Рішення

від 09.08.2023 по справі 380/13062/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 року

справа №380/13062/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Бінар-2000» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Бінар-2000» (місцезнаходження: 79058, м. Львів, вул. Вербова, 39, код ЄДРПОУ 31145876) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343), в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів №UA209000/2023/900109/2 від 08.03.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 08.03.2023 №UA209170/2023/000850.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості і, як наслідок - до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Звертає увагу, що основним методом визначення митної вартості товарів є визначення такої за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України. Зазначає, що заявлена позивачем митна вартість підтверджується інвойсом, платіжними дорученнями про сплату повної вартості товару, прайс-листом, калькуляціями ціноутворення, тощо. Зауваження митного органу щодо розбіжностей та неповноти інформації є безпідставними та не свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані у поданих документах. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості та картку відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 09.06.2023 позовну заяву залишено без руху та надано п`ятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 19.06.2023 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання, у якому відповідач просить розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 07.07.2023 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовлено.

Також на виконання вказаної ухвали відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого він заперечував проти задоволення позову. Зазначив на обґрунтування такої позиції про те, що при проведенні у відповідності до положень ст. 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що у документах, наданих декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містяться всі дані відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та виявлені окремі розбіжності або неточності. Оскільки декларантом не було надано повного переліку додаткових документів, витребуваних відповідачем, документи, надані декларантом на підтвердження числових значень складових задекларованої митної вартості товарів, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, у органах доходів і зборів відсутні підстави для визнання митної вартості оцінюваних товарів, заявленої декларантом за основним методом. Також представник відповідача зазначив, що відповідно до інвойсу №СР221012006 від 03.10.2022 продавець поставляє товар на умовах CIF Gdynia Польща. Відповідно до Incoterms 2020 термін CIF (Cost, Insurance and Freight (Вартість Страхування і Фрахт (назва порту призначення))? за яким продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які інші додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на (наприклад: розвантаження, обслуговування в порту, портові збори, зберігання та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця. Зважаючи на викладене вантаж прибув в порт Gdynia, який знаходиться за межами митної території України, отже всі вище перераховані витрати відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (МКУ) повинні включатися до митної вартості товарів. Декларантом надано два рахунки на транспортні послуги, але подані рахунки неможливо співставити з даною поставкою тому що в них вказано порт відвантаження, номер контейнера, коносамент відомості про які відсутні в поданих документах. Крім того при умовах поставки CIF морське перевезення оплачує відправник. А витрати на (розвантаження, зберігання та митне оформлення в порту призначення) не виділені в поданих документах, отже не включені до митної вартості, чим порушено ч. 10 та 21 ст. 58 МКУ. За умовами терміну CIF на продавця покладається обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати і ушкодження товару під час перевезення. Проте декларантом не надано жодних відомостей про це. Таким чином, відповідач вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийняті ним в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено таке.

Приватне підприємство «Бінар-2000» (код ЄДРПОУ 31145876) зареєстроване 19.09.2000, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Дата запису: 03.11.2005, Номер запису: 14151200000008274).

03.10. 2022 між FUJIAN ANXI FOREIGN TRADE CO LTD Китай (Продавець) та ПП «Бінар-2000» (Покупець) укладено контракт купівлі-продажу №35, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець купити Товар відповідно до специфікацій або рахунків.

Згідно з п.5.1 контракту купівлі-продажу №35 від 03.10.2022 умови оплати кожної поставки Товару повинні бути погоджені Сторонами у відповідних додатках до даного контракту, що оформляються на кожну поставку та є його невід`ємними частинами.

Згідно з комерційним інвойсом №СР221012006 від 03.10.2022 Продавець зобов`язувався поставити Покупцю в`єтнамки в кількості 9000 пар на загальну суму 5490,00дол США на умовах CIF Гдиня.

04.03.2023 декларант позивача, з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170017198U5, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (взуття на підошві та верхом з пластмаси, верх складається з ремінців, що кріпляться до підошви штифтами (в`єтнамки), забарвлені однотонним барвником, одноразового індивідуального використання у готелях при відвідуванні спа зон).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме:

контракт купівлі-продажу №35 від 03.10.2022;

комерційний інвойс №СР 221012006 від 03.10.2022;

розрахунок вартості від 03.10.2022 ;

проформу інвойс №СР 221012006 від 03.10.2022;

пакінг лист;

сертифікат якості від 03.10.2022;

цінову пропозицію №1 від 03.10.2022;

CMR А №167078 від 21.02.2023;

копію сертифікату про походження товару 23С3505А7001/00013;

копію проформи інвойсу №FA/641/02/2023 від 21.02.2023;

копію проформи інвойсу №FA/189/02/2023 від 06.02.2023;

копію рахунку №0091 від 22.02.2023;

інформацію з сайту виробника;

платіжні інструкції в іноземній валюті №10 від 08.12.2022, №4 від 21.10.2022;

акт про проведення огляду товарів №23UA209170015500U003 від 28.02.2023;

страховий поліс №ASHH01123323QAAA126L.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

-відповідно до інвойсу №СР221012006 від 03.10.2022 продавець поставляє товар на умовах CIF Gdynia Польща. Відповідно до Incoterms 2020 термін CIR Cost, Іnsurance and Freight (Вартість Страхування і Фрахт (назва порту призначення)) за яким продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які інші додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на (наприклад: розвантаження, обслуговування в порту, портові збори, зберігання та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця. Зважаючи на викладене вантаж прибув в порт Gdynia, який знаходиться за межами митної території України, отже всі вище перераховані витрати відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (МКУ) повинні включатися до митної вартості товарів;

-декларантом надано два рахунки на транспортні послуги, але подані рахунки неможливо співставити з даною поставкою тому що в них вказано порт відвантаження, номер контейнера, коносамент відомості про які відсутні в поданих документах. Крім того при умовах поставки CIF морське перевезення оплачує відправник. А витрати на (розвантаження, зберігання та митне оформлення в порту призначення) не виділені в поданих документах, отже не включені до митної вартості, чим порушено ч. 10 та 21 ст. 58 МКУ. За умовами терміну CIF на продавця покладається обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати і ушкодження товару під час перевезення. Проте декларантом не надано жодних відомостей про це.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який замінює його, та додатки до нього у разі їх наявності;

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

Крім того, зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України.

Декларант позивача просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи:

- копію митної декларації країни відправлення №37112022000520082;

- експертний висновок №19-09/153 від 27.02.2023;

-цінову інформацію з мережі інтернет;

- податкові накладні №16 від 05.12.2022 та №142 від 20.10.2022.

За результатами розгляду ЕМД №23UA209170017198U5 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 08.03.2023 №UA209000/2023/900109/2.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900109/2 від 08.03.2023, в графі 33 зазначено: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів було виявлено наступне: Відповідно до інвойсу №СР221012006 від 03.10.2022 продавець поставляв товар на умовах CIF Gdynia Польща. Відповідно до Incoterms 2020 термін CIR Cost, Insurance and Freight (Вартість Страхування і Фрахт (назва порту призначення)) за яким Продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які інші додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на (наприклад: розвантаження, обслуговування в порту, портові збори, зберігання та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця. Зважаючи на викладене вантаж прибув в порт Gdynia, який знаходиться за межами митної території України, отже всі вище перераховані витрати відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (МКУ) повинні включатися до митної вартості товарів. Декларантом надано два рахунки на транспортні послуги, але подані рахунки неможливо співставити з данною поставкою тому, що в них вказано порт відвантаження, номер контейнера, коносамент відомості про які відсутні в поданих документах. Крім того при умовах поставки CIF морське перевезення оплачує відправник. А витрати на (розвантаження, зберігання та митне оформлення в порту призначення) не виділені в поданих документах, адже не включені до митної вартості чим порушено ч. 10 та 21 ст. 58 МКУ. За умовами терміну CIF на продавця покладається обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати і ушкодження товару під час перевезення. Проте декларантом не надано жодних відомостей про це.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості:

-зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності;

-якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

-за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

-якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

-транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення);

-виписку з бухгалтерської документації:

-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листа) виробника товару;

-копію митної декларації країни відправлення;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу декларантом надіслано: не надано документів. Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонусться з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994р. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи дпя розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2 г (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ 111. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: Рішення митного органу №UA500500/2023/005926 від 26.02.2023. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

У зв`язку з вищезазначеним рішенням про коригування митної вартості товарів Львівська митниця Держмитслужби прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.03.2023 №UA 209170/2023/000850.

У зазначеній картці відмові роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: подання нової МД з урахуванням вимог рішення про визначення митної вартості № UA209000/2023/900109/2 від 08.03.2023. Також зазначено, що рішення про відмову у митному оформлення відповідно до ст.25 МК України може бути оскаржено у митному органі вищого рівня Львівської митниці.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч.2 ст.1 Митного кодексу України; далі МК України; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно з п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене ч.5 ст.54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

При цьому, суд звертає увагу, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Викладена правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 25.06.2020 у справі № 805/2380/16-а та від 20.10.2020 у справі №809/1056/16.

Згідно з ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що системний аналіз вищенаведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Наведений правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625 (адміністративне провадження №К/9901/31148/19; № в ЄДРСР 89138703)

Так, відносно спірної МД Львівською митницею встановлені наступні розбіжності:

-відповідно до інвойсу №СР221012006 від 03.10.2022 продавець поставляє товар на умовах CIF Gdynia Польща. Відповідно до Incoterms 2020 термін CIR Cost, Іnsurance and Freight (Вартість Страхування і Фрахт (назва порту призначення)), за яким продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які інші додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару (наприклад: розвантаження, обслуговування в порту, портові збори, зберігання та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця.

В даному випадку вантаж прибув в порт Gdynia, який знаходиться за межами митної території України, отже всі вище перераховані витрати відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (МКУ) повинні включатися до митної вартості товарів;

-декларантом надано два рахунки на транспортні послуги, але подані рахунки неможливо співставити з даною поставкою тому що в них вказано порт відвантаження, номер контейнера, коносамент відомості про які відсутні в поданих документах. Крім того при умовах поставки CIF морське перевезення оплачує відправник. А витрати на (розвантаження, зберігання та митне оформлення в порту призначення) не виділені в поданих документах, отже не включені до митної вартості, чим порушено ч. 10 та 21 ст. 58 МКУ. За умовами терміну CIF на продавця покладається обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати і ушкодження товару під час перевезення. Проте декларантом не надано жодних відомостей про це.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані розбіжності свідчили про наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості та правомірно стали підставою для витребовування митним органом додаткових документів у декларанта.

Як встановлено судом в ході судового розгляду справи, декларантом відмовлено митному органу в наданні додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Щодо вищевказаних зауважень митного органу, суд звертає увагу на таке.

Так, митним органом під час консультацій та в подальшому в графі 33 рішення про коригування митної вартості було зазначено, що згідно з інвойсом №СР221012006 від 03.10.2022 та іншими документами, поданими до митного оформлення відсутні відомості щодо суми даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Підпунктом «в» п.1 та п.6 ч.10 ст.58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Декларантом під час митного оформлення товару було визначено умови поставки товару CIF Gdynia Польща (графа 20 МД).

З інвойсу №СР2210120006 від 03.10.2022 також видно, що продавець поставляв товар на умовах СІF Gdynia Польща.

На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП №560 в редакції з 01.01.2011, Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс-2010 є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.

Відповідно до Інкотермс-2010 умови поставки CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) означають вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін «вартість, страхування та фрахт» визначають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Тобто, при постачанні товару за рахунок Продавця мають бути вчинені наступні дії: контроль безпеки, перевірка якості, кількості, ваги, розміру, пакування, маркування товару, отримання ліцензії, дозволу, виконання експортних митних формальностей, навантаження та доставка товару в порт відвантаження і навантаження товару на судно в порту відвантаження, тоді як Покупець несе витрати на доставку товару з порту відвантаження, виконання транзитних та імпортних митних формальностей.

Таким чином, під час постачання товару контроль безпеки, перевірка якості, кількості, ваги, розміру, пакування, маркування товару, виконання експортних митних формальностей, а також навантаження товару на транспортний засіб, якщо відвантаження здійснюється в приміщенні продавця, доставка товарів до місця поставки (наприклад, морському перевізнику, указаному покупцем) здійснюються за рахунок Продавця, а Покупцем сплачується навантаження товару на транспортний засіб, якщо відвантаження здійснюється не в приміщенні продавця; виконання транзитних та імпортних митних формальностей; доставка товару.

З огляду на вказане, суд зазначає, що Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, як це і було підтверджено в даному випадку.

Водночас ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які інші додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця (наприклад: розвантаження, обслуговування в порту, портові збори, зберігання та митне оформлення в порту призначення) до покупця.

Таким чином, оскільки вантаж прибув в порт Gdynia, який знаходиться за межами митної території України, отже всі вище перераховані витрати відповідно до ч.10 ст.58 МК України повинні включатися до митної вартості товарів, так як є складовими його вартості за контрактом №35 від 03.10.2020.

Вищенаведене свідчить про обґрунтованість висновків відповідача на ненадання позивачем інформації та документів стосовно складових митної вартості товару, визначених пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України.

Водночас митний орган також посилається на те, що декларантом надано два рахунки на транспортні послуги, але подані рахунки неможливо співставити з даною поставкою тому, що в них вказано порт відвантаження, номер контейнера, коносамент відомості про які відсутні в поданих документах. Крім того при умовах поставки CIF морське перевезення оплачує відправник, а витрати на (розвантаження, зберігання та митне оформлення в порту призначення) не виділені в поданих документах, отже не включені до митної вартості, чим порушено ч. 10 та 21 ст. 58 МКУ. За умовами терміну CIF на продавця покладається обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати і ушкодження товару під час перевезення. Проте декларантом не надано жодних відомостей про це.

Суд також зазначає, що позивачем не було спростовано ані під час митного оформлення, ані в ході судового розгляду справи розбіжності стосовно складових митної вартості товару, визначених пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України, відсутність у митного органу можливості перевірити наявність витрат на організацію транспортно-експедиційного обслуговування за межами митної території України та включення їх до митної вартості, а також щодо умов поставки у документах, наданих позивачем до митного оформлення.

Вказані розбіжності мають безпосередній влив на визначення митної вартості товару.

Враховуючи викладене, відповідачем було прийнято рішення про неможливість застосування до товару позивача, заявленого до митного оформлення за ЕМД 23№UA20917007198U5 від 04.03.2023, основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

З огляду на суперечність поданих декларантом документів та наявність інформації щодо митної вартості ідентичних товарів, суд погоджується тим, що у митного органу були обґрунтовані підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару. За таких обставин митний орган правомірно запропонував позивачу надати додаткові документи, проте декларантом було відмовлено у наданні додаткових документів митному органу.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

Відповідно до п.4 ст.57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

Судом враховано, що в спірному рішенні митним органом було послідовно проаналізовано неможливість визначення митної вартості товару за другорядними методами, зазначеними у статтях 58 - 63 МК України, та, як наслідок, застосування резервного методу (статті 64 МК України).

Джерелом інформації для спірного рішення про коригування митної вартості товарів Львівською митницею Держмитслужби була використана інформація з рішення митного органу №UА500500/2023/005926 від 26.02.2023.

Враховуючи викладене, дійшов висновку щодо правомірності рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару за резервним методом та відсутність підстав до його скасування.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За положеннями статі 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір відшкодуванню не підлягає, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Приватного підприємства «Бінар-2000» (місцезнаходження: 79058, м. Львів, вул. Вербова, 39, код ЄДРПОУ 31145876) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмовити повністю.

Судові витрати покладаються на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЛунь З.І.