Постанова

від 26.09.2023 по справі 904/3491/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/3491/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 (суддя Крижний О. М.)

і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2023 (головуючий суддя Кощеєв І. М., судді Чус О. В., Березкіна О. В.)

у справі № 904/3491/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютурус" і 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) ОСОБА_1 , 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо-Юм" і 3) Публічне акціонерне товариство "Актабанк",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 4) Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк", 5) Державний реєстратор Верхівцевської міської ради Хабло Костянтин Олександрович, 6) Приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна і 7) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник Оксана Вікторівна,

про визнання правочинів недійсними, скасування рішень державного реєстратора і витребування майна з чужого незаконного володіння,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Кошарна С. С., відповідача - Крижовий Д. В., третьої особи-1 - Пономарьов В. Д.)

СУТЬ СПОРУ

1. Позивач звернувся до суду, посилаючись на те, що він є добросовісним набувачем майна вільного від іпотечного обтяження, яке не було зареєстроване на момент набуття позивачем нерухомого майна у власність.

2. Суди першої та апеляційної інстанції з такими доводами позивача не погодилися, вказавши на те, що статус позивача як іпотекодавця за спірним іпотечним договором установлений у іншій господарській справі про звернення стягнення на предмет іпотеки за участі позивача.

3. За результатами розгляду цієї справи Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, про що детальніше зазначено нижче у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад обставин справи, установлених судами попередніх інстанцій

4. 28.12.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс") (далі - кредитор, Банк) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження" (далі - ТОВ "СПІІ "Відродження", позичальник) укладено кредитний договір № 2006-310 (далі - Кредитний договір).

5. У забезпечення виконання позичальником зобов`язань, що випливають із Кредитного договору, 16.02.2007 між Банком (іпотекодержатель) і Закритою акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю "RITAL LIMITED" (далі - Компанія "RITAL LIMITED", іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 2006-310/2 (далі - Іпотечний договір від 16.02.2007), посвідчений в той же день приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С. І. за реєстровим № 146.

6. Відповідно до пункту 1.1 договору, іпотекодавець, що є майновим поручителем ТОВ "СПІІ "Відродження" (боржник), для забезпечення виконання в повному обсязі боржником зобов`язань перед іпотекодержателем за Кредитним договором, разом із можливими змінами та доповненнями до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та в повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом, яке було та/або буде прямо передбачене умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за кредитним договором та цим договором, передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно і основні засоби (рухоме майно), а саме: в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно - будівлі та споруди, в цілому, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 2-Б, зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 9434005 (далі - предмет іпотеки та/або нерухоме майно) (п. 1.1.1).

7. Пунктом 1.2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 21.02.2007) передбачено, що боржник зобов`язаний погасити заборгованість за Кредитним договором в межах траншової кредитної лінії з можливою конвертацією у національну валюту в загальній сумі 5 000 000,00 доларів США не пізніше 25.12.2009.

8. Відповідно до пункту 3.1.2 договору, іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки якщо протягом тридцяти календарних днів боржником та/або іпотекодавцем не буде виконана вимоги про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов`язання та/або умов цього договору, яка надсилається іпотекодавцю та/або боржнику відповідно до п. 2.4.1 цього договору.

9. Згідно з пунктами 3.1.3, 4.1.2 договору, іпотекодержатель (заставодержатель ) має право на свій розсуд, зокрема, звернути стягнення на предмет іпотеки (застави) на підставі рішення суду.

10. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і нотаріального посвідчення та діє до повного розрахунку боржника з іпотекодержателем за основним зобов`язанням (п. 9.3).

11. Рішенням Господарського суду Донецької області 02.11.2009 у справі № 2/307 задоволено позовні вимоги Банка до ТОВ "СПІІ "Відродження" про стягнення заборгованості за Кредитним договором у зв`язку з неналежним виконанням умов договору позичальником.

12. 18.03.2011 Господарський суд Донецької області ухвалив рішення по справі № 28/267пд, залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2011, яким задовольнив позовні вимоги Компанії "RITAL LIMITED" до Банка, визнав недійсним Іпотечний договір від 16.02.2007 з моменту його укладення.

13. 25.05.2011 обтяження іпотекою будівель та споруд за Іпотечним договором від 16.02.2007, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2-Б, вилучено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лещенко О. В. на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2011 у справі № 28/267пд.

14. 25.06.2011 між Компанією "RITAL LIMITED" (продавець) і ТОВ "КРЕДО-ЮМ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Стаднік І. Л. за реєстровим № 1604, відповідно до якого до ТОВ "КРЕДО-ЮМ" перейшло право власності на будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2-Б.

15. На момент відчуження нерухомого майна Компанією "RITAL LIMITED" на користь ТОВ "КРЕДО-ЮМ" майно не було обтяжене іпотекою, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

16. Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011 рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2011 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2011 скасовано з направленням справи № 28/267пд на новий розгляд.

17. За результатами нового розгляду справи № 28/267пд, Господарським судом Донецької області ухвалено рішення від 27.09.2011, яким у задоволенні позовних вимог Компанії "RITAL LIMITED" до Банка і ТОВ "СПІІ "Відродження" про визнання недійсним Іпотечного договору від 16.02.2007, визнання відсутнім права іпотеки на майно, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю. Вказане рішення залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду.

18. 06.11.2013 між ПАТ "АКТАБАНК" (іпотекодержатель) і ТОВ "КРЕДО-ЮМ" (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір № 277/Т/16 (далі - Іпотечний договір від 06.11.2013), посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лещенко О. В. за реєстровим № 4595, в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "АРЕАЛ" від 15.01.2010 за кредитним договором № 01-277/Т та зобов`язань ТОВ "БАРСІК І КО" від 24.12.2009 за кредитним договором № 14-265.

19. Відповідно до п. 1.2. Іпотечного договору від 06.11.2013 на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належні йому на праві власності: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2-Б.

20. На час укладення Іпотечного договору від 06.11.2013 майно під будь-якими обтяженнями, в тому числі і іпотекою, не перебувало. Після укладення Іпотечного договору від 06.11.2013 відомості про обтяження іпотекою, іпотекодавця та іпотекодержателя внесені до Державного реєстру, номер запису про іпотеку № 3262004.

21. 31.07.2014 між ПАТ "АКТАБАНК" (первісний іпотекодержатель) і ОСОБА_1 (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 06.11.2013, у зв`язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про заміну іпотекодержателя.

22. На підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.08.2014 за реєстровим № 3266 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на іпотечне майно будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , про що сформовано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.08.2014 за індексним номером 25665182.

23. На момент реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 майно не було обтяжене іпотекою за Іпотечним договором від 16.02.2007, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

24. ОСОБА_1 відповідно до рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" (далі - позивач, ТОВ "Дайсі") від 21.08.2014 № 2 передав до статутного капіталу позивача будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2-Б.

25. 24.08.2014 за ТОВ "Дайсі" зареєстровано право власності на будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2-Б, про що видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.09.2014 за індексним номером 26684642 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.09.2014 за індексним номером 26685190.

26. У вересні 2015 року Банк звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до ТОВ "Дайсі", в якому просив суд у рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "СПІІ "Відродження" за Кредитним договором у розмірі 55 814 462,37 грн звернути стягнення на належне на праві власності ТОВ "Дайсі" нерухоме майно та рухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2-Б, та передано в іпотеку та заставу Банку, згідно з Іпотечним договором від 16.02.2007, на користь Банка шляхом звернення стягнення на об`єкти через продаж предмету іпотеки на прилюдних торгах.

27. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 у справі № 904/7866/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2016, відмовлено у задоволенні позовних вимог Банка до ТОВ "Дайсі" про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 16.02.2007 з підстав пропуску позовної давності.

28. 25.05.2021 відбувся продаж права вимоги Банка за Кредитними договорами від 28.12.2006 № 2006-310 та від 06.04.2007 № 2007-151, переможцем аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" (далі - відповідач-1, ТОВ "Топлайн Фінанс").

29. 31.07.2021 між Банком і ТОВ "Топлайн Фінанс", за результатом продажу на аукціоні прав вимоги, укладено договір № 5 про відступлення права вимоги.

30. ТОВ "Топлайн Фінанс" набуло право вимоги за Кредитним договором (зі змінами), та набуло права іпотекодержателя за Іпотечним договором від 16.02.2007, який забезпечує виконання позичальником - ТОВ "СПІІ "Відродження" умов Кредитного договору ( зі змінами), згідно з яким в іпотеку передано наступне майно, що належало на праві власності Компанії "RITAL LIMITED" а саме: нерухоме майно згідно з витягом з реєстру права власності на нерухоме майно від 26.01.2007, номер витягу 13359372, реєстраційний номер 9434005, виданим комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, будинок 2-Б (предмет іпотеки).

31. Вищенаведені фактичні обставини встановлені у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 та постанові Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі № 904/206/22, а також знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.03.2023, якою рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у наведеній справі змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції постанови Верховного Суду. В іншій частині вказані рішення та постанову залишено без змін.

32. Змінюючи мотивувальну частину рішень попередніх судових інстанцій у справі № 904/206/22 за позовом ТОВ "Топлайн Фінанс" до ТОВ "Дайсі" про звернення стягнення на предмет іпотеки, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, будинок 2-Б, Верховний Суд зазначив, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання є винятково позасудовим способом задоволення вимог іпотекодержателя, що не передбачає можливості звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб за рішенням суду. Отже, оскільки право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом прийняття його у свою власність на підставі іпотечного договору є позасудовим способом захисту і не передбачено як спосіб захисту права шляхом звернення до суду (фактично про встановлення права за рішенням суду) ні статтею 16 Цивільного кодексу України, ні Законом України "Про іпотеку", ні договором, укладеним між сторонами, то наведене є підставою для відмови в позові з інших підстав.

33. 30.12.2021 державний реєстратор Верхівцевської міської ради Дніпропетровської області Хабло К. О. на підставі Іпотечного договору від 16.02.2007, Кредитного договору, рішення Вищого господарського суду України від 27.09.2011 у справі № 28/267пд, договору про відступлення права вимоги від 13.07.2021 № 5 прийняв рішення про державну реєстрацію (відновлення іпотеки) за іпотекодержателем - ТОВ "Топлайн Фінанс".

34. 26.08.2022 ТОВ "Топлайн Фінанс" відчужило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютурус" (далі - ТОВ "Лютурус") нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 26.08.2022 та в цей же день приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. здійснено реєстрацію права власності за ТОВ "Лютурус".

35. 16.09.2022 між ТОВ "Лютурус" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг" (далі - ТОВ "Олком-Лізинг") укладено договір іпотеки за реєстровим номером № 352.

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

36. ТОВ "Дайсі" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить:

- скасувати рішення державного реєстратора Верхівцевської міської ради Хабло К. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62692842 від 30.12.2021, номер запису про іпотеку: 46025661 щодо нерухомого майна за реєстраційним номером: 204605012101;

- припинити іпотеку номер запису: 46025661, дата державної реєстрації: 30.12.2021 о 11:20:34 год. щодо об`єкта нерухомого майна, який розташований: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 2-Б, реєстраційний номер нерухомого майна: 204605012101 (далі - спірне нерухоме майно);

- скасувати рішення державного реєстратора Верхівцевської міської ради Хабло К. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62693672 від 30.12.2021 номер запису про обтяження: 46026033 щодо спірного нерухомого майна;

- припинити обтяження номер запису: 46026033, дата державної реєстрації 30.12.2021 о 11:26:54 год. щодо спірного нерухомого майна;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу з відстроченням платежу від 26.08.2022 за реєстровим номером № 899, укладений між ТОВ "Топлайн Фінанс" і ТОВ "Лютурус";

- скасувати рішення приватного нотаріуса Лозенко В. В. Дніпровського міського нотаріального округу, Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 64610755 від 26.08.2022 о 12:41:13 год., номер запису про право власності: 47694586 за ТОВ "Лютурус" на спірне нерухоме майно;

- припинити право власності ТОВ "Лютурус" на спірне нерухоме майно;

- визнати недійсним договір іпотеки від 16.09.2022 за реєстровим номером № 352, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лютурус" і ТОВ "Олком-Лізинг";

- скасувати рішення приватного нотаріуса Мироник О. В. Київського міського нотаріального округу м. Київ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 64828826 від 16.09.2022 о 13:09:16 год., номер запису про іпотеку: 47879765 щодо спірного нерухомого майна;

- припинити іпотеку номер запису: 47879765, дата державної реєстрації: 16.09.2022 о 12:43:03 год. щодо спірного нерухомого майна;

- витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "Лютурус" на користь ТОВ "Дайсі" спірне нерухоме майно.

37. ТОВ "Дайсі", вважаючи себе добросовісним набувачем майна, звернулося з цим позовом до суду, посилаючись на те, що набуло у власність спірне нерухоме майно за відсутності в реєстрі зареєстрованого права іпотеки за Іпотечним договором від 16.02.2007, а тому незаконне відчуження ТОВ "Топлайн Фінанс", як правонаступника Банка за Кредитним договором та Іпотечним договором від 16.02.2007, на користь ТОВ "Лютурус" спірного нерухомого майна, яке належить ТОВ "Дайсі" на праві власності, з подальшим переданням цього майна в іпотеку ТОВ "Олком-Лізинг", порушує право позивача на володіння, користування та розпорядження майном.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

38. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2023, у задоволенні позову відмовлено. Стягнути з ТОВ "Дайсі" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 24 204,50 грн.

39. Суди попередніх інстанцій дослідили, що ТОВ "Дайсі" стало новим власником нерухомого майна: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2-Б (спірного нерухомого майна).

40. Водночас, суди вказали на вирішення спору щодо статуcу позивача як іпотекодавця за Іпотечним договором від 16.02.2007 у справі №904/7866/15.

41. Так, суди дослідили, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7866/15 встановлено такі обставини: (1) право власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 16.02.2007 на законних підставах перейшло до ТОВ "Дайсі", тому іпотекодержатель, керуючись статтею 23 Закону України "Про іпотеку", звернувся з позовом саме до нового власника нерухомого майна, який є новим іпотекодавцем; (2) позовні вимоги Банка про звернення стягнення на предмет іпотеки є цілком обґрунтованими, оскільки наявне право Банка звернути таке стягнення щодо нового набувача нерухомого майна, яким є ТОВ "Дайсі", що перебуває в іпотеці за Іпотечним договором від 16.02.2007, з огляду на те, що основне зобов`язання за Кредитним договором не виконано, що також установлено рішенням Господарського суду Донецької області від 02.11.2009 у справі № 2/307, яким підтверджується наявність непогашеної заборгованості позичальника - ТОВ "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження" за Кредитним договором у розмірі 17 503 833,40 грн, який було забезпечено Іпотечним договором від 16.02.2007 нерухомого майна, власником якого є ТОВ "Дайсі"; (3) відповідно до умов Іпотечного договору від 16.02.2007, строк позовної давності щодо позовних вимог за ним розпочався 25.12.2009 (встановлена Іпотечним договором від 16.02.2007 гранична дата виконання боржником зобов`язань за Кредитним договором, з настанням якої, у разі порушення боржником основного зобов`язання Банк набуває право реалізовувати свої права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та застави) та сплинув 25.12.2012, а з позовом Банк звернувся лише 01.09.2015, тобто за межами позовної давності. За наведених обставин, господарський суд застосував до спірних правовідносин (в частині звернення стягнення на предмет іпотеки) позовну давність та відмовив в задоволенні позову в повному обсязі.

42. Таким чином, у зазначеному рішенні, яке набрало законної сили, судом встановлено, що право власності на спірне нерухоме майно перейшло від іпотекодавця за Іпотечним договором від 16.02.2007 до ТОВ "Дайсі", відповідно останнє є новим іпотекодавцем. Разом з тим, суди вказали, що своєю аргументацією позивач намагається переглянути висновки суду в справі № 904/7866/15 щодо свого статусу іпотекодавця для того, щоб суд можливо дійшов до інших висновків, ніж у вказаній справі.

43. Окрім того, суд першої інстанції встановив недоплату позивачем судового збору за позовну вимогу майнового характеру про витребування майна в розмірі 24 204,50 грн та стягнув відповідну суму в дохід Державного бюджету України.

Касаційна скарга

44. Не погодившись із прийнятими рішеннями, ТОВ "Дайсі" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

45. Позивач не погоджується з висновками судів про те, що під час розгляду справи № 904/7866/15 установлено, що ТОВ "Дайсі" є іпотекодавцем за Іпотечним договором від 16.02.2007. Посилається на застосування частини 7 статті 75 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.11.2022 у справі №904/7806/21, від 30.08.2022 у справі №904/1427/21, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.

46. Скаржник зазначає, що суди у справі № 904/7866/15 не досліджували обставин переходу права власності на нерухоме майно від первісного власника - компанії "RITAL LIMITED" до ТОВ "Дайсі", не вирішували питання добросовісності чи недобросовісності набуття майна новим власником, а лише констатували той факт, що останній є новим власником нерухомого майна, що є предметом іпотеки, а відтак вказує, що суди помилково послалися на те, що в справі № 904/7866/15 щодо позивача встановлено факт, який має значення для вирішення цього спору, а саме щодо наявності у позивача статусу іпотекодавця за Іпотечним договором від 16.02.2007.

47. Позивач наголошує на тому, що для встановлення наявності у нього статусу іпотекодавця повинні досліджуватися обставини добросовісності чи недобросовісності набувача майна про що зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17.

48. У той же час позивач наголошує, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 у справі № 904/206/22, яке набрало законної сили та яке є не скасованим, встановлено, що ТОВ "Кредо-Юм", ОСОБА_1 і ТОВ "Дайсі" є добросовісними набувачами нерухомого майна, а отже таке нерухоме майно є вільним від будь-яких обтяжень іпотекою перед третіми особами.

49. Також скаржник наголошує на тому, що станом на момент розгляду справи № 904/7866/15: (1) не були сформовані правові висновки, викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 369/238/15-ц (провадження № 14-117цс18), від 07.11.2018 у справі № 520/6819/14-ц (провадження № 14-343цс18), від 13.03.2019 у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19) про те, що з урахуванням вимог статей 328, 335, 392 Цивільного кодексу України в контексті статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем; (2) не була розглянута справа № 904/4735/18 за позовом ТОВ "Дайсі" до ПАТ "Актабанк" про визнання припиненим Іпотечного договору від 06.11.2013, скасування рішення про державну реєстрацію та скасування запису, під час розгляду якої досліджувалися саме обставини переходу права власності на нерухоме майно, передання його в іпотеку ПАТ "Акта Банк", і як наслідок, факт добросовісності набуття ТОВ "Дайсі" права власності на вказане майно.

50. ТОВ "Дайсі" у касаційній скарзі також посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18, у контексті обставин позасудового врегулювання шляхом задоволення вимог іпотекодержателя за Іпотечним договором від 06.11.2013.

51. Окрім того, позивач у касаційній скарзі посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме в частині визначення вартості майна для розрахунку ціни позову та неврахування висновків Верховного Суду, викладених в ухвалі від 11.09.2018 у справі №911/3871/16 та постанові від 16.12.2020 у справі №372/1080/19. Пояснює що ним, при зверненні з цим позовом до суду визначено вартість спірного майна з урахуванням вартості за якою нерухоме майно перебуває на балансі позивача з урахуванням його зносу з 26.08.2014 у розмірі 1 372 084,48 грн, на підтвердження чого останнім було надано оборотно-сальдову відомість по рахунку ТОВ "Дайсі", що за твердженнями позивача є належним та допустимим доказом, на підтвердження дійсної вартості нерухомого майна.

Узагальнені доводи інших учасників справи

52. ТОВ "Топлайн Фінанс" у своєму відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та, вказуючи на те що, доводи скарги позивача не доводять жодного порушення судами норм матеріального чи процесуального права, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зокрема, відповідач-1 наголошує на безпідставності доводів позивача про відсутність у нього статусу іпотекодателя за Іпотечним договором від 16.02.2007 з підстав набуття у власність нерухомого майна вільним від будь-яких обтяжень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

53. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54. Відмовляючи у позові, суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях послались, у тому числі, на відсутність порушених прав позивача, який набув у власність майно обтяжене іпотекою на підставі Іпотечного договору від 16.02.2007.

55. Зокрема, суди зазначили, що вважають преюдиційними обставини, встановлені у справі № 904/7866/15 стосовно того, що право власності на спірне майно перейшло від іпотекодавця за Іпотечним договором від 16.02.2007 до ТОВ "Дайсі", відповідно ТОВ "Дайсі" є новим іпотекодавцем.

56. Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

57. Скаржник із посиланням на приписи частини 7 статті 75 ГПК України, відповідно до якої правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду, та з посиланням на постанови Верховного Суду (пункт 45 цієї постанови) вказує таке.

"Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи".

58. Доводи скаржника про те, що судами у цій справі преюдиціальне значення надано правовій оцінці обставин у справі № 904/7866/15 є необґрунтованими, оскільки суди при вирішенні цієї справи врахували рішення суду в справі № 904/7866/15 саме в частині встановлених фактів переходу до ТОВ "Дайсі" права іпотекодателя за Іпотечним договором від 16.02.2007.

59. Суди зазначили, що позивач звертаючись з цим позовом до суду намагається переглянути висновки суду в справі №904/7866/15 щодо свого статусу як іпотекодавця для того, щоб суд можливо дійшов до інших висновків, ніж у зазначеній справі.

60. Доводи касаційної скарги позивача фактично зводяться до того, що його статус іпотекодавця повинен бути переглянутий з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, стосовно необхідності дослідження обставин добросовісності / недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

61. Колегія суддів зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).

62. Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини та основоположних свобод, згідно з рішенням ЄСПЛ від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

63. Відхиляючи доводи позивача про відсутність підстав для врахування як преюдиціальних фактів, установлених у справі № 904/7866/15, оскільки в ній не досліджувалися обставини переходу до ТОВ "Дайсі" права власності на нерухоме майно, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач мав можливість оскарження судових рішень у справі №904/7866/15; рішення набуло статусу остаточного в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, тому даний висновок не може бути переглянутий у новому провадженні.

64. Колегія суддів цілком погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що інший підхід до встановлених у справі №904/7866/15 обставин мав би наслідком порушення принципу res judicata, який передбачає повагу до остаточного судового рішення.

65. При цьому, доводи позивача стосовно того, що суди в межах розгляду справи № 904/7866/15 застосували до ТОВ "Дайсі" приписи статті 23 Закону України "Про іпотеку" без дослідження обставин переходу права власності на нерухоме майно спрямовані саме на перегляд остаточного судового рішення, та не свідчать про помилкове застосування судами статті 75 ГПК України у контексті спірних правовідносин та встановлених обставин справи.

66. Суд визнає безпідставними посилання скаржника на справу № 904/206/22, у межах розгляду якої, за доводами останнього, ТОВ "Дайсі" доводило свою добросовісність як набувача майна, оскільки як установлено судом апеляційної інстанції, мотивувальні частини рішення та постанови у наведеній справі були змінені постановою Верховного Суду від 02.03.2023 з підстав обрання ТОВ "Топлайн Фінанс" неналежного способу захисту при зверненні до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

67. Наведе в свою чергу також не свідчить про помилкове застосування судами приписів статті 75 ГПК України у контексті врахування установлених у справі № 904/7866/15 обставин.

68. Стосовно посилання скаржника на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2019 у справі № 904/4735/18 та неврахування судами добросовісності набуття ТОВ "Дайсі" спірного нерухомого майна, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції надав вичерпну відповідь з цього питання, вказавши, що правовідносини у наведеній справі стосувалися припинення іпотеки за Іпотечним договором від 06.11.2013, укладеним між ПАТ "АКТАБАНК" і ТОВ "КРЕДО-ЮМ"; у наведеній справі не досліджувалися в повній мірі правовідносини, які виникли між учасниками цієї справи № 904/3491/22; відповідачі по цій справі № 904/3491/22 не були учасниками справи № 904/4735/18.

69. Ураховуючи, що посилання позивача на справу № 904/4735/18 уже були обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вважає за необхідне надавати їм повторну оцінку, а тому відповідні доводи касаційної скарги визнаються необґрунтованими і відхиляються.

70. Аналогічне стосується посилань скаржника на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18, у якій розглядалося питання недійсності наступних вимог іпотекодержателя до боржника після звершення позасудового врегулювання.

71. Так, у постанові від 22.02.2022 у справі №761/36873/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що частина 4 статті 36 Закону "Про іпотеку" (у відповідній редакції) вказує на недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання саме боржником основного зобов`язання після завершення позасудового врегулювання шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, передане в іпотеку саме боржником, за відсутності інших забезпечувальних договорів.

72. Разом з тим, відповідні доводи скаржника стосуються правовідносин іпотеки, що виникли з Іпотечного договору від 06.11.2013, які як уже було зазначено вище, не є предметом розгляду цього спору.

73. З огляду на те, що скаржник у передбаченому процесуальним законом порядку не спростував висновки судів про наявність у нього (позивача) статусу іпотекодавця за Іпотечним договором від 16.02.2007, обґрунтованими визнаються висновки судів щодо наявності суттєвої відмінності у фактично-доказовій базі у справах № 922/2416/17, № 922/3537/17, на які посилається скаржник, та у цій справі № 904/3491/22, яка полягає у тому, що відповідні обставини щодо ТОВ "Дайсі" уже встановлені у справі № 904/7866/15 та не підлягають перегляду в межах в межах цього судового провадження.

74. За таких обставин колегія суддів визнає необґрунтованими та відхиляє посилання скаржника у касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, а саме про те, що: "за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень", оскільки відповідні доводи, як підставно зазначили суди першої та апеляційної інстанції направлені на ревізію судових рішень у справі № 904/7866/15.

75. Окрім того, предметом цього розгляду є вимоги позивача як іпотекодавця щодо припинення іпотеки та витребування майна, тому безпідставними визнаються посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, стосовно належного способу захисту прав особи, яка вважає себе іпотекодержателем.

76. Посилання скаржника на правові висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 369/238/15-ц (провадження № 14-117цс18), від 07.11.2018 у справі № 520/6819/14-ц (провадження № 14-343цс18), від 13.03.2019 у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19), є декларативними, не стосуються предмета цього судового провадження, позаяк пов`язані із передачею іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку", що, між тим, було предметом розгляду в справі № 904/206/22.

77. Стосовно доводів, скаржника, викладених у пункті 51 цієї постанови, Суд зазначає таке.

78. За приписами пункту 2 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

79. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи (частина 2 статті 163 ГПК України).

80. Зі встановлених у справі обставин та матеріалів справи вбачається, що позивач у позові визначив вартість спірного майна з урахуванням його зносу та вартості, за якою воно перебуває на балансі ТОВ "Дайсі" у розмірі 1 372 084,48 грн. При цьому, позивач надав власну оборотно-сальдову відомість по рахунку: 103 основні засоби; місця зберігання: будинки та споруди станом на 11.10.2022, відповідно до якої дебет за вартістю майна (будинки та споруди за адресою: м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 2Б) становить 2 286 808,00 грн, а також, оборотно-сальдову відомість по рахунку: 1131 основні засоби; амортизація (знос) станом на 11.10.2022, відповідно до якої кредит за вартістю майна (будинки та споруди за адресою: м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 2Б) становить 914 723,52 грн.

81. Суди попередніх інстанцій вказали, що позивач доказів дійсної (ринкової) вартості майна разом з позовною заявою не подав, а долучені докази на підтвердження вартості майна за якою воно перебуває у позивача на балансі визнали такими, що не підтверджують дійсну (ринкову) вартість майна в розумінні положень статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оскільки є його внутрішніми документами.

82. Натомість, суди вказали, що за договором купівлі-продажу з відстроченням платежу від 26.08.2022, відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки, виконаного суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Багін С. В., ринкова вартість майна (будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 2-Б) складає 2 985 720,00 грн, а відтак дійшли висновку, що судовий збір за позовну вимогу майнового характеру про витребування майна підлягає розрахунку з урахуванням вказаної у договорі вартості майна та становить 44 785,80 грн.

83. Позивач з такими висновками судів не погоджується та в касаційній скарзі зазначає, що з урахуванням вимог чинного законодавства і практики Верховного Суду дійсна вартість майна може підтверджуватися відомостями про його залишкову балансову вартість на що суди помилково не звернули увагу.

84. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у наведеній скаржником ухвалі Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 911/3871/16 про відмову у відкритті касаційного провадження у малозначній справі у судах першої та апеляційної інстанції ціна позову визначалася на підставі наданої позивачем довідки про балансову вартість об`єктів нерухомого майна станом на момент подачі позову і вже в суді касаційної інстанції сам позивач посилався на іншу вартість майна на підставі договорів купівлі-продажу і висновку про вартість майна, складеного за три з половиною роки до подачі позову.

85. У справі № 372/1080/19 за позовом про витребування земельних ділянок, Верховний Суд у наведеній скаржником постанові від 16.12.2020, вказав, що суди помилково при визначені ціни позову виходили лише із договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок укладених за договірною ціною станом на 2011 рік, в той час коли позовні вимоги пред`явлено у 2019 році. Разом з тим, належним чином не мотивували відхилення аргументів позивача щодо розрахунку ціни позову, яка здійснена на підставі листа сільської ради від 26.12.2018 щодо розміру базової ставки нормативної грошової оцінки за 1 кв.м землі в смт. Козин.

86. З викладеного вище вбачається, що наведені позивачем висновки, викладені в ухвалі і постанові Верховного Суду, не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права, чи порушення норм процесуального права при визначенні ціни позову в цій справі № 904/3491/22, позаяк дійсна вартість спірного нерухомого майна визначена судами на підставі договору купівлі-продажу, який є предметом оскарження у цій справі №904/3491/22, з урахуванням висновку про ринкову вартість цього майна станом на 2022 рік; надані позивачем довідки про балансову вартість майна визнані судами такими, що не спростовують дійсну (ринкову) вартість спірного майна. За таких обставин, відсутні підстави стверджувати про подібність правовідносин у порівнюваних ситуаціях.

87. Переоцінка висновку про вартість спірного майна не входить до повноважень суду касаційної інстанції, а тому відповідні доводи касаційної скарги відхиляються як безпідставні.

88. Наведене свідчить про неспростування скаржником у встановленому процесуальним законом порядку висновків судів про визначення ціни позову на підставі вартості майна, визначеної в договорі купівлі-продажу, з урахуванням висновку про ринкову вартість майна на момент подачі позову.

89. Колегія суддів відхиляє посилання позивача на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у справі № 518/282/18, оскільки таке судове рішення не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини 4 статті 236 ГПК України.

90. Інші доводи касаційної скарги позивача підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, вирішального значення для вирішення спору не мають, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

91. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

92. Враховуючи наведені положення законодавства та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана ТОВ "Дайсі" касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення і постанова відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Розподіл судових витрат

93. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

94. З урахуванням викладеного у пунктах 80-88 цієї постанови, з урахуванням положень статті 163 ГПК України, на підставі пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" позивач за подання касаційної скарги недоплатив 48 409,10 грн за вимогу майнового характеру про витребування майна. Відповідно вказана сума підлягає стягненню зі скаржника в дохід Державного бюджету України.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2023 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 у справі № 904/3491/22 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" (49000, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 2-Б, ідентифікаційний код 39341207) в дохід Державного бюджету України 48 409 (сорок вісім тисячі чотириста дев`ять) грн 10 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил