Рішення

від 10.08.2023 по справі 908/1291/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/107/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2023 Справа № 908/1291/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ», (юридична адреса: 65048, м. Одеса, вул. Осипова, буд. 10; поштова адреса: 65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 75а)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГІОН», (69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 48)

про стягнення 422900,56 грн.

19.04.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна вих. № 118/02 від 20.03.2023 (вх. № 1407/08-08/23 від 19.04.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ», м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГІОН», м. Запоріжжя про стягнення 456703,39 грн. заборгованості за договором про постачання матеріалів будівельного призначення № 0619/19 від 01.06.2019, що складається 219 143,54 грн. основного боргу, 116 929,19 грн. пені, 76 834,68 грн. інфляційних збитків та 9993,15 грн.3 % річних.

Пунктом першим прохальної частини позовної заяви позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2023 справу № 908/1291/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.05.2023, після усунення недоліків позовної заяви,позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1291/23 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/107/23, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 15.11.2023.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням ст., ст. 16, 525, 526, 530, 612, 625, 692 ЦК України, ст., ст. 193, 230 ГК України, умов договору про постачання матеріалів будівельного призначення № 0619/19 від 01.06.2019, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 219143,54 грн. основного боргу, 116 929,19 грн. пені,76 834,68 грн. інфляційних збитків та 9993,15 грн. 3 % річних.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням на території України воєнного стану, доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, обмежений.

З доступних відомостей, які знаходяться у вільному доступі у мережі Інтернет (зокрема, ресурси opendatabot.ua, youcontrol.com.ua, тощо), вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГІОН»(ідентифікаційний код 23879176) є: 69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 48, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Наявна в матеріалах справи № 908/1291/23 довідка про доставку електронного листа свідчить, що в електронному вигляді ухвала господарського суду Запорізької області від 15.05.2023 у справі № 908/1291/23доставлена в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГІОН»- 16.05.2023

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов?язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до «Електронного кабінету» в розділі «Мої справи».

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Ухвалою суду від 15.05.2023 у справі № 908/1291/23відповідачу запропоновано у строк до 30.05.2023, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 14.06.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 10.08.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

01.06.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕГІОН» (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір №0619/19 про постачання матеріалів будівельного призначення № 0619/19(далі за текстом Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник, на підставі замовлення Покупця, зобов??язується передати у власність Покупця матеріали будівельного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного договору. Назва, асортимент, кількість та ціна Товарів визначається в рахунках-фактурах, що надані Постачальником. Сторони визнають, що видаткова накладна, підписана Сторонами, є погодженням асортименту товару, його кількості та ціни.

Пунктом 2.2. Договору сторони обумовили, що в підтвердження прийняття замовлення Постачальник, протягом 2 (двох) банківських днів надає Покупцю відповідний рахунок-фактуру.

Згідно з п. 2.4. Договору у випадку погодження Покупця з цінами, кількістю асортиментом зазначеними у рахунку-фактурі Покупець зобов?язаний, протягом 3 (трьох) банківських днів від дати виписки рахунка-фактури, якщо інший строк не зазначений в рахунку-фактурі, провести оплату, в розмірі та на умовах зазначених в п. 3.4. даного Договору.

Датою поставки Товару вважається дата, зазначена видатковій накладній Постачальника. (п. 2.6 Договору).

Відповідно до п. 3.2. договору Ціни включають вартість Товару, тари, упакування й маркування, ПДВ. Транспортні витрати, у випадку доставки Товару. Постачальником за адресою вказаною Покупцем, також включаються у вартість Товару. Ціни вказуються у рахунках-фактурах і накладних, а в необхідних випадках, також у відповідних протоколах узгодження цін (специфікаціях). У випадку підписання Сторонами протоколу (специфікації), він стає невід?ємною частиною даного Договору. Накладна на кожну окрему партію Товару, що поставляється за даним Договором, визначає вартість кожної окремої партії Товару в цілому. Усі видаткові накладні підписані сторонами починаючи з дати укладення даного Договори і до закінчення строку його дії є його невід`ємними частинами, навіть якщо у них не міститься посилання на цей Договір.

Згідно з п.3.4. Договору покупець на підставі виставленого Постачальником рахунку здійснює оплату за товар шляхом безготівкового переказу 100% попередньої оплати Товару протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури, якщо інший строк не зазначений в рахунку-фактурі.

Пунктом 3.7. Договору сторони визначили, що, зобов`язання Покупця з оплати Товару (п. 3.4даного Договору) вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 4.4. Договору перехід права власності на Товар відбувається в момент прийняття Покупцем партії Товару в місці постачання

Постачання Товару і його прийняття оформлюється у видатковій накладній, що підписується уповноваженими представниками Сторін. (п.4.5 Договору).

Відповідно до п. п.8.15, 8.16 Договору даний Договір набирає сили з моменту підписання Сторонами і діє до « 31» грудня 2019. У разі, якщо жодна зі Сторін не заявить про свій намір розірвати Договір не пізніше як за 20 (двадцять) календарних днів до моменту закінчення строку дії Договору, Договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний рік на тих самих умовах, які діяли на момент його укладання.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивачем виставлені рахунки фактури, а саме:

-рахунок фактура № З-ПД-003915 від 09.09.2021 на суму 79397, 14 грн.;

-рахунок фактура № З-ПД-003927 від 03.09.2021 на суму 159746, 40 грн.

Позивач поставив відповідачу товар обумовлений договором, на загальну суму 239 143,54 грн., про що свідчить видаткові накладні, а саме:

-видаткова накладна № З-ПД-003915/01 від 09.09.2021 на суму 79397,14 грн.;

-видаткова накладна № З-ПД-003927/01 від 14.09.2021 на суму 159746,40 грн.

Всі видаткові накладні підписані уповноваженими особами з боку Постачальника і Покупця, підписи сторін скріплені печатками юридичних осіб.

Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 239 143,54 грн. доведений видатковими накладними, які узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача на видаткових накладних.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Відповідачем факт отримання від позивача товару на загальну суму 239 143,54 грн. згідно договору про постачання матеріалів будівельного призначення № 0619/19 від 01.06.2019, належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.

Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що на момент його звернення до суду з позовом у даній справі відповідачем товар, поставлений згідно Договору № 0619/19 від 01.06.2019 сплачений частково, а саме в загальній сумі 20000, 00грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 398 від 07.09.2021 та № 399 від 08.09.2021.

Решту суми заборгованості в розмірі 219 143,54 грн. відповідач не сплатив.

01.11.2022 позивачем на адресу відповідача направлена претензія про сплату заборгованості за договором про постачання матеріалів будівельного призначення № 0619/19 від 01.06.2019.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідачем повністю оплата за поставлений товар не здійснена, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 219 143,54 грн. основного боргу. Крім того, за невиконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 116 929,19 грн. пені, 76 834,68 грн. інфляційних збитків та 9993,15 грн.3 % річних.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Зі змісту п. 3.4 Договору вбачається, що сторонами чітко визначений строк оплати отриманого товару, а саме покупець на підставі виставленого Постачальником рахунку здійснює оплату за товар шляхом безготівкового переказу 100% попередньої оплати Товару протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури, якщо інший строк не зазначений в рахунку-фактурі.

Приймаючи до уваги умови п. 3.4 Договору поставлений товар відповідач мав оплатити, по рахунку фактурі № З-ПД-003927 від 03.09.2021 у строк до - 08.09.2022 включно та по рахунку фактурі № З-ПД-003915 від 09.09.2021 у строк до - 14.09.2022 включно.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата товару, отриманого товару за Договором № 0619/19 від 01.06.2019, у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.

Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з позовом у даній справі заборгованість відповідача за отриманий за Договором № 0619/19 від 01.06.2019 становить 219 143,54 грн.

Відповідачем факт порушення взятих на себе зобов`язань за умовами Договору в частині своєчасної і повної оплати за отриманий товар належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 219 143,54грн. заборгованості за договором про постачання матеріалів будівельного призначення №0619/19 від 01.06.2019документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (ч. 6 ст. 231 ГК України)

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 5.1 Договору, яким сторони визначили, що за порушення умов даного Договору Сторони несуть відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення виконання зобов`язань за даним Договором, за умови надходження вимоги від постраждалої Сторони.

Оскільки судом встановлений факт порушення відповідачем зобов`язань по оплаті отриманого товару у передбачені Договором № 0619/19 від 01.06.2019 строки та розмірі, то вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною та обґрунтованою.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за неналежне виконання відповідачем зобов`язань становить в загальному розмірі 116 929,19 грн., яка розрахована по видатковій накладній № З-ПД-003915/01 від 09.09.2021 в розмірі 42480,73 грн. за період з 09.09.2021 по 20.03.2023 та по видатковій накладній № З-ПД-003927/01 від 14.09.2021 в розмірі 74 448,46 грн. за період з 14.09.2021 по 20.03.2023.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що даний розрахунок виконаний неправильно, оскільки при розрахунку пені позивачем не враховані приписи п. 6 ст. 232 ГК України та не вірно визначений період за видатковою накладною № З-ПД-003927/01 від 14.09.2021.

Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунків за Договором стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 19759,64 грн. яка розрахована по видатковій накладній № З-ПД-003915/01 від 09.09.2021 в розмірі 7132,69 грн. за період з 09.09.2021 по 09.03.2022 та по видатковій накладній № З-ПД-003927/01 від 14.09.2021 в розмірі 12626,95 грн. за період з 15.09.2021 по 15.03.2022.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача пені заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 19759,64 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені в задоволені позову відмовляється.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати товару, поставленого за Договором № 0619/19 від 01.06.2019, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних і інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним нараховані 3 % річних за прострочення виконання відповідачем зобов`язань за Договором в загальному розмірі 9993,15грн., які розраховані по видатковій накладній № З-ПД-003915/01 від 09.09.2021 в розмірі 3641,39 грн. за період з 09.09.2021 по 20.03.2023 та по видатковій накладній № З-ПД-003927/01 від 14.09.2021 в розмірі 6351,76 грн. за період з 14.09.2021 по 20.03.2023.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 3 % річних, та встановлено, що даний розрахунок виконаний неправильно, оскільки при розрахунку 3 % річних позивачем не правильно визначений період за видатковою накладною № З-ПД-003927/01 від 14.09.2021.

Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунків за Договором стягненню з відповідача підлягає 3 % річних в розмірі 9981,67 грн., які розраховані по видатковій накладній № З-ПД-003915/01 від 09.09.2021 в розмірі 3641,39 грн. за період з 09.09.2021 по 20.03.2023 та по видатковій накладній № З-ПД-003927/01 від 14.09.2021 в розмірі 6340,28 грн. за період з 15.09.2021 по 20.03.2023.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 9981,67 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволені позову відмовляється.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Позивачем заявлена вимога про стягнення інфляційних втрат в загальному розмірі 76 834,68 грн., які розраховані по видатковій накладній № З-ПД-003915/01 від 09.09.2021 в розмірі 27837,71 грн. за період з вересня 2021 по березень 2023 та по видатковій накладній № З-ПД-003927/01 від 14.09.2021 в розмірі 48996,97 грн. за період з вересня 2021 по березень 2023.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 76 834,68 грн. інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 219 143,54 грн. основного боргу, 19759,64 грн. пені, 76 834,68 грн. інфляційних збитків та 9981,67 грн.3 % річних. В задоволенні решти позовних вимог судом відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Дослідивши матеріали справи № 908/1291/23 судом встановлено, що при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 422900,56 грн. платіжною інструкцією № 32996837 від 20.03.2023 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 6850,56 грн.

Враховуючи розмір заявлених позовних вимог судовий збір, що належить до сплати, в даному випадку становить 6 343,51 грн. Таким чином, переплата судового збору становить 507,05 грн.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в розмірі 507,05 грн.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за необхідне повернути позивачу, судовий збір в розмірі 507,05 грн., у зв`язку з переплатою суми судового збору при поданні позовної заяви, про що судом буде винесено відповідну ухвалу.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ», м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГІОН»,м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГІОН», (69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 48, ідентифікаційний код юридичної особи 23879176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ», (юридична адреса: 65048, м. Одеса, вул. Осипова, буд. 10; поштова адреса: 65005, м. Одеса,вул. Прохорівська, буд. 75а, ідентифікаційний код юридичної особи 35116943) 219 143 (двісті дев`ятнадцять тисяч сто сорок три) грн. 54 коп. заборгованості, 19 759 (дев`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 64 коп. пені, 9 981 (дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят одну) грн. 67 коп. 3 % річних, 76 834 (сімдесят шість тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 68 коп. інфляційних втрат та 4 885 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 79 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ», (юридична адреса: 65048, м. Одеса, вул. Осипова, буд. 10; поштова адреса: 65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 75а, ідентифікаційний код юридичної особи 35116943) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 507,05 грн.

Повне судове рішення складено « 10» серпня 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.