Постанова

від 09.08.2023 по справі 750/2025/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 серпня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/2025/23

Головуючий у першій інстанції Карапута Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/920/23

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

із секретарями Шкарупою Ю.В., Патук А.А.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 20 квітня 2023 року (місце ухвалення м. Чернігів, дата складання повного рішення 24.04.2023) у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної плати та добових за час перебування у відрядженні,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної плати та добових за час перебування у відрядженні. В обґрунтування позову посилався на те, що 03.08.2022 позивача було прийнято на роботу ФОП ОСОБА_2 на посаду водія до трудових обов`язків якого входило здійснення вантажних перевезень за дорученням відповідача як в межах території України, так і за кордоном. Позивач посилається, що трудовий договір між сторонами було укладено лише 31.10.2022 та за весь час роботи у відповідача ОСОБА_1 жодного разу не отримував заробітну плату, не був проінформований про загальну суму своєї заробітної плати, розмір і підстави можливих відрахувань. З відомостей, отриманих з Пенсійного фонду України вбачається, що із серпня по листопад 2022 року включно ФОП ОСОБА_2 не було надано жодних відомостей щодо суми заробітку позивача для нарахування пенсії та не було сплачено страхові внески.

Посилаючись на норми КЗпП України, Податковий кодекс України, ЗУ «Про оплату праці» позивач у позові просить встановити факт його перебування у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 на посаді водія автотранспортних засобів у період з 03.08.2022 по 28.11.2022; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заробітної плати за час роботи водієм автотранспортних засобів з 03.08.2022 по 28.11.2022 у розмірі 19 700 грн; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму добових за час перебування у відрядженнях у період з 03.08.2022 по 28.11.2022 у розмірі 151 841, 01 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.04.2023 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної плати та добових за час перебування у відрядженні відмовлено.

Обгрунтовуючи рішення суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні статті 81 ЦПК України щодо звернення позивача із заявою про укладення трудового договору, оформлення наказу (розпорядження) про прийняття на роботу, допущення його до роботи, ознайомлення з правилами трудового розпорядку, отже відсутні підстави для встановлення факту перебування у трудових відносинах. Також відсутні докази нарахування та виплати заробітної плати позивачу за трудовим договором протягом спірних періодів, а наданий позивачем договір не зареєстрований належним чином, крім того його підписання заперечується сторонами по справі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 20.04.2023, та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

За доводами апеляційної скарги оскаржуване рішення суду ухвалено з грубим порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заявник посилається, що про своє бажання працювати у відповідача він заявив у усній формі, надавши при цьому власний паспорт, трудову книжку, а також всі необхідні документи для виконання трудових обов`язків водія, у тому числі, у міжнародному транспортному сполученні, натомість, відповідач ухилився від видачі наказу (розпорядження) про прийняття позивача на роботу водієм, а так само не виконав ряд інших вимог КЗпП України щодо документального оформлення фактично наявних трудових відносин.

Апелянт зазначає, що ч. 6 ст. 235 КЗпП України підлягала безумовному застосуванню у спірних правовідносинах та була помилково залишена поза застосуванням судом першої інстанції.

Судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні не було надано жодної оцінки представленим позивачем доказам безпосереднього виконання трудових обов`язків у якості водія відповідача, а саме - інформації із тахографів, встановлених у транспортних засобах відповідача, з використанням яких протягом серпня-листопада 2022 року здійснювалися міжнародні перевезення вантажів.

У скарзі ОСОБА_1 посилається, що ліцензії на період дії воєнного стану в Україні на провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень пасажирів автобусами, міжнародних перевезень небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями видаються без підтвердження здобувачами таких ліцензій трирічного досвіду роботи за визначеними видами господарської діяльності, таким чином, правовий режим воєнного стану в Україні тривав протягом усього часу фактичного існування трудових відносин між сторонами. Таким чином, відповідачем порушено та проігноровано п. 9 Ліцензійних умов, яким встановлено, що здобувач ліцензії, ліцензіат оформлює трудові відносини з персоналом автомобільного транспорту, визначеним пунктами 10, 12-15 цих Ліцензійних умов, шляхом укладання трудового договору відповідно до ст. 24 КЗпП України.

За доводами апеляційної скарги відповідач, який мав чинну ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом, а так само чинний дозвіл на міжнародні вантажні перевезення, у серпні 2022 року вніс інформацію про позивача до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки (система «Шлях») для забезпечення виконання позивачем трудових обов`язків водія в частині міжнародних перевезень вантажів. Під час виконання вантажних перевезень у міжнародному сполученні протягом серпня-листопада 2022 року позивач керував саме вантажними автомобілями, включеними до вищевказаної системи у якості транспортних засобів, які є засобами провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 . Протягом зазначеного періоду позивачу жодного разу не було відмовлено у перетинанні державного кордону України у зв`язку із не підтвердженням мети поїздки.

Вказані обставини апелянт підтверджує копіями міжнародних товарно-транспортних накладних, сформованих у відповідності до вимог Конвенції, які повністю підтверджують вимоги позовної заяви щодо здійснення позивачем протягом серпня-листопада 2022 року міжнародних перевезень вантажів у якості водія ФОП ОСОБА_2 , які стороною відповідача жодним чином не спростовано.

Крім того, зазначає, що у трудових відносинах із ПП «Логістсервіс» він ніколи не перебував, жодних перевезень вантажів (зокрема, у міжнародному сполученні), у якості водія даного суб`єкта господарювання, не здійснював.

За доводами скарги, застосування судом першої інстанції при вирішенні спору положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордоном, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 13.03.1998 року № 59, є неправильним застосуванням норм матеріального права.

Посилаючись на ст. 8 ЗУ від 02.12.2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», згідно якої з 1 січня 2022 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі було встановлено у сумі 6500 грн, таким чином відповідно апелянт вираховує добові за час свого перебування у відрядженнях у межах території України в рамках виконання трудових обов`язків водія протягом серпня-листопада 2022 року які мали бути нараховані та сплачені ФОП ОСОБА_2 з розрахунку 650,00 грн за кожен календарний день таких відряджень, що склало в сумі 28 600,00 грн.

Крім того, звертає увагу, що у 2022 році він перебував у відрядженнях за кордоном та мав право отримати добові у розмірі до 80 євро за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, в розрахунку за кожен такий день, що склало в сумі 44 916,50 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ФОП ОСОБА_2 адвокат Підгорний К.Є. просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.04.2023 без змін. В обґрунтування посилається на законність та обґрунтованість судового рішення, та безпідставність апеляційної скарги. Зазначає, що між ФОП ОСОБА_2 , як роботодавцем, та ОСОБА_1 , як працівником, будь-яких трудових договорів ніколи не укладалось, а відтак і трудових відносин ніколи не виникало, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 писав заяву про прийняття на роботу на ім я ФОП ОСОБА_2 та надавав для цього необхідні документи. У відзиві на апеляційну скаргу заявник посилається, що твердження ОСОБА_1 про те, що він ніколи не перебував у трудових відносинах із ПП «Логістсервіс» є безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 06.09.2022 ОСОБА_1 подав на ім`я директора ПП «Логістсервіс» ОСОБА_2 письмову заяву, у якій просив прийняти його на постійній основі на посаду водія вантажного транспорту з 07.09.2022 (а.с. 84).

Згідно копії наказу № 1/9 від 06.09.2022, виданого Директором ПП «Логістсервіс» ОСОБА_2 , ОСОБА_1 прийнятий на постійній основі на посаду водія вантажного транспорту з 07.09.2022 (а.с. 85).

З копії трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 31.10.2022 вбачається, що останній прийнятий на роботу на посаду водія безстроково з визначеною заробітною платою в розмірі 6 500 грн на місяць (а.с. 17).

На підставі довіреностей від 31.10.2022 № 31/08/2 та № 31/10/1 ФОП ОСОБА_2 довіряє водію ОСОБА_1 представляти інтереси ФОП ОСОБА_2 , передавати і отримувати документи, підписувати протоколи, договори, доповнення, Доручення до договорів, Актів сдачі-прийомки послуг, звітів, впроваджувати усі дії, пов`язані з заключенням і виконанням договорів. Управляти транспортним засобом марки Вольво державний номер НОМЕР_1 НОМЕР_2 (а.с. 19,20).

Встановлено, що власником та директором ПП «Логістсервіс» є ОСОБА_2

01.08.2022 між ПП «Логістсервіс», як Орендарем, та ФОП ОСОБА_2 , як Суборендарем, укладено договір суборенди транспортних засобів з екіпажем (водієм), відповідно до умов якого Орендар зобов`язується передати Суборендарю в тимчасове платне володіння та користування вантажні автомобілі, визначені у цьому Договорі (далі йменується - "автомобілі"), а також зобов`язується забезпечити своїми силами керування ними, а ОСОБА_3 зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування автомобілі під керуванням екіпажу (водія) Орендаря і зобов`язується сплачувати Орендарю суборендну плату.

В п. 1.2 цього договору зазначено, що під автомобілями розуміються:

Вантажний автомобіль марки: Volvo, державний номер: НОМЕР_3 , із напівпричепом марки SCHMITZ, державний номер НОМЕР_4 ;

Вантажний автомобіль марки: Volvo, державний номер: НОМЕР_1 , із напівпричепом марки SCHMITZ, державний номер НОМЕР_2 .

У підтвердження позовних вимог щодо трудових відносин між сторонами позивачем надано копії товаро-транспортних накладних, транспортних замовлень, сплачених штрафів, звіт водіння, докладну діяльність, інформацію щодо перетинання державного кордону України, в яких автомобілями зазначено Volvo НОМЕР_3 , із напівпричепом SCHMITZ CB0506XF та Volvo НОМЕР_1 , із напівпричепом SCHMITZ НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 (а.с. 21-45).

Відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України містять інформацію, що ОСОБА_1 07.09.2022 прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів до ПП «Логістсервіс» згідно наказу від 03.09.2022 та звільнений зі вказаної посади зазначеного підприємства 08.09.2022 згідно наказу від 03.09.2022 (а.с. 98 зворот).

Не містять інформації за 2022 рік індивідуальні відомості про застраховану особу Пенсійного фонду України щодо ОСОБА_1 (а.с. 46-47).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, позивачем не надано суду жодного виданого ФОП ОСОБА_2 наказу, яким підтверджується направлення ОСОБА_1 у службове відрядження, не надано суду й жодних доказів встановлення йому будь-яких надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівникам, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз`їзний (пересувний) характер. Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 , як роботодавцем, та ОСОБА_1 , як працівником, будь-яких трудових договорів ніколи не укладалось, а відтак і будь-яких трудових відносин ніколи не виникало, а тому відповідно, у ФОП ОСОБА_2 відсутній обов`язок сплачувати ОСОБА_1 заробітну плату та добові за час перебування у відрядженні.

З висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують враховуючи наступне.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, цивільно-правовий договір це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання (отримання) певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Згідно зі статтею 626 ЦК України цивільно-правовий договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що він у трудових відносинах із ПП «Логістсервіс» ніколи не перебував, жодних перевезень вантажів (зокрема, у міжнародному сполученні), у якості водія даного суб`єкта господарювання, не здійснював спростовуються матеріалами справи.

Матеріалами справи підтверджується, що 06.09.2022 ОСОБА_1 подав на ім`я директора ПП «Логістсервіс» ОСОБА_2 письмову заяву, у якій просив прийняти його на постійній основі на посаду водія вантажного транспорту з 07.09.2022 (а.с. 84), подання такої заяви позивачем визнано у суді апеляційної інстанції.

Згідно копії наказу № 1/9 від 06.09.2022, виданого Директором ПП «Логістсервіс» ОСОБА_2 , ОСОБА_1 прийнятий на постійній основі на посаду водія вантажного транспорту з 07.09.2022 (а.с. 85).

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що умов, необхідних для укладення трудового договору між сторонами у справі не дотримано, доказів прийняття на роботу позивача до відповідача матеріали справи не містять, а відтак позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту перебування у трудових відносинах з відповідачем.

Матеріали справи містять копію трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 31.10.2022 з якого вбачається, що останній прийнятий на роботу на посаду водія безстроково з визначеною заробітною платою в розмірі 6 500 грн на місяць (а.с. 17).

Проте, судом першої інстанції встановлено, що даний договір між сторонами ніколи не укладався і не підписувався, що визнав в судовому засіданні позивач та повідомив, що підпис в даному договорі йому не належить та він його не вчиняв, оригінал даного документа у позивача відсутній. Зазначені обставини були підтверджені сторонами і у суді апеляційної інстанції.

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Проте, з матеріалів справи та пояснень сторін не можливо встановити виконання трудових функцій позивача у ФОП ОСОБА_2 , його підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку відповідача, забезпечення останнім позивачу умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Разом з тим, згідно копій довіреностей від 31.10.2022 № 31/08/2 та № 31/10/1, ФОП ОСОБА_2 довіряє водію ОСОБА_1 представляти інтереси ФОП ОСОБА_2 , передавати і отримувати документи, підписувати протоколи, договори, доповнення, Доручення до договорів, Актів сдачі-прийомки послуг, звітів, впроваджувати усі дії, пов`язані з заключенням і виконанням договорів. Управляти транспортним засобом марки Вольво державний номер НОМЕР_1 НОМЕР_2 (а.с. 19, 20).

Матеріали справи містять копії товаро-транспортних накладних, транспортних замовлень, сплачених штрафів, звіт водіння, докладну діяльність, інформацію щодо перетинання державного кордону України, в яких автомобілями зазначено Volvo НОМЕР_3 , із напівпричепом SCHMITZ CB0506XF та Volvo НОМЕР_1 , із напівпричепом SCHMITZ НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 (а.с. 21-45).

Згідно пояснень ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, він виконував роботу щодо вантажного перевезення, які йому було доручено, отримував кошти за усною домовленістю на картку, також йому поповнювалась паливна картка, коли закінчувались кошти на пальне, за домовленістю плата мала складати 1 800, грн за добу у рейсі. З пояснень наданих у суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 , яка саме природа цих коштів, тобто добові чи перебування у відрядженні встановити не вдалося.

Отже, висновок місцевого суду, про те, що між сторонами будь-яких трудових договорів ніколи не укладалось, а тому у ФОП ОСОБА_2 відсутній обов`язок сплачувати ОСОБА_1 заробітну плату, є обґрунтованим з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного вище доводи апеляційної скарги про те, що про своє бажання працювати у відповідача він заявив у усній формі, надавши при цьому всі необхідні документи для виконання трудових обов`язків водія спростовуються матеріалами справи.

У підтвердження виконання трудових обов`язків у якості водія відповідача у позивача заявник в апеляційні й скарзі посилається на інформацію із тахографів, встановлених у транспортних засобах відповідача, з використанням яких протягом серпня-листопада 2022 року здійснювалися міжнародні перевезення вантажів; ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом; внесену відповідачем інформацію про позивача до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки (система «Шлях») для забезпечення виконання позивачем трудових обов`язків водія в частині міжнародних перевезень вантажів; копії міжнародних товарно-транспортних накладних, сформованих у відповідності до вимог Конвенції, які повністю підтверджують вимоги позовної заяви щодо здійснення позивачем протягом серпня-листопада 2022 року міжнародних перевезень вантажів у якості водія ФОП ОСОБА_2 , проте, як вже було зазначено та встановлено судом трудового договору між сторонами не укладалось, проте, позивач виконував роботу згідно доручень, на різних транспортних засобах, за що з пояснень позивача мав отримувати усно обумовлені між сторонами кошти.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов правильного висновку про відмову в позові.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 20 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 10.08.2023.

Головуючий Судді: