Постанова

від 08.08.2023 по справі 593/167/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 593/167/22Головуючий у1-йінстанції Данилів О.М. Провадження № 22-ц/817/493/23 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія - 305030000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючого - Гірський Б.О.

Суддів - Бершадська Г. В., Хома М. В.,

за участю секретаря - Панькевич Т.І.

представників сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 593/167/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2023 року, ухваленого суддею Данилів О.М., повний текст якого складено 18 березня 2023 року, в справі за позовом Тернопільського обласного центру зайнятості в особі Бережанської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року Тернопільський обласний центр зайнятості в особі Бережанської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування вимог зазначили, що 28.12.2019 року ОСОБА_1 була звільнена з посади вихователя Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію у зв`язку з чим, на підставі її заяви, з 29 січня 2020 року по 23 січня 2021 року Бережанським центром зайнятості їй виплачувалася допомога по безробіттю.

У лютому 2021 року в ході виконання звірки з державним реєстром та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення було виявлено, що відповідачці з 29 травня 2017 року призначено пенсію за вислугу років, про що вона не повідомила центр зайнятості при подачі заяви.

Таким чином, на момент реєстрації в Бережанській районній філії Тернопільського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 була особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування і були відсутні підстави для набуття нею статусу безробітного згідно із ст.43 Закону України Про зайнятість населення.

З 29 січня 2020 року по 23 січня 2021 року відповідачка отримала допомогу по безробіттю в розмірі 58 708 грн. 32 коп., яку в добровільному порядку не повернула, а також з 29.12.2019 року їй здійснюється виплата пенсії за вислугу років.

Тому, Тернопільський обласний центр зайнятості в особі Бережанської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості просив суд стягнути з ОСОБА_1 незаконно отриману допомогу.

Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Тернопільського обласного центру зайнятості в особі Бережанської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю на суму 58 708 гривень 32 копійки та 2 481 гривню судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно із відповіддю Головного УПФ України в Тернопільській області їй, відповідно до поданої заяви, з 29.05.2017 року призначено пенсію за вислугу років. З 14.06.2017 року виплату пенсії припинено (заява від 14.06.2017 р.) та з 25.01.2021 року виплату пенсії поновлено за період з 29.12.2019 р. по 24.01.2021 р. (заява від 25.01.2021 р.) Доплату пенсії з 29.11.2019 р. по 24.01.2021 р. ОСОБА_1 виплачено Головним УПФ України в Тернопільській області у березні 2021 року.

Звертає увагу на те, що у неї не було умислу на отримання подвійних виплат, про що свідчить її заява про поновлення виплати пенсії, в якій вона просила поновити виплату пенсії саме з 25.01.2021 року, а не з 2019 року.

Вказує, що Пенсійний фонд самостійно виплатив їй всю суму пенсії за вищевказаний період у березні 2021 року.

Вважає, що у період перебування її на обліку як безробітної вона не отримувала одночасно пенсію і допомогу по безробіттю, тому у зв`язку з відсутністю у її діях умислу, допомога у розмірі 58708,32 грн. за період з 29.01.2020 р. по 22.01.2021 р., в силу приписів п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, не підлягає поверненню.

Аналогічні висновки викладено у постановах ВС від 17.10.2018 р. у справі №686/3357/17, від 13.06.2019 р. у справі №592/2655/17 та від 15.09.2021 р. у справі №766/9897/20.

Зазначає, що саме на позивача покладено обов`язок доказування вини особи у формі прямого умислу, спрямованого на свідоме неповідомлення інформації з метою незаконного отримання допомоги по безробіттю (постанова ВС від 06.02.2019 р. у справі №545/163/17; постанова ВС від 24.04.2019 року у справі №757/17820/17-ц).

Крім того, інформація щодо призначення пенсії не є конфіденційною і позивач зобов`язаний був перевірити її перед прийняттям рішення про надання відповідачці статусу безробітної і призначення їй допомоги, проте позивач покладених на нього обов`язків не виконав, що призвело до виникнення переплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в сумі 58708,32 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу Тернопільський обласний центр зайнятості зазначає, що згідно з відповіддю Головного УПФ України в Тернопільській області №140 від 02.02.2023 р. ОСОБА_1 перебуває на обліку в пенсійному фонді та отримує пенсію починаючи з 29.05.2017 р. За період 29.01.2020 р. по 22.01.2021 р. виплату пенсії за вислугу років проведено додатковою відомістю в березні 2021 р.

Звертає увагу на те, що на момент реєстрації в Бережанській районній філії Тернопільського обласного центру зайнятості (09.01.2020 р.) відповідачка була особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (про що вона свідомо не повідомила позивача виходячи із змісту поданої та підписаної нею заяви) та не мала права набути статусу безробітного згідно із ст.43 ЗУ Про зайнятість населення (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Вказує, що внаслідок умисного невиконання ОСОБА_1 своїх обов`язків (неподання своєчасно достовірних відомостей про призначення пенсії за вислугу років) та зловживання ними (неправомірного перебування на обліку в Бережанській районній філії Тернопільського обласного центру зайнятості у статусі зареєстрованої безробітної) отримала два види матеріального забезпечення, за один і той самий період, а саме допомогу по безробіттю та пенсію за вислугу років, що суперечить нормам чинного законодавства.

Вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Дарморіс О.М. апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представники Тернопільського обласного центру зайнятості Нікуліна В.А., ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнали, посилаючись на її необґрунтованість та просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників цивільного процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2 ст.367 ЦПК України).

Судом встановлено, що 28.12.2019 року ОСОБА_1 звільнена згідно п.1 ст.40 КЗпП України (ліквідація ПОУ) з посади вихователя Бережанського обласного дитячого гастроентерологічного санаторію.

09.01.2020 року ОСОБА_1 за сприянням у працевлаштуванні звернулася до Бережанської районної філії Тернопільського обласного центру.

З 09.01.2020 року ОСОБА_1 надано статус безробітної та цього ж дня нею підписано заяву про призначення виплати допомоги по безробіттю.

16.01.2020 року прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, однак виплату допомоги відкладено у зв`язку з наданням особі вихідної допомоги або інших виплат при звільненні з ПОУ або закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку.

Виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_1 проводилась з 29.01.2020 року по 23.01.2021 року.

З підписаної власноручно ОСОБА_1 заяви про надання статусу безробітного вбачається, що остання через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, а такожїй непризначено пенсіюна пільговихумовах таза вислугуроків (а.с.10).

ОСОБА_1 була ознайомлена з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг.

В лютому 2021 року в ході виконання звірки даних з державним реєстром по вказаній особі відображено ознаку отримання доходу 301 - «пенсія за вислугу років» - дата призначення 29.05.2017 року.

З відповіді Головного УПФУ в Тернопільській області №1900-0304-6/32477 від 02.11.2021 р. вбачається, що ОСОБА_1 , у відповідності до поданої нею заяви, з 29.05.2017 р. призначено пенсію за вислугу років (заява від 29.05.2017 р.). З 14.06.2017 р. виплату пенсії припинено (заява від 14.06.2017 р.) та з 29.12.2019 р. виплату поновлено у зв`язку із звільненням з роботи (заява від 25.01.2021 р.) (а.с.20).

Згідно з відповіддю Головного УПФУ в Тернопільській області №140 від 02.02.2023 р. ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію призначену згідно ЗУ Про пенсійне забезпечення починаючи з 29.05.2017 р.

За період з 29.01.2020 р. по 22.01.2021 р. виплату пенсії за вислугу років відповідачці проведено додатковою відомістю в березні 2021 р. (а.с.140).

За результатами перевірки оформлено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 09.11.2021 р. №69, з яким 09.11.2021 р. ознайомлено ОСОБА_1 .

Згідно вказаного акту встановлено, що під час реєстрації, надання статусу безробітної особи в Бережанській районній філії Тернопільського обласного центру зайнятості 09.01.2020 р. і під час реєстрації та надання статусу безробітної особи у Бережанській районній філії Тернопільського ОЦЗ ОСОБА_1 вже було призначено пенсію за вислугу років з 29.05.2017 року. ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю з 29.01.2020 р. по 22.01.2021 р. Допомога по безробіттю підлягає поверненню (а.с.23-24).

Під час перебування на обліку у центрі зайнятості ОСОБА_1 за вказаний період отримала допомогу по безробіттю у розмірі 58 708 грн. 32 коп., що підтверджується довідкою №228, яка видана Бережанською районною філією Тернопільського обласного центру зайнятості (а.с.26).

У наказі Тернопільського обласного центру зайнятості №309 Д від 11.11.2021 р. зазначено, що ОСОБА_1 протягом 15-ти календарних днів необхідно повернути кошти в сумі 58708,32 грн. (а.с.25).

Позивачем надіслано відповідачці повідомлення про необхідність повернення коштів, яке вона отримала 17.11.2021 року.

Вказане повідомлення ОСОБА_1 залишено без реагування.

Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України Про зайнятість населення безробітним є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

При цьому, відповідно до пункту першого частини першої статті 43 Закону України Про зайнятість населення, статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 45 Закону України Про зайнятість населення реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі досягнення особою встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років.

З урахуванням наведеного призначення пенсії на пільгових умовах є підставою для припинення реєстрації безробітного, а також унеможливлює таку реєстрацію у випадку звернення до служби зайнятості особи, яка таку пенсію вже отримує.

До такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 04 жовтня 2018 року у справі №452/1710/16-ц.

Згідно із ч.2 ст. 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Отже, неповідомлення особою обставини, яка не дає право їй для визнання її безробітною свідчить про невиконання нею своїх обов`язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.

Згідно з абз.5 ч.1 ст. 34 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

ЇЇ тлумачення свідчить про те, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року №6-91цс14 та в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що добросовісність безробітного полягає у своєчасному повідомленні Державної служби зайнятості України в особі відповідного районного центру, про відсутність або втрату ним права на отримання допомоги по безробіттю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 під час постановлення її на облік в Бережанську районну філію Тернопільського обласного центру зайнятості та надання статусу безробітного умисно не повідомила позивача про призначення їй пенсії за вислугу років та за один і той самий період отримала два види соціальних виплат: допомогу по безробіттю і пенсію за вислугу років.

Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки судом встановлено фактичні обставини справи та дано їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування в межах вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, слід покласти на відповідачку, в межах сум нею понесених.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2023 року залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді покласти на ОСОБА_1 в межах сум, нею понесених.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, зазначених у п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 09 серпня 2023 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Хома М.В.

Бершадська Г.В.