Постанова

від 09.08.2023 по справі 185/9714/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4821/23 Справа № 185/9714/21 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С.Г. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Халаджи О.В.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

секретар Шавкун Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в у. Дніпро апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста», ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки площею 2 га (суддя першої інстанції Юдіна С.Г)

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ТОВ «Сегеста», ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки, в якому просив: - визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 25.02.2020 № 4-2557/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ; - визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 1223582800:01:003:0784) від 17.04.2020 року, площею 2 га, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, як такого, що порушує публічний порядок, з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Сегеста» на вказану земельну ділянку (номер запису про право 36294474);- витребувати від ТОВ «Сегеста» земельну ділянку с/г призначення, площею 2 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0784, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, на користь Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2023 року в задоволенні позову керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста», ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки площею 2 га відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури та подав апеляційну скаргу, вважає. що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо законності видачі Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказу № 4-2557/15-20-СГ від 25 лютого 2020 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0784 для ведення особистого селянського господарства, що призвело до відмови в задоволенні інших позовних вимог.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що в силу положень статей 12, 83, 117 Земельного кодексу України, спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності та єдиним законним розпорядником земельної ділянки була Вербківська сільська рада, а не Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що підтверджує факт вибуття земель комунальної власності поза волею власника.

Судом не надано оцінку зловживанню правом та недобросовісності поведінки ОСОБА_1 при набутті права власності на землю з метою її одночасного відчуження, а також, придбання ТОВ «Сегеста» земель ОГС єдиним масивом, як єдиного способу набуття на них права власності.

Судом не зазначено про відсутність доведеності факту порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області будь-яких складових проектної документації землеустрою при його погодженні, при цьому, судом не прийнято до уваги порушення при виготовленні та затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_1 , , а саме: відсутність припинення права постійного користування, у порушення вимог статей125,142 Земельного кодексу України, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0784 не містить ані заяви землекористувача на припинення права користування, ані рішення уповноваженого органу щодо вилучення земельної ділянки площею 85,2359 га, 1223582800:01:003:0740 із постійного користування ТОВ «Сільськогосподарське товариство з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава»; відсутність можливості отримати проект землеустрою в приватному підприємстві «Земельний ресурс» та Головному управлінні Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що свідчить, або, взагалі про його відсутність, або порушення при розгляді та затвердженні.

Судом не надано оцінки діям ОСОБА_1 щодо відсутності у нього наміру на самостійне оброблення земельної ділянки та отримання її лише з метою незаконного набуття прав на земельну ділянку, що фактично є зловживанням правом, оскільки метою отримання було не набуття права власності, а передача її у власність ТОВ «Сегеста».

Відмінність проектів 2016 та 2019 років у вигляді співвіднесення конфігурації, місця розташування земельної ділянки є несуттєвими, вони не змінюють та не впливають на виконання судового рішення. Наявність порушеного кримінального провадження за фактом зловживання посадовими особами ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області під час розгляду документів щодо надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не є належним доказом у цій справі.

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури просив рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги прокуратури задовольнити в повному обсязі.

Від представника ГУДержгеокадастру у Дніпропетровскій області Міссона Д.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, вважає, що Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області не було порушено прав Вербківської сільської ради, що підлягають судовому захисту, а заявлені прокурором в інтересах позивача вимоги не підтверджені належними доказами у справі, тому задоволенню не підлягають. З приводу зазначення заступником керівника прокуратури області порушення прав Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Вербківської сільської ради, які прокуратура вважає порушеними та захищає в судовому порядку, зауважено. що предмет та підстави позову, які розглядались судом першої інстанції в даній справі, стосувались порушення прав Вербківської сільської ради, в інтересах якої Павлоградською окружною прокуратурою заявлено позов, а не Вербківської територіальної громади в особі Вербківської сільської ради. Зазначені доводи заступника керівника обласної прокуратури не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не стосувались підстав та предмету позову, тому не можуть бути прийняті до розгляду судом апеляційної інстанції. Викладення скаржником обставин порушення інтересів та прав саме Вербківської сільської територіальної громади, а не Вербківської сільської ради в її особі, є фактично підміною та перекручуванням з боку прокуратури області підстав заявленого позову, адже матеріали справи містять докази волевиявлення Вербківської сільської ради щодо виключення з акту приймання-передачі спірної земельної ділянки та відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого сілянського господарства, погодження проектів землеустрою 41 громадянину, в тому числі фізичній особі відповідачу по справі. Тобто, є обставиною добровільної відмови Вербківської сільської ради від набуття будь-яких прав на земельну ділянку 1223582800:01:003:0740, частки якої в подальшому передавались у власність зазначеним вище 41 громадянину, що виключає порушення прав позивача та підстави для задоволення позовних вимог прокуратури, заявлених в суді першої інстанції. Судом ототожнено наявність державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740 за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та наявність і законність права власності на зазначену земельну ділянку без перевірки дійсних підстав для набуття права власності. Одночасно, відсутність державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку за Вербківською сільською радою автоматично оцінено судом, як відсутність права власності.

ОСОБА_2 просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представник прокуратури у судовому засіданні на задоволенні своєї апеляційної скарги наполягав та просив скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник ТОВ «Сегеста» - Шпакова Т.С. у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-5230/15-18-СГ від 21.12.2018 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» було передано Вербківській сільській об`єднаній територіальній громаді (Вербківській сільській раді) Павлоградського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7805,5902 га, в тому числі земельну ділянку площею 85,2359 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740 з цільовим призначенням, для ведення особистого підсобного господарства, з закріпленим правом постійного користування нею з 16 серпня 2018 року за ТОВ "Сільськогосподарське товариство з забезпечення інвалідів "Спокій Мадава" (а.с. 4, 5 т. 1)

Пунктом 2 Наказу Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 21.12.2018 року № 4-5230/15-18-СГ було визначено, що право власності на земельні ділянки, зазначені в додатку до акта приймання передачі, виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Рішенням Вербківської сільської ради від 19 лютого 2019 року № 464-33 було затверджено вищезазначений акт приймання-передачі земельних ділянок, прийнято у комунальну власність та запропоновано здійснити заходи щодо державної реєстрації права комунальної власності за Вербківською сільською радою. (а.с. 149, т. 2)

У встановленому законом порядку перехід з державної власності до комунальної власності земельної ділянки 1223582800:01:003:0740 здійснений не був, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де право власності земельної ділянки 1223582800:01:003:0740 зареєстровано за державою. (а.с. 113, 114, т. 2)

Рішенням Вербківської сільської ради № 590-38/VІІ від 29.08.2019 року доручено: голові Вербківської сільської ради Холоденко Л.П. звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про виключення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташованих на території Вербківської сільської ради з Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 21.12.2018 року та додатку до нього, відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-5230/15-18 СГ від 21.12.2018 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» загальною площею 281,8713 га. (а.с. 248, 249, т. 1)

02.09.2019 року голова Вербківської сільської ради Холоденко Л.П. звернулася з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області за вих. № 943 про виключення з Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 21.12.2018 року та додатку до нього, земельні ділянки, в тому числі з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740 площею 85, 2359 га. (а.с. 248, 249, т. 1)

На виконання рішення сільської ради, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-2428/15-19-СГ від 03.10.2019 року були внесені зміни до п. 1 наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.12.2018 № 4-5230/15-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», а також до п. 1 акту приймання-передачі земельних ділянок, в частині загальної площі, а саме: замінити «7805,5902 га» на «7523,7159 га»; виключено з додатку до акту від 21.12.2018 року, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.12.2018 № 4-5230/15-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» земельні ділянки з кадастровими номерами загальною площею 281,8743 га, в тому числі і земельну ділянку з № 1223582800:01:003:0740. (а.с. 5, т. 2)

Відповідно до заяви від 18.10.2019 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу за зареєстрованої в реєстрі за № 2419, ТОВ «СТ із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» в особі директора Стражева Р.В. погодило та надало згоду, як землекористувач, на передачу частинами земельної ділянки загальною площею 85,2359 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0740, розташованої на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району, у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства, серед інших, і ОСОБА_1 (а.с. 84, 85, т. 1)

У подальшому, рішенням Вербківської сільської ради № 638-41/VІІ від 26.11.2019 року було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, яка розташована на території Вербківської сільської ради, у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ01.03) ОСОБА_3 із загального земельного масиву за № 1223582800:01:003:0740. (а.с. 86-90, т. 1)

Рішенням Дніпровського окружного адміністративного суд від 20.08.2019 року у справі № 160/2968/19 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області, яка полягає в невиданні наказів про затвердження проектів землеустрою останніх, щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Вербківської сільської ради Павлоградського району. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області видати накази про затвердження проектів землеустрою в тому числі ОСОБА_1 , щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Вербківської сільської ради Павлоградського району. (а.с. 61-74, т.1)

Зазначене рішення набрало законної сили.

На виконання рішення суду Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-2557/15-20-СГ від 25.02.2020 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області; надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 (кадастровий номер 1223582800:01:003:0784) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області. (а.с. 91, т .1)

Відповідно до договору купівлі-продажу від 17.04.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 704, представником ОСОБА_1 ОСОБА_7 передано у власність, а ТОВ «Сегеста» прийнято у власність земельну ділянку площею 2 га, що розташована: Дніпропетровська область, Павлоградський район, Вербківська сільська рада, кадастровий номер: 1223582800:01:003:0784, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства. (а.с. 92-95, т. 1).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, про необґрунтованість позовних вимог прокурора, оскільки матерілами справи не встановлено порушень щодо отримання земельної ділянки та її продажу.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2ст.19 Конституції Україниоргани державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до п.1 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015(у редакції, чинній станом на 29 серпня 2017 року), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пунктом 7 зазначеного вище Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з підпунктами 31, 50 п.4 вказаного Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначенихЗемельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи та погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Отже, на час існування зазначених правовідносин із передачі земельних ділянок, в тому числі і спірної, із земель державної власності у комунальну власність Вербківської сільської ради Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області мало на те всі законні підстави та повноваження.

За змістомстатті 22 Земельного кодексу України(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) -ЗК Україниземлями сільськогосподарського призначення визнаються зокрема землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

Частина другастатті 134 ЗК України, регулює, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Частинами другою та третьоюстатті 123 ЗК Українивизначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже,стаття 123 ЗК Україниврегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

На момент винесення спірного наказу № 42552/15-20-СГ від 25.02.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» земельна ділянка з кадастровим номером (1223582800:01:003:0740), з масиву якої було виділено земельну ділянку ОСОБА_1 належала виключно державі, що підтверджувалось відомостями у Державному реєстрі прав власності та їх обтяжень.

Відомості про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку у вказаній інформаційній довідці відсутні, відповідно така реєстрація не здійснювалась взагалі відповідно право комунальної власності Вербкіської сільської ради Павлоградського району зареєстровано не було, а відповідно не існувало як таке.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, з висновком якого погоджується і колегія суддів, що ОСОБА_1 набуто право власності на спірну земельну ділянку із державної власності з безоплатною передачею у приватну у встановлений законом спосіб та на законних підставах з відповідною державною реєстрацією цього права, у відповідності дост. 26 ЗУ «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», як офіційне визнання та підтвердження державою факту такого набуття.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано оцінку порушенню процедури виділення земельної ділянки у зв`язку з неприпиненням права постійного користування нею, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

ТОВ «Сільськогосподарське товариство з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» не заперечувало проти передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , не зверталося з заявами про порушення його прав або законних інтересів. Навпаки, в матеріалах справи міститься копія нотаріально завіреної згоди ТОВ «Сільськогосподарське товариство з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» на вилучення земельної ділянки та відповідне припинення права оренди для подальшої передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Жодні права або законні інтереси ТОВ «Сільськогосподарське товариство з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава», про які вказував керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області відсутні у зв`язку з їх недоведеністю у судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірна земельна ділянка відноситься до пасовищ, з огляду на що її використання у спосіб розорювання та засівання будь-якими сільськогосподарськими культурами суперечить її правовому режиму та конкретному цільовому призначенню, є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів проведення перевірки спірної земельної ділянки з питань дотримання земельного законодавства, в тому числі матеріали справи не містять Акту проведення перевірки, наявності будь-яких приписів за результатами проведення такої перевірки, не містять протоколів про адміністративне правопорушення чи будь-яких інших належних доказів порушення земельного законодавства одним із відповідачів.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції повністю проігноровано доводи прокуратури щодо зловживання ОСОБА_1 своїм правом на отримання земельної ділянки, оскільки метою отримання земельної ділянки було не набуття права власності, а передача її у власність юридичної особи - ТОВ «Сегеста» колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як вбачається із частини 1статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1статті 319 ЦК Українипередбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною 1статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Крім того, втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікованийЗаконом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 р. Верховний суд України неодноразово вказував, що, розглядаючи спори про витребування майна з чужого незаконного володіння, судам слід встановити дійсного власника майна, для чого необхідно дослідити всі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, з урахуванням рівності прав сторін щодо надання доказів та їх дослідження.

Пунктом 5 Постанови № 5 Пленума Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретнее майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Наявність порушеного кримінального провадження відносно посадових осіб ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Вербківської сільської ради вказаних доводів не підтверджує та не породжує у цій справі будь-яких преюдиційних обставин та фактів щодо незаконного переходу земельної ділянки від державної форми власності у приватну шляхом її безоплатної передачі фізичній особі, до чого зводиться більшість доводів апелянта в апеляційній скарзі, які колегія суддів до уваги прийняти не може.

Судом першої інстанції зроблені вірні висновки про відсутність правових підстав, в розумінніст. 388 ЦК України, для витребування спірної земельної ділянки на користь держави, з чим повністю погоджується і колегія суддів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_1 , так і Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегеста» були добросовісними набувачами спірної земельної ділянки, то наявність будь-яких помилок з боку органів державної влади не повинна впливати на права та законні інтереси громадян та юридичних осіб, а тим паче їх порушувати. За викладених обставин зазначені відповідачі не мали контролювати державні органи у здійсненні ними їх прямих прав та обов`язків, передбачених чинним законодавством, а ймовірна наявність незначних порушень не повинна призводити до порушення істотних прав власників землі. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу.

Вірно встановивши, що на час виникнення спірних правовідносин законодавчої процедури отримання земельної ділянки для ведення ОСГ, тому відсутні і правові підстави для втручання у право приватної власності особи, що призведе до порушення балансу та рівноваги між інтересом суспільства, територіальної громади та прав особи на майно, яке набуте на законних підставах, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, з висновком якого погоджується й апеляційний суд.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови ВП від 27 лютого 2019 року, справа № 761/3884/18).

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

У цій даній справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Дніпропетровській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області).

Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст.89ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Таким чином доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який на думку апелянта свідчить про наявність правових підстав для відмови у задоволені позову. Проте такі аргументи належним чином перевірені судом першої інстанції та спростовані під час розгляду справи з урахуванням установлених конкретних обставин.

Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.

Керуючись статтями 374, 375,381 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу заступника керівникаДніпропетровської обласноїпрокуратуризалишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О. В. Халаджи

О.Д.Канурна

Т.В. Космачевська

Повний текст судового рішення складено 10 серпня 2023 року.

Головуючий - суддя О. В. Халаджи