Рішення

від 06.07.2023 по справі 160/11241/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року Справа № 160/11241/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіЦарікової О.В., секретаря судового засіданняОсуховської Ж.С., за участі: представника позивача: Франскевич Ю.І., представника відповідача: Киричок І.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №160/11241/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ВЕЛТА» (вул. Глінки, буд. 7, пов. 6, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 30912734) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т О. Поля, буд. 57, м. Дніпро, 49031; ідентифікаційний код юридичної особи 43968079) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.05.2023 №338/32-00-07-06-19, №337/32-00-07-06-19, №335/32-00-07-06-19, №336/32-00-07-06-19, від 10.05.2023 №000/386/32-00-04-01-01-01/30912734, -

УСТАНОВИВ:

24.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ВЕЛТА» звернулося з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та просить суд:

- визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.05.2023 №338/32-00-07-06-19, №337/32-00-07-06-19, №335/32-00-07-06-19, №336/32-00-07-06-19, від 10.05.2023 №000/386/32-00-04-01-01-01/30912734.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, щооскаржені податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем за результатами проведених документальних позапланових виїзних перевірок з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., за листопад 2022 року, за грудень 2022 року та за січень 2023 року, згідно актів перевірок:

- № 178/32-00-07-06-14/30912734 від 20.03.2023, за висновками якого позивачем були порушені п.44.1 ст.44, п.б) п.187.1 ст.187, пп.195.1.1 п.195.1 ст.195, п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.200.1, абз. в) п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.3, п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 29 933 грн., внаслідок чого за період з 01.11.2022 по 30.11.2022 підприємством завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 податкової декларації з ІІДВ), на суму 29 933 гривень; занижені обсяги постачання по рядку 2.1 Декларації «Операції з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою» за листопад 2022 року на суму 21 136 651 гривень; не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) податкові накладні/розрахунки коригування за листопад 2022 року на суму 92 155 798 гривень;

- № 215/32-00-07-06-14/30912734 від 22.03.2023, за висновками якого позивачем були порушені п.44.1 ст.44, п.б) п.187.1 ст.187, пп.195.1.1 п.195.1 ст.195, п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.200.1, абз. в) п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.3, п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 45 933 грн., внаслідок чого за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 підприємством завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 податкової декларації з ІІДВ), на суму 45 933 гривень; занижені обсяги постачання по рядку 2.1 Декларації «Операції з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою» за грудень 2022 року на суму 53099603 гривень; не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні/розрахунки коригування за грудень 2022 року на суму 124700754 гривень;

- № 395/32-00-04-01-01-05/30912734 від 21.04.2023, за висновками якого позивачем були порушені п.б) п.187.1 ст.187, пп.195.1.1 п.195.1 ст.195, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.3, п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», внаслідок чого підприємством занижені обсяги постачання по рядку 2.1 Декларації «Операції з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою» за січень 2023 року на суму 42655612 гривень; не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні/розрахунки коригування за січень 2023 року на суму 122343 908 гривень;

- через встановлення контролюючим органом відсутності факту реального вчинення господарських операцій по взаємовідносинам позивача з його контрагентом-постачальником, наданням до перевірки первинних документів, які не відображають реального руху активів між учасниками господарських операцій, а лише створюють документальне забезпечення неіснуючих господарських операцій, та свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій (руху активів) по взаємовідносинам між ТОВ «ВКФ «ВЕЛТА» та ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ-СЕРВІС» щодо придбання (отримання) послуг суборенди спецтехніки у листопаді та грудні 2022 року, в тому числі з урахуванням майнового стану, в тому числі з огляду на наявність рішення про відповідність ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ-СЕРВІС» критеріям ризиковості платника податку. Також зазначається про те, що ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ-СЕРВІС» податкові накладні у листопаді-грудні 2022 року виписані тільки в адресу ТОВ ВКФ «ВЕЛТА», іншим платникам податку не виписувались податкові накладні з аналогічною номенклатурою, зазначене на думку відповідача свідчить про відсутність ритмічного характеру постачання та здійснення одноразової господарської операції тільки для документального її оформлення. Крім того, за висновками контролюючого органу позивачем занижені показники податкової звітності (декларації) з податку на додану вартість, зокрема рядок 2.1 "Операції з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою" з огляду на неправильне (невірне) визначення дати виникнення податкових зобов`язань, яке включено до податкових декларацій за листопад і грудень 2022 року та січень 2023 року, зазначене також призвело до відсутності складання та реєстрації у встановленні терміни податкових накладних в ЄРПН (по даті оформлення митних декларацій у звітних періодах: листопад і грудень 2022 року та січень 2023 року, відповідно).

Позивач із вищенаведеними висновками відповідача, наведеними в актах перевірок, не погоджується та вважає, що прийняті на їх основі оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки господарські операції із вищевказаним контрагентом проведені у рамках статутної діяльності позивача, а реальність наведених господарських операцій з придбання послуг оренди підтверджено належним чином складеними бухгалтерськими документами, які надавалися до перевірки та наявні у позивача, зокрема, документи, що підтверджують зміну майнового стану позивача (рух активів), перерахування грошових коштів за отримувані послуги, зміни стану дебіторської та кредиторської заборгованості (у тому числі з урахуванням оплати отриманих послуг), всі операції відображалися у податковому та бухгалтерському обліку позивача, за податковими деклараціями визначалась база оподаткування з ПДВ та податку на прибуток, проводилися перерахування до бюджету. При цьому, позивач зазначає, що він не може нести відповідальність за невиконання своїх зобов`язань його контрагентом та позивач не має повноважень податкового контролю стосовно своїх контрагентів, ці функції покладені на податкові органи, тому позивач не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом його податкових зобов`язань, в тому числі щодо віднесення його до переліку ризикових (прийняття рішень про відповідність критеріям ризиковості платника). При цьому, податковим органом не наведено доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його контрагента або про допущені ним порушення податкового законодавства, а також враховуючи те, що як на момент здійснення господарських операцій, так і на даний час вказаний вище контрагент позивача належним чином зареєстрований у органах ДПС та має достатню кількість трудових ресурсів, що підтверджено і актами перевірок. Також позивач зазначає про правильність визначення ним, з урахуванням положень чинного законодавства, дати виникнення податкових зобов`язань за наслідками здійснення експортних операцій з вивезення (постачання) власної продукції за межі митної території України за фактом перетину експортованого товару митного кордону України, в тому числі складання на відповідну дату виникнення податкових зобов`язань податкових накладних з подальшою їх реєстрацією в ЄРПН. Позивач зазначає, що під час провадження фінансово-господарської діяльності (здійснення експортних операцій) та визначення дати виникнення податкових зобов`язань він керувався індивідуальною податковою консультацією, яка надана контролюючим органом вищого рівня на його звернення. Крім того, ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» звертає увагу на ту обставину, що матеріали попередніх перевірок, які проводилися відповідачем, не містять зауважень щодо неправильного визначення позивачем дати виникнення податкових зобов`язань за наслідками здійснення експортних операцій (за фактом перетину митного кордону України), в тому числі щодо не реєстрації та/або несвоєчасної реєстрації податкових накладних за фактом проведення експортних операцій. З огляду на те, що відповідачем вина позивача не доведена, позивач вважає безпідставним покладення на нього відповідальності у вигляді зменшення розміру від`ємного значення, а також штрафних санкцій за приписами ст. 120-1 ПК України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22 червня 2023 року о 14:00. Останнє судове засідання відбулося 06.07.2023 року.

13 червня 2023 року (вх. № 48777/23) від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечив повністю, зазначив, що під час перевірки встановлено віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за взаємовідносинами ТОВ «ВЕЛТА» з контрагентом-постачальником ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 35807554) з надання послуг «Суборенда гусеничного екскаватора Caterpillar 320C», які не спрямовані на реальне настання наслідків з урахуванням наступного. При дослідженні формування податкового зобов`язання ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ-СЕРВІС» за даними ЄРПН в листопаді та грудні 2022 року встановлено, що питома вага сформованих податкових зобов`язань по ТОВ «ВЕЛТА» складає 100 % (листопад 2022 року) та 70,67 % (грудень 2022 року). Тобто, ТОВ «ВЕЛТА» є єдиним отримувачем (споживачем) послуг ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ-СЕРВІС». Згідно даних форми №20-ОПП, що була подана ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ-СЕРВІС», стан об`єкту «Екскаватор гусеничний CATERPILLAR-320С ідент. № САТ0320СРDВG00378» орендується. До перевірки надано тристоронній Договір суборенди техніки № 10/10/2022-1 від 10.10.2022, укладеного між ТОВ «ВЕЛТА» (далі Суборендар), ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ-СЕРВІС» (далі Орендар) та ТОВ «ПРАБОС Україна» (далі Орендодавець), згідно якого Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове оплатне користування (оренду/суборенду) будівельну техніку (екскаватор гусеничний) марки Caterpillar 320C, 2003 року випуску, ідент.№ НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Право користування (оренди) технічним засобом належить Орендарю на підставі Договору оренди транспортних засобів та обладнання №12/12/2021 від 12.12.2021. Суборендований технічний засіб належить Орендодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію великотоннажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу серія НОМЕР_3 , виданого 26.10.2020 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області. ТОВ «ПРАБОС Україна» (код ЄДРПОУ 41352946): керівник та головний бухгалтер одна особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ); вид діяльності: 15.20 Виробництво взуття; чисельність працівників у листопаді та грудні 2022 року 4 особи. Згідно даних ЄРПН відсутні складені та зареєстровані ТОВ «ПРАБОС Україна» податкові накладні на адресу ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ-СЕРВІС» з номенклатурою надання в оренду будівельної техніки (екскаватору гусеничного) марки Caterpillar 320C, 2003 року випуску, ідент. № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 в період з 12.12.2021 по 31.12.2022. Враховуючи вищевикладене неможливо встановити фактичного надавача послуги (Суборенда гусеничного екскаватора Caterpillar 320C) на ТОВ «ВЕЛТА». Крім того, Комісією регіонального рівня відповідно до п.6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМ України від 11.12.2019 № 1165 (далі Постанова № 1165) по ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ-СЕРВІС» було прийнято Рішення від 23.02.2023 №13301 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, на підставі того, що платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 та абзацу 1 п.49.2 та п.49.18 ст.49 ПК України.

Крім того, відповідач зазначає, що ТОВ «ВЕЛТА» в порушення пп.б) п.187.1 ст.187, пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України занижені обсяги постачання по рядку 2.1 Декларації «Операції з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою» за податкові (звітні) періоди: листопад, грудень 2022 року та січень 2023 року, у зв`язку з невірним визначенням дати виникнення податкового зобов`язання, що включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад, грудень 2022 року та січень 2023 року. Виходячи з норм ПК України та Митного кодексу, при експорті товарів датою виникнення податкового зобов`язання з ПДВ є дата оформлення митної декларації, яка відображає завершення процедури митного оформлення експортної операції, що визначається за фактом проставлення посадовою особою митного органу на всіх аркушах такої декларації відбитка особистої номерної печатки, та засвідчує факт перетинання митного кордону України, а в разі електронного декларування за фактом засвідчення електронним цифровим підписом посадової особи митного органу електронної митної декларації, після перетворення її у візуальну форму. Зазначене відповідно призвело до відсутності складання та реєстрації податкових накладних.

05 липня 2023 року (вх. № 55891/23) від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі щодо рішення № 13301 від 23.02.2023 про відповідність ТОВ "ІНТЕРСТРОЙ-СЕРВІС" критеріям ризиковості платника податку, в яких зазначено, що 20.04.2023 комісією регіонального рівня відповідно до пункту 6 постанови № 1165, з урахуванням отриманих від ТОВ "ІНВЕСТРОЙ-СЕРВІС" пояснень прийнято рішення № 24703 про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Щодо пояснень стосовно відсутності встановлення контролюючим органом порушень (відсутності відповідних висновків) у попередніх періодах при таких самих діях позивача під час експортних операцій, контролюючим органом зазначено, що завищення/заниження суми експортних операцій по ряд. 2.1. Декларації "Операції з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою" не впливає на розмір суми від`ємного значення, що було предметом перевірки, а отже відсутність встановлення контролюючим органом порушень (відсутності відповідних висновків) у попередніх періодах при таких самих діях ТОВ "ВКФ " ВЕЛТА" під час експортних операцій не призвело до втрат бюджету.

У судовому засіданні 06 липня 2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову, просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.

ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» (код 30912734) зареєстроване 13.04.2000, з 18.04.2000 зареєстровано платником ПДВ. Відповідно до реєстраційних даних закріплена можливість здійснювати певний перелік видів діяльності. ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» до позову надано документи (в тому числі, податкову звітність), які підтверджують наявність відповідної матеріально-технічної бази, зокрема значна кількість найманих працівників та основних засобів для провадження діяльності.

Судом встановлено, що 10.10.2022 між позивачем (Суборендар), ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ-СЕРВІС» (Орендар) та ТОВ «ПРАБОС Україна» (Орендодавець) укладено Договір суборенди техніки № 10/10/2022-1, відповідно до якого Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове оплатне користування (оренду/суборенду) будівельну техніку (екскаватор гусеничний) марки Caterpillar 320C, 2003 року випуску, ідент.№ НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Право користування (оренди) технічним засобом належить Орендарю на підставі Договору оренди транспортних засобів та обладнання № 12/12/2021 від 12.12.2021.

Фактичне отримання послуг підтверджується актами наданих послуг № 1 від 07.11.2022, № 3 від 21.11.2022, № 4 від 28.11.2022, № 2 від 14.11.2022, № 5 від 05.12.2022, № 6 від 12.12.2022, № 7 від 19.12.2022, № 5 від 26.12.2022, податковими накладними № 1 від 07.11.2022, № 3 від 21.11.2022, № 4 від 28.11.2022, № 2 від 14.11.2022, № 2 від 05.12.2022, № 3 від 12.12.2022, № 4 від 19.12.2022, № 5 від 26.12.2022, платіжними дорученнями № 35922 від 21.11.2022, № 36017 від 01.12.2022, № 36043 від 09.12.2022, складених під час дії договору, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідна інформація щодо взаємовідносин між суб`єктами господарювання підтверджується карткою (оборотно-сальдова відомість) рахунку 631 за взаємовідносинами позивача з ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ-СЕРВІС» за листопад та грудень 2022 року.

Крім того, в ході провадження фінансово-господарської діяльності ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» здійснюється зовнішньоекономічна діяльність, а саме: експортні операції з реалізації продукції за межі митної території України. Оформлення яких відбувається з урахуванням положень чинного законодавства, шляхом укладання контрактів, оформлення вантажно-митних декларацій, в тому числі складання та реєстрація податкових накладних. При цьому, до позову надано перелік складених та зареєстрованих податкових накладних, оформлених за експортними операціями (ВМД), зокрема, за період: листопад-грудень 2022 року та січень 2023 року, стосовно яких в матеріалах перевірки зазначено про відсутність їх складання. Також, до позову надано індивідуальну податкову консультацію, отриману позивачем від контролюючого органу вщого рівня у порядку статті 52 ПК України

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, протягом лютого -квітня 2023 року (у період з 21.02.2023 по 13.03.2023; з 23.02.2023 по 15.03.2023 та з 27.03.2023 по 14.04.2023) посадовими особами контролюючого органу на підставі наказів від 19.01.2023 № 13-п, від 17.02.2023 № 40-п та від 22.03.2023 № 71-п, були проведені документальні позапланові виїзні перевірки з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., за листопад 2022 року, за грудень 2022 року та за січень 2023 року, за результатами яких складені акти перевірок згідно актів перевірок: № 178/32-00-07-06-14/30912734 від 20.03.2023, № 215/32-00-07-06-14/30912734 від 22.03.2023 та № 395/32-00-04-01-01-05/30912734 від 21.04.2023, за висновками яких було встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.б) п.187.1 ст.187, пп.195.1.1 п.195.1 ст.195, п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.200.1, абз. в) п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу, п.3, п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», внаслідок чого Позивачем завищено податковий кредит що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ за листопад та грудень 2022 року; занижені обсяги постачання по рядку 2.1 Декларації «Операції з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою» за листопад та грудень 2022 року та січень 2023 року; не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні/розрахунки коригування за листопад та грудень 2022 року та січень 2023 року.

На підставі вищевказаних актів перевірок, контролюючим органом 01.05.2023 та 10.05.2023 були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 335/32-00-07-06-19 (форма «В4»), яким зменшено розмір від`ємного значення сум податку на додану вартість в розмірі 29933,00 грн.;

- № 336/32-00-07-06-19 (форма «ПН»), яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 37400,00 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних;

- № 337/32-00-07-06-19 (форма «В4»), яким зменшено розмір від`ємного значення сум податку на додану вартість в розмірі 45933,00 грн.;

- № 338/32-00-07-06-19 (форма «ПН»), яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 61200,00 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних;

- № 000/386/32-00-04-01-01-01/30912734 (форма «ПН»), яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 68000,00 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних.

Вказані податкові повідомлення-рішення є предметом спору у даній адміністративній справі.

При визначенні правового регулювання спірних правовідносин, суд виходить з такого.

Пунктом44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливобезпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першоїстатті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормамиПК України.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексуп.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг п.198.1 ст. 198 ПК України.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події,що відбуласяраніше:

- дата списаннякоштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отриманняплатникомподаткутоварів/послуг,що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно достатті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимогстатті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органомсуми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства (п.187.1 ст.187 ПК України).

За нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимогМитного кодексу України (пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України).

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п.201.1 ст.201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 ПК України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт201.10 статті 201 ПК України).

Пунктом 3 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 31.12.2015 № 1307 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/ 28267) передбачено, що усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Відповідно до п.12 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 31.12.2015 № 1307 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/ 28267) У разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України у графі «Отримувач (покупець)» зазначаються найменування (П.І.Б.) нерезидента та через кому країна, в якій зареєстрований покупець (нерезидент), а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН «300000000000», рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється .

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч.1 ст.248 МК України).

Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії (ч.5 ст.255 МК України).

Положенням про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450, визначено, що митна декларація на паперовому носії вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення з використанням електронного підпису чи печатки, що базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.

Вивезення товарів за межі митної території України підтверджується у разі поміщення товарів у митні режими експорту для українських товарів (крім палива та енергії), що повністю використані під час переробки іноземних товарів, митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, чи додатковою декларацією відповідно до митного режиму експорту на такі українські товари, митною декларацією відповідно до митного режиму реекспорту на продукти переробки, що утворилися унаслідок використання в переробці відповідних українських товарів, а також повідомленням про фактичне вивезення за межі митної території України в митному режимі реекспорту таких продуктів переробки. (абз.3 п.30 Положення про митні декларації).

Повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України містить відомості про кількість та номери у митній декларації товарів, вивезених за межі митної території України, дату їх фактичного вивезення, а у разі митного оформлення товарів за електронною митною декларацією також відомості про номер митної декларації. За однією митною декларацією може бути надано кілька повідомлень про фактичне вивезення товарів за межі митної території України з урахуванням дат фактичного вивезення товарів (абз.5 п.30 Положення про митні декларації).

Електронна митна декларація, а також повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України надсилаються Держмитслужбою ДПС в узгоджених ними форматах за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем (абз.5 п.32 Положення про митні декларації).

Повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України з використанням електронного підпису посадової особи Держмитслужби чи електронної печатки митного органу, які базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, також надсилається Держмитслужбою у визначені цим пунктом строки декларанту або уповноваженій ним особі (абз. 6 п.32 Положення про митні декларації).

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що:

- експорт (експорт товарів) продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України;

- момент здійснення експорту (імпорту) момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Пунктами 20 та 21 статті 4 МК України визначено:

- митна декларація заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури;

- митна процедура зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.321 МК України, товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред`явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного оформлення та їх декларування в установленому цим Кодексом порядку.

Згідно з п.2 ч.6 ст.321 МК України, перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується у разі вивезення за межі митної території України після здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

З аналізу наведених норм видно, що датою виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг,що підтверджено податковою накладною, при цьому,передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватисявоподатковуванихопераціяхумежах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, за вищезгаданими нормами передбачено, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов`язань, витрат і доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій, зокрема, і реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем товарів та послуг, що дає право покупцю на віднесення вказаних сум до податкового кредиту.

Разом з тим, ні актами перевірок, ні з наданих учасниками справи документів судом не встановлено відсутності у позивача податкових накладних або відсутності їх реєстрації у ЄРПН по взаємовідносинам позивача з його контрагентом (ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ-СЕРВІС») у спірний період за наведеними у актах перевірок господарськимиопераціями щодо надання послуг.

Фактувідсутностіскладання вищенаведеним контрагентом позивача податкових накладних та реєстрації їх у ЄРПН в актах перевірок не встановленота жодними доказами Відповідачем не підтверджено.

Таким чином, отримання позивачем від свого контрагента ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ-СЕРВІС» рахунків на оплату,проведення оплати послуг, отриманих податкових накладних, які були зареєстровані контролюючим органом у Єдиному реєстрі податкових накладних, єобов`язковими підставами для включення їх до податкового кредиту з податку на додану вартість позивачемпротягом звітного періоду згідно до вимог ст. ст. 198, 201 ПК України.

Аналіз досліджених судом документів, спростовують висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в актах перевірок, щодо неможливості підтвердити реальність господарських операцій із вищевказаним контрагентом, у тому числі і щодо руху активів позивача (сплати позивачем суми ПДВ в складі оплати вартості отриманих послуг), які підтверджені відповідними платіжними документами, зміст яких свідчить про перерахування позивачем коштів в рахунок оплати за отримані послуги.

За таких обставин, висновки посадових осіб контролюючого органу є безпідставними та необґрунтованими, оскільки зроблені на припущеннях, що не передбачено нормами податкового законодавства, спростовуються вище дослідженими первинними бухгалтерськими документами, у тому числі фактом наявності у позивача як отримувача послуг податкових накладних, виписаних постачальником (контрагентом), які були контролюючим органом зареєстровані у ЄРПН, що свідчить про дотримання вимог податкового законодавства позивачем,виходячи з того, що саме контролюючий орган був наділений повноваженнями зупинити реєстрацію таких податкових накладних та перевірити реальність вчинення господарських операцій за такими податковими накладними у порядку, визначеному п.201.16 ст.201 ПК України.

Виходячи з того, що рух активів платника податків (позивача) фактично відбувся, що не спростовано відповідачем жодними доказами, позивач придбав послуги та отримав їх, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами, висновки посадових осіб податкового органу, викладені в актах перевірок від 20.03.2023 та від 22.03.2023,є лишеприпущеннями таких посадових осіб та спростовуються оформленими у встановленому законодавством порядку первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам ст.ст.1, 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст.77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, слід дійти висновку, що порушення платником податку постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту лише за умови встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань.

Такі обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені, а відповідачем жодними доказами не підтверджені.

Вказана правова позиції узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.01.2018 у справі № К/9901/873/18, постанові від 06.06.2018 у справі № 822/1866/ 15, у постанові від 19.03.2019 у справі № 826/9534/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також слід зазначити, що судом враховується і те, що позивач не може нести відповідальності за недотримання вимог податкового законодавства контрагентами позивача, оскільки юридична відповідальність носить індивідуальний характер згідно ст.61 Конституції України.

Відповідно до норм ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом України у його постановах від 13.01.2009, у постанові від 01.06.2010, а також і у постановах від 26.12.2006 № 21-262, від 06.09.2008, від 09.09.2008 № 21-500во08, від 11.10.2006 № 21-593во06, від 31.01.2011 №21-47а10.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень, відповідач порушив право позивача на формування податкового кредиту по взаємовідносинах із його контрагентом, передбачене нормами ст.ст. 198, 201 ПК України, у зв`язку з чим таке порушене право підлягає судовому захисту та відновленню шляхом визнання протиправними та скасування вищенаведених податкових повідомлень-рішень.

Згідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши у відповідності до вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу правомірність прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку, що викладені в актах перевірок від 20.03.2023 та від 22.03.2023 обставини, що слугували підставами для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень (форма «В4») від 01.05.2023 № 335/32-00-07-06-19 та № 337/32-00-07-06-19, є неправомірними та не обґрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому оскаржені податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцієюта законами України, необґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Разом з тим, визначення дати виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, відповідно до ст.187 ПК України, складання та реєстрації податкових накладних у разі експорту товарів, відбувається з урахуванням положень відповідних нормативно-правових актів, якими врегульовано процедури митного оформлення експортних операцій.

Моментом вчинення експортної операції, зокрема моментом здійснення поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону Про ЗЕД є момент фактичного перетину товаром митного кордону України.

Оформлення митної декларації не є єдиним документом, яким засвідчується факт і дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, який містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України та посвідчує надання суб`єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів (визначений митний режим) і підтверджує, а не встановлює права та обов`язки зазначених в митній декларації осіб відносно здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.

При цьому, знаходження під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного подальшого вивезення за межі митної території України, і при цьому первинним є поміщення товарів у відповідний митний режим (експорт) з подальшим переміщенням товарів через митний кордон України, підставою для якого є відповідне декларування, здійснення митного оформлення товарів, проведення необхідних митних процедур (формальностей) та перетинання ними митного кордону України з відповідним документальним підтвердженням такого переміщення, що засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Вивезення з України товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю (митних формальностей) та для застосування засобів державного регулювання вивезення за межі митної території, неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України, тобто поняття «перетину товаром митного кордону України» збігається із «переміщенням товару через митний кордон України вивезенням за межі України».

З огляду на викладене, експортний товар вважається таким, що вивезений (експортований) за межі митної території України з моменту перетину державного кордону України, а не з моменту оформлення вантажної митної декларації.

Повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України містить відомості про кількість та номери у митній декларації товарів, вивезених за межі митної території України, дату їх фактичного вивезення, а у разі митного оформлення товарів за електронною митною декларацією також відомості про номер митної декларації. Тобто повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України не є самостійним документом.

При цьому судом не беруться до уваги посилання відповідача на висновки суду у справі № 807/3168/14, оскільки предметом розгляду по даній справі, які досліджувались судами, було оскарження дії/бездіяльність працівників митного органу щодо проведення переогляду транспортного засобу з вантажем та його затримки через проведення додаткових перевірочних заходів, а не питання правильності визначення податкових зобов`язань у разі здійснення експортних операцій.

У свою чергу, за наявних в матеріалах даної справи документів, позивачем визначення дати виникнення податкових зобов`язань з ПДВ та відповідно підстав для складання податкових накладних здійснюється за фактом отримання відповідного повідомлення про дату переміщення (вивезення) товарів через митний кордон України.

Крім того, під час провадження фінансово-господарської діяльності, в тому числі під час здійснення експортних операцій, позивач керувався індивідуальною податковою консультацією, яка отримана ним відповідно до норм статті 52 ПК України.

Статтею 53 ПК України (в редакції, яка діяла на момент отримання індивідуальної податкової консультації) передбачено, що не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

Поза увагою суду не може залишитися та обставина, що до цього часу (до висновків матеріалів перевірок, які є предметом розгляду даної справи) відповідачем не висувалися зауваження щодо невірного визначення позивачем дати виникнення податкових зобов`язань під час здійснення експортних операцій, з урахуванням систематичного (періодичного) проведення контрольно-перевірочних заходів, направлених на дослідження правомірності формування позивачем показників податкової звітності з податку на додану вартість, в тому числі щодо правильності визначення від`ємного значення податку на додану вартість, яке фактично є різницею між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом платника податків.

Зміна контролюючим органом способу трактування та застосування норм податкового законодавства при проведенні перевірок з аналогічних питань господарської діяльності платника податків суперечить принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України», заява № 29979/04, «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, «Онер`їлдіз проти Туреччини», заява № 48939/99, Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява № 21151/04, «Москаль проти Польщі», заява № 10373/05).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, на підставістатті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень від 01.05.2023 № 338/32-00-07-06-19, № 337/32-00-07-06-19, № 335/32-00-07-06-19, № 336/32-00-07-06-19, від 10.05.2023 №000/386/32-00-04-01-01-01/30912734, внаслідок чого заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 3636,99 гривень.

Керуючисьст.ст.2-10,11,12,47,72-77,94,122,132,139,193,241-246,250,251,257-262Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ВЕЛТА» (вул. Глінки, буд.7, пов.6, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 30912734) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т О. Поля, буд. 57, м. Дніпро, 49031; ідентифікаційний код юридичної особи 43968079) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.05.2023 № 338/32-00-07-06-19, № 337/32-00-07-06-19, № 335/32-00-07-06-19, №336/32-00-07-06-19, від 10.05.2023 № 000/386/32-00-04-01-01-01/30912734 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 01.05.2023: №338/32-00-07-06-19, №337/32-00-07-06-19, №335/32-00-07-06-19, №336/32-00-07-06-19, від 10.05.2023 № 000/386/32-00-04-01-01-01/30912734.

92. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49031, м. Дніпро, пр-т. Олександра Поля, 57, ідентифікаційний код юридичної особи 43968079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ВЕЛТА» (49000, м. Дніпро, вул. Глінки, буд. 7, поверх 6, код ЄДРПОУ 30912734) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 636,99 гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 11 липня 2023 року.

Суддя О.В. Царікова