"10" серпня 2023 р. Справа № 363/3476/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2023 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., вирішуючи питання про прийняття позовної заяви та відкриття провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору генерального підряду та стягнення безпідставно набутих коштів та 3% річних,
ВСТАНОВИВ:
28 червня 2023 року до Вишгородського районного суду Київської області, засобами поштового зв`язку та за підписом представника позивачів адвоката Володимира Старика, надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , у якій позивачі просять:
розірвати договір генерального підряду на виконання будівельних та ремонтних робіт від 02 липня 2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю. В. та зареєстрований в реєстрі за №810;
стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно НОМЕР_1 , 48 грн безпідставно набутих коштів, з них: 731732, 00 грн основної суми боргу, 13706, 48 грн 3% річних;
судові витрати покласти на відповідача.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд вважає, що справа не підсудна Вишгородському районному суду Київської області з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, сімейних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою, третьою статті 23 ЦПК України.
Так, позивачі, через свого представника, звертаючись до Вишгородського районного суду Київської області з позовом, зазначили адресу місце проживання відповідача у справі: АДРЕСА_1 .
Водночас, після виконання судом вимог частини шостої статті 187 ЦПК України, із відповіді Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 2 серпня 2023 року встановлено, що зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_3 : АДРЕСА_2 .
Відповідно до норм ЦПК України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (стаття 27 ЦПК), альтернативна підсудність за вибором позивача (стаття 28 ЦПК) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК).
Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із частиною восьмою статті 28 ЦПК України, позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.
Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Пунктом 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачено, що у разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Як убачається із матеріалів позовної заяви, 2 липня 2022 року між позивачами та відповідачем укладено договір генерального підряду на виконання будівельних та ремонтних робіт, посвідчений приватним нотаріусом Бучаснського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю. В. та зареєстрований в реєстрі за № 810, відповідно до умов якого відповідач зобов`язується за замовленням позивачів виконати роботи з будівництва та ремонту житлового будинку, розташованого за адресою: Київська область, Бучанський район, село Крюківщина, кадастровий номер 3222484000:02:002:6603, а позивачі зобов`язуються належним чином прийняти виконані роботи та оплатити їх згідно умов Договору.
Таким чином, спір між сторонами у цій справі стосується зобов`язань, які виникають з договору, предметом якого є виконання робіт з будівництва та ремонту житлового будинку, і які мали бути виконані відповідачем за місцезнаходженням нерухомого майна, розташованого за адресою: Київська область, Бучанськии район, село Крюківщина, кадастровий номер 3222484000:02:002:6603.
Відповідно до пункту 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Крім цього, у пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що правила про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).
Виходячи з аналізу правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Отже, за наявності у позові вимог, що виникли з приводу нерухомого майна, визначальним для визначення підсудності справи на час розгляду цього питання є положення частини першої статті 30 (виключна підсудність) ЦПК України, за якими позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.
Оскільки, позовні вимоги виникли з приводу нерухомого майна, а саме, щодо невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно, розташоване за адресою: Київська область, Бучанськии район, село Крюківщина, кадастровий номер 3222484000:02:002:6603, то підсудність за цим позовом має визначатися відповідно до правил, визначених частиною першою статті 30 ЦПК України.
Так, відповідно до пунктів 3-1 Розділу XII «Прикінцеві перехідні положення «Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 31, ст. 545 із наступними змінами) до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX».
Беручи до уваги те, що с. Крюківщина Бучанського району Київської області до набрання чинності Постановою Верховної ради України «Про утворення і ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, відносилося до адміністративних меж Києво-Святошинського району Київської області, позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 необхідно передати на розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Згідно статті 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у пункті 1 статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Крім цього, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (частина перша статті 378 ЦПК України).
Положеннями статті 31 ЦПК України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Відповідно до статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи аналіз положень ЦПК України, Конвенції про захист прав і основоположних свобод, суд дійшов висновку про необхідність передачі вказаної цивільної справи для розгляду за підсудністю до суду, якому ця справа територіально підсудна, а саме до Києво-Святошинського районного суду Київської області, оскільки Вишгородський районний суд Київської області не є судом, повноважним згідно закону, на розгляд даної справи.
Керуючись статтями 27, 28, 30, 31, 32, 187, 260, 353, 354 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору генерального підряду та стягнення безпідставно набутих коштів та 3% річних, передати за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області (01001, м. Київ,
вул. Мельниченка, буд. 1).
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.П. Лукач
Суд | Вишгородський районний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 10.08.2023 |
Оприлюднено | 11.08.2023 |
Номер документу | 112736044 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них підряду |
Цивільне
Вишгородський районний суд Київської області
Лукач О. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні