Постанова

від 27.09.2023 по справі 607/9960/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/9960/18Головуючий у1-йінстанції Марциновська І.В Провадження № 22-ц/817/896/23 Доповідач - Дикун С.І.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

з участю секретаря - Дідух М.Є.

учасників справи : скаржника ОСОБА_1

стягувачки ОСОБА_2

її представника адвоката Бочана І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/9960/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Качур Семен Васильович на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 4 серпня 2023 року за скаргою ОСОБА_1 на рішення та бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хлистун Діани Василівни в межах виконавчого провадження № 69959286 під час примусового виконання виконавчого листа №607/9960/18, виданого 27.09.2021 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, постановлену суддею Марциновською І.В., -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області зі скаргою на рішення та бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі за тестом - відділ ДВС) Хлистун Д.В. в межах виконавчого провадження № 69959286 під час примусового виконання виконавчого листа № 607/9960/18, виданого 27.09.2021 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.

Скарга обґрунтована тим, що на виконанні відділу ДВС знаходилось виконавче провадження №69959286, відкрите на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.08.2020 у справі № 607/9960/18 про усунення ОСОБА_2 перешкод у користуванні належним їй на праві власності нежитловим приміщенням магазину, загальною площею 1515,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 звільнити зазначене приміщення магазину.

Виконавче провадження відкрите 30.09.2022. Під час примусового виконання рішення 17.10.2022 та 27.10.2022 державним виконавцем здійснені виходи у приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , однак не встановлено присутності боржника та його речей. Так само 06.04.2023 та 13.04.2023 державним виконавцем здійснені виходи за вказаною вище адресою, однак потрапити у приміщення магазину державний виконавець не зміг у зв`язку з тим, що магазин був зачинений та охорона нікого не впускала.

Зазначив, що 12.05.2023 ОСОБА_2 втратила всі права та обов`язки відносно спірного об`єкта нерухомого майна, оскільки приміщення магазину було відчужене ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу. На його думку, ОСОБА_2 вибула з виконавчого провадження № 69959286 як стягувач, а її правонаступником став ОСОБА_3 . Тому державний виконавець зобов`язаний був звернутися до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні та зупинити виконавче провадження відповідно до п. 5 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження». Однак такі дії державним виконавцем вчинені не були.

Вказав, що сам вибув як сторона виконавчого провадження, оскільки звільнив приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ще 15.07.2021, до набрання законної сили рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.08.2020 у справі № 607/9960/18. З 16.07.2021 приміщення вказаного вище магазину займає ТОВ «Арій Вест» та ФОП ОСОБА_4 .

Приймаючи до уваги вказані обставини, 12.05.2023 стороною боржника подана до суду заява про заміну боржника у виконавчому провадженні, що відповідно до п.5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» також є підставою для зупинення виконавчого провадження. Однак державним виконавцем такі дії вчинені не були.

22.05.2023 державним виконавцем відділу ДВС винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 69959286 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з надходженням до відділу ДВС повідомлення стягувача ОСОБА_2 (вх. № 9081 від 22.05.2023) про повне самостійне виконання боржником рішення суду станом на 19.05.2023.

Вважає, що державний виконавець зобов`язаний був зупинити виконавче провадження №69959286 у зв`язку з заміною боржника та стягувача. Крім цього, державний виконавець була позбавлена можливості приймати від ОСОБА_2 будь-які заяви, в тому числі про виконання боржником рішення суду, оскільки з 12.05.2023 остання де-факто вибула як сторона виконавчого провадження. Також відсутні документи, які б підтверджували те, що державний виконавець встановила наявність майна ОСОБА_1 у спірному приміщенні магазину. Більше того державний виконавець не перевірила, ким саме було звільнено приміщення магазину, а також не було оглянуто четвертий поверх приміщення. Так само державний виконавець не дочекалась повного звільнення приміщення магазину ФОП ОСОБА_4 згідно з його домовленостями з ОСОБА_3 та не перевірила звільнення магазину.

Посилається на те, що винесенням державним виконавцем відділу ДВС постанови про закінчення виконавчого провадження №69959286, та бездіяльністю державного виконавця відділу ДВС щодо не зупинення виконавчого провадження порушено права ОСОБА_1 , призвело до виведення в окремі провадження постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Указане порушило його майнові та немайнові права та в подальшому може мати для нього негативні правові наслідки.

Просить : 1) визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу ДВС Хлистун Д.В. про закінчення виконавчого провадження № 69959286 від 30.09.2022 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з надходженням до відділу ДВС повідомлення стягувача ОСОБА_2 (вх. № 9081 від 22.05.2023) про повне самостійне виконання боржником рішення суду станом на 19.05.2023; 2) визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця відділу ДВС Хлистун Д.В. щодо незупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 69959286 від 30.09.2022 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку зі зверненням стороною боржника до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження; 3) зобов`язати старшого державного виконавця відділу ДВС Хлистун Д.В. зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 69959286 від 30.09.2022 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»; 4) визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця відділу ДВС Хлистун Д.В. у виді незвернення до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 69959286 від 30.09.2022 з ОСОБА_2 на її правонаступника ОСОБА_3 ; 5) зобов`язати старшого державного виконавця відділу ДВС Хлистун Д.В. звернутися до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 69959286 від 30.09.2022, у зв`язку з чим зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 69959286 від 30.09.2022 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 серпня 2023 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення та бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хлистун Діани Василівни в межах виконавчого провадження № 69959286 під час примусового виконання виконавчого листа № 607/9960/18, виданого 27.09.2021 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, відмовити повністю.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Качур С.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість та незаконність ухвали суду, порушення норм матеріального права та неналежне з`ясування обставин справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити повністю його скаргу.

Зазначає, що судом не надано оцінки доказам, які свідчать про те, що приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1 перебуває в оренді ТОВ "Арій Вест", та що стягувач ОСОБА_2 приймає від них орендну плату, речі які знаходяться в приміщенні належать суборендарям. Ці всі особи є відмінними від боржника .

Суд не взяв до уваги, що добровільне виконання рішення суду у справі №607/9960/18 це є фізичне покидання приміщення, що й було зроблено позивачем. Із позиції старшого державного виконавця Відділу ДВС у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хлистун Д.В. та ОСОБА_2 вбачається, що державним виконавцем встановлено те, що 15.07.2021 боржник передав магазин ТОВ "Талан Тер", а не стягувачці. Проте вони вважають, що боржник зробив це без правових підстав, що є їх суб`єктивною думкою, і це не має жодного значення для виконання рішення №607/9960/18 про звільнення приміщення та не входить в компетенцію виконавця. Виконавець повинен перевірити чи звільнив приміщення боржник фізично. Виконавцем достеменно встановлено те, що боржник звільнив магазин, шляхом його звільнення, що відповідає змісту рішення суду у справі №607/9960/18.

Відтак ОСОБА_1 звільнено магазин, а тому вимагати вчинити те, що є відсутнім було нелогічним. Адже логіка - це наука про правильні думки. Неможливо доказувати те, чого немає.

Помилковими є висновки суду, що оскільки боржник не доказав, що він не виконав рішення суду, то він його не виконав. Він звільнив 15.07.2021 приміщення, і передав його ТОВ "Талан Тер", яке було його власником з 16.09.2020 до 08.12.2021 року. При цьому за ч.2 ст.12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Зазначає, що рішення №607/9960/18 вважається таким, що виконане, оскільки боржник усунув перешкоди, шляхом звільнення приміщення.

Вважає, що оскільки виходами державного виконавця від 17.10.2022 та 27.10.2022 на місце вчинення виконавчих дій не виявилось можливим встановити у повній мірі, кому належить майно, наявне у приміщенні магазину, то це не свідчить про невиконання позивачем судового рішення, а свідчить про відсутність у приміщенні магазину боржника і його майна. А тому протилежний висновок суду є невірним та нелогічним.

Вказує, що позивач виконав рішення суду №607/9960/18, та надав докази Відділу державної виконавчої служби у м.Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ), ще до відкриття провадження. До клопотання про закінчення виконавчого провадження від 17.10.2022, яке було подано на наступний робочий день, з 14.10.2022, ці докази теж були долучені. Неналежний документообіг відповідача не може ставитися в провину позивачу.

Крім того про те, що ним ще до відкриття виконавчого провадження звільнено приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 , на адресу Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано -Франківськ) та стягувача надсилалося повідомлення від 21.09.2021 про добровільне виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.08.2020 у цивільній справі № 607/9960/18 (докази відправлення в матеріалах справи).

Зазначає, що Державним виконавцем було здійснено два виходи у магазин за адресою: АДРЕСА_1 , і не було встановлено присутність боржника і його речей, про це свідчать акти від 17.10.2022, 27.10.2022, від 18.05.2023.

Крім цього, необгрунтованими вважає посилання суду на те, що боржником не надані докази що він вчиняв достатні дії для захисту своїх прав, які він вважав порушеними внаслідок відкриття виконавчого провадження № 69959286, не оскаржував постанову про відкриття виконавчого провадження, та не звертався з заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні, а розпочав здійснювати такі дії лише після спливу більш, ніж 6 місяців з дня відкриття виконавчого провадження .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Окрім того просить постановити окрему ухвалу за фактом незаконного отримання стороною боржника ОСОБА_1 використання та поширення копії нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу земельних ділянок та магазину, що є кримінальним правопорушенням .

Посилається на те, що викладені у апеляційній скарзі вимоги про скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції є безпідставними та незаконними, в силу чого дану апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області без змін.

Зазначає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що доводи боржника про те, що рішенням та бездіяльністю державного виконавця відділу ДВС порушено його права є безпідставними.

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області не є судом, уповноваженим встановлювати обґрунтованість доводів боржника в частині оскарження рішень та бездіяльності державного виконавця, унаслідок яких боржник вважає порушеними свої права, пов`язані зі стягненням з нього виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Вважає, що ОСОБА_1 вів її в оману шодо звільнення приміщення магазину від своїх речей, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження ВП №69959286 від 30.09.2022 року відділу ДВС у м.Тернопіль у надісланому їй ОСОБА_3 на запит від 13.05.2023 року.

Боржник ОСОБА_1 15.07.2021 року та наступного дня не інформував її в жодній формі про виконання свого обов`язку звільнити приміщення її магазину по АДРЕСА_1 , а вона не видавала йому розписку про одержання виконання його зобов`язання.

У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги, зіславшись на викладені у ній доводи.

Його представник ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про день розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надіславши 25.09.2023 заяву про розгляд справи у його відсутності.

ОСОБА_2 та її представник адвокат Бочан І.П. в судовому засіданні заперечили апеляційну скаргу , просять її відхилити.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 385 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції у випадку і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Згідно з частиною першою статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Апеляційний суд не встановив порушень, які б давали підстави для постановлення окремої ухвали в цій справі, у зв`язку з чим клопотання ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Судом установлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.08.2020 у справі № 607/9960/18 ухвалено усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні належним їй на праві власності нежитловим приміщенням магазином, загальною площею 1515,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 звільнити зазначене приміщення магазину.

Указане судове рішення залишене без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 08.09.2021 та постановою Верховного Суду від 15.06.2022, що підтверджується інформацією, яка наявна у вільному доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

27.09.2021 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.08.2020 у справі № 607/9960/18.

30.09.2022 державним виконавцем відділу ДВС Хлистун Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69959286 з примусового виконання виконавчого листа № 607/9960/18 від 27.09.2021 (а.с. 8).

17.10.2022 державним виконавцем відділу ДВС Хлистун Д.В. винесена постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 13000 грн, а 22.05.2023 - про стягнення витрат виконавчого провадження в розмірі 255 грн (а.с. 48, 49).

22.05.2023 державним виконавцем відділу ДВС Хлистун Д.В. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 69959286 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону (а.с. 47).

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не було надано достатніх і переконливих доказів виконання судового рішення, яким його зобов`язано вчинити певні дії. А також, що під час виконання судового рішення державним виконавцем було порушено права скажника.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується з врахуванням наступного.

Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 8 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі за текстом Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ст. 2 Закону).

Згідно з положеннями ст. 18 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що визначене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (п. 43 рішення у справі «Шмалько проти України», п. 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», п. 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»).

Так, одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Звертаючись зі скаргою ОСОБА_1 зазначив, що добровільно виконав рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.08.2020 у справі № 607/9960/18 ще до набрання рішенням законної сили.

Вказував, що незаконним рішенням, а саме, винесенням державним виконавцем відділу ДВС постанови про закінчення виконавчого провадження № 69959286, та бездіяльністю державного виконавця відділу ДВС порушено його права, оскільки встановлено, що саме боржник звільнив спірне приміщення після відкриття виконавчого провадження і до 19.05.2023, а не особи, які дійсно там знаходились, що призвело до виведення в окремі провадження постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, що порушило майнові та немайнові права боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 у задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу ДВС про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження відмовлено повністю (а.с. 125-129).

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що виходами державного виконавця від 17.10.2022 та 27.10.2022 на місце вчинення виконавчих дій не виявилось можливим встановити у повній мірі, кому належить майно, наявне у приміщенні магазину, загальною площею 1515,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про невиконання судового рішення. Таким чином суд дійшов висновку про правомірність прийняття вказаної спірної постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 13000 грн та відсутності підстав для її скасування.

З матеріалів справи вбачається, що постанови про закінчення виконавчого провадження № 69959286 на день розгляду справи не приймалося, а тому добровільне виконання судового рішення від 14.08.2020 у цивільній справі № 607/9960/18 не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи по суті.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що спірні постанови про стягнення виконавчого збору і про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження винесені державним виконавцем у межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначених Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження».

Судове рішення залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 (а.с. 130-132).

Обставини щодо недоведеності добровільного виконання боржником ОСОБА_1 станом на 15.07.2021 рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.08.2020 у справі № 607/9960/18 встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили.

Крім цього, боржником не надані докази на підтвердження того, що боржник вчиняв достатні дії для захисту своїх прав, які він вважав порушеними внаслідок відкриття виконавчого провадження № 69959286. Зокрема, боржник не оскаржував постанову про відкриття виконавчого провадження, а також попередньо не звертався з заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні, а розпочав здійснювати такі дії лише після спливу більш, ніж 6 місяців з дня відкриття виконавчого провадження та після переходу виконавчого провадження до завершувального етапу, за декілька днів до винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У зв`язку із винесенням державним виконавцем відділу ДВС постанови про закінчення виконавчого провадження №69959286 від 22.05.2023 та фактичною появою нових підстав, боржник не позбавлений можливості повторно звернутися до адміністративного суду з позовом про захист своїх прав, пов`язаних зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Однак такі дії боржником вчинені не були.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на те, що під час здійснення виконавчого провадження № 69959286, державний виконавець проявив бездіяльність та виніс неправомірності рішення, оскільки дані доводи не підтверджені належними та допустимими доказами .

Постановою державного виконавця відділу ДВС Хлистун Д.В. від 22.05.2023 виконавче провадження № 69959286 закінчене на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону (а.с. 47). Зі змісту вказаної постанови вбачається, що причиною прийняття державним виконавцем такого рішення стало надходження на адресу відділу ДВС повідомлення стягувача ОСОБА_2 про повне самостійне виконання боржником станом на 19.05.2023 рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.08.2020 у справі № 607/9960/18 (а.с. 46).

Дані обставини підтверджуються також матеріалами справи, а саме, актом державного виконавця від 18.05.2023, з якого вбачається, що під час виходу виконавця за адресою: вул.Живова, буд.45 в м. Тернополі, вже було встановлено часткове виконання боржником рішення суду від 14.08.2020.

Також необґрунтованими є доводи апелянта, щодо необхідності зупинення державним виконавцем виконавчого провадження № 69959286 у зв`язку з поданням заяв про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки законодавством не встановлений конкретний строк прийняття рішення про зупинення виконавчого провадження за наявності певних обставин, що свідчить про те, що таке рішення має бути прийнято в строк, який відповідатиме принципам розумності та справедливості і зможе забезпечити виконання мети і завдання виконавчого провадження.

Встановлено, що 12.05.2023 та 16.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до відділу ДВС з заявами про зупинення виконавчого провадження № 69959286 у зв`язку зі зверненням боржника до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а також у зв`язку з необхідністю такого звернення і зі сторони державного виконавця відповідно (а.с. 28, 29).

Докази, які б підтверджували те, що подана боржником заява про заміну боржника у виконавчому провадженні була прийнята судом та винесена відповідна ухвала про прийняття такої заяви, державному виконавцю надані не були. Відтак на момент надходження вказаної вище заяви від 12.05.2023 у державного виконавця були відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі змісту статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування ухвали суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про постановлення окремої ухвали відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Качур Семен Васильович , залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 4 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 жовтня 2023 року.

Головуюча Дикун С.І.

Судді: Костів О.З.

Хома М.В.