Рішення

від 09.08.2023 по справі 910/8173/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.08.2023Справа № 910/8173/23За позовом Приватного підприємства "КАЛИНТОРГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ БУДІВНИЦТВА ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ"

про стягнення 269 548,2 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "КАЛИНТОРГ" (далі - позивач, ПП "КАЛИНТОРГ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ БУДІВНИЦТВА ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ" (далі - відповідач, ТОВ "УКБР") про стягнення 269 548,20 грн заборгованості на підставі Договору № 730 від 01.12.2021, з яких: 175 972,41 грн основного боргу, 51 649,98 грн інфляційних нарахувань, 7 468,44 грн 3% річних, 34 457,37 грн пені.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем умов Договору № 730 від 01.12.2021 щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 позовну заяву ПП "КАЛИНТОРГ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

30.05.2023 в системі "Електронний суд" сформована та зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заява позивача про усунення недоліків позовної заяви. У якості додатку до наведеної заяви додано позовну заяву від 30.05.2023, до якої внесено зміни з урахуванням усунення недоліків первісно поданої позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 позовну заяву ПП "КАЛИНТОРГ" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/8173/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/8173/23.

В матеріалах справи містяться повідомлення про доставку електронного листа представнику позивача на його електронну адресу nikitaskripchuk@gmail.com та відповідачу на його електронну адресу ukbr.kiev@ukr.net, в яких зазначено, що ухвала про відкриття провадження у справі № 910/8173/23 від 05.06.2023 доставлена 07.06.2023.

Крім того, відповідач зареєстрований та має електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд". Вказані обставини підтверджуються відомостями з КП "Діловодство спеціалізованого суду".

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 5.8 розділу I Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення), офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України

Відповідно до пункту 17 підрозділу 1 розділу III Положення визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

Як вбачається з КП "Діловодство спеціалізованого суду", ухвала суду від 05.06.2023, внесена до вказаної програми та відправлена до Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР), що є наслідком в автоматичному режимі скерування такої ухвали до електронного кабінету відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ БУДІВНИЦТВА ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ".

Відповідно до сформованого в КП "Діловодство спеціалізованого суду" повідомлення про доставку електронного листа, ухвала Господарського суду міста Києві про відкриття провадження по справі №910/8173/23 від 05.06.2023 була доставлена до електронного кабінету відповідача 07.06.2023 о 15:04, вказане повідомлення долучено до матеріалів справи.

17.07.2023 в системі "Електронний суд" сформована та зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначив, що з моменту відкриття провадження у справі відповідач частково погасив заборгованість в розмірі 140 972,41 грн, у зв`язку з чим просив зменшити розмір позовних вимог на 128 575,79 грн, додав платіжні доручення на підтвердження здійснення відповідачем часткового погашення заборгованості в розмірі 140 972,41 грн (далі - заява про зменшення розміру позовних вимог).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог відхилено, закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 140 972,41 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

01.12.2021 між Приватним підприємством "КАЛИНТОРГ" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ БУДІВНИЦТВА ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ" (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 730 від 01.12.2021 (далі - Договір або Договір № 730 від 01.12.2021).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору, постачальник зобов?язується поставити покупцю Товар в асортименті та кількості, обумовленим у заявках, по узгодженій ціні, вказаній у відповідних рахунках-фактурах на оплату, а покупець зобов?язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього Договору.

Партією Товару вважається його кількість, вказана у видатковій накладній (п. 1.2 Договору).

Приписами пункту 1.3. Договору встановлено, що товаром по Договору є цемент.

Згідно з п. 2.1. Договору, орієнтовна загальна вартість товару за даним Договором становить 7200000,00 грн (в т. ч. ПДВ -1200000,00 грн).

Факт передачі Товару Постачальником і прийняття його Покупцем підтверджується товаро-транспортними та/або видатковими накладними ( п. 4.2 Договору).

Датою поставки Товару є дата, зазначена у видатковій накладній (п. 4.4. Договору).

Згідно з п. 5.1. Договору ціна одиниці товару за домовленістю сторін узгоджується на момент подання заявки та вказується у відповідних рахунках-фактурах на оплату і видаткових накладних.

Покупець здійснює 100% попередню оплату партії Товару на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інше не обумовлене в додатках. При цьому датою оплати Товару вважається дата зарахування грошових коштів в сумі здійсненого платежу на розрахунковий рахунок постачальника (п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. 6.3. Договору остаточні взаєморозрахунки між Сторонами здійснюються протягом 3 банківських днів з дати поставки Товару, якщо інше не зазначено в Додатках до цього Договору.

Відповідно до п. 11.1 Договору цей Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

Згідно з підписаним позивачем та відповідачем Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 16.02.2023, станом на 16 лютого 2023 року, заборгованість відповідача за поставлений товар перед позивачем складала 225 972, 41 грн. Заборгованість включала в себе наступні суми:

??- 94 250, 14 грн за видатковою накладною №PM 0515 від 26.12.2021;

??- 108 372, 00 грн за видатковою накладною №32 від 11.04.2022;

??- 23 350, 27 грн за попередні поставки, які не є предметом даного позову.

Починаючи з 16.02.2023 року, відповідачем було сплачено на користь позивача наступні кошти:

??- 12 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №992 від 27.02.2023, в зарахування заборгованості у сумі 23 350, 27 грн;

??- 20 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №999 від 14.03.2023, з яких 11 350,27 грн в зарахування заборгованості у сумі 23 350, 27 грн та 8 649,73 грн в зарахування заборгованості у сумі 94 250, 14 грн за видатковою накладною №PM 0515 від 26.12.2021;

??- 12 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1218 від 08.05.2023, в зарахування заборгованості у сумі 94 250, 14 грн за видатковою накладною №PM 0515 від 26.12.2021;

??- 3 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1241 від 10.05.2023, в зарахування заборгованості у сумі 94 250, 14 грн за видатковою накладною №PM 0515 від 26.12.2021;

??- 3 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1317 від 19.05.2023, в зарахування заборгованості у сумі 94 250, 14 грн за видатковою накладною №PM 0515 від 26.12.2021.

Проте, відповідач не сплатив решту суми заборговності за поставлений товар у загальному розмірі 175 972,41 грн (67 600,41 грн за видатковою накладною №PM 0515 від 26.12.2021 та 108 372, 00 грн за видатковою накладною №32 від 11.04.2022).

05.05.2023 позивач звернувся до відповідача із претензією №50 від 05.05.2023 про погашення заборгованості за Договором № 730 від 01.12.2021.

Листом №10-05/23 від 10.05.2023 відповідач визнав заборгованість перед позивачем за поставлений товар у розмірі 181 972,41 грн.

Однак, в порушення умов Договору покупець не провів розрахунок за отриманий товар.

Станом на 24.05.2023 залишок непогашеної заборгованості відповідача за товар, поставлений за видатковими накладними за Договором № 730 від 01.12.2021, становив 175 972,41 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого за Договором № 730 від 01.12.2021 товару, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що після звернення позивача з позовом до суду (24.05.2023) відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем у загальній сумі 140 972,41 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями № 1374 від 30.05.2023 на суму 12 000,00 грн, № 1421 від 08.06.2023 на суму 83 972,41 грн, № 1504 від 14.06.2023 на суму 9 000,00 грн, № 1515 від 16.06.2023 на суму 9 000,00 грн, № 1558 від 23.06.2023 на суму 9 000,00 грн, № 1668 від 30.06.2023 на суму 9 000,00 грн та № 1798 від 14.07.2023 на суму 9 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу (ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 закрито провадження у справі № 910/8173/23 в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 140 972,41 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дані норми кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого позивачем товару у встановлений укладеним між сторонами правочином строк.

Враховуючи, закриття провадження у справі № 910/8173/23 в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 140 972,41 грн, суд дійшов висновку, станом на час розгляду справи по суті основний борг відповідача за поставлений згідно спірних видаткових накладних товар становить 35 000,00 грн (175 972,41 грн - 140 972,41 грн = 35 000,00 грн).

Доказів оплати у повному обсязі за товар, поставлений позивачем за спірними видатковими накладними, відповідачем суду не надано.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позов Приватного підприємства "КАЛИНТОРГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ БУДІВНИЦТВА ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ" підлягає повному задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 35 000,00 грн основного боргу.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 34 457,37 грн, інфляційні втрати у розмірі 51 649,98 грн та 3% річних у розмірі 7 468,44 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі п. 9.2. Договору пені у розмірі 34 457,37 грн, інфляційних втрат у розмірі 51 649,98 грн та 7 468,44 грн на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.2. Договору за несвосчасне проведення остаточних взаєморозрахунків Покупець оплачує Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент оплати пені, від суми заборгованості, за кожен день прострочення та компенсує інші, передбачені чинним законодавством збитки.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7 Розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", перевірку заявленої до стягнення суми пені за видатковою накладною №PM 0515 від 26.12.2021 у розмірі 94 250, 14 грн за період з 30.12.2021 по 30.06.2022 та за видатковою накладною №32 від 11.04.2022 у розмірі 108 372, 00 грн за період з 15.04.2022 по 15.10.2022, дійшов висновку про повне задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 34 457,37 грн пені.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Отже, враховуючи, що позивач довів факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання з оплати щомісячних платежів, встановлених Договором, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, відтак, вимоги позивача про стягнення 51 649,98 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку заявленої до стягнення суми 3 % річних дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 7 468,44 грн 3% річних частково у сумі 7 463,90 грн.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору у розмірі 3 234,58 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн та 10% від ціни позову в якості відшкодування гонорару успіху. Зокрема, позивач у позовній заяві зазначив, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду в порядку, визначеному ГПК України.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст.129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судом враховано, що сплата основного боргу в частині суми 140 972,41 грн була здійснена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду (24.05.2023).

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, закриття провадження у справі в частині основного боргу в сумі 140 972,41 грн та часткове задоволення позовних вимог в іншій частині основного боргу, судовий збір в сумі 3 234,58 грн покладається на відповідача, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Оскільки станом на час ухвалення рішення позивачем не було подано доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн та 10% від ціни позову в якості відшкодування гонорару успіху, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування таких витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 74, 76-80, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ БУДІВНИЦТВА ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ" (Україна, 01013, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 4, ідентифікаційний код 36483094) на користь Приватного підприємства "КАЛИНТОРГ" (Україна, 08623, Київська обл., Васильківський р-н, селище міського типу Калинівка, ВУЛИЦЯ ЗАЛІЗНИЧНА, будинок 158, ідентифікаційний код 35325899) 35 000,00 грн (тридцять п`ять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 34 457,37 грн (тридцять чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім гривень 37 коп.) пені, 51 649,98 грн (п`ятдесят одну тисячу шістсот сорок дев`ять гривень 98 коп.) інфляційних втрат, 7 463,90 грн (сім тисяч чотириста шістдесят три гривні 90 коп.) 3 % річних та 3 234,58 грн (три тисячі двісті тридцять чотири гривні 58 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 09.08.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА