Рішення

від 29.06.2023 по справі 278/1758/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/1758/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2023 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О.М., за участю секретаря судового засідання Мороз К. Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою адвоката Черниша Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Оліївської сільської ради Гур`єва Тетяна Вікторівна, Приватне акціонерне товариство «Українська генетична компанія» про визнання незаконним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через свого представника, звернувся до суду з вище вказаною позовною заявою, у якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення дванадцятої сесії Оліївської сільської ради № 405 від 05.11.2021 року у частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 1822085600:08:001:2791;

- визнати незаконним та скасувати рішення № 61915651 від 29.11.2021 року державного реєстратора Гур`євої Тетяни Вікторівни про реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1822085600:08:001:2791 за ОСОБА_2 ;

- припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 1822085600:08:001:2791, площею 1,1997 га;

- зобов`язати Оліївську сільську раду прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 1,1797 га, яка знаходиться у с. Оліївка Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області та передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку за кадастровим номером 1822085600:08:001:2791, площею 1,1997 га, яка знаходиться на території Оліївської сільської ради.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він на виконання рішення Оліївської сільської ради від 19.03.2021 року № 154 розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надав його на затвердження відповідачеві. Натомість, відповідачем звернення відхилено та надано спірну земельну ділянку іншій фізичній особі на підставі розробленої позивачем документації. Такі дії позивач вважає протиправними, відтак просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження (т. 1, а.с. 99).

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі, оскільки вважає, що відсутні правові підстави для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Оліївської сільської ради (т. 1, а.с. 108-111).

Ухвалою суду від 13.02.2023 року залучено ПАТ «Українська генетична компанія» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (т. 1, а.с. 189).

Представником ПАТ «Українська генетична компанія» подано до суду письмові пояснення (т. 1, а.с. 211-214), у яких просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Крім того, 06 квітня 2023 року засобами електронного поштового зв`язку до суду зазначеною вище юридичною особою спрямовано клопотання про зупинення провадження у справі (а.с. 1-3, т. 1). У судовому засіданні 06.04.2023 року вказану заяву судом було розглянуто та залишено без задоволення; роз`яснено можливість включення заперечень на ухвалу, яка була постановлена без виходу суду до нарадчої кімнати, до апеляційної скарги на рішення суду (а.с. 33-38, т.2).

У судовому засіданні 29 червня 2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити. Звернув увагу суду на той факт, що ОСОБА_2 не розроблявся та не надавався на затвердження сільській раді проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Представники Оліївської сільської ради Житомирського райну Житомирскої області позовні вимоги визнали та просили задовольнити. Представник ОСОБА_3 повідомив, що було проведено службове розслідування з даного приводу щодо незаконних дій посадових осіб сільської ради.

Представник третьої особи ПАТ «Українська генетична компанія» просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки спірна земельна ділянка входить до складу земельної ділянки, яка належать на праві користування товариству згідно державному акту на право постійного користування, який було видано 10.09.1998 року Житомирському обласному об`єднанню по племенній справі у тваринництві «Облплемоб`єднання», правонаступником якого і є третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився; про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 107, 112, 202; т. 2, а.с. 44, 45).

Окрім того, ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлявся у порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (т. 2, а.с. 52, 59). З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час та місце розгляду справи.

Державний реєстратор Гур`єва Т. В. у судове засідання також не з`явилась; про розгляд справи повідомлялась належним чином, що також підтверджується матеріалами справи (т. 1, а.с. 106, 121, тощо); причини неявки суду не відомі.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

16.03.2021 року Господарським судом Житомирської області відкрито провадження у справі №906/261/21 за позовом ПАТ "Українська генетична компанія" до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки. Предметом спору у даній справі є законність рішення органу місцевого самоврядування від 23 вересня 2020 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1822085600:08:001:2710 площею 1,5 га (т. 1, а.с. 79).

На підставі рішення Оліївської сілької ради Житомирського району Житомирської області від 19.03.2021 року за №154 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» (а.с. 23-24, т. 1) у 2021 році за зверненням позивача розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 1,1797 га, яка знаходиться в с. Оліївка Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (т. 1, а.с. 13-56).

02.06.2021 року на підставі зазначеного вище проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зареєстровано земельну ділянку площею 1,1797 га з кадастровим номером 1822085600:08:001:2791; цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства; інформація про зареєстроване право в ДЗК відсутня, що вбачається з витягу з ДЗК про земельну ділянку від 02.06.2021 року (т. 1, а.с. 57-59).

17.05.2021 року позивач звернувся до відповідача Оліївської сільської ради із заявою про затвердження згадуваного вище проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (т. 1, а.с. 60).

Рішенням Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 09.07.2021 року № 245 (т. 1, а.с. 64-65) звернення ОСОБА_1 залишено без задоволення у зв`язку із розглядом справи № 906/261/21 в Господарському суді Житомирської області.

Заявою від 20.10.2021 року ОСОБА_2 звернувся до Оліївської сільської ради Житомирського райну Житомирської області (т. 1, а.с. 72) з проханням передати у власність спірну земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 405 від 05.11.2021 року передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 1822085600:08:001:2791, на яку позивачем розроблено зазначений вище проект землеустрою (т. 1, а.с. 66-67).

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822085600:08:001:2791 зареєстровано 24.11.2021 року за ОСОБА_2 , що вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших майнових Реєстрів № 288379482 від 03.12.2021 року (т. 1, а.с. 70).

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 04.04.2022 року визнано незаконним та скасовано рішення № 245 від 09.07.2021 року 8-ої сесії 8-го скликання Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області в частині залишення без задоволення звернення ОСОБА_1 по затвердженню проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства площею 1,17987 га з кадастровим номером 1822085600:08:001:2791 на території с. Оліївка (т. 1, а.с. 77-78).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. ч. 8, 9 ст. 118 ЗК України).

Проаналізував фактичні обставини справи та норми законодавства, якими врегульовані дані правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування рішення від 05 листопада 2021 року №405 Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області

Суд вважає вимогу позивача у даній частині законною та обґрунтованною, відтак задовольняє дану вимогу. Так, наведені відповідачем мотиви прийняття оскаржуваного рішення про залишення без задоволення заяви позивача про передачу у власність земельної ділянки, а також відхилення у затвердженні розробленої ним технічної документації суд вважає, протиправними і такими, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Законом не передбачено і оспорюване рішення не містить правових підстав для залишення без задоволення звернення позивача у земельних відносинах, які склалися. Посилання відповідача - Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області як на підставу для відхилення звернення позивача через ніби-то розгляд іншої судової справи в господарському суді, є необґрунтованим. Крім того, відмова органу місцевого самоврядування з посиланням на розгляд справи в судовій інстанції не базується на вимогах закону. У подальшому, передача спірної земельної ділянки, проект землеустрою на яку розроблено саме позивачем, іншій фізичній особі - ОСОБА_2 , на глибоке переконання суду, є незаконними діями відповідача у сфері земельних правовідносин між громадянами та органом місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, підставами для визнання недійсним акту (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Гур`євої Т. В. щодо реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822085600:08:001:2791 за ОСОБА_2 суд вважає, що така вимога також підлягає до задоволення.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до чинної редакції ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Враховуючи позицію Верховного суду, викладену у постанові від 19.10.2022 року у справі №354/397/17, вимоги частини 2статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовної вимоги в частині скасування рішення державного реєстратора Гур`євої Т. В. від 29.11.2021 року №61915651 щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 1,1797 га, кадастровий номер 1822085600:08:001:2791, яке зареєстроване за ОСОБА_2 , оскільки така вимога є похідною від першої позовної вимоги, яка судом була задоволена - визнано незаконним документ, на підставі якого проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Інші вимоги позивача суд вважає такими, які не можуть бути задоволені судом, з огляду на наступне.

Щодо припинення права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.

Так, відповідно до ст. 373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону, а згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 378 ЦК України, право власності на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Право приватної власності на земельну ділянку може бути припинено також в порядку ст. 140 ЗК України, якою передбачений вичерпний перелік підстав припинення права власності на землю.

Статтею 125 ЗК України, встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до вимог ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Оскільки позивачем ще не набуто в установленому порядку право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1822085600:08:001:2791, а відповідачем ОСОБА_2 набуто право власності на таку земельну ділянку у порушення норм діючого законодавства, тобто незаконно, суд не знаходить підстав, які встановлені статтею 140 Земельного кодексу України для припинення права власності на згадану земельну ділянку. Відтак у цій частині вимог суд у задоволенні відмовляє.

Щодо зобов`язаня Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та передачі у власність даної земельної ділянки останньому

Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської ради вирішується відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Зі змісту наведених вище норм закону, з урахування загальних принципів земельного законодавства, вбачається, що держава гарантує кожній особі, яка маючи право на отримання у користування чи власність земельної ділянки, виявила на це бажання, її отримання в кінцевому результаті, за умови наявності вільних земельних ділянок, дотримання їх норм та встановленого для цього порядку, а також не порушення прав інших осіб. Такий підхід, передбачає рівність прав всіх громадян, та забезпечується шляхом справедливого та об`єктивного розгляду таких питань органами, уповноваженими на передачу земельних ділянок у власність чи користування.

Конституційний Суд України у Рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19 ст. 155 КУ, ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч. 1, 10 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вирішив, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Окремі аспекти принципу належного врядування також були зазначені ЄСПЛ у справах «Армазова проти Республіки Молдова», «Ґаші проти Хорватії», «Графов проти України», «Чакаревич проти Хорватії» , з аналізу яких можна дійти висновку, що у рішеннях ЄСПЛ сформувалася стала практика щодо розуміння принципу належного урядування, до змісту якого можна включити п`ять головних складових елементів: 1) покладення на суб`єктів владних повноважень зобов`язання запроваджувати внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок; 2) якщо діяльність суб`єкта владних повноважень впливає на основоположні права людини, такі суб`єкти повинні діяти вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб; 3) ризик будь-якої помилки суб`єкта владних повноважень повинен покладатися на такого суб`єкта, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються; 4) застосування принципу належного урядування, як правило, не повинно перешкоджати суб`єкту владних повноважень виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість; 5) потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій суб`єкта владних повноважень.

У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2020 року в справі №П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених ст.ст.3,5, 6, 8, 19 Основного Закону. Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.

Тому, коли йдеться про реалізацію компетенції у межах дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначений обов`язок виключно на пленарних засіданнях селищної ради вирішувати питання регулювання земельних відносин, в тому числі і питання затвердження проекту землеустрою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що зобов`язання сільської ради затвердити поданий ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки площею 1,1797 га та передати її у власність останньому набуде ознак втручання суду у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин, що є неприпустимим. Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідачів слід стягнути на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволеної їх частини. Дані правовідносини врегульовані положеннями ст. 141 ЦПК України.

Також суд бере до уваги визнання відповідачем Оліївською сільською радою Житомирського району Житомирської області позовних вимог, відтак розподіл судових витрат в цій частині слід провести за вимогами ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву адвоката Черниша Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Оліївської сільської ради Гур`єва Тетяна Вікторівна, Приватне акціонерне товариство «Українська генетична компанія» про визнання незаконним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення дванадцятої сесії Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 405 від 05.11.2021 року в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 1822085600:08:001:2791.

Визнати незаконним та скасувати рішення № 61915651 від 29.11.2021 року державного реєстратора Гур`євої Тетяни Вікторівни про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822085600:08:001:2791 за ОСОБА_2 .

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 496,20 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 992,40 грн.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору, що складає 496,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Дубовік