Ухвала

від 09.08.2023 по справі 910/3397/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 серпня 2023 року

м. Київ

Справа № 910/3397/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Міщенка І. С., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Залізо-Бетон" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 (колегія суддів: Скрипка І. М., Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.) у справі

за позовом Державної установи "Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів "Укрспортзабезпечення" до Акціонерного товариства "РВС Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Залізо-Бетон", про стягнення 536 640 грн,

ВСТАНОВИВ:

13.12.2021 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023, про відмову у позові.

29.08.2022 цей же суд ухвалив додаткове рішення, яким поновив Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-Залізо-Бетон" (далі - ТОВ "Альфа-Залізо-Бетон") строк на подання доказів, задовольнив клопотання ТОВ "Альфа-Залізо-Бетон" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу на стягнув на користь цього товариства з Державної установи "Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів "Укрспортзабезпечення" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

02.03.2023 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову, повний текст якої склав 07.07.2023, про зміну цього додаткового рішення, зменшивши розмір присуджених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу до 10 000 грн.

25.07.2023 ТОВ "Альфа-Залізо-Бетон" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі додаткове рішення місцевого господарського суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Міщенка І. С., Рогач Л. І.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

У силу пункту 2 частини третьої статті 287 цього ж Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з приписами частини сьомої статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270 грн.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості у розмірі 536 640 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ТОВ "Альфа-Залізо-Бетон" у касаційному порядку оскаржує постанову суду апеляційної інстанції, якою змінено додаткове рішення суду першої інстанції щодо розподілу витрат на правничу допомогу у цій справі.

Зі змісту статті 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Тож положення пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу поширюються на випадки оскарження додаткового судового рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як зазначено вище, у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано випадки, за яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.

На обґрунтування можливості касаційного оскарження скаржник зазначив таке:

- справа, яка розглядається, має виняткове значення не тільки для самого скаржника, а й має значний суспільний інтерес. Особливе значення справи для скаржника полягає у компенсації витрачених ним на її розгляд коштів, що в умовах війни та складної економічної ситуації в Україні є необхідним заходом для подальшої господарської діяльності скаржника; у взаємозв`язку з результатом розгляду основних вимог (відмова у їх задоволенні), розгляд вимог щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу сприятиме повноцінному відновленню його репутації. Суспільний інтерес у розгляді касаційним судом справи проявляється у великій кількості схожих справ, що перебувають у провадженні судів нижчих інстанцій;

- на вирішення суду касаційної інстанції у цій справі ставляться низка проблемних питань, які виникли в процесі практичної правозастосовчої діяльності, оскільки в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься близько 25 811 судових рішень у формі постанов та рішень судів з посиланням на частину четверту статті 126 ГПК України, 9 363 судових рішень з посиланням на частину п`яту статті 129 ГПК України, 18 061 з посиланням на частину 6 статті 126 ГПК України. Проблематика, яка стоїть перед судами полягає, серед іншого, у визначенні виконаним обов`язку учасника справи довести та доказати підстави для зменшення судових витрат іншого учасника;

- висновки, зроблені у постанові суду апеляційної інстанції напряму стосуються репутації як третьої особи, так і її представників, адже з них випливає, що такі не здійснили достатньої роботи для того, аби вплинути на прийняття рішення суду про відмову у задоволенні вимог позивача. Такі висновки неможливо буде спростувати при можливому виникненні будь-яких інших спорів між учасниками цієї справи.

Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою принципу правової визначеності.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Використання таких оціночних понять як "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Наведені у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Саме лише посилання скаржника на значну кількість судових рішень, при прийнятті яких суди керувались положеннями частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України не свідчить про наявність неоднакового застосування судами цих норм права у подібних правовідносинах.

Окрім цього посилання скаржника на застосування апеляційним господарським судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах може бути підставою касаційного оскарження судового рішення згідно з положеннями частини другої статті 287 ГПК України, проте не можуть розцінюватися Верховним Судом як виключний випадок для касаційного перегляду справи у розумінні частини 3 зазначеної норми.

У випадку посилання на "виняткове значення" справи для його учасника оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

За оцінкою колегії суддів касаційна скарга не містить переконливих аргументів, які би свідчили про виняткове значення для скаржника, оскільки незгода з ухваленими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, тому що настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь одного із учасників справи є звичайним передбачуваним процесом.

Скаржник наполягає також на неможливості спростувати висновки суду апеляційної інстанції, зроблені під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат у цій справі, при можливому виникненні будь-яких інших спорів між учасниками цієї справи. Проте такі аргументи ТОВ "Альфа-Залізо-Бетон" не охоплюються підпунктом "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, оскільки у цій нормі йдеться про неможливість спростувати встановлені судовим рішенням обставини, а не висновки суду.

У контексті повноважень суду касаційної інстанції як "суду права", а не "суду фактів" та положень статті 300 ГПК України й враховуючи характер спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що скаржник не дотримався умови допуску справи до касаційного оскарження, в якій предметом позову є стягнення, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, обставин, з яких би вбачалася необхідність перегляду цієї справи у суді касаційної інстанції, з огляду на вказані мотиви не наведено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Альфа-Залізо-Бетон" на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу, оскільки її подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 234, пунктом 2 частини третьої статті 287 та пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/3397/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Залізо-Бетон" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

3. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику, а її копію залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя І. С. Міщенко

Суддя Л. І. Рогач