Ухвала

від 04.08.2023 по справі 607/9960/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

04.08.2023 Справа №607/9960/18 Провадження № 4-с/607/29/2023

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю: секретаря судового засідання Мельничук А.В.,

боржника ОСОБА_1 ,

представника боржника адвоката Качура С.В.,

стягувача ОСОБА_2 ,

представника стягувача адвоката Бочана І.П.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань Тернопільськогоміськрайонного судуТернопільської областіскаргу ОСОБА_1 на рішеннята бездіяльністьстаршого державноговиконавця відділудержавної виконавчоїслужби умісті ТернополіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції ХлистунДіани Василівнив межахвиконавчого провадження№ 69959286під часпримусового виконаннявиконавчого листа№ 607/9960/18,виданого 27.09.2021Тернопільським міськрайоннимсудом Тернопільськоїобласті,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області зі скаргою на рішення та бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі за тестом - відділ ДВС) Хлистун Д.В. в межах виконавчого провадження № 69959286 під час примусового виконання виконавчого листа № 607/9960/18, виданого 27.09.2021 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.

Скарга обґрунтована тим, що на виконанні відділу ДВС знаходилось виконавче провадження № 69959286, відкрите на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.08.2020 у справі № 607/9960/18 про усунення ОСОБА_2 перешкод у користуванні належним їй на праві власності нежитловим приміщенням магазину, загальною площею 1515,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 звільнити зазначене приміщення магазину.

Указане виконавче провадження відкрите 30.09.2022.

Під час примусового виконання рішення 17.10.2022 та 27.10.2022 державним виконавцем здійснені виходи у приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , однак не встановлено присутності боржника та його речей. Так само 06.04.2023 та 13.04.2023 державним виконавцем здійснені виходи за вказаною вище адресою, однак потрапити у приміщення магазину державний виконавець не зміг у зв`язку з тим, що магазин був зачинений та охорона нікого не впускала.

Крім цього, боржник зазначив, що 12.05.2023 ОСОБА_2 втратила всі права та обов`язки відносно спірного об`єкта нерухомого майна, оскільки приміщення магазину було відчужене ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу. На думку скаржника, указане свідчить про те, що ОСОБА_2 вибула з виконавчого провадження № 69959286 як стягувач, а її правонаступником став ОСОБА_3 . Відтак державний виконавець зобов`язаний був звернутися до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні та зупинити виконавче провадження відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Однак такі дії державним виконавцем вчинені не були.

Також боржник вказав, що сам вибув як сторона виконавчого провадження, оскільки звільнив приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ще 15.07.2021, тобто до набрання законної сили рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.08.2020 у справі № 607/9960/18. При цьому з 16.07.2021 приміщення вказаного вище магазину займає ТОВ «Арій Вест» та ФОП ОСОБА_4 . Приймаючи до уваги вказані обставини, 12.05.2023 стороною боржника подана до суду заява про заміну боржника у виконавчому провадженні, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» також є підставою для зупинення виконавчого провадження. Однак державним виконавцем такі дії вчинені не були.

Натомість 22.05.2023 державним виконавцем відділу ДВС винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 69959286 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з надходженням до відділу ДВС повідомлення стягувача ОСОБА_2 (вх. № 9081 від 22.05.2023) про повне самостійне виконання боржником рішення суду станом на 19.05.2023.

Указані обставини в сукупності, на думку боржника, свідчать про те, що державний виконавець зобов`язаний був зупинити виконавче провадження № 69959286 у зв`язку з заміною боржника та стягувача. Крім цього, державний виконавець була позбавлена можливості приймати від ОСОБА_2 будь-які заяви, в тому числі про виконання боржником рішення суду, оскільки з 12.05.2023 остання де-факто вибула як сторона виконавчого провадження. Також відсутні документи, які б підтверджували те, що державний виконавець встановила наявність майна ОСОБА_1 у спірному приміщенні магазину. Більше того державний виконавець не перевірила, ким саме було звільнено приміщення магазину, а також не було оглянуто четвертий поверх приміщення. Так само державний виконавець не дочекалась повного звільнення приміщення магазину ФОП ОСОБА_4 згідно з його домовленостями з ОСОБА_3 та не перевірила звільнення магазину.

Відтак боржник вважає, що незаконним рішенням, а саме винесенням державним виконавцем відділу ДВС постанови про закінчення виконавчого провадження № 69959286, та бездіяльністю державного виконавця відділу ДВС щодо не зупинення виконавчого провадження порушено права ОСОБА_1 , оскільки встановлено, що саме він звільнив спірне приміщення після відкриття виконавчого провадження і до 19.05.2023, а не особи, які дійсно там знаходились, що призвело до виведення в окремі провадження постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Указане порушило майнові та немайнові права ОСОБА_1 та в подальшому може мати для нього негативні правові наслідки.

За таких підстав боржник просить: 1) визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу ДВС Хлистун Д.В. про закінчення виконавчого провадження № 69959286 від 30.09.2022 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з надходженням до відділу ДВС повідомлення стягувача ОСОБА_2 (вх. № 9081 від 22.05.2023) про повне самостійне виконання боржником рішення суду станом на 19.05.2023; 2) визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця відділу ДВС Хлистун Д.В. щодо незупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 69959286 від 30.09.2022 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку зі зверненням стороною боржника до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження; 3) зобов`язати старшого державного виконавця відділу ДВС Хлистун Д.В. зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 69959286 від 30.09.2022 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»; 4) визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця відділу ДВС Хлистун Д.В. у виді незвернення до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 69959286 від 30.09.2022 з ОСОБА_2 на її правонаступника ОСОБА_3 ; 5) зобов`язати старшого державного виконавця відділу ДВС Хлистун Д.В. звернутися до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 69959286 від 30.09.2022, у зв`язку з чим зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 69959286 від 30.09.2022 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

25.05.2023 скаргу прийнято до розгляду, призначено судове засідання на 01.06.2023.

01.06.2023 стягувач ОСОБА_2 подала письмові заперечення, в яких заперечувала проти задоволення скарги та просила відмовити у задоволенні скарги. Письмові заперечення мотивовані тим, що викладені в скарзі обставини не відображають дійсні обставини виконавчого провадження № 6995986. Зокрема, стягувач зазначила, що державним виконавцем встановлено наявність у належному стягувачу приміщенні майна, яке їй не належить. Неможливість державного виконавця встановити власника речей не свідчить про те, що такі речі не належать ОСОБА_1 . Крім цього, наявність таких речей сама по собі свідчить про невиконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.08.2020. Також не зважаючи на доводи ОСОБА_1 про те, що він вибув як сторона виконавчого провадження, оскільки звільнив спірне приміщення ще 15.07.2021 до набрання законної сили рішенням суду, заява про заміну сторони боржника була подана ОСОБА_1 лише 12.05.2023. Крім цього, стягувач зазначила, що державний виконавець цілком правомірно прийняла рішення про закриття виконавчого провадження у зв`язку з поданням стягувачем заяви про добровільне виконання боржником ОСОБА_1 рішення суду від 14.08.2020.

01.06.2023 судове засідання не відбувалось у зв`язку з перебуванням головуючої судді Марциновської І.В. у нарадчій кімнаті під час розгляду адміністративної справи. Судове засідання призначено на 16.06.2023.

15.06.2023 до канцелярії Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшли письмові заперечення державного виконавця відділу ДВС, в яких державний виконавець заперечувала проти задоволення скарги та просила відмовити у задоволенні скарги. Заперечення мотивовані тим, що під час здійснення державним виконавцем виходів за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено невиконання боржником ОСОБА_1 рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.08.2020, оскільки звільнення такого приміщення від майна боржника розпочалось лише у травні 2023 року. Також факт невиконання боржником вказаного вище рішення суду підтверджується рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.12.2022, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

При цьому державний виконавець вважає безпідставними доводи боржника щодо необхідності скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 69959286, оскільки така постанова винесена відповідно до вимог закону. При цьому підставами для винесення такої постанови були акт державного виконавця від 18.05.2023 та повідомлення стягувача ОСОБА_2 від 19.05.2023, які в сукупності свідчили про повне самостійне звільнення відповідачем спірного приміщення магазину. Також державний виконавець вказала про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки до заяви про зупинення виконавчого провадження не було долучено докази отримання такої заяви судом або ухвали суду про прийняття заяви до розгляду. При цьому державний виконавець звернула увагу, що положення ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» свідчать про відсутність прямого обов`язку виконавця звертатись до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження та визначають право виконавця вчиняти чи не вчиняти такі дії з урахуванням встановлених обставин виконавчого провадження.

16.06.2023 стягувач ОСОБА_2 подала письмові доповнення до заперечень, в яких заперечувала проти задоволення скарги та просила відмовити у задоволенні скарги. Письмові доповнення на заперечення мотивовані тим, що боржник ОСОБА_1 вже звертався до адміністративного суду з позовом на прийняті державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 69959286 рішення, внаслідок яких нібито порушені права ОСОБА_1 , щодо виведення в окреме провадження постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Однак рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 у справі № 500/3877/20 у задоволенні позову відмовлено повністю. Більше того у рішенні суду встановлено обставини щодо невиконання ОСОБА_1 судового рішення до відкриття провадження у справі, оскільки наявність у приміщенні магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , неналежного ОСОБА_2 майна свідчить про невиконання судового рішення. Так само факт невиконання боржником рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.08.2020 встановлений також ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.04.2023, яка постановлена за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа № 607/9960/18, виданого 27.09.2021 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з добровільним його виконанням боржником.

16.06.2023 за клопотанням представника скаржника судове засідання відкладено на 04.08.2023.

У судовому засіданні боржник ОСОБА_1 та його представник адвокат Качур С.В. скаргу підтримали з підстав, викладених у скарзі, та просили скаргу задовольнити повністю. Представник боржника зазначив, що незаконною постановою про закінчення виконавчого провадження № 69959286 та бездіяльністю державного виконавця відділу ДВС порушено права ОСОБА_1 , що призвело до виведення в окремі провадження постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. При цьому боржник уже звертався до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, однак у позові відмовлено з тих підстав, що на момент звернення до суду з позовом оскаржувані постанови ще не були звернуті до виконання. На даний час у зв`язку із закінченням виконавчого провадження постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження підлягають виконанню, що порушує права боржника. Разом з тим пояснити, чому у зв`язку із наявністю нових підстав боржник повторно не звертається до адміністративного суду за захистом своїх прав, а також які саме інші додаткові права боржника порушені унаслідок бездіяльності виконавця та винесення оскаржуваних рішень, боржник та його представник не змогли.

У судовому засіданні стягувач ОСОБА_2 та її представник адвокат Бочан І.П. скаргу не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях та додаткових поясненнях, та просили відмовити у задоволенні скарги. Стягувач зазначила, що боржник звертався до суду з заявами про заміну стягувача та божника у виконавчому провадженні № 69959286, однак ухвалами Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у задоволенні таких заяв відмовлено. При цьому представник стягувача зазначив, що права боржника ОСОБА_5 , які підлягають захисту в межах цивільного судочинства, порушені не були, а питання, які пов`язані з виконавчим збором, повинні розглядатися в межах адміністративного судочинства.

У судове засідання державний виконавець відділу ДВС, належним чином повідомлена про дату, час і місце цього судового засідання, не з`явилась. У поданих письмових запереченнях просила здійснювати розгляд справи без її участі, скаргу не визнала з підстав, викладених у запереченнях, та просила відмовити у задоволенні скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового розгляду, суд дійшов висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити з таких підстав.

Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі за текстом Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ст. 2 Закону).

Згідно з положеннями ст. 18 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що визначене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (п. 43 рішення у справі «Шмалько проти України», п. 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», п. 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»).

Так, одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Так, в обґрунтування поданої скарги боржник зазначив, що добровільно виконав рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.08.2020 у справі № 607/9960/18 ще до набрання рішенням законної сили.

Крім цього, боржник зазначив, що незаконним рішенням, а саме винесенням державним виконавцем відділу ДВС постанови про закінчення виконавчого провадження № 69959286, та бездіяльністю державного виконавця відділу ДВС порушено права ОСОБА_1 , оскільки встановлено, що саме боржник звільнив спірне приміщення після відкриття виконавчого провадження і до 19.05.2023, а не особи, які дійсно там знаходились, що призвело до виведення в окремі провадження постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, що порушило майнові та немайнові права боржника.

Суд установив, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.08.2020 у справі № 607/9960/18 ухвалено усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні належним їй на праві власності нежитловим приміщенням магазином, загальною площею 1515,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 звільнити зазначене приміщення магазину.

Указане судове рішення залишене без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 08.09.2021 та постановою Верховного Суду від 15.06.2022, що підтверджується інформацією, яка наявна у вільному доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

27.09.2021 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.08.2020 у справі № 607/9960/18.

30.09.2022 державним виконавцем відділу ДВС Хлистун Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69959286 з примусового виконання виконавчого листа № 607/9960/18 від 27.09.2021 (а.с. 8).

17.10.2022 державним виконавцем відділу ДВС Хлистун Д.В. винесена постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 13000 грн, а 22.05.2023 - про стягнення витрат виконавчого провадження в розмірі 255 грн (а.с. 48, 49).

22.05.2023 державним виконавцем відділу ДВС Хлистун Д.В. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 69959286 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону (а.с. 47).

Щодо добровільного виконання боржником ОСОБА_1 рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.08.2020 у справі № 607/9960/18 суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так,рішенням Тернопільськогоокружного адміністративногосуду від26.12.2022 у задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу ДВС про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження відмовлено повністю (а.с. 125-129).

При цьомузі змістувказаного рішеннявбачається,що виходами державного виконавця від 17.10.2022 та 27.10.2022 на місце вчинення виконавчих дій не виявилось можливим встановити у повній мірі, кому належить майно, наявне у приміщенні магазину, загальною площею 1515,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про невиконання судового рішення. Таким чином суд дійшов висновку про правомірність прийняття вказаної спірної постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 13000 грн та відсутності підстав для її скасування.

Також судом встановлено, що постанови про закінчення виконавчого провадження № 69959286 на день розгляду справи не приймалося, а тому добровільне виконання судового рішення від 14.08.2020 у цивільній справі № 607/9960/18 не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи по суті.

Крім цього, суду не було надано достатніх і переконливих доказів виконання ОСОБА_1 судового рішення, яким його зобов`язано вчинити певні дії.

За таких обставин суд дійшов висновку, що спірні постанови про стягнення виконавчого збору і про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження винесені державним виконавцем у межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначених Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження».

Указане судове рішення залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 (а.с. 130-132).

Відтак суд доходить висновку, що обставини щодо недоведеності добровільного виконання боржником ОСОБА_1 станом на 15.07.2021 рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.08.2020 у справі № 607/9960/18 встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили. Не доведено таке добровільне виконання судового рішення станом на 15.07.2021 і під час розгляду даної скарги.

Крім цього, боржником не надані докази на підтвердження того, що боржник вчиняв достатні дії для захисту своїх прав, які він вважав порушеними внаслідок відкриття виконавчого провадження № 69959286. Зокрема, боржник не оскаржував постанову про відкриття виконавчого провадження, а також попередньо не звертався з заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні, а розпочав здійснювати такі дії лише після спливу більш, ніж 6 місяців з дня відкриття виконавчого провадження та після переходу виконавчого провадження до завершувального етапу, за декілька днів до винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження. Такі дії боржника суд вважає зловживанням своїми процесуальними правами, спрямованими на затягування даного виконавчого провадження, що є порушенням зазначених вище принципів доступу до правосуддя та верховенства права.

Щодо доводів боржника про те, що рішенням та бездіяльністю державного виконавця відділу ДВС порушено права ОСОБА_1 суд зазначає таке.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Указане також відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15.

Відтак Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області не є судом, уповноваженим встановлювати обґрунтованість доводів боржника в частині оскарження рішень та бездіяльності державного виконавця, унаслідок яких боржник вважає порушеними свої права, пов`язані зі стягненням з нього виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Порушення рішеннями та бездіяльністю державного виконавця у межах виконавчого провадження № 69959286 інших майнових чи немайнових прав боржника, захист яких повинен здійснюватись у порядку цивільного судочинства, судом під час розгляду даної скарги не встановлено.

При цьому суд зауважує, що у зв`язку із винесенням державним виконавцем відділу ДВС постанови про закінчення виконавчого провадження № 69959286 від 22.05.2023 та фактичною появою нових підстав, боржник не позбавлений можливості повторно звернутися до адміністративного суду з позовом про захист своїх прав, пов`язаних зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Однак такі дії боржником вчинені не були.

Крім цього, надаючи оцінку доводам боржника щодо неправомірності рішення та бездіяльності державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження № 69959286, суд встановив, що такі доводи належними та допустимими доказами боржником не доведені.

Зокрема, щодо винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.05.2023 суд зазначає таке.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Згідно з п. 10 розділу ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, у разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

Як встановлено судом вище, постановою державного виконавця відділу ДВС Хлистун Д.В. від 22.05.2023 виконавче провадження № 69959286 закінчене на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону (а.с. 47).

При цьому зі змісту вказаної постанови вбачається, що причиною прийняття державним виконавцем такого рішення стало надходження на адресу відділу ДВС повідомлення стягувача ОСОБА_2 про повне самостійне виконання боржником станом на 19.05.2023 рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.08.2020 у справі № 607/9960/18 (а.с. 46).

Крім цього, з акта державного виконавця від 18.05.2023 (а.с. 153) вбачається, що під час виходу виконавця за адресою: вул. Живова, буд. 45 в м. Тернополі, вже було встановлено часткове виконання боржником рішення суду від 14.08.2020.

З урахуванням указаних обставин в сукупності, приймаючи до уваги наявність у державного виконавця відомостей про часткове виконання рішення суду та подальше повідомлення стягувача про повне самостійне виконання боржником рішення від 14.08.2020, державний виконавець дійшов обґрунтованого висновку про можливість закінчення виконавчого провадження № 69959286 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», що відповідає меті та завданню виконавчого провадження.

Також необґрунтованими є доводи боржника щодо необхідності зупинення державним виконавцем виконавчого провадження № 69959286 у зв`язку з поданням заяв про заміну сторони виконавчого провадження.

Частина 5 ст. 15 Закону визначає, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому системний аналіз Закону свідчить про те, що законодавцем не встановлений конкретний строк прийняття рішення про зупинення виконавчого провадження за наявності певних обставин, що свідчить про те, що таке рішення має бути прийнято в строк, який відповідатиме принципам розумності та справедливості і зможе забезпечити виконання мети і завдання виконавчого провадження.

Так, суд встановив, що 12.05.2023 та 16.05.2023 боржник ОСОБА_1 звернувся до відділу ДВС з завами про зупинення виконавчого провадження № 69959286 у зв`язку зі зверненням боржника до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а також у зв`язку з необхідністю такого звернення і зі сторони державного виконавця відповідно (а.с. 28, 29).

Разом з тим докази, які б підтверджували те, що подана боржником заява про заміну боржника у виконавчому провадженні була прийнята судом та винесена відповідна ухвала про прийняття такої заяви, державному виконавцю надані не були. Відтак на момент надходження вказаної вище заяви від 12.05.2023 у державного виконавця були відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження.

Щодо підстав зупинення виконавчого провадження згідно з заявою від 16.05.2023, то, як зазначив суд вище, такі дії мали бути вчинені державним виконавцем у розумні строки та з дотриманням принципів здійснення виконавчого провадження. Разом з тим, зважаючи на подання стягувачем заяви про добровільне виконання боржником судового рішення, державний виконавець обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження та про можливість його закінчення, що знову ж таки відповідало меті та завданню виконавчого провадження.

Більше того суд звертає увагу, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.06.2023 у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Александрова В.В. про заміну сторони стягувача виконавчого провадження відмовлено у повному обсязі, що також свідчить про відсутність підстав вважати необхідним зупинення виконавчого провадження.

З урахуванням викладених обставин суд доходить висновку, що боржник не довів суду належними, допустимим та достатніми доказами, що рішенням та бездіяльністю державного виконавця відділу ДВС Хлистун Д.В. під час примусового виконання виконавчого листа № 607/9960/18, виданого 27.09.2021 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області,, порушено права чи свободи боржника, які підлягають захисту у порядку цивільного судочинства.

За таких підстав, дослідивши надані докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що скарга ОСОБА_1 не є обґрунтованою, а тому у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. 18, 82, 258-261, 353, 354, 438 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення та бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хлистун Діани Василівни в межах виконавчого провадження № 69959286 під час примусового виконання виконавчого листа № 607/9960/18, виданого 27.09.2021 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяІ. В. Марциновська

Повне судове рішення складене 09.08.2023.