Постанова

від 20.11.2023 по справі 904/3221/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2023 року м.Дніпро Справа № 904/3221/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Чередко А.Є., Чус О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2023р. (суддя Фещенко Ю.В., м.Дніпро, повний текст складено 09.08.2023 р.) у справі

за позовом Приватного підприємства "Сажев" (м. Кропивницький)

до Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" (м. Дніпро)

про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором поставки № 24/09 від 24.09.2021 р., у загальному розмірі 151 106 грн. 48 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство "Сажев" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" пеню, інфляційні втрати та 3% річних, у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором поставки № 24/09 від 24.09.2021 в розмірі 151 106 грн. 48 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 24/09 від 24.09.2021 в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого, на підставі пункту 5.2. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 10.03.2022 по 02.09.2022 в сумі 58 619 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2022 року по січень 2023 року у сумі 81 489 грн. 44 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 03.03.2022 по 31.03.2023 у сумі 10 998 грн. 04 коп.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2023р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" на користь Приватного підприємства "Сажев" 29 309 грн. 50 коп. - пені, 81 489 грн. 44 коп. - інфляційних втрат, 10 465 грн. 28 коп. - 3% річних та 2 153 грн. 93 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Кривий Ріг Цемент", в якій просить: рішення суду від 09.08.2023р. скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2023 року по справі № 904/3221/23 підлягає скасуванню з підстав не повного з`ясування та недоведеності обставин, що мають значення для справи та які суд першої інстанції визнав встановленими, а також з підстав неправильного застосуванням норм матеріального права та порушення процесуального права, з винесенням нового рішення про відмову позивачу в задоволенні необгрунтованих вимог.

Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції, з огляду на несвоєчасну оплату товару відповідачем, дійшов висновку про те, що позивачем було вірно визначено суму заборгованості - 339 618,00 грн. та період прострочення - з 10.03.2022 по 02.09.2022 і здійснив власний розрахунок пені, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем.

З вказаним розрахунком Скаржник не погоджується, оскільки вважає, що у даному випадку правильним є нарахування пені на заборгованість з оплати товару по кожній накладній окремо, а не наростаючим підсумком, як здійснив Позивач. Таким чином, оскільки нарахування штрафної санкції починається з наступного дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а припиняється через 6 місяців, тому для її обрахунку слід враховувати борг по кожній накладній окремо, та нарахування починати з наступного дня, коли зобов`язання мало бути виконано, разом з тим припинити - через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, при визначенні періоду прострочення судом першої інстанції не враховано п. 4.2. договору, який містить положення про право покупця в односторонньому порядку збільшити строк оплати в разі оформлення податкової накладної з порушенням встановленого порядку.

Тому, враховуючи положення п. 4.2. договору, з огляду на порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, обов`язок оплати відповідачем настав з 19.07.2022, а отже неправомірним є визначення періоду прострочення з 18.07.2022 року.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими.

В обгрунтування своїх заперечень Позивач зазначає, що фактично підприємство знаходиться в м. Херсон, де ведуться бойові дії. Реєстрація спірних податкових накладних надавалася до податкової у встановлені строки, але не були зареєстровані не з вини Підприємства, податкова не здійснювала в той період часу реєстрацію податкових накладних, так як сервера не працювали.

Відтак, податкова накладна № 3 від 20 лютого 2022 року подана 11.03.2022 р. о 08.00 год., а отримано аж 22.03.2022 року, але не зареєстровано не з вини Позивача. Повторно подано для реєстрації 18.07.2022р., податкова накладна № 2 від 19 лютого 2022 року подана 11.03.2022 р. о 08.00 год, а отримано аж 24.03.2022року, але не зареєстровано не з вини Позивача. Повторно подано для реєстрації 15.07.2022 р., податкова накладна № 1 від 17 лютого 2022 року подана 11.03.2022 р. о 08.00 год., а отримано аж 22.03.2022року, але не зареєстровано не з вини Позивача. Повторно подано для реєстрації 15.07.2022 р.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Березкіна О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.08.2023р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/3221/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2023р. у справі №904/3221/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

01.09.2023р. матеріали справи №904/3221/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2023р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2023р. у справі № 904/3221/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 4026 грн. 00 коп.

Від Скаржника до суду надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату суду від 12.09.2023 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Березкіної О.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження по справі визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2023р. у справі № 904/3221/23, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 20.11.2023 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження по справі визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чередко А.Є., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2023р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2023р. у справі № 904/3221/23 прийнято до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

24.09.2021 між Приватним підприємством "Сажев" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Кривий Ріг Цемент" (покупець) укладено договір поставки № 24/09 (договір, а.с.11-14), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві на умовах договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити продукцію в асортименті, кількості, за цінами і на умовах, визначених у додатках, які є невід`ємною частиною договору, іменовану далі - товар (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом 2.1. договору товар поставляється покупцеві в строки, узгоджені сторонами у додатках. Покупець направляє письмові повідомлення постачальнику із зазначенням дати поставки та кількості товару, який необхідно поставити постачальнику в рамках відповідних додатків. Письмове повідомлення направляє факсимільним зв`язком, електронною поштою, поштою або кур`єром. Датою поставки товару і датою переходу права власності є дата передачі товару покупцю згідно з видатковою накладною.

Відповідно до пункту 2.3. договору на кожну партію товару постачальник передає покупцеві разом з товаром наступні документи:

- видаткова накладна - 3 примірника;

- рахунок-фактура;

- документ, що засвідчує якість - оригінал або належним чином засвідчена копія;

- технічний опис та інструкція з експлуатації - при наявності3, якщо інше не передбачено у додатках;

- товарно-транспортна накладна (ТТН) у випадках, передбачених законодавством України;

- податкова накладна має бути оформлена постачальником у відповідності до вимог та у порядку, передбачених чинним законодавством України.

У розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо ціни товару та порядку розрахунків, зокрема:

Відповідно до умов пункту 4.1. договору ціна товару визначається за взаємною згодою сторін на умовах DDP згідно з Інкотермс 2010 і на момент підписання договору вказується у додатку № 1, який є невід`ємною частиною договору. У разі додаткових поставок за договором ціни на товар вказуються у наступних додатках, які після підписання представниками сторін та скріплення їх печатками складають невід`ємну частину договору. Ціна товару після підписання додатка не змінюється, якщо інше не передбачено у додатках до договору.

Відповідно до умов пункту 4.2. договору покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 10-ти днів з моменту поставки, за умови реєстрації постачальником податкової накладної у порядку, передбаченому чинним законодавством України, якщо інше не встановлено у додатках.

Відповідач оплатив поставлений позивачем у період з 17.02.2022 по 20.02.2022 товар із простроченням, а саме:

- 03.03.2023 в сумі 90 735 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 03.03.2023 із призначенням платежу "за лушпиння соняшника гранульованерах, 14 від 20.02.2022, дог. 24/09 від 24.09.2021, ПДВ (20%) 15 122,50" на суму 90 735 грн. 00 коп. (а.с. 25);

- 10.03.2023 в сумі 93 081 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 10.03.2023 із призначенням платежу "за лушпиння соняшника гранульованерах, 13 від 19.02.2022, дог. 24/09 від 24.09.2021, ПДВ (20%) 15 122,50" на суму 93 081 грн. 00 коп. (а.с. 26);

- 17.03.2023 в сумі 79 488 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 17.03.2023 із призначенням платежу "за лушпиння соняшника гранульованерах, 12 від 17.02.2022, дог. 24/09 від 24.09.2021, ПДВ (20%) 13 248,00" на суму 79 488 грн. 00 коп. (а.с. 27);

- 24.03.2023 в сумі 76 314 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 24.03.2023 із призначенням платежу "за лушпиння соняшника гранульованерах, 12 від 17.02.2022, дог. 24/09 від 24.09.2021, ПДВ (20%) 12 719,00" на суму 76 314 грн. 00 коп. (а.с. 28).

Отже, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки № 24/09 від 24.09.2021 в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару, на підставі пункту 5.2. договору нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 10.03.2022 по 02.09.2022 в сумі 58 619 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2022 року по січень 2023 року у сумі 81 489 грн. 44 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 03.03.2022 по 31.03.2023 у сумі 10 998 грн. 04 коп.

Доказів погашення суми позову Відповідач на час розгляду справи суду не надав.

Вказані обставини стали підставою звернення Позивача до суду з даним позовом, про стягнення заборгованості в означеній сумі.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Предметом розгляду у даній справі є вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання.

Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи на користь позивача 29 309 грн. 50 коп. - пені, 81 489 грн. 44 коп. - інфляційних втрат, 10 465 грн. 28 коп. - 3% річних, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належним чином не виконані зобов`язання в частині своєчасної оплати поставленого товару за договором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 24/09 від 24.09.2021, позивачем у період з 17.02.2022 по 20.02.2022 був поставлений відповідачу товар (лушпиння соняшника) на загальну суму 339 618 грн. 00 коп. відповідно до видаткових накладних:

- видаткової накладної № 11 від 17.02.2022 на суму 155 802 грн. 00 коп. (а.с. 16);

- видаткової накладної № 12 від 19.02.2022 на суму 93 081 грн. 00 коп. (а.с. 19);

- видаткової накладної № 13 від 20.02.2022 на суму 90 735 грн. 00 коп. (а.с. 22).

Згідно зі статтею 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до умов пункту 4.2. договору покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 10-ти днів з моменту поставки, за умови реєстрації постачальником податкової накладної у порядку, передбаченому чинним законодавством України, якщо інше не встановлено у додатках.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач оплатив поставлений позивачем у період з 17.02.2022 по 20.02.2022 товар із простроченням, а саме: 03.03.2023 в сумі 90 735 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 03.03.2023 із призначенням платежу "за лушпиння соняшника гранульованерах, 14 від 20.02.2022, дог. 24/09 від 24.09.2021, ПДВ (20%) 15 122,50" на суму 90 735 грн. 00 коп. (а.с. 25); 10.03.2023 в сумі 93 081 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 10.03.2023 із призначенням платежу "за лушпиння соняшника гранульованерах, 13 від 19.02.2022, дог. 24/09 від 24.09.2021, ПДВ (20%) 15513,50" на суму 93 081 грн. 00 коп. (а.с. 26); 17.03.2023 в сумі 79 488 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 17.03.2023 із призначенням платежу "за лушпиння соняшника гранульованерах, 12 від 17.02.2022, дог. 24/09 від 24.09.2021, ПДВ (20%) 13 248,00" на суму 79 488 грн. 00 коп. (а.с. 27); 24.03.2023 в сумі 76 314 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 24.03.2023 із призначенням платежу "за лушпиння соняшника гранульованерах, 12 від 17.02.2022, дог. 24/09 від 24.09.2021, ПДВ (20%) 12719,00" на суму 76 314 грн. 00 коп. (а.с. 28).

Доказів оплати Відповідачем заборгованості до матеріалів справи не надано, а тому господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача заборгованості за поставлений товар у сумі 339618 грн. у період з 17.02.2022 по 20.02.2022.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 5.2. договору передбачено, що у разі несвоєчасного внесення покупцем належної плати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пеня це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на пеню не нараховуються. Сплата пені не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Оскільки відповідач порушив строки оплати товару, господарський суд першої інстанції, здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунок пені, дійшов обґрунтованого висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно .

Отже, загальний розмір пені, який підлягає стягненню на користь позивача за загальний період прострочення з 10.03.2022 по 02.09.2022 в сумі 58 619 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування на суму боргу інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, господарський суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача 3% річних за загальний період з 17.02.2022 по 20.02.2022 у розмірі 10465,28 грн. та інфляційні втрати у розмірі 81489,44 грн.

Доводи Скаржника спростовуються матеріалами справи та поясненнями Позивача викладеними у відзиві на позовну заяву, які полягають у наступному.

Фактично підприємство знаходиться в м. Херсон, де ведуться бойові дії. Реєстрація спірних податкових накладних надавалася до податкової у встановлені строки, але не були зареєстровані не з нашої вини, податкова не здійснювала в той період часу реєстрацію податкових накладних, так як сервера не працювали. У зв язку з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX.

Відтак, податкова накладна № 3 від 20 лютого 2022 року подана 11.03.2022 р. о 08.00 год., а отримано аж 22.03.2022 року, але не зареєстровано не з вини Позивача. Повторно подано для реєстрації 18.07.2022р. ( квитанції додаються).

Податкова накладна № 2 від 19 лютого 2022 року подана 11.03.2022 р. о 08.00 год., а отримано аж 24.03.2022 року, але не зареєстровано не з вини Позивача. Повторно подано для реєстрації 15.07.2022 р. ( квитанції додаються).

Податкова накладна № 1 від 17 лютого 2022 року подана 11.03.2022 р. о 08.00 год., а отримано аж 22.03.2022року, але не зареєстровано не з вини Позивача. Повторно подано для реєстрації 15.07.2022 р. ( квитанції додаються).

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідач не зазначав в суді першої інстанції про незгоду з обставинами, щодо реєстрації Позивачем податкових накладних з порушенням строків. Наведене відповідно до ст.165 ГПК України позбавляє Відповідача права заперечувати проти такої обставини під час розгляду апеляційної інстанції.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кривий Ріг Цемент" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2023р. у справі № 904/3221/23 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта Приватне акціонерне товариство "Кривий Ріг Цемент".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя А.Є.Чередко

Суддя О.В. Чус