Ухвала

від 04.08.2023 по справі 758/8350/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8350/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

заявника ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна, -

В С Т А Н О В И В :

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 звернулася до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність слідчого та прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.

Скарга обґрунтована тим, що 13.06.2023 слідчими СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 22.05.2023 було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: ноутбук Macbook Pro Serial TP 9P763L6N, який поміщено до спецпакету ЕХРО 370548; мобільний телефон Iphone ProMax білого кольору з пошкодженнями у вигляді тріщин на панелі, ІМЕІ НОМЕР_1 , який поміщено до спецпакету SVD 2095033; мобільний телефон Iphone ProMax білого кольору, який поміщено до спецпакету SVD 2095033. Вказане майно, на думку заявника, є тимчасово вилученим, оскільки прямий дозвіл на його вилучення ухвалою слідчого судді не надавався. При цьому слідчому під час проведення обшуку володільцем ноутбуку та мобільних телефонів було добровільно повідомлено пароль та надано доступ для їх огляду слідчим, проте слідчим проігноровано вимоги КПК України щодо копіювання даних з ноутбуку та мобільних телефонів та після огляд здійснено їх вилучення. Також заявник вважає, що постанова слідчого від 13.06.2023 про визнання вилучених ноутбуку та мобільних телефонів речовими доказами є формальною та необґрунтованою.

24.07.2023 ОСОБА_3 подано до суду доповнення до скарги, в яких вона просить зобов`язати слідчого у кримінальному провадженні №42023102070000039 від 28.02.2023 повернути ОСОБА_5 або його представнику вищезазначене тимчасово вилучене майно.

В судовому засіданні заявник скаргу підтримала з підстав, наведених у скарзі та доповненнях до неї.

Прокурор у судовому засіданні щодо задоволення скарги заперечив, вказуючи на її необґрунтованість, зокрема на те, що майно, з приводу якого подано скаргу, не має статусу тимчасово вилученого, оскільки дозвіл на його відшукання та вилучення був наданий ухвалою суду. Крім того, прокурор просить врахувати, що в подальшому ухвалою слідчого судді у скасуванні арешту вказаного майна за клопотанням сторони захисту було відмовлено.

Заслухавши учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали за скаргою, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Як встановлено слідчим суддею, у провадженні СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №42023102070000039, внесене до ЄРДР 28.02.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 209 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснює Подільська окружна прокуратура міста Києва.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 22.05.2023 було надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі за місцем проживання ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ), за адресою АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ), з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, відшукання і вилучення речей та документів, які мають значення для досудового розслідування, відшукання знаряддя кримінального правопорушення, майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, зокрема: первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з ТОВ «Лентіс Девілс» (код ЄДРПОУ 43204833), ТОВ «Транс-Лізинг 24» (код ЄДРПОУ 44298190) та іншими суб`єктами господарської діяльності, упродовж 2019-2023 років, а саме: договори із додатками, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти прийому-передачі товарів/наданих послуг, акти виконаних робіт з додатками та специфікаціями, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, банківські документи щодо проведених розрахунків; документи, що свідчать про фактичні обсяги «проконвертованих» грошових коштів та валютно-обмінних операцій, які не відповідають задекларованим показникам у бухгалтерській та податковій звітності та мають доказове значення щодо розміру фактично отриманих доходів, засоби доступу до банківських рахунків, які використовуються у протиправній діяльності; банківські (платіжні) картки, що використовуються для обготівкування коштів, отриманих під час протиправної діяльності; документи з переведення грошових коштів за межі чи до України; чорнові записи, зошити, блокноти із відомостями щодо здійснення протиправної діяльності; незаповнені документи із відтисками печаток та штампів; копії статутних та реєстраційних документів, кадрових документів суб`єктів господарської діяльності, реквізити яких використовуються для надання фінансово-господарських операціям вигляду реальних, наказів про призначення керівників, працівників, трудових контрактів, відомостей нарахування заробітної плати; електронні інформаційні системи, комп`ютерні системи або їх частини, мобільні термінали систем зв`язку та носії інформації, що використовуються для проведення фінансово-господарських операцій й підготовки проектів фінансово-господарської документації під час здійснення протиправної діяльності, тобто є засобом або знаряддям вчинення кримінального правопорушення; печаток і штампів суб`єктів господарювання з ознаками «фіктивності», реквізити яких використовуються під час здійснення протиправної діяльності; готівкові кошти в національній та іноземній валюті, джерело походження яких не підтверджено, тобто речей і документів, які можуть бути використані для доказування обставин, що мають значення у кримінальному провадженні.

13.06.2023 старшим слідчим СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 у квартирі за вказаною адресою було проведено обшук, в ході якого вилучено: ноутбук Macbook Pro Serial TP 9P763L6N, який поміщено до спецпакету ЕХРО 370548; мобільний телефон Iphone ProMax білого кольору з пошкодженнями у вигляді тріщин на панелі, ІМЕІ НОМЕР_1 , який поміщено до спецпакету SVD 2095033; мобільний телефон Iphone ProMax білого кольору, який поміщено до спецпакету SVD 2095033.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

При вирішенні даної скарги слідчий суддя також враховує приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення у справі «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» [ВП], заява № 71243/01, п. 93).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення від 22.09.1994 у справі «Антріш проти Франції», Series А № 296-А, п. 42, рішення від 10.05.2007 у справі «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно зі ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Враховуючи вказані норми кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучене відповідно до протоколу обшуку від 13.06.2023 майно, на поверненні якого наполягає заявник, а саме ноутбук Macbook Pro Serial TP 9P763L6N, мобільний телефон Iphone ProMax з ІМЕІ НОМЕР_1 та мобільний телефон Iphone ProMax підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 22.05.2023.

Таким чином, вказане майно не є тимчасово вилученим майном, а тому щодо нього не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура, визначена ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.

Із урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає, що в даному випадку втручання органу досудового розслідування у право власності особи, в інтересах якої було подано дану скаргу, обумовлене законними критеріями та з дотриманням відповідних положень національного законодавства.

Також слідчим суддею встановлено, що на даний час забезпечується справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, яка подала скаргу, тобто існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку він прагне досягти.

Крім того, слідчим суддею враховується, що згідно з ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 21.07.2023 на усе вищезазначене майно накладено арешт із встановленням заборони розпоряджатись (вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження майна) та користуватись вказаним майном.

Як вбачається зі змісту вказаної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя визнав обґрунтованими доводи прокурора про те, що вилучені мобільні телефони та ноутбук є предметами, на яких могли зберегтись сліди вчинення кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв`язку з чим слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати, що таке майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 та ч. 2 ст. 167 КПК України.

Із доданих до клопотання матеріалів слідчим суддею також встановлено, що постановою старшого слідчого СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_8 від 13.06.2023 щодо вказаного майна, вилученого за місцем проживання ОСОБА_5 , призначено судову комп`ютерно-технічну експертизу з метою перевірки наявності у ньому інформації, яка може мати значення для кримінального провадження.

На підставі наведеного, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна, яке було виявлене та вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження №42023102070000039 від 28.02.2023, слідчий суддя прийняв рішення про необхідність накладення арешту на вказане майно.

Як з`ясовано слідчим суддею із пояснень прокурора у судовому засіданні, призначена у кримінальному провадженні судова комп`ютерно-технічна експертиза на даний час не виконана. Крім того, прокурор повідомив, що після постановлення вказаної ухвали представниками ОСОБА_5 було подано до суду клопотання про скасування арешту майна, однак у задоволенні такого клопотання слідчим суддею було відмовлено.

На підставі викладеного, враховуючи принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принцип диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, слідчий суддя вважає, що вимоги заявника є безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим в задоволенні скарги слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 171, 236, 303-307, 309 КПК України,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві щодо неповернення тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження №42023102070000039, внесеного до ЄРДР 28.02.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 209 КК України, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1