Рішення

від 09.08.2023 по справі 904/3221/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2023м. ДніпроСправа № 904/3221/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Приватного підприємства "Сажев" (м. Кропивницький)

до Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" (м. Дніпро)

про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором поставки № 24/09 від 24.09.2021, у загальному розмірі 151 106 грн. 48 коп.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Сажев" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" (далі - відповідач) пеню, інфляційні втрати та 3% річних, у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором поставки № 24/09 від 24.09.2021, у загальному розмірі 151 106 грн. 48 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 58 619 грн. 00 коп. - пеня;

- 81 489 грн. 44 коп. - інфляційні втрати;

- 10 998 грн. 04 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 24/09 від 24.09.2021 в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого, на підставі пункту 5.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 10.03.2022 по 02.09.2022 в сумі 58 619 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2022 року по січень 2023 року у сумі 81 489 грн. 44 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 03.03.2022 по 31.03.2023 у сумі 10 998 грн. 04 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду №32095/23 від 30.06.2023).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 03.07.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з відомостями розділу "Інформація для здійснення зв`язку" Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронною поштою відповідача є office.ukraine@krcem.com (а.с.30).

Належних та допустимих доказів того, що вказана електронна адреса не є офіційною електронною адресою відповідача, або перестала працювати, відповідачем не надано.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ухвала суду від 03.07.2023 суду була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку, а саме:

- позивачу на електронну пошту Polovaekaterina@i.ua, яку він зазначив у позовній заяві;

- відповідачу на електронну пошту office.ukraine@krcem.com, яку зазначено у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зокрема, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 03.07.2023 була доставлена відповідачу на його офіційну електронну пошту office.ukraine@krcem.com, - 03.07.2023 (а.с.38).

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, відповідач, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 03.07.2023 отримав ухвалу суду від 03.07.2023, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа на електронну пошту відповідача (а.с.38).

Слід також відзначити, що місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вулиця Барикадна, будинок 15А, м. Дніпро, 49044 (а.с.30).

Так, ухвала суду від 03.07.2023 була надіслана відповідачу на адресу його офіційного місцезнаходження: вулиця Барикадна, будинок 15А, м. Дніпро, 49044, яка вказана у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день вручення судового рішення під розписку.

Відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвалу суду від 03.07.2023 отримав 12.07.2023, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4930023003823 (а.с.39), отже завчасно.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 03.07.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену вище дату доставки ухвали суду відповідачу на його офіційну електронну адресу (03.07.2023), граничним строком для надання відзиву на позовну заяву є 18.07.2023.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані три тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у м. Дніпро (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 09.08.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно із частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 02.08.2023, а строк розгляду даної справи закінчується 01.09.2023, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки та оплати товару, наявність прострочення оплати товару та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 24.09.2021 між Приватним підприємством "Сажев" (далі - постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Кривий Ріг Цемент" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 24/09 (далі - договір, а.с.11-14), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві на умовах договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити продукцію в асортименті, кількості, за цінами і на умовах, визначених у додатках, які є невід`ємною частиною договору, іменовану далі - товар (пункт 1.1. договору).

У пункті 9.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 31.12.2022.

Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Так, до договору сторонами був підписаний додаток № 8 від 15.02.2022, в якому сторони визначили найменування товару (лушпиння соняшника), одиницю виміру, кількість, ціну, загальну вартість та інші умови поставки (а.с.16)

Згідно з пунктом 2.1. договору товар поставляється покупцеві в строки, узгоджені сторонами у додатках. Покупець направляє письмові повідомлення постачальнику із зазначенням дати поставки та кількості товару, який необхідно поставити постачальнику в рамках відповідних додатків. Письмове повідомлення направляє факсимільним зв`язком, електронною поштою, поштою або кур`єром. Датою поставки товару і датою переходу права власності є дата передачі товару покупцю згідно з видатковою накладною.

Відповідно до пункту 2.3. договору на кожну партію товару постачальник передає покупцеві разом з товаром наступні документи:

- видаткова накладна - 3 примірника;

- рахунок-фактура;

- документ, що засвідчує якість - оригінал або належним чином засвідчена копія;

- технічний опис та інструкція з експлуатації - при наявності3, якщо інше не передбачено у додатках;

- товарно-транспортна накладна (ТТН) у випадках, передбачених законодавством України;

- податкова накладна має бути оформлена постачальником у відповідності до вимог та у порядку, передбачених чинним законодавством України.

У розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо ціни товару та порядку розрахунків, зокрема:

Відповідно до умов пункту 4.1. договору ціна товару визначається за взаємною згодою сторін на умовах DDP згідно з Інкотермс 2010 і на момент підписання договору вказується у додатку № 1, який є невід`ємною частиною договору. У разі додаткових поставок за договором ціни на товар вказуються у наступних додатках, які після підписання представниками сторін та скріплення їх печатками складають невід`ємну частину договору. Ціна товару після підписання додатка не змінюється, якщо інше не передбачено у додатках до договору.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем у період з 17.02.2022 по 20.02.2022 був поставлений відповідачу товар (лушпиння соняшника) на загальну суму 339 618 грн. 00 коп. відповідно до наступних видаткових накладних:

- видаткової накладної № 11 від 17.02.2022 на суму 155 802 грн. 00 коп. (а.с. 16);

- видаткової накладної № 12 від 19.02.2022 на суму 93 081 грн. 00 коп. (а.с. 19);

- видаткової накладної № 13 від 20.02.2022 на суму 90 735 грн. 00 коп. (а.с. 22).

Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору, у повній мірі відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаними видатковими накладними, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище казаних видаткових накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Видаткові накладні підписані представником відповідача без будь-яких зауважень та скріплені печаткою підприємства.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за вказаними вище видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Так, відповідно до умов пункту 4.2. договору покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 10-ти днів з моменту поставки, за умови реєстрації постачальником податкової накладної у порядку, передбаченому чинним законодавством України, якщо інше не встановлено у додатках.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач оплатив поставлений позивачем у період з 17.02.2022 по 20.02.2022 товар із простроченням, а саме:

- 03.03.2023 в сумі 90 735 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 03.03.2023 із призначенням платежу "за лушпиння соняшника гранульованерах, 14 від 20.02.2022, дог. 24/09 від 24.09.2021, ПДВ (20%) 15 122,50" на суму 90 735 грн. 00 коп. (а.с. 25);

- 10.03.2023 в сумі 93 081 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 10.03.2023 із призначенням платежу "за лушпиння соняшника гранульованерах, 13 від 19.02.2022, дог. 24/09 від 24.09.2021, ПДВ (20%) 15 122,50" на суму 93 081 грн. 00 коп. (а.с. 26);

- 17.03.2023 в сумі 79 488 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 17.03.2023 із призначенням платежу "за лушпиння соняшника гранульованерах, 12 від 17.02.2022, дог. 24/09 від 24.09.2021, ПДВ (20%) 13 248,00" на суму 79 488 грн. 00 коп. (а.с. 27);

- 24.03.2023 в сумі 76 314 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 24.03.2023 із призначенням платежу "за лушпиння соняшника гранульованерах, 12 від 17.02.2022, дог. 24/09 від 24.09.2021, ПДВ (20%) 12 719,00" на суму 76 314 грн. 00 коп. (а.с. 28).

Отже, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки № 24/09 від 24.09.2021 в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого, на підставі пункту 5.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 10.03.2022 по 02.09.2022 в сумі 58 619 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2022 року по січень 2023 року у сумі 81 489 грн. 44 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 03.03.2022 по 31.03.2023 у сумі 10 998 грн. 04 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження своєчасної оплати поставленого позивачем у період з 17.02.2022 по 20.02.2022 товару на загальну суму 339 618 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності прострочення оплати поставленого товару, шляхом надання належних доказів, не спростував.

При цьому, правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, умовами пункту 5.2. договору передбачено, що у разі несвоєчасного внесення покупцем належної плати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

На підставі пункту 5.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 10.03.2022 по 02.09.2022 в сумі 58 619 грн. 00 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені (а.с. 2), проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем вірно було визначено суму заборгованості та період прострочення (який у підсумку не виходить за межі періодів, визначених судом), але арифметично розрахунок проведено невірно, оскільки позивачем у розрахунку безпідставно застосовано подвійну облікову ставку Національного банку України, в той час, як умови пункту 5.2. договору передбачають пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вказане, розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с.2), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає умовам договору, вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Отже, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що у періоді з 10.03.2022 по 02.09.2022 пеня підлягає нарахуванню у розміру облікової ставки Національного банку України на суму 339 618 грн. 00 коп. та в цей період становить 29 309 грн. 50 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 29 309 грн. 50 коп.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2022 року по січень 2023 року у сумі 81 489 грн. 44 коп.

Судом враховано, що Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.2-3), та встановлено, що під час його проведення позивачем було враховано вказану вище методику, вірно визначено суму заборгованості та період нарахування інфляційних втрат, арифметично розрахунок здійснено вірно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 81 489 грн. 44 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 03.03.2022 по 31.03.2023 у сумі 10 998 грн. 04 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с.3), та встановлено, що під час його проведення позивачем було невірно визначено суми заборгованості, оскільки здійснено нарахування 3% річних в періоді з 03.03.2022 по 31.03.2023 на загальну суму заборгованості у розмірі 339 618 грн. 00 коп., в той час, як відповідачем 03.03.2023, 10.03.2023, 17.03.2023 та 24.03.2023 здійснювалися часткові оплати; більше того, матеріалами справи підтверджується, що 24.03.2023 заборгованість була погашена у повному обсязі, але позивач безпідставно здійснив нарахування 3% річних по 31.03.2023 включно.

Враховуючи вказане, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем (а.с.30, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає умовам договору, вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, судом встановлено таке:

- за видатковою накладною № 11 від 17.02.2022 на суму 155 802 грн. 00 коп. граничним строком оплати є 28.02.2022; товар відповідачем був оплачений частково 17.03.2023 в сумі 79 488 грн. 00 коп. та залишок в сумі 76 314 грн. 00 коп. оплачений 24.03.2023, таким чином 3% річних у період з 03.03.2022 (дата визначена позивачем) по 16.03.2023 підлягають нарахуванню на суму 155 802 грн. 00 коп. та в цей період складають 4 853 грн. 34 коп.; у період з 17.03.2023 по 23.03.2023 підлягають нарахуванню на суму 76 314 грн. 00 коп. та в цей період складають 43 грн. 91 коп.;

- за видатковою накладною № 12 від 19.02.2022 на суму 93 081 грн. 00 коп. граничним строком оплати є 01.03.2022; товар відповідачем був повністю оплачений 10.03.2023, таким чином 3% річних у період з 03.03.2022 (дата визначена позивачем) по 09.03.2023 підлягають нарахуванню на суму 93 081 грн. 00 коп. та в цей період складають 2 845 грн. 98 коп.;

- за видатковою накладною № 13 від 20.02.2022 на суму 90 735 грн. 00 коп. граничним строком оплати є 02.03.2022; товар відповідачем був повністю оплачений 03.03.2023, таким чином 3% річних у період з 03.03.2022 по 02.03.2023 підлягають нарахуванню на суму 90 735 грн. 00 коп. та в цей період складають 2 722 грн. 05 коп.

Враховуючи вказане, загальний розмір 3% річних за прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого у період з 17.02.2022 по 20.02.2022 товару складають 10 465 грн. 28 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 10 465 грн. 28 коп.

При цьому, судом під час прийняття рішення у даній справі проаналізовано фактичні обставин справи на предмет можливості застосування до них права суду на зменшення розміру штрафних санкцій, за наслідками чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Між тим, суд звертає увагу, що:

- прострочення у даній справі суд розцінює як істотне, оскільки поставлений у спірний період товар був оплачений відповідачем з простроченням більше, ніж один рік;

- відповідач не навів суду жодного аргументу та не надав жодного пояснення з приводу причин неналежного виконання умов спірного договору;

- матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про майновий стан відповідача;

- сторони знаходяться в рівних економічних умовах та штрафні санкції є спірозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками;

- відсутність будь-яких об`єктивних поважних причин невиконання відповідачем зобов`язань за договором;

- інфляційні процеси в Україні: зростання загального рівня цін і зниження купівельної спроможності гривні за період прострочення.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у даній справі.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 2 153 грн. 93 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Сажев" до Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором поставки № 24/09 від 24.09.2021, у загальному розмірі 151 106 грн. 48 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" (вулиця Барикадна, будинок 15А, м. Дніпро, 49044; ідентифікаційний код 00292923) на користь Приватного підприємства "Сажев" (вулиця Гуляницького, будинок 10, м. Кропивницький, 25018; ідентифікаційний код 37049277) 29 309 грн. 50 коп. - пені, 81 489 грн. 44 коп. - інфляційних втрат, 10 465 грн. 28 коп. - 3% річних та 2 153 грн. 93 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 09.08.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко