не було взяте до уваги судом першої інстанції.

Також, ОСОБА_1 вважає обґрунтованим висновок Апелянта, що докази, які можуть бути подані Позивачем на підтвердження вартості спірного майна, не обмежуються виключно звітом про оцінку майна. Натомість, доказами вартості майна можуть бути як договори купівлі-продажу, так і документи бухгалтерської звітності.

Інші треті особи не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.05.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Березкіна О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/3491/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЙСІ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 р. у справі № 904/3491/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 904/3491/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2023 р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 29.06.2023 р..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2023 р. оголошено перерву по розгляду апеляційної скарги до 08.08.2023 р..

ТОВ "Лютурус", ТОВ "Олком-Лізинг", ТОВ "Кредо-Юм", ПАТ "Актабанк", ПАТ "Родовід Банк", Державний реєстратор Верхівцевської міської ради Хабло Костянтин Олександрович, Приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник Оксана Вікторівна не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників ТОВ "Лютурус", ТОВ "Олком-Лізинг", ТОВ "Кредо-Юм", ПАТ "Актабанк", ПАТ "Родовід Банк", Державного реєстратора Верхівцевської міської ради Хабло Костянтина Олександровича, Приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник Оксани Вікторівни.

У судовому засіданні 08.08.2023 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

28.12.2006 р. Відкрите акціонерне товариство "Родовід Банк" ( правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" ) (далі - Банк) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження" ( далі - Позичальник) уклали Кредитний договір № 2006-310. Цим договором встановлюється мета, порядок та умови видачі (надання) Банком в майбутньому кредитів (траншів) Позичальнику в доларах США з повною чи частковою конвертацією у національній валюті в межах загальної суми 3 500 000,00 доларів США на основі додаткових угод про видачу (надання) кредиту (траншу) до договору, які є його невід`ємною частиною; порядок та умови погашення/повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплата процентів за отриманими кредитами; види забезпечення Позичальника; порядок плати за кредит; відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредитів; а також взаємні права та зобов`язання сторін, що виникають/виникнуть при видачі/наданні Банком кредитів ( п. 1.1 Кредитного договору ).

Пунктом 1.2 Кредитного договору встановлено, що строки користування кожним окремим кредитом не повинні перевищувати 12 (дванадцяти) місяців, що визначаються відповідними додатковими угодами. Заборгованість за кредитами, наданими за цим Кредитним договором, має бути погашена в строки, вказані у відповідних додаткових угодах, але не пізніше 25.12.2009 р..

Згідно з п. 2.1, 2.2 Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів. Кредити видаються на наступні цілі ( мета використання кредитів): оплата за сировину, матеріали, а також оплата інших витрат, що пов`язані з поточною виробничо-господарською діяльністю.

Згідно з п. 2.3 кредитного договору підставою для надання кредитів за цим кредитним договором є додаткові угоди, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін після надання банку документів, необхідних для одержання кредитів позичальником, згідно з вимогами чинного законодавства України, та письмової заяви (клопотання) позичальника, в якій вказується сума кредиту, мета використання, вид забезпечення кредитних зобов`язань, бажана процентна ставка та строк користування кредитом.

Пунктом 2.4 Кредитного договору встановлено, що датою видачі кожного окремого кредиту вважається день зарахування грошових коштів на позичковий рахунок, відкритий Банком для обліку заборгованості Позичальника за кредитом, наданим згідно з цим Кредитним договором та відповідною додатковою угодою.

Відповідно до п. 2.6 кредитного договору процентна ставка за користування кредитами за цим кредитним договором встановлюється у розмірі 12,5% річних. Процентна ставка підлягає корегуванню банком в односторонньому порядку при збільшенні офіційного курсу Національного банку України більше 5 (п`яти) гривень 10 (десяти) копійок за один долар США під час дії договору на кратність такого збільшення.

Згідно з п. 2.7 Кредитного договору проценти за користування кредитами, наданими відповідно до додаткових угод, нараховуються Банком щомісячно 25-го числа ( за період з 26-го числа місяця, що передує звітному, до 25-го числа звітного місяця включно "звітний період" ), а також у день повного погашення заборгованості за кредитами, але не пізніше дат погашення кредитів, вказаних у відповідних додаткових угодах, та дати, вказаної в пункті 1.2. договору, виходячи із суми заборгованості на відповідних позичкових рахунках та процентних ставок, що встановлені у відповідних додаткових угодах.

Додатковою угодою № 2 від 19.02.2007 р. до кредитного договору сторони дійшли згоди, що банк надає Позичальнику кредит в сумі 5 000 000 грн., а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, отримані за цим кредитом в валюті кредиту, не пізніше 19.06.2009 р. ( з урахуванням угоди про внесення змін та доповнень від 17.10.2008 р.). Відсоткова ставка за кредитом, який надається за цією угодою, встановлюється в розмірі 25,0 % річних ( з урахуванням угоди про внесення змін та доповнень від 09.12.2008 р.).

Додатковою угодою № 4 від 21.02.2007 р. до кредитного договору сторони дійшли згоди, що Банк надає Позичальнику кредит в сумі 5 000 000 грн., а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, отримані за цим кредитом в валюті кредиту, не пізніше 26.05.2009 р. ( з урахуванням угоди про внесення змін та доповнень від 17.10.2008 р.). Відсоткова ставка за кредитом, який надається за цією угодою, встановлюється в розмірі 25, 0 % річних ( з урахуванням угоди про внесення змін та доповнень від 09.12.2008 р.).

Додатковою угодою № 5 від 22.02.2007 р. до Кредитного договору сторони дійшли згоди, що банк надає Позичальнику кредит в сумі 5 000 000 грн., а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, отримані за цим кредитом в валюті кредиту, не пізніше 24.04.2009 р. ( з урахуванням угоди про внесення змін та доповнень від 17.10.2008 р.). Відсоткова ставка за кредитом, який надається за цією Угодою, встановлюється в розмірі 25,0 % річних(з урахуванням угоди про внесення змін та доповнень від 09.12.2008 р.).

У забезпечення виконання Позичальником зобов`язань, що випливають з Кредитного договору, 16.02.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" ( правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" ) ( далі - Іпотекодержатель ) та Закритою акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю "RITAL LIMITED" ( далі - Іпотекодавець ) був підписаний Іпотечний договір № 2006-310/2 ( далі - Іпотечний договір ), посвідчений 16.02.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С.І. за реєстровим № 146.

Відповідно до пункту 1.1 Іпотечного договору, Іпотекодавець, що є майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження" ( далі - Боржник ), для забезпечення виконання в повному обсязі Боржником зобов`язань перед іпотекодержателем за Кредитним договором № 2006310 від 28.12.2006 р., разом з можливими змінами та доповненнями до нього (далі - Кредитний договір) щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом, яке було та/або буде прямо передбачене умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за кредитним договором та цим Договором, передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно і основні засоби (рухоме майно), а саме: в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно - будівлі та споруди, в цілому, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 2Б, зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 9434005 (далі - предмет іпотеки та/або нерухоме майно) ( п. 1.1.1. ); в заставу іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: основні засоби (далі - предмет застави), опис та розташування (місцезнаходження) яких відображені в Додатку 1 до цього Договору, який є невід`ємною його частиною ( п. 1.1.2.).

Пунктом 1.2.1. Іпотечного договору ( в редакції додаткової угоди № 1 від 21.02.2007 р.) передбачено, що Боржник зобов`язаний погасити заборгованість за кредитним договором в межах траншової кредитної лінії з можливою конвертацією у національну валюту в загальній сумі 5 000 000,00 доларів США не пізніше 25.12.2009 р..

Відповідно до пункту 3.1.2 Іпотечного договору, Іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки якщо протягом тридцяти календарних днів боржником та/або іпотекодавцем не буде виконана вимоги про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов`язання та/або умов цього договору, яка надсилається іпотекодавцю та/або боржнику відповідно до п. 2.4.1 цього договору.

Згідно з пунктами 3.1.3, 4.1.2 Іпотечного договору, Іпотекодержатель ( Заставодержатель ) має право на свій розсуд, зокрема, звернути стягнення на предмет іпотеки ( застави ) на підставі рішення суду.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і нотаріального посвідчення та діє до повного розрахунку боржника з іпотекодержателем за основним зобов`язанням ( п. 9.3 Іпотечного договору ).

У зв`язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження", Акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження" про стягнення заборгованості. Господарським судом Донецької області 02.11.2009 р. ухвалено рішення по справі № 2/307 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження" на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" заборгованості за кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 р.: прострочену заборгованість за кредитним договором в розмірі 15 000 000 грн., прострочену заборгованість по відсотках 1 253 424,72 грн., пеню за порушення термінів повернення кредиту 1 125 068,50 грн., пеню за порушення термінів повернення відсотків 125 340,21 грн., прострочену заборгованість по кредиту в розмірі 1 223 000 євро, прострочену заборгованість по кредиту 2 166 000 грн., прострочену заборгованість по відсотках 42 218,63 євро, прострочену заборгованість за відсотками 103 849,30 грн., пеню за порушення термінів повернення кредиту 133 390,77 євро, пеню за порушення термінів повернення кредиту 236 242,36 грн., пеню за порушення термінів повернення відсотків 4 951,62 євро, пеню за порушення термінів повернення відсотків 12 180,01 грн..

18.03.2011 р. Господарським судом Донецької області ухвалено рішення по справі № 28/267пд, залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2011 р., яким задоволено позовні вимоги Компанії "RITAL LIMITED" до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", визнано недійсним Іпотечний договір № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., укладений між Закритою акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю "RITAL LIMITED" та Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" з моменту його укладення.

В подальшому рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2011 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2011 р. було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011 р. по справі № 28/267пд.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.06.2022 р. № 301894827 вбачається, що 25.05.2011 р. обтяження іпотекою будівель та споруд за договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2б, вилучено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лещенко О.В. на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2011 р. по справі № 28/267пд.

25.06.2011 р. між Закритою акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю "RITAL LIMITED" ( Продавець ) та ТОВ "КРЕДО-ЮМ" ( Покупець ) укладено Договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. за реєстровим № 1604, відповідно до якого до ТОВ "КРЕДО-ЮМ" перейшло право власності на будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2б.

На момент відчуження нерухомого майна Закритою акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю "RITAL LIMITED" до ТОВ "КРЕДО-ЮМ" майно не було обтяжене іпотекою, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

06.07.2011 р. Вищим господарським судом України винесено постанову, якою касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2011 р. та рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2011р. у справі № 28/267пд скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

За результатами нового розгляду справи № 28/267пд, Господарським судом Донецької області ухвалено рішення від 27.09.2011 р., яким в задоволенні позовних вимог Компанії "RITAL LIMITED" до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження" про визнання недійсним договору іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., визнання відсутнім права іпотеки на майно, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю, вказане рішення залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду.

24.12.2009 р. між ПАТ "АКТАБАНК" ( Кредитор ) та ТОВ "БАРСІК І КО" ( Позичальник ) укладено Кредитний договір № 14-265.

15.01.2010 р. між ПАТ "АКТАБАНК" ( Кредитор ) та ТОВ "АРЕАЛ" ( Позичальник ) укладено Кредитний договір № 01-277/Т.

06.11.2013 р. між ПАТ "АКТАБАНК" ( Іпотекодержатель ) та ТОВ "КРЕДО-ЮМ" ( Іпотекодавець ) укладено Іпотечний договір № 277/Т/16, посвідчений 06.11.2013 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лещенко О.В. за реєстровим № 4595, в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "АРЕАЛ" за Кредитним договором № 01-277/Т та зобов`язань ТОВ "БАРСІК І КО" за Кредитним договором № 14-265.

На час укладення Іпотечного договору № 277/Т/16 майно під будь-якими обтяженнями, в тому числі і іпотекою, не перебувало. Після укладення Іпотечного договору № 277/Т/16 відомості про обтяження іпотекою, іпотекодавця та іпотекодержателя внесені до Державного реєстру, номер запису про іпотеку № 3262004.

Відповідно до п. 1.2. Іпотечного договору № 277/Т/16 на забезпечення виконання Основного зобов`язання Іпотекодавець ( ТОВ "КРЕДО-ЮМ" ) передає в іпотеку Іпотекодержателю ( АТ "АКТАБАНК" ) належні йому на праві власності: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2б.

31.07.2014 р. між ПАТ "АКТАБАНК" ( Первісний іпотекодержатель ) та ОСОБА_1 ( Новий іпотекодержатель ) було укладено Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 277/Т/16, посвідченим 06.11.2013 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лещенко О.В. за реєстровим № 4595, у зв`язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про заміну іпотекодержателя.

На підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.08.2014 р. за реєстровим № 3266 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на іпотечне майно будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, будинок 2 "б" , про що сформовано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.08.2014 р. за індексним номером 25665182.

На момент реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 майно не було обтяжене іпотекою за Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_1 , якому на праві власності належить нерухоме майно, як єдиним учасником ТОВ "ДАЙСІ" відповідно до Рішення єдиного учасника № 2 від 21.08.2014 р. будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2б, передано до Статутного капіталу та у власність ТОВ "ДАЙСІ".

26.08.2014 р. за ТОВ "ДАЙСІ" було зареєстровано право власності на будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2б, про що видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.09.2014 р. за індексним номером 26684642 та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.09.2014 р. за індексним номером 26685190.

ТОВ "ДАЙСІ" стало новим власником нерухомого майна: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2б, що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі", в якому просило суд в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження" за кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 р. в розмірі 55 814 462,37 грн., з яких: не виконанні зобов`язання щодо повернення кредитних коштів у розмірі 15 000 000 грн.; не виконані зобов`язання щодо сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами у розмірі 1 253 424,72 грн.; та інші платежі, передбачені умовами Кредитного договору суми: нарахована пеня 21 226 977,10 грн.; три проценти річних 3 055 325,11 грн.; сума інфляційних втрат 12 278 735,44 грн., перед Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" звернути стягнення на належне на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Дайсі" нерухоме майно та рухоме майно, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2-Б, та передано в іпотеку та заставу АТ "Родовід Банк", згідно іпотечного договору від 16.02.2007 р., який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С.І. та зареєстровано в реєстрі за № 146, на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" шляхом звернення стягнення на об`єкти через продаж предмету іпотеки на прилюдних торгах.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 р. у справі № 904/7866/15 відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" про звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. з підстав пропуску позовної давності.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 р. по справі № 904/7866/15 залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2016 р. по справі № 904/7866/15.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7866/15 встановлено такі обставини: право власності на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., Іпотекодержателем, за яким було Акціонерне товариство "Родовід Банк", а наразі Товариство з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" на законних підставах перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі", тому Іпотекодержатель, керуючись ст. 23 Закону України "Про іпотеку", звернувся з позовом саме до нового власника нерухомого майна, який є новим Іпотекодавцем. Також, встановлено, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Родовід Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки є цілком обґрунтованими, оскільки наявне право Банку звернути таке стягнення щодо нового набувача нерухомого майна, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайсі", що перебуває в іпотеці за Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., з огляду на те, що основне зобов`язання за Кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 р. не виконано, що також встановлено рішенням Господарського суду Донецької області від 02.11.2009 р. у справі № 2/307, яким підтверджується наявність непогашеної заборгованості Позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження" за Кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 р. у розмірі 17 503 833,40 грн., який було забезпечено Договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. нерухомого майна, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайсі".

Як зазначено у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7866/15 позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є цілком обґрунтованими, оскільки наявне право Банку звернути таке стягнення щодо нового набувача нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці. Відповідно до умов Іпотечного договору, строк позовної давності щодо позовних вимог за ним розпочався 25.12.2009 р. ( встановлена Іпотечним договором гранична дата виконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором, з настанням якої, у разі порушення Боржником основного зобов`язання Банк набуває право реалізовувати свої права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та застави) та сплинув 25.12.2012 р., а з даним позовом Позивач звернувся лише 01.09.2015 р., тобто за межами строку позовної давності. За наведених обставин, господарський суд застосував до спірних правовідносин ( в частині звернення стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно ) позовну давність та відмовив в задоволенні позову в повному обсязі.

25.05.2021 р. на сайті "Prozorro продажі" відбувся продаж на "голландському" аукціоні права вимоги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" за кредитними договорами № 2006-310 від 28.12.2006 р. та 2007-151 від 06.04.2007 р., укладеними з юридичною особою. Забезпечення: цілісний майновий комплекс з переробки м`ясної продукції заг.пл. 4 195,7 кв.м. та основні засоби за адресою: Дніпропетровська обл, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська (записи в ДРРПНМ про іпотеку банку вилучені, за даними ДРРПНМ та ДЗК не належить іпотекодавцю); двоповерховий нежитловий будинок - офісні приміщення; заг. пл. 483, 4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Артема (запис про іпотеку банку наявний, наявний запис про знищення предмета іпотеки шляхом перетворення на новий об`єкт, не належить іпотекодавцю), переможець аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс".

31.07.2021 р. між Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" укладено Договір № 5 про відступлення права вимоги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" набуло право вимоги за Кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 р. ( зі змінами ), раніше укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження", як Позичальником ( Боржником ), та Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк", як Позикодавцем ( Кредитором ).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" набуло права іпотекодержателя за договором забезпечення, а саме: за договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С.І., зареєстровано в реєстрі за № 146, який забезпечував виконання Позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження" умов Кредитного договору № 2006-310 від 28.12.2006 р. ( зі змінами ) року, згідно з яким в іпотеку передано наступне майно, що належало на праві власності Закритій акціонерній компанії з обмеженою відповідальністю "RITAL LIMITED" а саме: нерухоме майно згідно з Витягом з реєстру права власності на нерухоме майно від 26.01.2007 р., номер витягу 13359372, реєстраційний номер 9434005, виданим комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, будинок 2 "б" ( далі - Предмет іпотеки ).

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" за кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 р. та Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р..

Вищенаведені фактичні обставини справи, були встановлені у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 р. та постанові Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2022 р. у справі № 904/206/22, а також знайшло своє відображення у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.03.2023 р., якою рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 р. та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2022 р. у справі № 904/206/22 змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції постанови Верховного Суду. В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 р. та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2022 р. у справі № 904/206/22 залишено без змін.

Змінюючи мотивувальну частину рішень попередніх судових інстанцій у справі № 904/206/22 ( за позовом Товариства з обмеженою "Топлайн Фінанс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" про звернення стягнення на предмет іпотеки, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, будинок 2 "б" ), Верховний Суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася з приводу того, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання є винятково позасудовим способом задоволення вимог іпотекодержателя, що не передбачає можливості звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб за рішенням суду. Отже, оскільки право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом прийняття його у свою власність на підставі іпотечного договору є позасудовим способом захисту і не передбачено як спосіб захисту права шляхом звернення до суду (фактично про встановлення права за рішенням суду) ні ст. 16 ЦК України, ні Законом України "Про іпотеку", ні договором, укладеним між сторонами, то наведене є підставою для відмови в позові з інших підстав.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, враховуючи приписи частини 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені судовими рішеннями в господарській справі № 904/206/22, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини.

30.12.2021 р. державним реєстратором Верхівцевської міської ради Дніпропетровської області Хабло Костянтином Олександровичем на підставі договору іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., кредитного договору № 2006-310 від 28.12.2006 р., рішення Вищого господарського суду України у справі № 28/267пд від 27.09.2011 р., договору про відступлення права вимоги № 5 від 13.07.2021 р. прийняв рішення про державну реєстрацію ( відновлення іпотеки ) за іпотекодержателем товариством з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс".

26.08.2022 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" відчужено товариству з обмеженою відповідальністю "Лютурус" нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 26.08.2022 р. та в цей же день приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. здійснено реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Лютурус".

16.09.2022 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Лютурус" та товариством з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг" укладено договір іпотеки за реєстровим номером № 352.

У цій справі Позивач просить скасувати рішення державного реєстратора, які були вчинені 30.12.2021 р. та подальші реєстрації щодо спірного майна, припинити іпотеки, обтяження, визнати недійсним договір купівлі продажу між Відповідачем -1 та Відповідачем -2, а також витребувати на свою користь майно від Відповідача -3.

Як уже було зазначено, Позивач ( ТОВ "Дайсі" ) вважає, що отримав нерухоме майно у власність без будь-яких обтяжень, у тому числі іпотечного, а тому є добросовісним набувачем зазначеного в позові нерухомого майна.

Позивач та третя особа ОСОБА_1 зазначають, що на момент набуття ОСОБА_1 права власності на це майно у реєстрі не існувало жодного зареєстрованого речового права на спірне майно або обтяжень таких прав на користь Акціонерного товариства "Родовід Банк". Вважають, що ОСОБА_1 , як набувач майна, не зобов`язаний був самостійно перевіряти існування будь-яких спорів відносно цього майна.

Позивач зазначає, що 20.09.2022 р. отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої стало відомо, що право власності на нерухоме майно зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю "Лютурус" на підставі договору купівлі-продажу з відстроченням платежу, який укладено 26.08.2022 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" ( Продавець ) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лютурус" ( Покупець ) за реєстровим номером № 899. 16.09.2022 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Лютурус" ( новий власник нерухомого майна, Іпотекодавець ) та товариством з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг" ( Іпотекодержатель ) укладено договір іпотеки за реєстровим номером № 352.

Натомість товариство з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" зазначає, що набуло права вимоги за договором забезпечення, який забезпечував виконання Позичальником умов Кредитного договору № 2006-310 від 28.12.2006 р., а саме: договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С.І., зареєстровано в реєстрі за № 146. Додатком №1 до вказаного договору передбачено опис рухомого майна - основних засобів, що передаються в заставу, його місце розташування ( місцезнаходження ).

ТОВ "Топлайн Фінанс" зауважує, що станом на сьогодні, загальний розмір заборгованості за Кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 р. перед ТОВ "Топлайн Фінанс" становить 16 253 424,72 грн.. ТОВ "Топлайн Фінанс" вважає, що ТОВ "Дайсі" було власником предмета іпотеки та іпотекодавцем, а іпотечне обтяження майна не припинялося.

Відповідачі -2, -3 проти позову також заперечують, з аналогічних підстав, що і Відповідач -1.

За наслідками розгляду позову, господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яким в задоволені позову відмовлено. При цьому, поклавши судові витрати понесені Позивачем на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайсі", суд першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 163 ГПК України достягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 24 204,50 грн..

Рішення суду мотивоване тим, що виключення запису про обтяження, зокрема, на підставі судового рішення саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Відповідно скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню. Якщо ж іпотека припинена у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, то подальше скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, не впливає ані на чинність договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах, ані на чинність іпотеки. Відповідно до частини першої ст. 23 Закону № 898-IV у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Зазначену норму слід застосовувати разом з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, суд першої інстанції вказує на те, що своєю аргументацією Позивач намагається переглянути висновки суду у справі № 904/7866/15 щодо свого статусу як Іпотекодавця для того, щоб суд можливо дійшов до інших висновків, ніж у зазначеній справі. Зазначеним рішенням у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. було відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності. У зазначеному рішенні, яке набрало законної сили, судом встановлено, що право власності на спірне майно перейшло від Іпотекодавця за Іпотечним договором до товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі", відповідно товариство з обмеженою відповідальністю "Дайсі" є новим Іпотекодавцем. Отже статус Позивача як Іпотекодавця вже встановлений судом при розгляді спору у справі № 904/7866/15.

При цьому суд зазначив, що скасування рішення державного реєстратора у даній ситуації з тих підстав, що власник майна змінився, буде відповідати визначенню надмірного формалізму, правового пуризму, оскільки статут нового власника як Іпотекодавця вже встановлений судовими рішеннями. Разом з цим, відсутність повідомлення не є підставою для визнання недійсним договору, а є підставою для відшкодування збитків.

Щодо аргументів Позивача про часткову невідповідність опису майна у договорі іпотеки та у державному реєстрі, то місцевий господарський суд зазначив, що відповідно до сталої судової практики, незалежно від того, чи були внесені зміни у договір іпотеки у зв`язку з перебудуванням, добудовою тощо предмету іпотеки, чи ні, у разі якщо об`єкт нерухомості не виділений у натурі, іпотека поширюється і на таку реконструкцію ( постанова Верховного Суду від 18.04.2018 р. у справі № 910/4650/17 ).

Підставою для визначення розміру судового збору за вимогою про витребування майна у сумі 44 785,80 грн., для господарського суду стало те, що як вбачається із договору купівлі-продажу з відстроченням платежу від 26.08.2022 р. відповідно до висновку про вартість об`єкту оцінки, виконану суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Багін Сергієм Валерійовичем, ринкова вартість майна ( будівлі та споруди, розташовані за адресою, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 2б ) складає 2 985 720,00 грн.. Також в матеріалах справи міститься висновок про вартість об`єкта оцінки.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Позивача, Відповідача -1 та Третьої особи -1, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статей 526, 530, 1048, 1054 ЦК України на підставі кредитного договору у Позичальника виникає обов`язок з повернення наданих йому Банком грошових коштів (кредиту) та сплати процентів у встановлені договором строки (терміни).

У разі невиконання зазначеного обов`язку Позичальником у банку виникає, зокрема, право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) відповідно до статей 589, 590 ЦК України та ст. 33 Закону України "Про іпотеку".

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя ( ч. 4 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" ).

Відповідно до положень частин 1-4 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Згідно з частиною 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна. На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав у визначених випадках може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених абзацом першим цієї частини, або незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31 - 2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.

Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом ( ч. ч. 1, 2, 5 ст. 12 цього Закону ).

У постанові від 15.06.2021 р. у справі № 922/2416/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 593 ЦК України застава (іпотека) припиняється у разі реалізації предмета застави ( іпотеки ), а не у зв`язку зі скасуванням обтяження, зокрема обмеження щодо розпорядження майном боржника. При цьому виключення з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку не є підставою для припинення іпотеки, оскільки така підстава не передбачена законом.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що в разі скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі скасованого рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису; це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису до Державного реєстру іпотек; договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Отже, як слушно зауважив суд першої інстанції - виключення запису про обтяження, зокрема, на підставі судового рішення саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Відповідно скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню.

Водночас функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пункті 96 постанови від 07.11.2018 р. у справі № 488/5027/14-ц ( провадження № 14-256цс18 ), у пункті 10.29 постанови від 30.06.2020 р. у справі № 19/028-10/13 ( провадження № 12-158гс19 ). Аналогічно функцією державної реєстрації іпотеки є оголошення належності іпотеки нерухомого майна певній особі. Тобто запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису ("заднім числом"), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення.

Якщо ж іпотека припинена у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, то подальше скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, не впливає ані на чинність договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах, ані на чинність іпотеки.

Відповідно до частини першої ст. 23 Закону України № 898-IV у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Зазначену норму слід застосовувати разом з пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження ( їх наявність або відсутність ) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 р. у справі № 610/1030/18 ( провадження № 14-436цс19 )).

Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 р. у справі № 922/3537/17 ( провадження № 12-127гс19 ).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справі № 643/17966/14-ц ( провадження № 14-203цс19 ) сформульовано висновки, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення; у разі скасування незаконного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду; це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек; договір іпотеки ( права й обов`язки сторін ) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек. Близькі за змістом висновки сформульовані також у постановах Верховного Суду: від 10.05.2018 р. у справі № 643/18839/13-ц, від 23.01.2019 р. у справі № 643/12557/16-ц, від 13.03.2019 р. у справі № 643/19761/13-ц.

Для забезпечення єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 р. у справі № 922/2416/17 вважала за необхідне відступити шляхом конкретизації від її висновку, викладеного у постанові від 19.06.2019 р. у справі № 643/17966/14-ц, а також від аналогічного висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16.09.2015 р. у справі № 6-1193цс15, і Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 10.05.2018 р. у справі № 643/18839/13-ц, від 23.01.2019 р. у справі № 643/12557/16-ц та від 13.03.2019 р. у справі № 643/19761/13-ц.

Означена конкретизація висновків полягає у такому: скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення; виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення; виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі; запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя; за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень ( пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 р. у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19 ). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню; при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

Щодо доводів Скаржника з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 р. у справі № 922/2416/17 на підтвердження своєї позиції, то суд першої інстанції на їх спростування, обгрунтовано зазначив на тому, що обставиною, яка вказує на відсутність ознаки подібності правовідносин є, зокрема, вирішення спору щодо статусу Позивача як Іпотекодавця рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 р. у справі № 904/7866/15.

Як зазначалося раніше, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 р. у справі № 904/7866/15 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. було відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2016 р. вказане рішення залишено без змін.

У зазначеному рішенні, яке набрало законної сили, судом встановлено такі обставини: право власності на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., Іпотекодержателем, за яким було Акціонерне товариство "Родовід Банк", а наразі Товариство з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" на законних підставах перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі", тому Іпотекодержатель, керуючись ст. 23 Закону України "Про іпотеку", звернувся з позовом саме до нового власника нерухомого майна, який є новим Іпотекодавцем. Також, встановлено, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Родовід Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки є цілком обґрунтованими, оскільки наявне право Банку звернути таке стягнення щодо нового набувача нерухомого майна, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайсі", що перебуває в іпотеці за Іпотечним договором № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., з огляду на те, що основне зобов`язання за Кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 р. не виконано, що також встановлено рішенням Господарського суду Донецької області від 02.11.2009 р. у справі № 2/307, яким підтверджується наявність непогашеної заборгованості Позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження" за Кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 у розмірі 17 503 833,40 грн., який було забезпечено Договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р. нерухомого майна, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайсі".

Як зазначено у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7866/15 позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є цілком обґрунтованими, оскільки наявне право Банку звернути таке стягнення щодо нового набувача нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці. Відповідно до умов Іпотечного договору, строк позовної давності щодо позовних вимог за ним розпочався 25.12.2009 р. ( встановлена Іпотечним договором гранична дата виконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором, з настанням якої, у разі порушення Боржником основного зобов`язання банк набуває право реалізовувати свої права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та застави ) та сплинув 25.12.2012 р., а з даним позовом Позивач звернувся лише 01.09.2015 р., тобто за межами строку позовної давності. За наведених обставин, господарський суд застосував до спірних правовідносин ( в частині звернення стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно ) позовну давність та відмовив в задоволенні позову в повному обсязі.

Вищенаведені фактичні обставини справи, також були встановлені у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 р. та постанові Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2022 р. у справі № 904/206/22, що також знайшло своє відображення у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.03.2023 р., якою рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 р. та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2022 р. у справі № 904/206/22 змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції постанови Верховного Суду. В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 р. та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2022 р. у справі № 904/206/22 залишено без змін.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, враховуючи приписи частини 4 ст. 75 ГПК України, суд першої інстанції обгрунтовано врахував обставини, встановлені судовими рішеннями в господарських справах № 904/7866/15 та № 904/206/22, і які не повинні доказуватися при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми ст. 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 р. у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 р. у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що своїми доводами Позивач ( Скаржник ) фактично намагається переглянути висновки суду у справі № 904/7866/15 щодо свого статусу як Іпотекодавця для того.

Отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд - статус Позивача як Іпотекодавця вже встановлений судом при розгляді спору у справі № 904/7866/15. Рішення набуло статусу остаточного у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Тому встановлена обставина не може бути переглянута у новому провадженні.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи Скаржника про те, що оскільки рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7866/15 було відмолено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» до ТОВ «Дайсі» про звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав пропуску строку позовної давності, то господарським судом статус ТОВ «Дайсі», саме як Іпотекодавця за договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 р., укладеним з ПАТ «Родовід Банк», не встановлювався.

Коім того, у постанові ВП ВС від 04.12.2018 р. по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) зазначено, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Отже, суд першої інстанції, пославшись на обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2015 р. у справі № 904/7866/15, встановивши порушення права Позивача, за захистом якого той звернувся до суду, взявши до уваги клопотання Відповідача про застосування позовної давності до вимог Позивача, відмовив у задоволені позову у зв`язку із спливом строку позовної давності.

Щодо посилання Скаржника на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2019 р. по справі № 904/4735/18 та не врахування судом першої інстанції правомірності набуття ТОВ «Дайсі» спірного нерухомого майна, що було встановлено вказаним рішенням, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 03.07.2018 р. у справі № 917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Як вбачається зі змісту рішення по справі № 904/4735/18, Господарський суд Дніпропетровської області задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" до Публічного акціонерного товариства "Актабанк" та Комунального підприємства "Бюро державної реєстрації" ( м. Київ ): визнав припиненим Договір іпотеки № 277/Т/16, посвідчений 06.11.2013 р. Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лещенко О.В. за реєстровим номером 4595, що укладений між Публічним акціонерним товариством "АКТАБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕДО-ЮМ"; скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним і 40824687 від 26.04.2018 р. про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2б ( реєстраційний об`єкта нерухомого майна 204605012101 ) за Публічним акціонерним товариством "АКТАБАНК", прийняте державним реєстратором Комунального підприємства "Бюро державної реєстрації" Пекар Андрієм Львовичем; скасував запис про право власності за номером 25897598 на об`єкт нерухомого майна будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2б ( реєстраційний номер нерухомо майна 204605012101 ) за Публічним акціонерним товариством "АКТАБАНК", внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Комунального підприємства "Бюро державної реєстрації" Пекар Андрієм Львовичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 40824687 від 26.04.2018 р..

Крім того, правовідносини які виникли між учасниками цієї справи не були предметом дослідження у повному обсязі господарським судом при розгляді справи № 904/4735/18. При цьому, відповідачі по цій справі не були учасниками справи № 904/4735/18.

Разом з цим, ч. 5 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Стосовно доводів Скаржника про помилковість висновку суду першої інстанції щодо застосування вартості майна, зазначеної в оскаржуваному договорі, слід зазначити наступне.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати поклав на Позивача ( ТОВ "Дайсі" ). При цьому, враховуючи, що при зверненні з позовом до суду Позивачем було сплачено за майнову вимогу 20 581,30 грн., господарський суд дійшов висновку про необхідність достягнути з ТОВ "Дайсі" недоплачений судовий збір за майнову вимогу в розмірі 24 204,50 грн..

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи з такого.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

У позові Позивачем було зазначено, що вартість спірного майна визначена вартістю за якою нерухоме майно перебуває на балансі ТОВ "Дайсі" з урахуванням зносу майна ( 1 372 084,48 грн.). При цьому, Позивач надав власну оборотно-сальдову відомість по рахунку:103 Основні засоби; Місця зберігання: Будинки та споруди станом на 11.10.2022 р., відповідно до якої дебет за вартістю майна ( будинки та споруди за адресою: м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 2Б ) становить 2 286 808,00 грн.. Також, Позивач надав власну оборотно-сальдову відомість по рахунку: 1131 Основні засоби; Амортизація (знос) станом на 11.10.2022 р., відповідно до якої кредит за вартістю майна (будинки та споруди за адресою: м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 2Б) становить 914 723,52 грн..

Проаналізувавши тлумачення змісту всіх видів вартості, передбачених пунктом 3 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", господарський суд слушно зауважив, що термін "дійсна вартість" є практично тотожним за своїм значенням до закріпленого у національних стандартах поняття "ринкова вартість", під яким розуміється "вартість майна, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу". Так, приписами ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачена можливість для встановлення дійсної вартості майна шляхом проведення оцінки майна та складення за її результатами звіту про оцінку майна (акту оцінки майна). Однак Позивач доказів дійсної (ринкової) вартості майна разом з позовною заявою не подав, а вартість, визначена Позивачем, не підтверджена документально (надані лише внутрішні документи Позивача).

При цьому, як вбачається із договору купівлі-продажу з відстроченням платежу від 26.08.2022 р. відповідно до висновку про вартість об`єкту оцінки, виконану суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Багін Сергієм Валерійовичем, ринкова вартість майна ( будівлі та споруди, розташовані за адресою, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 2б ) складає 2 985 720,00 грн.. Також в матеріалах справи міститься висновок про вартість об`єкта оцінки.

Таким чином, суд першої інстанції дішов обгрунтованого висновку, що розмір судового збору за вимогою про витребування майна становить 44 785,80 грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 163 ГПК України якщо визначена Позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

Таким чином, суд у випадку встановлення протягом розгляду справи іншої вартості спірного майна може або повернути з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір, або стягнути недоплачений судовий збір.

Щодо посилань Скаржника на правові позиції Верховного Суду у постановах: від 15.06.2021 р. у справі № 922/2416/17; від 23.10.2019 р. у справі № 922/3537/17, то такі стосуються інших встановлених у справах обставин, тому такі правові позиції не є релевантними для даного спору.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі".

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

13. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 р. у справі № 904/3491/22 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.08.2023 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя О.В. Березкіна

СудЦентральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення08.08.2023
Оприлюднено10.08.2023
Номер документу112718336
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про приватну власність щодо витребування майна із чужого незаконного володіння

Судовий реєстр по справі —904/3491/22

Судовий наказ від 13.11.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Крижний Олександр Миколайович

Постанова від 26.09.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 19.09.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 06.09.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Постанова від 08.08.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Кощеєв Ігор Михайлович

Ухвала від 29.06.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Кощеєв Ігор Михайлович

Ухвала від 26.06.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Кощеєв Ігор Михайлович

Ухвала від 29.05.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Кощеєв Ігор Михайлович

Ухвала від 16.05.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Кощеєв Ігор Михайлович

Судовий наказ від 01.05.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Крижний Олександр Миколайович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні