Постанова

від 26.01.2024 по справі 380/13062/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/13062/23 пров. № А/857/16481/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бінар-2000» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року (головуючий суддя Лунь З.І., м. Львів) у справі № 380/13062/23 за позовом Приватного підприємства «Бінар-2000» до Львівської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними,

в с т а н о в и в :

ПП «Бінар-2000» звернулося в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900109/2 від 08.03.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/000850 від 08.03.2023.

Обґрунтовує позов тим, що контролюючому органу надані усі необхідні документи на підтвердження митної вартості задекларованих товарів, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містять розбіжностей та відображають відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар, а тому аргументи митного органу про наявність розбіжностей у поданих для митного оформлення разом із митною декларацією документах та непідтвердження всіх складових митної вартості є безпідставними. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновки суду грунтуються на неповному дослідженні всіх обставин ввезення і декларування товару. Судом не враховано, що транспортні витрати за умовами договору несе відправник і у позивача немає обов`язку надавати рахунки про сплату фрахту відправником, якщо це не передбачено умовами контракту. Вказує, що позивачем було надано проформи інвойси №FA/641/02/2023 від 21.02.2023 та №FA/189/02/2023 від 06.02.2023 про вартість витрат, пов`язаних з розвантаженням вантажу відповідно до умов контракту. Вважає, що проформи є допустимими доказами про понесені транспортні витрати. Зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено копію митної декларації країни відправлення №37112022000520082, експертний висновок №19-09/153 від 27.02.2023, цінову інформацію з мережі інтернет, податкові накладні №16 від 05.12.2022 та №142 від 20.10.2022.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо її задоволення та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що ПП «Бінар-2000» зареєстроване 19.09.2000 як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

03.10.2022 між FUJIAN ANXI FOREIGN TRADE CO LTD Китай (Продавець) та ПП «Бінар-2000» (Покупець) укладено контракт купівлі-продажу №35, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець купити Товар відповідно до специфікацій або рахунків.

Згідно з п.5.1 контракту купівлі-продажу №35 від 03.10.2022 умови оплати кожної поставки Товару повинні бути погоджені Сторонами у відповідних додатках до даного контракту, що оформляються на кожну поставку та є його невід`ємними частинами.

Згідно з комерційним інвойсом №СР221012006 від 03.10.2022 Продавець зобов`язувався поставити Покупцю в`єтнамки в кількості 9000 пар на загальну суму 5490 дол США на умовах CIF Гдиня.

04.03.2023 декларант позивача з метою митного оформлення вказаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170017198U5, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (взуття на підошві та верхом з пластмаси, верх складається з ремінців, що кріпляться до підошви штифтами (в`єтнамки), забарвлені однотонним барвником, одноразового індивідуального використання у готелях при відвідуванні SPA зон).

На підтвердження заявленої митної вартості під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: контракт купівлі-продажу №35 від 03.10.2022; комерційний інвойс №СР 221012006 від 03.10.2022; розрахунок вартості від 03.10.2022; проформу інвойс №СР 221012006 від 03.10.2022; пакінг лист; сертифікат якості від 03.10.2022; цінову пропозицію №1 від 03.10.2022; CMR А №167078 від 21.02.2023; копію сертифікату про походження товару 23С3505А7001/00013; копію проформи інвойсу №FA/641/02/2023 від 21.02.2023; копію проформи інвойсу №FA/189/02/2023 від 06.02.2023; копію рахунку №0091 від 22.02.2023; інформацію з сайту виробника; платіжні інструкції в іноземній валюті №10 від 08.12.2022, №4 від 21.10.2022; акт про проведення огляду товарів №23UA209170015500U003 від 28.02.2023; страховий поліс №ASHH01123323QAAA126L.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, а саме: -відповідно до інвойсу №СР221012006 від 03.10.2022 продавець поставляє товар на умовах CIF Gdynia Польща. Відповідно до Incoterms 2020 термін CIR Cost, Іnsurance and Freight (Вартість Страхування і Фрахт (назва порту призначення)), за яким: продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які інші додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять від продавця (наприклад: розвантаження, обслуговування в порту, портові збори, зберігання та митне оформлення в порту призначення) до покупця. Вантаж прибув в порт Gdynia, який знаходиться за межами митної території України, отже всі вище перераховані витрати відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (МКУ) повинні включатися до митної вартості товарів; -декларантом надано два рахунки на транспортні послуги, але подані рахунки неможливо співставити з даною поставкою, тому що в них вказано порт відвантаження, номер контейнера, коносамент, відомості про які відсутні в поданих документах. Крім того, при умовах поставки CIF морське перевезення оплачує відправник. А витрати на розвантаження, зберігання та митне оформлення в порту призначення не виділені в поданих документах, отже не включені до митної вартості, чим порушено ч. 10 та 21 ст. 58 МКУ. За умовами терміну CIF на продавця покладається обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати і ушкодження товару під час перевезення. Проте декларантом не надано жодних відомостей про це.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який замінює його, та додатки до нього у разі їх наявності;

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Крім того, зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України.

На вимогу митного органу декларантом було надано наступні додаткові документи

- копію митної декларації країни відправлення №37112022000520082;

- експертний висновок №19-09/153 від 27.02.2023;

- цінову інформацію з мережі інтернет;

- податкові накладні №16 від 05.12.2022 та №142 від 20.10.2022.

За результатами розгляду ЕМД №23UA209170017198U5 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 08.03.2023 №UA209000/2023/900109/2.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900109/2 від 08.03.2023, в графі 33, зазначено: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі- МКУ) за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів було виявлено наступне: відповідно до інвойсу №СР221012006 від 03.10.2022 продавець поставляв товар на умовах CIF Gdynia Польща. Відповідно до Incoterms 2020 термін CIR Cost, Insurance and Freight (Вартість Страхування і Фрахт (назва порту призначення)) за яким: Продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які інші додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару (наприклад: розвантаження, обслуговування в порту, портові збори, зберігання та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця. Зважаючи на викладене, вантаж прибув в порт Gdynia, який знаходиться за межами митної території України, отже всі вище перераховані витрати відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (МКУ) повинні включатися до митної вартості товарів. Декларантом надано два рахунки на транспортні послуги, але подані рахунки неможливо співставити з даною поставкою тому, що в них вказано порт відвантаження, номер контейнера, коносамент, відомості про які відсутні в поданих документах. Крім того, при умовах поставки CIF морське перевезення оплачує відправник. А витрати на розвантаження, зберігання та митне оформлення в порту призначення не виділені в поданих документах, отже не включені до митної вартості, чим порушено ч. 10 та 21 ст. 58 МКУ. За умовами терміну CIF на продавця покладається обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати і ушкодження товару під час перевезення. Проте декларантом не надано жодних відомостей про це. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості: -зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності;-якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;-за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;-якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.-транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення);-виписку з бухгалтерської документації:-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листа) виробника товару;-копію митної декларації країни відправлення;-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом надіслано: не надано документів. Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994р. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2 г (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ 111. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: Рішення митного органу №UA500500/2023/005926 від 26.02.2023. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

У зв`язку з вищезазначеним рішенням про коригування митної вартості товарів Львівська митниця Держмитслужби прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.03.2023 №UA 209170/2023/000850.

Позивач, не погоджуючись із рішенням та карткою відмови, звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до умов Інкотермс-2010 (умови поставки CIF) ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які інші додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару (наприклад: розвантаження, обслуговування в порту, портові збори, зберігання та митне оформлення в порту призначення) переходять із продавця до покупця. Суд першої інстанції вказав, що оскільки вантаж прибув в порт Gdynia, який знаходиться за межами митної території України, отже всі вище перераховані витрати відповідно до ч.10 ст.58 МК України повинні включатися до митної вартості товару, так як є складовими його вартості за контрактом №35 від 03.10.2020.

Також суд першої інстанції зазначив, що позивачем не було спростовано ні під час митного оформлення, ні в ході судового розгляду справи розбіжності у документах, наданих позивачем до митного оформлення, стосовно складових митної вартості товару, визначених пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України, відсутність у митного органу можливості перевірити наявність витрат на організацію транспортно-експедиційного обслуговування за межами митної території України та включення їх до митної вартості, а також щодо умов поставки.

З огляду на суперечність та неповноту поданих декларантом документів суд першої інстанції прийшов до висновку, що у митного органу були обґрунтовані підстави для сумніву в правильності митної вартості товару.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується.

У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).

Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України ).

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи, митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору, яка зазначена в інвойсі №CP221012006 від 03.10.2023 (5490 дол. США).

Для підтвердження заявленої митної вартості ввезеного товару декларант подав разом із митною декларацією такі документи: контракт купівлі-продажу №35 від 03.10.2022; комерційний інвойс №СР 221012006 від 03.10.2022; розрахунок вартості від 03.10.2022; проформу інвойс №СР 221012006 від 03.10.2022; пакінг лист; сертифікат якості від 03.10.2022; цінову пропозицію №1 від 03.10.2022; CMR А №167078 від 21.02.2023; копію сертифікату про походження товару 23С3505А7001/00013; копію проформи інвойсу №FA/641/02/2023 від 21.02.2023; копію проформи інвойсу №FA/189/02/2023 від 06.02.2023; копію рахунку №0091 від 22.02.2023; інформацію з сайту виробника; платіжні інструкції в іноземній валюті №10 від 08.12.2022, №4 від 21.10.2022; акт про проведення огляду товарів №23UA209170015500U003 від 28.02.2023; страховий поліс №ASHH01123323QAAA126L.

На вимогу відповідача позивач додав копію митної декларації країни відправлення №37112022000520082; експертний висновок №19-09/153 від 27.02.2023; цінову інформацію з мережі інтернет; податкові накладні №16 від 05.12.2022 та №142 від 20.10.2022.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, воно обґрунтоване тим, що митниця мала підстави вважати, що документи, подані до митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, наслідком чого стало корегування митної вартості.

Колегія суддів апеляційного суду вважає доведеними відповідачем сумніви в обгрунтованості визначення декларантом митної вартості товару, виходячи з наступного.

Підставою прийняття відповідачем оскаржуваного рішення було те, що подані декларантом до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та відсутність в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Як вбачається з контракту купівлі-продажу №35 від 03.10.2022, умовами поставки товару було визначено CIF Gdynia Польща (графа 20 МД).

З інвойсу №СР2210120006 від 03.10.2022 також вбачається, що продавець поставляв товар на умовах СІF Gdynia Польща.

Колегія суддів наголошує, що від умов поставки товару залежать, зокрема, і обов`язки по сплаті витрат на завантаження, розвантаження, страхування, транспортування товару, які є складовими митної вартості товару, та обов`язковість вчинення цих дій продавцем або покупцем.

Відповідно до Інкотермс (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати), CIF (COST, INSURANCE AND FREIGHT) ВАРТІСТЬ, СТРАХУВАННЯ ТА ФРАХТ. Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Тобто, відповідно до умов поставки CIF продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходить від продавця до покупця.

За умовами поставки CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Враховуючи наведене, при постачанні товару на умовах CIF за рахунок Продавця мають бути вчинені наступні дії: контроль безпеки, перевірка якості, кількості, ваги, розміру, пакування, маркування товару, отримання ліцензії, дозволу, виконання експортних митних формальностей, навантаження та доставка товару в порт відвантаження і навантаження товару на судно в порту відвантаження, тоді як Покупець має нести витрати на доставку товару з порту відвантаження, виконання транзитних та імпортних митних формальностей.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що під час постачання товару на умовах CIF продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. Водночас, ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які інші додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару (наприклад: розвантаження, обслуговування в порту, портові збори, зберігання та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця.

Оскільки вантаж прибув в порт Gdynia, який знаходиться за межами митної території України, отже всі вищеперераховані витрати відповідно до ч.10 ст.58 МК України повинні включатися до митної вартості товару, так як є складовими його вартості за контрактом №35 від 03.10.2020, як і вартість перевезення з порту Гдиня до України.

Апелянт вказує, що на підтвердження витрат на послуги з розвантаження, обслуговування в порту, портові збори, зберігання та митне оформлення в порту призначення було додано проформи Euroconcol №FA/641/02/2023 від 21.02.2023 та №FA/189/02/2023 від 06.02.2023.

Зі змісту цих документів вбачається, що продавцем послуг є «Євроконсол SА», покупцем ПП «Бінар 2000»; порт відправлення Сінгапур, вартість 343,60 євро і 3131,53 євро відповідно; транспортні послуги з Сінгапура оплачує ПП «Бінар 2000».

Жодних інших документів на підтвердження таких витрат, в тому числі й договору з «Євроконсол SА», декларантом подано не було.

Отже, декларантом не доведено подання митному органу всіх документів про складові митної вартості товару.

Крім того, відомості у поданих ПП «Бінар 2000» проформах №FA/641/02/2023 від 21.02.2023 та №FA/189/02/2023 від 06.02.2023 суперечать умовам поставки CIF Gdynia Польща згідно контракту купівлі-продажу №35 від 03.10.2022, а також не дають підстав вважати, що ці витрати понесені саме у зв`язку з виконанням цього контракту.

Доводи апелянта про те, що маса вантажу і його об`єм у цих документах збігається з масою і об`ємом, зазначеному у пакінг листі від 03.10.22, що подавався до митного оформлення, не спростовують обгрунтованості сумнівів митниці у підтвердженні таких складових митної вартості, як витрати на послуги з розвантаження, обслуговування в порту, портові збори, зберігання та митне оформлення в порту призначення.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ч. 21 ст. 58 МК України використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Апеляційний суд також зазначає, що декларантом взагалі не надано документів про доставку товару і відповідні витрати на доставку з порту Гдиня до України.

Аналіз митного законодавства свідчить, що обов`язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта.

Документи, на які покликається апелянт, і які були подані ним на вимогу митного органу, не спростували сумнівів митниці у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена.

Виходячи з системного аналізу правових норм та обставин даної справи, а також з врахуванням відсутності документів на підтвердження транспортних витрат, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що митний орган мав обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, відтак правомірно відмовив позивачу у декларуванні товару за першим методом визначення митної вартості за ціною контракту.

Доводи скаржника, що судом першої інстанції не було досліджено копію митної декларації країни відправлення №37112022000520082, експертний висновок №19-09/153 від 27.02.2023, цінову інформацію з мережі інтернет, податкові накладні №16 від 05.12.2022 та №142 від 20.10.2022 суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки такі документи досліджувались митним органом при ухваленні спірного рішення і суд надавав йому оцінку в межах предмету і підстав позову, заявлених позивачем.

Крім того, скаржником не зазначено, які спірні обставини підтверджували дані документи, а їх зміст, на думку суду, може підтверджувати ціну товару, але не відомості про складові митної вартості чи їх числові значення.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бінар-2000» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року у справі № 380/13062/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар