Постанова

від 09.08.2023 по справі 904/4697/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4697/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Кощеєва І.М., Чус О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Національного університету "Львівська політехніка" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 (повну ухвалу складено 23.01.2023, суддя Назаренко Н.Г.) у справі №904/4697/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Українського державного університету науки і технологій, м. Дніпро в особі Відокремленого структурного підрозділу "Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Українського державного університету науки і технологій", м. Львів

про стягнення 517 485,84 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Українського державного університету науки і технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу "Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Українського державного університету науки і технологій" на свою користь заборгованості в сумі 389 175,04 грн, пені в сумі 57 469,96 грн, 3% річних у сумі 5 789,64 грн, інфляційних втрат у сумі 65 051, 20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, у зв`язку зі споживанням природного газу за період з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 01.12.2021 по 31.12.2021, який віднесено до об`ємів, поставлених позивачем як постачальником «останньої надії», та відповідачем не оплачений.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/4697/22.

13.01.2023 від Українського державного університету науки і технологій надійшло клопотання про його заміну на належного відповідача - Національний університет "Львівська політехніка".

Подане клопотання обґрунтовано тим, що згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 31.05.2022 №509 «Про реорганізацію відокремлених структурних підрозділів Українського державного університету науки і технологій» Відокремлений структурний підрозділ "Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Українського державного університету науки і технологій" реорганізовано шляхом приєднання до Національного університету «Львівська політехніка» як Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Національного університету «Львівська політехніка». Згідно п. п. 1) п.7 цього наказу Національний університет «Львівська політехніка» є правонаступником прав та обов`язків Українського державного університету науки і технологій у частині, що стосується діяльності коледжу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 клопотання Українського державного університету науки і технологій про заміну відповідача задоволено; замінено відповідача у справі №904/4697/22 Український державний університет науки і технологій на правонаступника - Національний університет "Львівська політехніка"; матеріали справи №904/4697/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Національного університету "Львівська політехніка" про стягнення заборгованості за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" на суму 517 485,84 грн передано за підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована наявністю правових підстав для заміни відповідача у справі та, у зв`язку з цим, її надіслання за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, Національний університет "Львівська політехніка" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 у справі №904/4697/22, справу направити для розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-заміна первісного відповідача належним згідно ст. 48 Господарського процесуального кодексу України відбувається за клопотанням позивача;

-постановляючи оскаржувану ухвалу, суд керувався ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, водночас відсутні обставини припинення юридичної особи Українського державного університету науки і технологій шляхом реорганізації;

-у справі відсутні докази переходу майнових прав та обов`язків в частині спірних правовідносин до Національного університету «Львівська політехніка»;

-судом не досліджені п. п. 3, 5, 6 наказу Міністерства освіти і науки України від 31.05.2022 №509, якими регулюється порядок визначення, передачі прав та обов`язків коледжу до Національного університету «Львівська політехніка»;

-передавальний акт щодо коледжу Міністерством освіти і науки України не затверджений;

-у Відокремленого структурного підрозділу "Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Українського державного університету науки і технологій" відсутня повна самостійність, він є структурним підрозділом Українського державного університету науки і технологій без права юридичної особи та діє від його імені.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи №904/4697/22 між суддями від 19.04.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді: Кощеєв І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2023 зазначеною колегією суддів після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги поновлено строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного університету "Львівська політехніка" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 у справі №904/4697/22; розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

24.07.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 у справі №904/4697/22 без змін.

Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:

-реорганізація Відокремленого структурного підрозділу "Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Українського державного університету науки і технологій" шляхом приєднання до Національного університету "Львівська політехніка" як Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Національного університету «Львівська політехніка» та перехід всіх прав та обов`язків Українського державного університету науки і технологій у частині, що стосується діяльності коледжу, до Національного університету "Львівська політехніка" відбулися на підставі п. 7 наказу Міністерства освіти і науки України від 31.05.2022 №509;

-суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали керувався ст.ст. 52, 334 Господарського процесуального кодексу України, а не ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, як зазначає апелянт;

-п.п. 3, 5, 6 наказу Міністерства освіти і науки України від 31.05.2022 №509 регулюють процедурні питання щодо правонаступництва, які не впливають на факт правонаступництва.

27.07.2023 від Національного університету "Львівська політехніка" до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання від 26.07.2023, в якому апелянт просить розгляд апеляційної скарги здійснювати в судовому засіданні з повідомленням учасників справи з огляду на те, що спірним є питання правомірності заміни відповідача у справі та ухвали про заміну чи відмову у заміні сторони у справі, право на оскарження яких передбачено п. 26 ч.1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, не входять до переліку ухвал, визначених ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, які розглядаються апеляційним господарським судом без повідомлення учасників справи. Також апелянт зазначив, що передавальний акт був затверджений Міністерством освіти і науки України 20.06.2023 та в ньому відсутні зобов`язання Українського державного університету науки і технологій, які б могли перейти до Національного університету "Львівська політехніка" за поставлений позивачем газ, стягнення оплати за який є предметом спору у справі №904/4697/22.

31.07.2023 від Національного університету "Львівська політехніка" до Центрального апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив позивача на апеляційну скаргу, в якій апелянт зазначив, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали передавальний акт Міністерством освіти і науки України затверджений не був, тому відсутнє матеріальне та процесуальне правонаступництво Національного університету "Львівська політехніка" щодо заборгованості Українського державного університету науки і технологій за природний газ, яка є предметом розгляду в цій справі.

31.07.2023 від Національного університету "Львівська політехніка" до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання, в якому апелянт просить розгляд апеляційної скарги здійснювати в судовому засіданні з повідомленням учасників справи з підстав, наведених у клопотанні від 26.07.2023.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження.

При цьому колегія суддів враховує, що сторонами висловлено свою позицію у поданих ними процесуальних документах, а призначення розгляду апеляційної скарги в судовому засіданні призведе до надмірного затягування розгляду справи.

З огляду на викладене клопотання апелянта про призначення розгляду апеляційної скарги в судовому засіданні з викликом сторін залишається судом без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Положеннями ст. 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.

Порядок визначення територіальної підсудності господарських справ, закріплений у статтях 27-30 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких підсудність визначається за предметними і територіальними ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом (загальна територіальна підсудність).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ч.4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. В рішенні у справі "Zand v. Austria" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування судом першої інстанції п. 1 ч.1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України та передачі справи №904/4697/22 за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області стала заміна відповідача Українського державного університету науки і технологій на правонаступника Національний університет «Львівська політехніка» на підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 31.05.2022 №509 «Про реорганізацію відокремлених структурних підрозділів Українського державного університету науки і технологій».

Згідно ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч.1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.5 ст. 104 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11.07.2012 у справі №6-65цс12, а також Верховного Суду, викладеній в постановах від 20.02.2018 у справі №920/608/17, від 20.11.2018 у справі №925/1143/17, від 18.03.2021 у справі №917/462/20, виходячи з аналізу змісту норм статей 104, 105, 110 Цивільного кодексу України, ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов`язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (статті 104 - 109 Цивільного кодексу України). У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру. Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (стаття 107 Цивільного кодексу України).

Наказом Міністерства освіти і науки України від 31.05.2022 №509 «Про реорганізацію відокремлених структурних підрозділів Українського державного університету науки і технологій», зокрема, вирішено:

-погодитися з рішенням Вченої ради Українського державного університету науки і технологій щодо реорганізації Львівського інституту Українського державного університету науки і технологій шляхом приєднання до Національного університету «Львівська політехніка»; Відокремленого структурного підрозділу "Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Українського державного університету науки і технологій" шляхом приєднання до Національного університету «Львівська політехніка» як Відокремленого структурного підрозділу "Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Національного університету «Львівська політехніка»;

-в.о. ректора Українського державного університету науки і технологій Пшіньку О. забезпечити в тому числі інвентаризацію майна Інституту та Коледжу, його збереження до моменту затвердження актів приймання передачі, передачу майна на баланс Національного університету «Львівська політехніка», підготовку розподільчого балансу після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог; подання на затвердження Міністерству освіти і науки України статуту закладу вищої освіти в новій редакції;

-ректору Національного університету «Львівська політехніка» Бобалу Я. забезпечити в тому числі подання на затвердження Міністерству освіти і науки України статуту закладу вищої освіти в новій редакції; Українському державному університету науки і технологій та Національному університету «Львівська політехніка» утворити комісії з реорганізації Інституту та Коледжу та забезпечити здійснення заходів з реорганізації відповідно до законодавства;

- комісіям скласти передавальні акти державного майна Українського державного університету науки і технологій, що перебувало в користуванні Інституту та Коледжу, погоджені головами та членами комісії, що повинні містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань стосовно всіх кредиторів та дебіторів, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами, та в десятиденний строк подати у шести примірниках на затвердження до Міністерства освіти і науки України;

-дві нотаріально посвідчені копії передавального акту, затвердженого Міністерством освіти і науки України, подати до органу, який здійснює державну реєстрацію.

Колегія суддів зазначає, що передавальний акт та розподільчий баланс, які затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення (стаття 107 Цивільного кодексу України) є підтвердженням факту та допустимим доказом переходу прав та обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання до іншої юридичної особи.

Разом з тим, ані передавальний акт, затверджений Міністерством освіти і науки України, ані розподільчий баланс до суду першої інстанції надані не були, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстави для заміни відповідача у справі Українського державного університету науки і технологій на правонаступника - Національний університет "Львівська політехніка" на підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 31.05.2022 №509 «Про реорганізацію відокремлених структурних підрозділів Українського державного університету науки і технологій», який не може засвідчувати набуття Національним університетом «Львівська політехніка» статусу учасника спірних матеріально-правових відносин з позивачем з підстав правонаступництва прав та обов`язків відповідача.

Передчасна заміна відповідача у справі стала наслідком неправильного застосування п.1 ч.1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України.

У Рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, здійснюючи розгляд справи, в якій відповідач (особа, яка припиняється) є особою, до якої пред`явлено позов про стягнення заборгованості, суд може вирішувати питання про інтерес особи, до якої приєднується відповідач, оскільки саме така особа є тією, яка має законний інтерес стосовно захисту прав та обов`язків особи, яка до неї приєднується і з якої за рішенням суду може бути стягнуто заборгованість, адже, від особи, яка припиняється переходять/перейдуть права та обов`язки до особи, до якої така особа приєднується і саме в цьому полягає законний інтерес особи (в участі у справі, в якій заявлено вимогу про стягнення заборгованості з приєднуваної особи), до якої приєднується та особа, яка має або може мати заборгованість перед іншими особами (відповідач). Отже, існують підстави вважати, що у скаржника виникає законний інтерес до вирішення питань щодо прав та обов`язків відповідача перед іншою особою (позивачем) в межах даної справи № 904/4697/22, зокрема, відносно питань заборгованості за зобов`язаннями відповідача.

Зважаючи на предмет і підстави позову, для встановлення обставин щодо наявності/відсутності заборгованості, суду першої інстанції необхідно належним чином дослідити обставини щодо правильного визначення учасників справи та вирішити питання щодо можливого залучення до участі у справі Національного університету «Львівська політехніка» в порядку ст. ст. 50, 52 Господарського процесуального кодексу України (за наявності відповідних доказів).

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає оскаржувану ухвалу такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування відповідно до п.4 ч.1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу та направлення справи № 904/4697/22 до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 271, 275, 280, 287 - 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного університету "Львівська політехніка" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 у справі №904/4697/22 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 у справі №904/4697/22 скасувати.

Справу №904/4697/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Українського державного університету науки і технологій, м. Дніпро в особі Відокремленого структурного підрозділу "Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Українського державного університету науки і технологій", м. Львів про стягнення 517 485,84 грн надіслати для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

Господарському суду Дніпропетровської області розподіл судових витрат по сплаті судового збору за розгляд цієї апеляційної скарги здійснити за наслідками розгляду спору по суті.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Головуючий суддяЕ.В. Орєшкіна

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус