Постанова

від 10.08.2023 по справі 904/1558/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2023 року м. Дніпро Справа № 904/1558/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів:Орєшкіної Е.В., Чус О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2023р. (суддя Назаренко Н.Г., повний текст рішення складено 05.06.2023р.) у справі

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Житлово-будівельного кооперативу № 85 "Кировец", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу в розмірі 80787,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу № 85 "Кировец" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 20/21-5124ТЕ-4 від 24.09.2020 в розмірі 80 787,24 грн., з яких: 52 099,06 грн. - основний борг, 6 228,11 грн. - пеня, 3 464,81 грн. - 3% річних, 18 995,26 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ у період жовтень 2020 - квітень 2021.

16.05.2023 від позивача до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача на його користь 6 228,11 грн. - пені, 3 799,38 грн. - 3% річних, 20 656,71 грн. - інфляційних втрат.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2023р. позов задоволено частково - стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу № 85 "Кировец" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені, в розмірі 3 114,06 грн., 3% річних, у розмірі 1 899,69 грн., інфляційних втрат, у розмірі 17 984,95 грн. та 2 450,22 грн. - витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якій просить рішення суду від 05.06.2023р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог у стягненні 3% річних в розмірі 1 899,69 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2 671,76 грн. скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, про задоволення позовних вимог в цій частині.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, АТ "НАК "Нафтогаз України" не погоджується з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2023р. в частині відмови у стягненні 3% річних в розмірі 1 899,69 грн та інфляційних втрат в розмірі 2671,76 грн, вважає рішення суду в цій частині незаконним та ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує на помилковість застосування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18, оскільки обставини поточної справи та справи №902/417/18 не є подібними, є різними предмети та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а також має місце не однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Апелянт звертає увагу на те, що розрахунок інфляційних втрат позивачем було здійснено відповідно до порядку нарахування інфляції, передбаченого листом Верховного суду України від 03.04.1997р. № 62-97 "Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду у справах №905/600/18 (об`єднана палата), №905/306/15, №904/4565/18, №904/4083/18, №904/10242/17, №913/63/18, №905/21/19 (об`єднана палата).

Апелянт стверджує про відсутність підстав для зменшення 3% річних, а також вважає, що судом невірно обраховано інфляційне збільшення, що призвело до порушення статті 80 ГПК України, статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України.

Також Позивач по справі вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом порушено норми статей 236 та 238 ГПК України, що стало підставою для ухвалення незаконного рішення в частині зменшення розміру пені.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Житлово-будівельного кооперативу № 85 "Кировец" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач зазначає, що знаходиться у такому становищі, коли постачальник газу має право стягувати з нього штрафні санкції у необмеженому обсязі, має право припинити постачання газу, проте сам відповідач не має права нараховувати та стягувати штрафні санкції з населення та припинити постачання комунальних послуг.

Відповідач вказує на те, що не уникав свого обов`язку по сплаті боргу, має заборгованість по комунальним платежам від населення, а розмір штрафних санкцій є неспівмірним із розміром заборгованостц.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.06.2023р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/1558/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2023р. по справі №904/1558/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

30.06.2023р. матеріали справи № 904/1558/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2023р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

24.09.2020р. між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом № 85 "Кировец" (споживач) укладено договір постачання природного газу № 20/21-5124-ТЕ-4 (далі договір).

Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 2.1. договору постачальник передає споживачу у жовтні 2020-квітні 2021 замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 33,0 тис.куб.м.

В подальшому сторони підписали додаткову угоду до договору № 2 від 30.11.2020р., якою вирішили викласти замовлений споживачем на листопад 2020 обсяг (об`єм) природного газу, зазначений в цьому пункті, в наступній редакції: - листопад 2020 - 6,09226 тис.куб.м.

Пунктом 3.8. договору передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі.

Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу.

В акті приймання-передачі природного газу ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору).

За умовами п. 3.9. договору споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом:

- копію акту про надання послуг з розподілу природного газу за розрахунковий період, складеного між споживачем та оператором ГРМ (для споживачів, об`єкти яких приєднані до газорозподільних мереж);

- інформацію за підписом уповноваженої особи споживача стосовно обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до Реєстру споживачів постачальника (відповідно до п. 3.8. цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу, за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газ в розрахунковому періоді;

- підписані споживачем два примірника акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням п. 3.8. цього договору, його фактична ціна і вартість.

Відповідно до п. 3.10. договору постачальник не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою.

Згідно з п. 3.11. договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.

У пункті 4.2. договору визначено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту.

Згідно з п. 5.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 5.1., 5.6. договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з п. 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2021 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу у період жовтень 2020-березень 2021 природний газ на загальну суму 276 718,29 грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2020р. на суму 3 826,40 грн, від 30.11.2020р. на суму 40 205,48 грн, від 31.12.2020р. на суму 56 308,00 грн, від 31.01.2021р. на суму 66 856,96 грн, від 28.02.2021р. на суму 50 300,18 грн, від 31.03.2021р. від 48 129,50 грн, від 30.04.2021р. на суму 11 091,77 грн.

Вказані акти підписані сторонами без будь-яких зауважень.

Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору, здійснив часткову оплату поставленого природного газу у розмірі 224 619,23 грн., у зв`язку з чим заборгованість складала на момент подання позову 52 099,06 грн.

Під час розгляду справи відповідач надав платіжні інструкції № 774 від 28.04.2023р. на суму 15 099,06 грн, № 775 від 01.05.2023р. на суму 37 000,00 грн про сплату заборгованості за спірним договором.

Позивач підтвердив оплату відповідачем заборгованості на суму 52 099,06 грн. та надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на його користь 6 228,11 грн. - пені за загальний період прострочення з 26.01.2021р. по 25.11.2021р., 3 799,38 грн - 3% річних за загальний період прострочення з 26.01.2021р. по 30.04.2023р., 20 656,71 грн - інфляційних втрат за загальний період прострочення з березня 2021 по квітень 2023.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що у період жовтень 2020 - березень 2021 між сторонами виникли та існували правовідносин з поставки природного газу на умовах договору №20/21-5124ТЕ-4 від 24.09.2020р. У межах цього строку Позивач поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 276 718,29 грн. В той же час, Відповідач розрахувався за наданий газ із порушенням строку, встановленим договором, у зв`язку із чим Позивачем нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати. При перевірці розрахунку пені, судом встановлено, що розмір пені більший, ніж визначено Позивачем, однак враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягає пеня в розмірі 6 228,11 грн. Перевіркою виконаного Позивачем розрахунку 3 % річних, судом порушень чинного законодавства не встановлено, отже вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 3 799,38 грн підлягають задоволенню. Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні також вказав, що перевіркою виконаного Позивачем розрахунку інфляційних втрат суд виявив помилки, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 17 984,95 грн. Зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи, що відповідач є неприбутковою організацією та сплатив суму основного боргу, крім того, є несправедливим, коли наслідки невиконання боржником зобовязання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважав справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшення суми пені та 3 % річних на 50%, відповідно стягнуто з Відповідача пеню у розмірі 3 114,06 грн та 3 % річних у розмірі 1 899,69 грн.

Рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 3 114,06 грн. не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Спірним є питання наявності у суду права зменшити загальний розмір трьох процентів річних, нарахованих у розмірі, передбаченому законом, та правильність нарахованих позивачем до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою цієї статті зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, на виконання умов договору постачання природного газу №20/21-5124ТЕ-4 від 24.09.2020р. позивач поставив відповідачу природний газ у період жовтня 2020 року - березня 2021 року на загальну суму 276 718,29 грн, оплату якого останній здійснив частково у розмірі 224 619,23 грн., що слугувало підставою для звернення АТ "НАК "Нафтогаз України" з цим позовом до господарського суду. Під час розгляду справи відповідач надав платіжні доручення на підтвердження доказів сплати заборгованості за спірним договором на суму 52 099,06 грн, що стало підставою для подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог, згідно з якою просив стягнути з відповідача на його користь 6 228,11 грн. - пені, 3 799,38 грн. - 3% річних, 20 656,71 грн. - інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Положення статей 216-218 ГК України також встановлюють, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3 799,38 грн - 3% річних за загальний період прострочення з 26.01.2021 по 30.04.2023, 20 656,71 грн - інфляційних втрат за загальний період прострочення з березня 2021 по квітень 2023.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019р. у справі №915/880/18, від 26.09.2019р. у справі №912/48/19, від 18.09.2019р. у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019р. у справі №905/600/18).

Визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач зазначив, що є неприбутковою організацією, утвореною власниками 71 квартири в 1969 році. Згідно зі статутом підприємства, його фінансування здійснюється тільки внесками власників квартир. Щомісячні внески розраховуються з фактично отриманих витрат. Заборгованість за спірним договором відповідач пояснює тим, що у нього є боржники серед мешканців будинку. Також відповідач зазначив про наявність судових рішень про стягнення заборгованості з власниці квартири 39. Крім того, на період дії воєнного стану на території України, штрафні санкції за несплату комунальних послуг з громадян України не стягуються.

При розгляді клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, судом першої інстанції взято до уваги, що відповідач є неприбутковою організацією та сплатив суму основного боргу, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважав справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір пені та 3% річних, які підлягають задоволенню на 50 %.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення господарського суду, при зменшенні розміру нарахованих позивачем пені та 3 % річних на 50 % суд керувався висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду.

Зокрема суд першої інстанції зазначав, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір процентів річних, як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Разом із тим, правильно застосувавши загальний висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 щодо права суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, місцевий господарський суд не звернув увагу, що відповідне зменшення процентів річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема критеріїв розумності, справедливості та пропорційності.

Так, з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду, судом при зменшенні розміру нарахованих позивачем процентів річних у цій справі помилково застосовані лише ті самі критерії, які визначені статтею 233 ГК України для зменшення штрафних санкцій (неустойки, штрафу). Водночас Велика Палата у справі №902/417/18 виходила з критеріїв розумності, справедливості та пропорційності з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. Отже, Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру процентів річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.

Водночас у справі, яка переглядається, позивачем до стягнення заявлено проценти річних у розмірі, передбаченому законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України) - 3%. Також суд першої інстанції не встановив відповідних до справи №902/417/18 обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних (40 % і 96 % річних).

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає помилковими висновки місцевого господарського суду щодо наявності підстав для зменшення розміру 3% річних з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення процентів річних відповідає розміру, встановленому законом (3%), наведені відповідачем підстави для зменшення пені не можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.

Відповідно доводи апеляційної скарги Позивача щодо наявності у цій справі правових підстав для стягнення 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення є обґрунтованими.

Здійснивши перевірку нарахованих позивачем 3% річних за період 26.01.2021р. по 30.04.2023р., судом апеляційної інстанції встановлено правильність розрахунку розміру 3% річних в сумі 3 799,38 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, у розмірі 3 799,38 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003р.. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078).

Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період. (Вказаний правовий висновок викладено в постанові ОП КГС Верховного Суду від 26.06.2020 р. у справі № 905/21/19).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат судом апеляційної інстанції встановлено, що їх розмір є правильним, а тому вважає правомірним стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 20 656,71 грн відповідно до заявлених позовних вимог.

У зв`язку з цим колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність помилок у розрахунку інфляційних втрат, які не знайшли свого відображення у рішенні суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає наявними підстави для задоволення апеляційної скарги Позивача по справі та задоволення у повному обсязі його позовних вимог в частині стягнення з Відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Рішення місцевого господарського суду в цій частині слід змінити.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваній частині частині допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає зміні.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути змінене.

10. Судові витрати

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Відповідача (Житлово-будівельний кооператив № 85 "Кировец").

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2023р. у справі №904/1558/23 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 85 "Кировец" (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 82, ідентифікаційний код 23067691) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) пені, в розмірі 3 114,06 грн., 3% річних, у розмірі 3 799,38 грн., інфляційних втрат, у розмірі 20 656,71 грн. та 2 684,00 грн. - витрат зі сплати судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позову відмовити".

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 85 "Кировец" (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 82, ідентифікаційний код 23067691) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 4 026,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду, про що видати наказ.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням всіх необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

СуддяЕ.В. Орєшкіна

СуддяО.В. Чус