Ухвала

від 10.08.2023 по справі 199/9919/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 199/9919/21

провадження № 61-6303св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Міський комунальний заклад культури «Дніпровська школа української культури та мистецтв» імені Олесі Гончара,

третя особа - Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міського комунального закладу культури «Дніпровська школа української культури та мистецтв» імені Олесі Гончарана рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня

2022 року у складі судді Спаї В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2023 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Свистунової О. В., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міського комунального закладу культури «Дніпровська школа української культури та мистецтв» імені Олесі Гончара, третя особа - Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради,про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи, відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що він працює у Міському комунальному закладі культури «Дніпровська школа української культури та мистецтв» імені Олесі Гончара із 02 березня 2015 року на посаді викладача.

У листопаді 2021 відповідач постійно вимагав у позивача медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Наказом від 08 листопада 2021 року № 52 позивача відсторонено від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 без збереження заробітної плати.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача про відсторонення його від роботи, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь період відсторонення від роботи; за необхідністю зупинити розгляд цієї справи та почати конституційне провадження щодо офіційного тлумачення частини першої статті 46 КЗпП України (тлумачення фрази «в інших випадках, передбачених законодавством») та перевірки наказу Міністерства охорони здоров`я № 2153 та пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 на відповідність статті 32 (частини перша, друга), 34 Конституції України; зобов`язати відповідача відшкодувати позивачу моральну школу у розмірі 55 232,59 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 27 травня 2022 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ Міського комунального закладу культури «Дніпровська школа української культури та мистецтв» імені Олеся Гончара від 08 листопада 2021 року № 52 про відсторонення ОСОБА_1 від роботи. Стягнуто з Міського комунального закладу культури «Дніпровська школа української культури та мистецтв» імені Олеся Гончара на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 51 807,96 грн. В решті вимог позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що положення статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачають відсторонення від виконання робіт лише працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, зважаючи на відсутність закріплення на законодавчому рівні належності працівників закладів освіти до окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, тому відсторонення позивача від роботи на підставі статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»

у зв`язку з відмовою позивача від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2

є незаконним.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу Міського комунального закладу культури «Дніпровська школа української культури та мистецтв» імені Олесі Гончара залишено без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2022 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, оскільки наявність постанови Кабінету Міністрів України, якою передбачено відсторонення від роботи працівників у разі відмови чи ухилення від проходження обов`язкового щеплення і у якій є посилання на

статтю 46 КЗпП України та на статтю 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не може бути підставою для недотримання керівником установи під час такого відсторонення працівника від роботи вимог Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У травні 2023 року Міський комунальний заклад культури «Дніпровська школа української культури та мистецтв» імені Олесі Гончара звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішенняАмур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2023 року, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, в іншій частині залишити без змін, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі

№ 337/3087/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17, від 08 лютого

2021 року у справі № 630/554/19, від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19.

Також, у касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень міститься посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначено, що: суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частина третя статті 411 ЦПК України); місцевий суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частина третя статті 411 ЦПК України); апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частина третя статті 411 ЦПК України).

У липні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу,

в якій просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною п`ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.

Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального закладу культури «Дніпровська школа української культури та мистецтв» імені Олесі Гончара, третя особа - Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Міського комунального закладу культури «Дніпровська школа української культури та мистецтв» імені Олесі Гончара на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 27 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2023 року призначити до судового розгляду

на 13 вересня 2023 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний