Постанова

від 22.11.2023 по справі 755/12291/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи: 755/12291/22

номер апеляційного провадження 22-ц/824/15194/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Білич І.М.

суддів Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В.

секретаря Рагушіна І.В.

за участю: представника відповідача - ОСОБА_1

представника третьої особи - Дадіверена О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Дніпровського районного суду міста Києва Гончарука В.П.,

у цивільній справі № 755/12291/22 за позовом ОСОБА_2 до Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа Заклад дошкільної освіти «Віночок» № 296, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа Заклад дошкільної освіти «Віночок» № 296, за результатами розгляду якого просила стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначаючи, що вона працює в ДНЗ № 296 на посаді вихователя та керівника гуртка з англійської мови. Наказом ДНЗ № 296 від 08 листопада 2021 року № 124 її було відсторонено від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби СOVID-19. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року визнано незаконним та скасовано зазначений наказ, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу за результатами розгляду якої, просила рішення суду скувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду справи по суті.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що предметом позову у даній справі є вимоги щодо виплати коштів за вимушений прогул, а не порушень умов трудового договору або невірно здійснених нарахувань. Такі виплати здійснює саме відповідач та його підпорядкований підрозділ. Відповідач визнав фактичні обставини, докази надані позивачем, а суд не надав оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, як підстави для задоволення позовних вимог. В оскаржуваному рішення суд першої інстанції не зазначив про належний доказ, а саме, обставина доведена в іншому суді за тих самих підстав та предмету, за участі тих самих сторін у справі № 755/1994/21 від 13 жовтня 2022 року, а саме відмова у задоволенні стягнення коштів за вимушений прогул з ДНЗ № 296 на тій підставі, що ДНЗ № 296 є неналежним відповідачем у справі.

17 жовтня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається, що відповідач не погоджується із доводами апеляційної скарги та просить залишити ми її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Вказуючи, що позивач працювала у ДНЗ № 296 на посаді вихователя з 05 грудня 2005 року. ДНЗ № 296 є окремою юридичною особою, комунальним закладом дошкільної освіти, що віднесений до сфери управління Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації. ДНЗ № 296 не є підрозділом Управління освіти. Позивач у трудових відносинах з відповідачем не перебувала, а відтак, підстави для стягнення з нього середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відсутні.

Представники відповідача та третьої особи заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Позивач до суду апеляційної інстанції не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується звітом про підтвердження отримання адресатом вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

22 листопада 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 про розгляд справи у її відсутність.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися в силу вимог передбачених положеннями ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які з`явилися у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судом при розгляді справи встановлено, що 05 грудня 2005 року ОСОБА_2 була прийнята на роботу до ДНЗ № 296 на посаду вихователя, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

Згідно довідки про доходи від 16 грудня 2021 року, ОСОБА_2 працює у ДНЗ 296 на посаді вихователя. ЇЇ заробітна плата за вересень, жовтень 2021 року становить 39 199 грн. 54 коп.

Зі змісту витягу з наказу ДНЗ № 296 від 08 листопада 2021 року № 124 вбачається, що ОСОБА_2 , вихователя, відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано наказ директора ДНЗ № 296 від 08 листопада 2021 року № 124 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 ». В задоволені позовної вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було відмовлено, так - як суд дійшов висновку, що позивачем в цій частині не вірно обрано спосіб захисту своїх інтересів. Зазначене судове рішення ОСОБА_2 у встановленому законом порядку оскаржено не було.

Наказом ДНЗ № 296 від 28 березня 2022 року № 36, визнано таким, що втратив чинність наказ від 08 листопада 2021 року №124 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 ». Допущено до роботи ОСОБА_2 на період дії воєнного стану в Україні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач перебувала у трудових відносинах із Закладом дошкільної освіти № 296, а трудовим законодавством України передбачено, що саме на роботодавця покладено обов`язок щодо виплати працівникові заробітної плати. Однак, позовні вимоги позивачем пред`явлено до Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, з яким у позивача трудові відносини відсутні.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про дошкільну освіту» заклад дошкільної освіти є юридичною особою.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (ст. 80 ЦК України).

У відповідності до ст. 11 Закону України «Про дошкільну освіту» заклад дошкільної освіти забезпечує добір і розстановку кадрів.

Держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти. Обсяг автономії закладів освіти визначається цим Законом, спеціальними законами та установчими документами закладу освіти. Автономія - право суб`єкта освітньої діяльності на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законом; (ст. 23, ст. 1 Закону України «Про освіту»).

Засновник або уповноважений ним орган (особа) не має права втручатися в діяльність закладу освіти, що здійснюється ним у межах його автономних прав, визначених законом та установчими документами (ч. 3 ст. 25 Закону України «Про освіту»).

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Подібне за змістом визначення поняття заробітної плати міститься й у ст. 94 КЗпП України.

Згідно ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Відсторонення від роботи керівників підприємств, установ та організацій військовим командуванням допускається у випадках, визначених Законом України "Про правовий режим воєнного стану".

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 10 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що в порушення ст. 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що: «Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. […] У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати».

У постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 401/3088/17 суд дійшов висновку про те, що належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працювала у ДНЗ № 296 на посаді вихователя з 05 грудня 2005 року, який є окремою юридичною особою, комунальним закладом дошкільної освіти, що віднесений до сфери управління Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просила стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації.

Однак, позивач не врахувала, що обов`язок по виплаті заробітної плати покладається на роботодавця, яким відносно позивача є ДНЗ № 296. В той час, як з Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві не має трудових відносин з позивачем.

З огляду на наведене, слід погодитися з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що виплати по заробітній платі здійснює відповідач, колегія суддів відхиляє, оскільки між сторонами по справі відсутні трудові відносини, а відтак, покладення на відповідача обов`язку по виплаті позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суперечить вимогам КЗпП України та Закону України «Про оплату праці».

Доводи апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції не зазначив про встановлену у судовому рішенні від 13 жовтня 2022 року у справі № 755/1994/21 обставину про те, що ДНЗ № 296 є неналежним відповідачем у справі, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане судове рішення було взято до уваги судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач:

Судді: