Рішення

від 08.08.2023 по справі 755/12291/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/12291/22

Провадження №: 2/755/1003/23

"08" серпня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Гончарука В.П.,

За участі секретаря - Гриценко О.І.,

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи - Дадівереної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом ( повідомленням) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації третя особа Заклад дошкільної освіти «Віночок» № 296 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Булах Т.В. звернулася до суду з позовом та з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 312 795 грн. з 08 листопада 2021 року по 9 лютого 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Булах Т.В. працює в Закладі дошкільної освіти

№ 296 (далі - ЗДО № 296) на посаді вихователя та керівника гуртка з англійської мови. Наказом ЗДО № 296 від 08 листопада 2021 року № 124 Булах Т.В. відсторонено від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби СOVID-19.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 13.10.2022 р. визнано незаконним та скасувано наказ директора Дошкільного навчального закладу № 296 від 08 листопада 2021 року № 124 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_4 ».

У зв`язку з незаконним відстороненням від роботи, позивач просить виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач Булах Т.В. та її представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеному у позові та у заяві про збільшення позовних вимог, обгрунтовуючи свою позицію посиланням на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 13.10.2022 р. за позовом ОСОБА_3 до Закладу дошкільної освіти «Віночок» № 296 про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час відсторонення, яким було задоволено частково позовні вимоги, а саме в частині визнання незаконним оспорюваного наказу №124 від 8.11.2021 р.

В іншій частині в задоволені позову було відмовлено.

Вказане рішення позивачем не було оскаржено у встановленому законом порядку до апеляційної інстанції.

Відповідно до даного рішення суд дійшов висновку, що відповідно до Довідки про доходи Булах Т.В. від 16 грудня 2021 року № 1524, виданої Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, виплату заробітної плати позивачу проводить Управління освіти Дніпровського району, а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу має виплачуватися саме Управління освіти Дніпровського району.

Дане рішення набрало законної сили та відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України дані обставини повторному доказуванню не підлягають.

В зв`язку з вище викладеним позивач звернулася до суду з вказаним позовом щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме до Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову, надавши до суду відзив на позовну заяву, не оспорюючи при цьому фактичних обставин, що викладені в позовній заяві, але при цьому зазначала, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту своїх інтересів, Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації в даній справі є неналежним відповідачем, обґрунтовуючи свою позицію посиланням на практику Верховного Суду.

Представник третьої особи заперечувала щодо задоволення позову , підтримавши пояснення представника відповідача.

Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та прийшов до такого висновку.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, яка полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Конституційний Суд України вказував, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими (абзац сьомий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 7 липня 2004 року №14-рп/2004). Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (рішення Конституційного Суду України у справі від 04 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

Згідно наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивачки, Булах Т.В. 05 грудня

2005 року була прийнята на роботу до ДЗО № 296 на посаду вихователя.

За змістом наказу Дошкільного навчального закладу № 296 від 08 листопада 2021 року

№ 124 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_4 », керуючись статтею 46 КЗпП України, частиною другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня

2000 року № 1645-ІІІ, наказом Міністерства Охорони Здоров`я «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153, пунктом 41-б Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня

2020 року № 1236 наказано: Булах Т.В. , вихователя, відсторонити від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Підстава: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 Булах Т.В. від 02 листопада 2021 року

№ 107.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 13.10.2022 р., що на час розгляду справи набрало законної сили, за позовом ОСОБА_3 до Закладу дошкільної освіти «Віночок» № 296 про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час відсторонення позовні вимоги позивача були задоволені частково та визнано незаконним та скасовано наказ директора Дошкільного навчального закладу № 296 від 08 листопада 2021 року № 124 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_4 ».

В задоволені позовної вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було відмовлено, так -як суд дійшов висновку , що позивачем в цій частині не вірно обрано спосіб захисту своїх інтересів.

У встановленому законом порядку позивачем не було оскаржено рішення в апеляційному порядку.

Частиною 4 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Також як убачається з матеріалів справи що 28.03.2022 р. наказом №36 Дошкільного навчального закладу № 296 було визнано таким, що втратив чинність наказ від 8.11.2021 р. №124 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_5 » та вказаний наказ №36 було передано до Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації для здійснення відповідних розрахунків.

Заробітна плата (оплата праці) у розумінні Закону України «Про оплату праці» та у відповідності до вимог ст. 94 КЗпП України - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення із відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року по 9 лютого 2023 року.

Відповідно до Довідки про доходи Булах Т.В. від 16 грудня 2021 року № 1524, виданої Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, виплату заробітної плати позивачу проводить Управління освіти Дніпровського району, а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу має виплачуватися саме Управління освіти Дніпровського району.

В судовому засіданні встановлено, та не спростовувалося учасниками процесу, що позивач Булах Т.В. перебувала у трудових відносинах саме із Закладом дошкільної освіти «Віночок» № 296; а трудовим законодавством України передбачено, що саме на роботодавця покладено обов`язок щодо виплати працівникові заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Згідно із частиною другою статті 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову щодо стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню саме з підстав невірно обраного способу захисту своїх прав позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 51, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264-265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, статтею 43 Конституції України, статтями 21,94 КЗпП України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа Заклад дошкільної освіти «Віночок» № 296 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовти.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне рішення суду виготовлено 9 серпня 2023 р.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1 :

Відповідач - Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, місцезнаходження: м. Київ, пр - т Миру , буд.6-а, ЄДРПОУ 37397216:

Третя особа : Заклад дошкільної освіти «Віночок» № 296, місцезнаходження: м.Київ, пр - т Миру, буд.5-а, ЄДРПОУ 22876193:

Суддя