Окрема думка

від 09.08.2023 по справі 500/4380/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

09 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/4380/22 пров. № А/857/9596/23

у справі за наслідком розгляду заяви судді Восьмого апеляційного адміністративного суду Шинкар Т.І. про самовідвід у справі №500/4380/22 за позовом Приватного підприємства «Козацька смакота» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду знаходиться справа №500/4380/22 за позовом Приватного підприємства «Козацька смакота» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2023 та протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду визначено склад колегії суддів (за наявності): головуючий суддя - ОСОБА_1, судді Гудим Л.Я., Довгополов О.М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі розпорядження керівника апарату від 25.07.2023 у зв`язку відрахуванням ОСОБА_1 з 27.06.2023 зі штату суду (звільнення у відставку) та протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Шинкар Т.І., судді Гудим Л.Я., Довгополов О.М.

У зв`язку перебуванням судді Шинкар Т.І. у відпустці, 07.08.2023 суддею-доповідачем Шинкар Т.І. подано заяву про самовідвід, яка мотивована тим, що Шинкар Т.І. не входить ні до складу постійно-діючої колегії суддів, ні до числа резервних суддів колегії суддів четвертої судової палати, тоді як розпорядженням керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи не наведено обґрунтувань неможливості здійснення такого розподілу у період перебування суддів четвертої судової палати відповідно до табелю обліку робочого часу на роботі та щодо наявності виняткових обставин неможливості здійснити такий розподіл після закінчення періоду відсутності на роботі суддів зазначеної палати, що вказує на порушення порядку визначення судді для розгляду справи та є підставою для самовідводу відповідно до пункту 5 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2023 у задоволенні заяви судді Шинкар Т.І. про самовідвід відмовлено.

Не поділяю позицію колег щодо відмови в задоволенні заяви про самовідвід з таких підстав.

Відповідно до статті 8 Загальної Декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Частиною 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.

Згідно з пунктом 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів.

Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Згідно положень Кодексу суддівської етики, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов`язків, яка виявляється у змісті судових рішень та під час судового процесу і суддя має дбати про те, щоб його поведінка сприяла збереженню і поглибленню переконання суспільства у неупередженості судді при здійсненні ним своїх професійних обов`язків.

Значення вказаних принципів виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Одним з інструментів суду для забезпечення безсторонності та повної неупередженості є інститут відводу (самовідводу) судді.

Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Стандартами незалежності і безсторонності пронизані і Бангалорські принципи поведінки суддів 2006 року, які розглядають незалежність судових органів як передумову забезпечення правопорядку та основну гарантію справедливого вирішення справи в суді, а об`єктивність (неупередженість) - необхідну умову для належного виконання суддею своїх обов`язків.

Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів (схвалені резолюцією 2006/23 від 27 липня 2006 року) визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості.

На відміну від інституту відводу, інститут самовідводу застосовується виключно за ініціативи судді. При самовідводі заяву подають особи стосовно самих себе. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, та у випадку, якщо судді стали відомі факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Обґрунтований самовідвід свідчить про сумлінне виконання суддею своїх обов`язків. Обґрунтування самовідводу не може піддаватися сумніву.

Системний аналіз статті 40 КАС України, зокрема частини 2 вказаної статті, та змісту інституту самовідводу вказують на відсутність альтернативного вирішення питання щодо самовідводу, адже ухвалення судового рішення незаконним складом суду є однією із підстав для скасування такого.

Наведені у заяві підстави для самовідводу вважаю обґрунтованими, оскільки я, суддя Шинкар Т.І., не входжу ні до складу постійно-діючої колегії суддів, ні до числа резервних суддів колегії суддів четвертої судової палати, тоді як розпорядження керівника про призначення повторного автоматизованого розподілу справи від 25.07.2023 не містить обґрунтувань неможливості здійснити розподіл у період перебування суддів четвертої судової палати згідно з табелем обліку робочого часу на роботі, та наявності виняткових обставин неможливості здійснити такий розподіл після закінчення періоду відсутності на роботі суддів відповідної палати.

Вказане суперечить положенням Засад використання автоматизованої системи документообігу у Восьмому ААС та Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

При цьому слід зазначити, що суддя ОСОБА_1 виключений зі штату суддів з 27.06.2023 і це був останній день передачі ним усіх судових справ, що перебували у його провадженні, а отже і підставою з наступного дня здійснювати їх повторний розподіл, проте справа розподілена 25.07.2023.

В свою чергу, судді, які входять до складу четвертої судової палати : Ільчишин Н.В. та Гуляк В.В. з 03.07.2023 по 20.07.2023, та суддя Коваль Р.Й. з 28.06.2023 по 10.07.2023 були на робочому місці та включені у розподіл судових справ, тоді як під час здійснення повторного розподілу цієї судової справи між суддями судові справи вказаним суддям не розподілялися, тобто замінити головуючого суддю зі складу резервних суддів не було можливості.

Окрім того, зауважую, що суддя Довгополов О.М. 27.07.2023 підписав вісім ухвал (справи №380/2219/23, №380/3982/23, №460/4615/23, №380/4093/23, №569/3356/23, №460/3985/23, №300/1801/23, №380/16497/22), якими задоволено заяву головуючого судді Глушка І.В. про самовідвід з аналогічних підстав.

Суддя Т. І. Шинкар