Рішення

від 09.08.2023 по справі 120/5912/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 серпня 2023 р. Справа № 120/5912/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації до товариства з обмеженою відповідальність "Оптичний дім" про зобов`язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Вінницької окружної адміністративної прокуратури в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної адміністрації звернувся до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Оптичний дім" про зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконання відповідачкою чинних вимог законодавства в частині обов`язку протягом місяця з моменту набуття права власності на пам`ятку культурної спадщини місцевого значення укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив наступне.

На території м. Вінниці знаходиться об`єкт культурної спадщини (архітектури), а саме "Житловий будинок", що знаходиться по вул. Соборній, 56. Вказана пам`ятка взята на облік на підставі розпорядження представника Президента України у Вінницькій області Вінницької обласної державної адміністрації від 14.07.1994 року № 209 (охоронний номер 223-М).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, власником частини нежитлове приміщення є ТОВ "Оптичний дім"

Відповідно до відповіді Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації від 12.12.2022 року на запит Вінницької обласної прокуратури, інформація щодо укладення охоронного договору на вказану пам`ятку - відсутня.

На момент звернення до суду із цим позовом охоронний договір на вказаний об`єкт не укладено, звернення від власників будівлі про укладення охоронного договору до Управління містобудування та архітектури Вінницької області обласної військової адміністрації не надходило.

З огляду на ці обставини позивач заявляє про порушення інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, у зв`язку з чим і поданий цей позов.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і прийдешніх поколінь регулюються Законом України від 08.06.2000 року № 1805-III "Про охорону культурної спадщини" (далі - Закон № 1805-III), з моменту набрання чинності якого втратив чинність Закон Української РСР від 13.07.1978 № 3600-IX "Про охорону і використання пам`яток історії та культури".

Об`єкт культурної спадщини, відповідно до визначення наведеного у ст. 1 Закону №1805-III, - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

При цьому пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) визначається цим Законом як об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Аналогічно, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону № 1805-III передбачено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 17 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", перелік пам`яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.

Так, судом встановлено, що відповідно до розпорядження представника Президента України у Вінницькій області Вінницької обласної державної адміністрації від 14.07.1994 року № 209 (а.с. 37) "Житловий будинок. Магазин" за адресою м. Вінниця, вул. Леніна (нині вул. Соборна), 56 занесено до переліку затверджених пам`яток архітектури місцевого значення за № 223-М.

Тобто, суд констатує, що будівля за адресою: вул. Соборна, 56 у м. Вінниці має статус пам`ятки культурної спадщини та є об`єктом правового регулювання Закону №1805-III у відповідному статусі.

Згідно із ч.1 ст.3 Закону № 1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Пунктом 17 частини 1 статті 6 Закону № 1805-ІІІ регламентовано, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

Так, у контексті цієї справи, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції є Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації, згідно із Положенням про управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації, затвердженого Розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 441 від 17.07.2020 року.

Відповідно до положень ст. 24 Закону № 1805-ІІІ усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом договір охорони культурної спадщини охоронний договір.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону (абз. 4 ст. 24 Закону № 1805-ІІІ) .

Частиною 1 статті 25 Закону № 1805-ІІІ визначено, що надання об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог.

Юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори (ч. 3 ст. 25 Закону № 1805-ІІІ) .

Пунктом 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1768 (далі - Порядок № 1768) передбачено, що, власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

При цьому охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована (п. 1 Порядку № 1768).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1768 власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Згідно з п. 5 Порядку № 1768, в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Аналіз вищенаведеного правового регулювання свідчить про те, що укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а лише встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму. Охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону № 1805-III, за висновком сформульованим у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №806/1536/18, є адміністративним договором.

Відповідно до матеріалів справи, на підставі договору купівлі - продажу нерухомого нерухомого майна (серія та номер 756), виданого 18.12.2013 року за ТОВ "Оптичний дім" 18.12.2013 року зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 56, розмір частки 71/100.

Таким чином, відповідача не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність повинна була укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

При цьому суд зазначає, що саме юридичні або фізичні особи у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

Саме такий висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі №826/4605/16.

Відповідно до матеріалів справи, а саме листа заступника начальника Управління містобудування та архітектури обласної військової адміністрації, якому надані повноваження органу охорони культурної спадщини, від 06.12.2022 року, позивачку повідомлено про необхідність укладання охоронного договору.

Однак і дотепер відповідач свого обов`язку щодо укладення охоронного договору, передбаченого ст. 23 Закону № 1805-III, не виконали.

Суд наголошує, що державний інтерес у цій справі полягає в попередженні порушень пам`яткоохоронного законодавства відповідачем, забезпечення укладення ним охоронного договору на об`єкт історії та архітектури, з метою встановлення режиму використання пам`ятки та відповідальності відповідачів за порушення такого режиму.

Окрім того, суд зазначає, що поряд з державним інтересом, наявний також і суспільний інтерес, оскільки охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захист таких пам`яток від руйнації, їх збереження для нинішнього і майбутніх поколінь становить безпосередній державний інтерес.

Разом з тим, суд погоджується з доводами представника відповідачки, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Водночас, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У постанові від 17.11.2022 року у справі № 640/16767/21 Верховний Суд вказав, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Суд встановив, що прокурором на адресу Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації скеровувалися запити від 24.11.2022 року та 07.02.2023 року про надання інформації щодо об`єктів культурної спадщини, зокрема щодо "Житлового будинку".

Суд наголошує, що про відсутність охоронного договору уповноваженого органу було відомо ще з 2014 року, однак жодних заходів щодо його укладення не вчинялося.

Відтак, суд спростовує доводи позивачки, з огляду на те, що бездіяльність уповноваженого органу фактично сприяє доведенню об`єкта культурної спадщини до руйнування, що свідчить про тривале порушення інтересів держави та є достатньою підставою для вжиття саме прокуратурою заходів представницького характеру в порядку, визначеному в ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Принагідно суд зазначає, що введення воєнного стану змушує ретельніше відносити до пам`яток культури, оскільки з моменту початку повномасштабної війни знищено численну кількість пам`яток. Відтак існує необхідність збереження наявних пам`яток культури задля збереження автентичність і етнокультурну нації.

Зважаючи на встановлені судовим розглядом обставини справи та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин суд визнає доведеним факт порушення відповідачами вимог ст. 23 Закону № 1805-III, а позов - обґрунтованим.

За таких обставин позов заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації належить задовольнити у повному обсязі у спосіб обраний позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки судові витрати позивача складаються лише із сум сплаченого судового збору 2684 грн, то підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов керівника Вінницької окружної прокуратури (провул. Цегельний, 8, м. Вінниця) в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації (вул. Соборна, 15а, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43723537) до товариства з обмеженою відповідальністю "Оптичний дім" (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 9, м. Київ, код ЄДРПОУ 32334827) про зобов`язання вчинити дії.

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Оптичній дім" укласти з Управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини (частину) - "Житловий будинок" за адресою: вул. Соборна, буд. 56, м. Вінниця, на умовах і в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28.12.2001 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович