Постанова

від 17.07.2024 по справі 185/9714/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Київ

справа № 185/9714/21

провадження № 61-13225св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, товариство з обмеженою відповідальністю «Сегеста», ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у складі судді Юдіної С. Г., від 06 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Канурної О. Д., Космачевської Т. В., від 09 серпня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2021 року керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області А. Кузьменко в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області звернувся (далі - Вербківська сільська рада) до суду з позовом до Головного управління (далі - ГУ) Держгеокадастру у Дніпропетровській області, товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Сегеста», ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки.

2. Позов обґрунтований тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 29 вересня 2016 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в порядку безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району.

3. 24 листопада 2017 року ОСОБА_1 подано для затвердження до

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області проєкту землеустрою, проте ОСОБА_1 було повідомлено про невідповідність поданого проєкту вимогам закону.

4. Рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду

від 20 серпня 2019 року у справі № 160/2968/19 зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області видати накази про затвердження проєктів землеустрою, зокрема ОСОБА_1 .

5. Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області

від 25 лютого 2020 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення

у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 2 га, з кадастровим номером 1223582800:01:003:0784 для ведення особистого селянського господарства.

6. На підставі договору купівлі-продажу від 17 квітня 2020 року право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ТОВ «Сегеста».

7. Прокурор вважав наказ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року, прийнятий на підставі судового рішення

у справі № 160/2968/19, незаконним, оскільки предметом дослідження

у вказаній справі був інший проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , відмінний від того, який остатній подав на затвердження. ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області було проігноровано, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні

ТОВ «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава».

8. Крім того, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру

у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності, земельні ділянки, площею 7 805,5902 га, в тому числі спірна земельну ділянку, передано у комунальну власність Вербківської сільської ради, отже ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не мало повноважень на розпорядження такою земельною ділянкою.

9. ОСОБА_1 не мав наміру займатися особистим селянським господарством, а правочин щодо купівлі-продажу земельної ділянки направлений на заволодіння ТОВ «Сегеста» спірною ділянкою. На даний час земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням.

10. Посилаючись на викладене, прокурор просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року № 4-2557/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» для ведення особистого селянського господарства

ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки

з кадастровим номером 1223582800:01:003:0784 від 17 квітня 2020 року, площею 2 га, як такого, що порушує публічний порядок, з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Сегеста» на вказану земельну ділянку (номер запису про право 36294474);

- витребувати від ТОВ «Сегеста» земельну ділянку, площею 2 га,

з кадастровим номером 1223582800:01:003:0784 на користь Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

11. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року, у задоволенні позову прокурора відмовлено.

12. Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення визначеної на час виникнення спірних правовідносин процедури, передбаченої законом, отримання ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а тому відсутні правові підстави для втручання

у право приватної власності особи, що призведе до порушення балансу та рівноваги між інтересом суспільства, територіальної громади та прав особи на майно, яке набуте на законних підставах.

13. При цьому суди вказали на відсутність доказів порушення публічного порядку при укладанні договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. У касаційній скарзі заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенко О. А. просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. 07 вересня 2023 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенко О. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 06 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 09 серпня 2023 року.

16. Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, які

у жовтні 2023 року надійшли до Верховного Суду.

17. Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. Підставою касаційного оскарження судових рішень прокурор зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, від 23 листопада 2021 року

у справі № 359/3373/16-ц, від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18,

у постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 17 січня 2023 року у справі № 904/8849/21, від 22 лютого 2023 року

у справі № 320/12166/20, у постанові Верховного Суду України

від 18 листопада 2015 року у справі № 6-836цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. Крім того вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема: 1) наявності права власності об`єднаних територіальних громад на земельні ділянки, які відповідно до вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», передано у власність ОТГ, однак право власності на які за останніми не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав відповідно до статті 125 ЗК України; 2) визначення моменту, з якого набувається право власності на розпорядження земельними ділянками під час передачі з державної до комунальної власності (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

20. Вказує, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, шо спірна земельна ділянка незаконно перейшла з комунальної

в державну власність. Фактично земельна ділянка не вибула з власності Вербківської сільської ради, а тому ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не мало права нею розпоряджатися.

21. Судами не надано правової оцінки порушенню процедури виділення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 у частині неприпинення права користування нею ТОВ «Сільськогосподарське товариство з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава».

22. Зауважує, що суди безпідставно послалися на рішення у справі

№ 160/2968/19, оскільки предметом дослідження у вказаній справі був інший проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , відмінний від того, який остатній подав на затвердження

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

23. Стверджує, що з боку відповідачів відбулося зловживання правами, оскільки метою заволодіння земельною ділянкою ОСОБА_1 було не набуття права власності, а передача її у власність юридичної особи -

ТОВ «Сегеста». Аналогічні дії були вчинені 42 громадянами щодо земельних ділянок, які складають єдиний масив площею майже 85 га.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

24. У жовтні 2023 року представник ТОВ «Сегеста» - адвокат Шпакова О. С. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Наголошує, що позовні вимоги прокурора є необґрунтованими та недоведеними. Зауважує, що у цій справі позовні вимоги про визнання недійсним правочину є неналежним способом захисту, а вимоги щодо скасування рішення ГУ Держгеокадастру

у Дніпропетровській області фактично є такими, що заявлені прокурором

в інтересах держави до самої держави (державного органу). Стверджує, що Вербківська сільська рада не набула майнових прав щодо спірної земельної ділянки. Вважає, що ОСОБА_1 , законно набувши право власності на земельну ділянку, скористався своїм правом вільно нею розпорядитись.

Інші процесуальні звернення, подані до Верховного Суду

25. У жовтні 2023 року представник ТОВ «Сегеста» - адвокат Шпакова О. С. подала до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі, мотивуючи його відсутністю підстав для перегляду справи в суді касаційної інстанції.

26. У жовтні 2023 року представник ТОВ «Сегеста» - адвокат Шпакова О. С. подала до Верховного Суду додаткові пояснення, в яких наголошує, що Вербківська сільська рада відмовилась прийняти у комунальну власність земельну ділянка, в яку в тому числі входить спірна земельна ділянка. Наголошує, що з тексту позовної заяви право Вербківської сільської ради є оспорюваним, проте прокурор не просить встановити вказане право в судовому порядку.

27. У травні 2024 року представник ТОВ «Сегеста» - адвокат Шпакова О. С. подала до Верховного Суду додаткові пояснення у справі, проте, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц, у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, колегія суддів залишає без розгляду подані додаткові пояснення, оскільки вони по суті є поданням відзиву на касаційну скаргу поза межами визначеного процесуального строку.

28. У травні 2024 року представник ТОВ «Сегеста» - адвокат Шпакова О. С. подала до Верховного Суду доповнене клопотання про закриття касаційного провадження.

Обставини справи, встановлені судами

29. Рішенням Дніпровського окружного адміністративного суд

від 20 серпня 2019 року у справі № 160/2968/19 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області, яка полягає в невидані наказів про затвердження проєктів землеустрою останніх, щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Вербківської сільської ради. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області видати накази про затвердження проєктів землеустрою, в тому числі ОСОБА_1 , щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Вербківської сільської ради.

30. На виконання вказаного рішення суду наказом ГУ Держгеокадастру

у Дніпропетровській області № 4-2557/15-20-СГ від 25 лютого 2020 року було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки

у власність для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області; надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, загальною площею 2 га, в тому числі пасовища площею 2 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0784, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Вербківської сільської ради.

31. Відповідно до договору купівлі-продажу від 17 квітня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 704, представником

ОСОБА_1 - ОСОБА_5 передано у власність, а ТОВ «Сегеста» прийнято у власність земельну ділянку, площею 2 га, що розташована: Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, Вербківська сільська рада, кадастровий номер: 1223582800:01:003:0784, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

32. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

33. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

34. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо позовних вимог, заявлених до ТОВ «Сегеста»

35. Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

36. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

37. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи

у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

38. Спір у цій справі в частині позовних вимог про витребування земельної ділянки є спором про порушення цивільного права територіальної громади як власника землі з боку юридичної особи - ТОВ «Сегеста» щодо нерухомого майна.

39. Саме ця вимога відповідає належному способу захисту прав територіальної громади.

40. Держава Україна та територіальні громади є учасниками цивільних правовідносин (стаття 2 ЦК України).

41. Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині витребування земельної ділянки віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

42. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

43. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

44. Згідно із частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених

статтями 255 та 257 цього Кодексу.

45. Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення встановлених правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу.

46. Таким чином, судові рішення у зазначеній частині слід скасувати,

а провадження у справі в цій частині - закрити.

47. Водночас колегія судів звертає увагу, що згідно з частиною четвертою статті 414 ЦПК України у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору

48. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

49. Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

50. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 жовтня 2019 року

у справі № 923/876/16.

51. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 16 лютого 2021 року у справі

№ 910/2861/18.

52. Позовна заява у розглядуваній справі подана керівником Павлоградської окружної прокуратури А. Кузьменко в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради у зв`язку із незаконним, на його думку, заволодінням земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства фізичною особою - ОСОБА_1 , для подальшої її передачі юридичній особі - ТОВ «Сегеста».

53. Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц у постанові від 23 листопада 2021 року вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

54. Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

55. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

56. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16,

від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року

у справі № 910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.

57. Отже, вимоги про визнання незаконним та скасування наказ органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з володіння держави, самі по собі не відповідають належному способу захисту, а такі обставини повинні встановлюватися у межах справи про витребування такого майна з чужого незаконного володіння.

58. Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17,

від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19).

59. Враховуючи викладене, заявлені в цій справі прокурором позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу не відповідають належному способу захисту.

60. Ці висновки також стосуються і позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

61. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

62. Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.

63. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06 червня 2024 року у справі № 185/9666/21, від 03 липня

2024 року у справі № 185/9701/21 за аналогічними позовами керівника Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради.

64. Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення

у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

65. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

66. Оскільки, суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позову у наведеній частині, але помилилися в мотивах такої відмови, то оскаржувані судові рішення необхідно змінити в зазначеній частині.

67. З огляду на мотиви цієї постанови та її висновки, Верховний Суд не аналізує інших доводів касаційної скарги прокурора.

68. Колегією суддів не встановлено підстав, передбачених статтею 396 ЦПК України, для закриття касаційного провадження, як того просила представник ТОВ «Сегеста» - адвокат Шпакова О. С.

69. Незважаючи на часткове задоволення касаційної скарги прокурора, Верховний Суд не змінює розподілу судових витрат, а також залишає витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги за заявником, оскільки часткове закриття провадження у справи та зміна мотивів відмови у задоволенні частини позовних вимог не змінила пропорційність вирішених по суті позовних вимог.

Керуючись статтями 255, 400, 402, 409, 412, 414, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року в частині позовних вимог керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» про витребування земельної ділянки скасуватита провадження у цивільній справі у цій частині закрити.

3. Повідомити керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» земельної ділянки віднесений до юрисдикції господарського суду.

4. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Дерджгеокадастру у Дніпропетровській області, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки змінити, виклавши мотивувальну частину судових рішень у редакції цієї постанови, а у решті в цій частині залишити без змін

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович