Ухвала

від 09.08.2023 по справі 140/607/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 серпня 2023 року

м. Київ

справа №140/607/22

адміністративне провадження № К/990/29290/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Дашутіна І.В.,

за участі:

секретаря судового засідання: Жураковської Б.М.,

учасників справи:

представника Відповідача: Кузьмич Ю.В.,

розглянувши у судовому засіданні у режимі відеоконференції заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньхолдінг» адвоката Щербини А.І. про розподіл судових витрат

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньхолдінг»

до Головного управління ДПС у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Волиньхолдінг» (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньхолдінг»; надалі - Позивач, ТОВ «Волиньхолдінг») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (надалі - Відповідач, ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2021 року №0059440701, №0059460701, №0059450701, №0059300710, №0059320710 та №0059310710.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 5 травня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 5 травня 2022 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 24 травня 2023 року касаційні скарги Головного управління ДПС у Волинській області залишено без задоволення, а постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року та додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року - без змін.

26 травня 2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньхолдінг» адвокат Щербина А.І. подав до Верховного Суду заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які Позивач поніс у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції. Заявник зауважує, що ним у відзиві на касаційну скаргу в порядку частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) зроблено заяву про подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції протягом 5 (п`яти) днів після ухвалення касаційним судом рішення у цій справі, тому просить стягнути на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області понесені на стадії касаційного перегляду витрати на професійну правничу допомогу в сумі 93660,00 грн. До поданої заяви представником додано: Додаток 1 «Інформація що судових справ, в яких послуги правової допомоги надавали адвокати та їх помічники АО «КМ Партнери»; Додаток 2 «Інформація про визнання та репутацію КМ Партнери»; копію Договору про надання правової допомоги №UА12-5909 від 18 жовтня 2021 року; копію Додаткової угоди №1 до Договору №UА12-5909 від 18 жовтня 2021 року; копію Додаткової угоди №3 до Договору №UА12-5909 від 18 жовтня 2021 року; копію Додаткової угоди №ОПФ1 до Договору №UА12-5909 від 18 жовтня 2021 року; копії Актів про надання послуг №14 від 20 січня 2023 року та №25 від 24 лютого 2023 року; копії рахунків-фактур №14 від 20 січня 2023 року та №25 від 24 лютого 2023 року; банківські виписки з особового рахунку за 22 лютого 2023 року та за 29 березня 2023 року; копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката Мініна О.А.; витяг з Єдиного Реєстру адвокатів України на ім`я Мініна О.А; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Щербини А.І.; копію посвідчення адвоката Щербини А.І.; витяг з Єдиного Реєстру адвокатів України на ім`я Щербини А.І.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Куліди А.А.; копію посвідчення адвоката Куліди А.А.; витяг з Єдиного Реєстру адвокатів України на ім`я Куліди А.А.; копію посвідчення помічника адвоката Денисенка А.С.; витяг з примірника видання «Юридична газета» №04 від 23 грудня 2012 року «Лідери ринку. Рейтинг.

У цій заяві, а також у заяві, поданій 18 липня 2023 року, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньхолдінг» адвокат Щербина А.І. просить розглянути заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції за відсутності представника Позивача.

Відповідач подав заперечення щодо розподілу витрат на правову допомогу, у яких зазначає про те, що заявлена вимога Позивача про стягнення правничої допомоги в сумі 93660 грн є завищеною і необґрунтованою, а тому просить відмовити у задоволенні цієї заяви. У своїх доводах Відповідач звертає увагу на відсутність пропорційності заявлених до відшкодування витрат в сумі 93660 грн до предмета спору, доцільності надання правничих послуг у визначених у заяві об`ємах, а саме, підготовки документів з інформацією, що не має впливу на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, неспівмірності часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт та недоцільності здійснення представництва адвокатом за наявності в штаті Позивача юриста.

Представник Позивача адвокат Щербина А.І. подав відповідь на заперечення Відповідача, у якій стверджує про безпідставність доводів Відповідача та наводить власне обґрунтування на спростування заперечень Відповідача.

Перевіривши доводи заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та заперечень щодо заявлених витрат на правову допомогу, колегія суддів касаційного суду встановила таке.

Верховний Суд у постанові від 20 грудня 2019 року у справі №240/6150/18, ухваленій у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, здійснив комплексний аналіз статей 132, 134, 244, 252 КАС України і висловив правову позицію про те, що судове рішення має містити відповіді на всі заявлені позивачем (третьою особою) вимоги, зазначити у разі потреби їх розмір, а також вирішити питання про негайне виконання та про судові витрати (вимога повноти рішення). Процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням цієї вимоги. Таким чином, питання розподілу судових витрат та способу виконання судового рішення, у разі вирішення питання про право, є обов`язком суду, що вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом. Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

У постанові від 19 березня 2020 року у справі №640/6209/19 Верховний Суд також зазначав, що за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252). Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку, визначеному статтею 252 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що, відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За текстом пункту 1 частини першої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частина перша статті 143 КАС України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За частиною п`ятою статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у пункті 53 постанови від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Ухвалою Верховного Суду від 9 лютого 2023 року було передано справу №340/2823/21 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - для відступлення від висновку щодо застосування норм статей 139, 143 КАС України, раніше викладеного в ухвалі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №640/10796/19 і в постанові Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 380/3999/21.

Ухвалою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 07 липня 2023 року доповнено викладеними у цій ухвалі мотивами підхід, сформований у судових рішеннях Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №640/10796/19, від 16 червня 2022 року у справі №380/3999/21 щодо окресленого в ухвалі від 9 лютого 2023 року питання застосування норм статей 139, 143 КАС України, й, водночас, не підтримано підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі №300/3178/20.

У цій ухвалі від 07 липня 2023 року по справі №340/2823/21 Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив сформовано такі загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції.

Вирішуючи питання подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, Верховний Суд висловився про те, що визначені процесуальними нормами закону порядок звернення до суду касаційної інстанції і процедуру розгляду касаційної скарги, положення частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України треба розуміти так, що сторона має заявити суду касаційної інстанції про необхідність розподілу витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення за касаційною скаргою. У такому випадку докази, які підтверджують ці витрати (які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи), можуть бути надані суду касаційної інстанції - для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, докази понесення яких не могли бути надані суду до ухвалення постанови - протягом п`яти днів після ухвалення постанови за касаційною скаргою. Якщо докази на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, - за умови, що прохання про розподіл цих витрат буде заявлене суду касаційної інстанції до завершення розгляду справи - будуть надані по спливу п`яти днів після ухвалення судового рішення за касаційною скаргою - заява про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги [в суді касаційної інстанції] залишається без розгляду.

Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що зазначена ухвала Верховного Суду постановлена з питання ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу [понесених у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції] в умовах, що про розподіл таких витрат сторона не заявила у касаційній скарзі, однак, заявила у позовній заяві, тому суд касаційної інстанції при ухваленні постанови за наслідками касаційного перегляду не мав підстав і, відповідно, не міг вирішувати зазначене питання.

У розвиток вищенаведеного правозастосування Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року по справі №340/4492/22 вказав, що за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У цій постанові Верховним судом сформовано підхід, за якого для вирішення питання відшкодування стороні витрат на професійну правничу допомогу з`ясуванню підлягають (у сукупності): (1) наявність безпосередньої правової вимоги про здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи; (2) наявність відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відсутність першої з цих обставин унеможливлює взагалі вирішення судом питання про розподіл судових витрат як у судовому рішенні за результатом розгляду справи, так і в порядку, визначеному статтею 252 КАС України. Відсутність же другої обставини (за наявності першої) унеможливлює відкладення відповідно до вимог частин третьої-п`ятої статті 143 КАС України вирішення питання про судові витрати, пов`язані із розглядом справи, у зв`язку з чим є підставою для вирішення судом цього питання саме у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Отже, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині.

Проте, всупереч положенням частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 143 КАС України заявником до ухвалення постанови касаційного суду не викладено вимоги про здійснення розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, як і не вказано поважних причин, які б перешкоджали поданню доказів на підтвердження заявленого розміру понесених судових витрат у касаційному суді, чим, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених вище, унеможливлено встановлення Судом складу таких витрат та факту їх понесення на час ухвалення постанови, як і підстав для вирішення касаційним судом порушеного питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення постанови у цій справі.

В цьому аспекті об`єднаною палатою Верховного Суду у згаданій ухвалі від 07 липня 2023 року по справі №340/2823/21 зауважено на тому, що підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Застосовуючи зазначені висновки Верховного Суду та правові норми до правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів звертає увагу, що у відзиві на касаційну скаргу представник Позивача, посилаючись на частину сьому статті 139 КАС України щодо подання доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом касаційної інстанції, не заявив про відшкодування понесених судових витрат за рахунок Відповідача у справі, як і не вказав жодних причин, які унеможливлюють подання ним відповідних доказів та про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення постанови за касаційною скаргою. Не наведені обставини поважності причин неподання відповідних доказів щодо правничої допомоги й у поданій представником Позивача заяві про розподіл судових витрат.

Отже заяву, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України надавала суду касаційної інстанції правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, Позивач не подав.

В ухвалі Верховного Суду від 07 липня 2023 року у справі N340/2823/21 висловлена позиція про те, що у значенні абзацу третього частини сьомої статті 139 КАС України заява сторони про розподіл понесених витрат на правничу допомогу (разом з доказами, які до неї додані) залишається без розгляду якщо вона подана після того, як суд касаційної інстанції вже розглянув касаційну скаргу, тобто визначені процесуальні наслідки подання відповідної заяви з порушенням положень КАС України.

Відтак, оскільки Позивач у цій справі своєчасно не подав заяву (не заявив прохання, намір, не подав заяву, клопотання), не визначив розмір судових витрат й не зазначив поважних причин, які унеможливили подання відповідних доказів на підтвердження розміру заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, тобто не дотримався процесуальних норм закону, після того, як за касаційною скаргою ухвалена постанова, у суду касаційної інстанції відсутні процесуальні підстави для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до статті 252 КАС України.

Висновки за результатами розгляду заяви

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зважаючи на викладене і керуючись статтями 139, 252, 345 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньхолдінг» адвоката Щербини А.І. про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції у справі №140/607/22, залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.В. Дашутін