Рішення

від 26.07.2023 по справі 910/6261/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.07.2023Справа № 910/6261/23

За позовомПриватного підприємства «Полікім»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Баничі»за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідача1. ОСОБА_1 2. ОСОБА_2 провизнання учасником товариства із часткою в розмірі 50% статутного капіталуСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_5.від відповідача:не з`явивсявід третьої особи 1:не з`явивсявід третьої особи 2:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Полікім» (надалі - «Підприємство») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Баничі» (надалі - «Товариство») про визнання учасником товариства із часткою в розмірі 50% статутного капіталу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.05.2016 було проведено дії щодо перереєстрації підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Баничі» та зміну власників за підробленими та фіктивними документами, чим порушено корпоративні права Підприємства як власника 50% статутного капіталу Товариства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, залучено до участі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Протокольною ухвалою суду від 12.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання з`явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у даній справі направлялися судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця реєстрації відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, 17.05.2023 конверт з ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 27.04.2023 було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Представники третіх осіб, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, неявка представників відповідача та третіх осіб, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.

В судовому засіданні 26.07.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство як юридична особа створено 01.09.2005, відомості про що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; власником Підприємства визначено ОСОБА_6; директором Підприємства визначено ОСОБА_5.

Станом на момент проведення державної реєстрації юридичної особи Товариства (14.03.2007) учасниками такого товариства були: Підприємство з часткою статутного капіталу у розмірі 20 000,00 грн., що становило 50% статутного капіталу; ОСОБА_3 з часткою статутного капіталу у розмірі 20 000,00 грн., що становило 50% статутного капіталу. Вказані відомості підтверджуються Статутом Товариства в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів від 16.04.2008 (протокол №3).

Керівником Товариства згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.05.2016 був ОСОБА_4 .

19.05.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 було проведено реєстраційні дії щодо перереєстрації відомостей про Товариство та зміну власників такого Товариства.

Зокрема, приватним нотаріусом були внесені зміни щодо власників корпоративних прав Товариства на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1000960602.

Вказані зміни внесені на підставі: заяви про державну реєстрацію змін щодо відомостей про юридичну особу Товариства від 19.05.2016; рішення загальних зборів Товариства від 18.05.2016, оформленого протоколом реєстрації присутніх на загальних зборах; рішення загальних зборів Підприємства від 18.05.2016, оформленого протоколом №41.

У 2016 до Шевченківського УП УГНП у м. Києві надійшла заява про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_5 , а саме здійснення реєстраційних дій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 зі зміни складу учасників Товариства за підробленими документами, за фактом надходження якої було відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100100007251.

06.04.2017 в межах вказаного виконавчого провадження винесено постанову про призначення судової почеркознавчої експертизи, за результатами проведення якої складено висновок експерта №8-4/766 від 16.05.202017, яким встановлено наступне:

- підпис в графі «ПП Полікім» в особі директора ОСОБА_5 в протоколі реєстрації присутніх на загальних зборах учасників Товариства віл 18.05.2016, виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою;

- підпис в графі «Запрошені: ОСОБА_4 в особі директора товариства» в протоколі реєстрації присутніх на загальних зборах учасників Товариства віл 18.05.2016, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою;

- підпис в графі « ОСОБА_6 » протоколу №41 загальних зборів учасників Підприємства від 18.05.2016, виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою;

- підпис в графі запрошені: ОСОБА_5 протоколу №41 загальних зборів учасників Підприємства від 18.06.2016, виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою;

- підпис в графі «в особі директора ОСОБА_5 » в протоколі №9 загальних зборів учасників товариства від 18.05.2016, виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою;

- підпис в графі «Запрошені: ОСОБА_4 в особі директора» протоколу №9 загальних зборів учасників Товариства від 18.06.2016, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою;

- підпис в графі «Директор ОСОБА_5 » в договорі купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства від 18.06.2016, виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою.

Також 27.10.2017 в рамках кримінального провадження №12016100100007251 винесено постанову про призначення експертизи технічного дослідження документа, за результатами проведення якої складено висновок експерта №8-4/2260 від 19.01.2018, яким встановлено наступне:

- відбитки печатки Товариства в заяві про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.05.2016; протоколі реєстрації присутніх на загальних зборах учасників Товариства від 18.05.2016; протоколі №9 загальних зборів учасників Товариства від 18.05.2016; договорі купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства від 18.05.2016; договорі купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства від 18.05.2016; статуті Товариства; наказі №51 від 19.05.2016, проставлено не печаткою Товариства, експериментальні зразки відбитку якої надано в якості порівняльного зразку;

- відбитки печатки Підприємства в протоколі №41 загальних зборів учасників Підприємства від 18.05.2016; протоколі загальних зборів учасників Товариства від 18.05.2016; договорі купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства від 18.05.2016, проставлені не печаткою Підприємства.

Постановою Шевченківського управління поліції ГУ НП в м. Києві від 07.12.2022 кримінальне провадження №12016100100007251 закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, мотивовану тим, що неможливо встановити особу, яка підробила підписи ОСОБА_5 .

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, частка в статутному капіталі Товариства, яка належала йому на праві власності, вибула із його власності без його згоди та поза його волею.

Положеннями ч. 1,3 ст. 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно із ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15).

За змістом частин 2 та 3 статті 53 Закону України «Про господарські товариства» учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

В силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Відчуження власником свого майна визначене ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України як одна з підстав припинення права власності, які залежать від волі власника.

Водночас, за змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Так, звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилається на відсутність волевиявлення на відчуження належної йому частки у розмірі 50% у статному капіталі Товариства.

Зокрема, Підприємство вказує, що в межах кримінального провадження №12016100100007251 були проведені судові експертизи, за результатами яких встановлено факт підроблення як підписів уповноважених осіб Підприємства та Товариства на протоколах загальних зборів та договорі відчуження корпоративних прав, так і відбитки печаток юридичних осіб.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Оцінюючи надані до матеріалів справи копії висновків Київського науково-дослідного криміналістичного центру МВС України №8-4/766 від 16.05.2017 та №8-4/2260 від 19.01.2018, судом прийнято до уваги, що згідно ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження (ст. 3 Закону України «Про судову експертизу»).

Зі змісту ст. 4 Закону України «Про судову експертизу» полягає, що незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються, зокрема, визначеним законом порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи; кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Судом враховано, що зі змісту висновків Київського науково-дослідного криміналістичного центру МВС України №8-4/766 від 16.05.2017 та №8-4/2260 від 19.01.2018 вбачається, що експертів було повідомлено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

Суд зазначає, що господарські суди при вирішенні господарських спорів досліджують на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду наведеною у постанові від 18.07.2018 у справі №914/1589/17.

Висновки №8-4/766 від 16.05.2017 та №8-4/2260 від 19.01.2018 містять докладний опис проведених експертом досліджень, дані висновки складені у порядку, визначеному законодавством, а тому приймаються судом в якості належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Оцінюючи всі представлені до матеріалів справи докази у сукупності, виходячи з наведеного вище, враховуючи законодавчі гарантії здійснення судово-експертної діяльності, забезпечення незалежності судового експерта й правильності його висновку, суд дійшов висновку, що позивачем належними та достатніми доказами підтверджено факт внесення змін до складу учасників Товариства за підробленими документами та поза волею Підприємства.

Відповідачем будь-яких доказів спростування наведених у позові обставин, надано не було.

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 Цивільного кодексу України, так і у статтях 229-233 Цивільного кодексу України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.

Відтак, судом вважається доведеним факт того, що Підприємство було позбавлене своїх корпоративних прав у Товаристві без свого волевиявлення шляхом підроблення документів невстановленими особами, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

За змістом позиції Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16 вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону).

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

2) документ про сплату адміністративного збору;

3) один із таких відповідних документів:

а) рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників;

б) рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про виключення учасника з товариства;

в) заява про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;

г) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;

ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;

д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;

е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Аналіз наведеної норми закону свідчить про те, що учасник товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю може звернутися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж з позовом про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, які відповідно до зазначеної норми є належними способами захисту.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Підприємства про визнання його учасником Товариства зі статутним капіталом у розмірі 20 000,00 грн. та часткою у розмірі 50% статутного капіталу Товариства.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Полікім» задовольнити повністю.

2. Визнати Приватне підприємство «Полікім» (04070, місто Київ, вулиця Щекавицька, будинок 40/37, квартира 15; ідентифікаційний код 33639894) учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Баничі» (03058, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 117/18; ідентифікаційний код 34171736) зі статутним капіталом у розмірі 20 000,00 грн. та часткою у розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Баничі».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Баничі» (03058, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 117/18; ідентифікаційний код 34171736) на користь Приватного підприємство «Полікім» (04070, місто Київ, вулиця Щекавицька, будинок 40/37, квартира 15; ідентифікаційний код 33639894) судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.08.2023.

Суддя В.П. Босий