Постанова

від 09.08.2023 по справі 127/17359/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/17359/22

Провадження № 22-ц/801/1639/2023

Категорія: 56

Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 рокуСправа № 127/17359/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Медвецького С. К., Рибчинського В. П.,

за участі секретаря судового засідання Різник Д. С., представниці особи, яка по-дала апеляційну скаргу, позивача-відповідача Вінницької міської ради, відпо-відача Виконавчого комітету Вінницької міської ради у порядку самопредстав-ництва Сінкевич Л. О., представника відповідача-позивача ОСОБА_1 адвоката Ткача Ю. А., розглянувши за правилами, встановленими для роз-гляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому су-довому засіданні у м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду ци-вільну справу за позовом

Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про

стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 4916111,41 гривень,

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Він-ницької міської ради, Виконавчого комітету Вінницької міської ради про ви-знання протиправним, скасування рішення,

за апеляційною скаргою представниці Вінницької міської ради, її Виконав-чого комітету Сінкевич Лілії Олександрівни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2023 року, ухвалене у приміщенні суду у м. Вінниці за головування судді Воробйова В. В., повний текст якого складений 16 червня 2023 року,

У С Т А Н О В И В:

11 серпня 2022 року Вінницька міська рада звернулася у Вінницький місь-кий суд Вінницької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 4916111,41 гривень, посилаючись на наступні обставини. Із повідомленням ГУ ДПС у Вінницькій області ДПС України від 10 травня 2022 року № 6009/5/02-32-04-02-09 установлено, що ОСОБА_2 не нараховує та не сплачує плату за землю за використання земельної ділянки комунальної форми власності загальною площею 2,3508 га, з кадастровим номером 0510136300:01:059:0040 по АДРЕСА_1 за період з 2020 року по поточний 2022 рік. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вказаній земельній ділянці розташоване не-рухоме майно ( будівлі, споруди ), яке з 05 вересня 2020 року на підставі рішен-ня Вінницького міського суду Вінницької області від 04 травня 2020 року у справі № 127/824/20 належить ОСОБА_1 на праві приватної влас-ності. Зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 використовує з пору-шенням земельного законодавства, без оформлення у встановленому порядку речового права на землю.

Вказана земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ «Владімір Сервіс» на підставі договору оренди земельної ділянки від 06 червня 2008 року зі змінами від 03 вересня 2019 року. Термін дії цього договору закінчився 30 серпня 2020 року. З 05 вересня 2020 року власником розташованого на вказаній земельній ділянці майна, як зазначено вище, є ОСОБА_1 . Проте договір оренди вказаної земельної ділянки не укладений. Відповідно ОСОБА_1 не сплачував орендну плату за використання земельної ділянки комунальної фор-ми власності, користуючись нею без оформлення відповідного речового права.

Вінницька міська рада вважає, що ОСОБА_1 своїми діями пору-шив вимоги статей 125, 126 ЗК України, статті 4 Закону України «Про держав-ну реєстрацію речових прав на нерухоме майно». 04 травня 2022 року відпо-відачу було направлене повідомлення за вих. № 01/00/010/ НОМЕР_1 про виклик на засідання Комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам. Однак на засідання Комісії відповідач не з`явився. Згідно із витягами з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Вінниці нормативна грошова оцінка використовуваної ОСОБА_1 земельної ділянки становить: 2020 рік - 39504283,38 гривні; 2021 рік - 39504283,38 гривні; 2022 рік - 50509053,72 гривні. Відповідно до акту про ви-значення розміру збитків від 11 травня 2022 року, затвердженого рішенням Ви-конавчого комітету Вінницької міської ради від 19 травня 2022 року № 982 ( до-даток № 2 ), розмір збитків у вигляді недоотриманої орендної плати у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки, завданих ОСОБА_1 . Вінниць-кій міській територіальній громаді в особі Вінницької міської ради, нарахова-ний за 613 днів ( період з 05 вересня 2020 року по 11 травня 2022 року ), становить 4916111,41 гривень. Про наведені обставини ОСОБА_1 повідомлявся міською радою засобами поштового зв`язку шляхом направлення на його поштові адреси повідомлень від 13 червня 2022 року № 37-00-010-127347 та № 37/00/010/127349. Зважаючи на те, що відповідачем не вжито захо-дів для усунення порушень земельного законодавства та права власності тери-торіальної громади на вказану земельну ділянку, Вінницька міська рада звер-нулася до суду із цим позовом, просила його задовольнити.

06 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся у Вінницький міський суд Вінницької області із зустрічним позовом до Вінницької міської ради про визнання протиправним і скасування рішення Виконавчого комітету Вінниць-кої міської ради від 19 травня 2022 року № 982 «Про затвердження Актів визна-чення розміру збитків, заподіяних Вінницькій міській територіальній громаді» у частині затвердження акту про визначення розміру збитків щодо ОСОБА_3 ( додаток 2 ). Зустрічний позов обгрунтований грубим порушенням відповідачем прав ОСОБА_1 , положень рішення Виконавчого комі-тету міської ради від 10 грудня 2020 року № 2714, згідно із яким ОСОБА_4 повинен був бути включеним до складу Комісії по визначенню збит-ків власникам землі та землекористувачам як громадянин, який має відшкоду-вати збитки. Повідомлення про засідання Комісії направлялося не за адресою реєстрації ОСОБА_1 , воно датоване 06 травня 2022 року, тобто, за чотири дні до самого засідання, два дні з яких вихідні. Неявка ОСОБА_1 на засідання Комісії обумовлена вказаними обставинами. Представниця позивача за зустрічним позовом адвокат Одноралець А. В. зазначила, що зе-мельна ділянка, про яку йдеться, вільна від оренди. ОСОБА_1 ще 14 вересня 2020 року офіційно звертався у міську раду із письмовим проханням про укладення з ним договору оренди, на що відповіді не отримав донині. Ос-кільки ОСОБА_1 не допущено протиправної поведінки, дії чи без-діяльності стосовно законного використання земельної ділянки з кадастровим номером 0510136300:01:059:0040 по АДРЕСА_2 , його вина у заподіянні збитків землевласнику відсутня. Натомість позиція міської ради є протиправною, такою, що порушує права ОСОБА_1 , тому останній просив суд першої інстанції визнати протиправним і скасувати рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 19 травня 2022 року № 982 «Про затвердження Актів визначення розміру збитків, заподіяних Вінницькій міській територіальній громаді» у частині затвердження акту про визначення розміру збитків щодо ОСОБА_1 ( додаток № 2 ).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2022 року було відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 через подання її із пропуском установленого статтею 193 ЦПК України строку та наявністю у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду такого ж адміністративного позову. Постановою апеляційного суду від 19 січня 2023 року апеляційна скарга ОСОБА_1 , його представниці за-доволена, ухвала суду першої інстанції від 07 грудня 2022 року скасована, спра-ва спрямована до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляцій-ним судом було узято до уваги, що ухвалою Вінницького окружного адмініс-тративного суду від 01 листопада 2022 року, яка набрала законної сили відпо-відно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду 05 грудня 2022 року, провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рі-шення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 19 травня 2022 року № 982 «Про затвердження Актів про визначення розміру збитків, заподіяних Вінницькій міській територіальній громаді» у частині затвердження акта визна-чення розміру збитків за додатком № 2 закрите на підставі пункту першого час-тини першої статті 238 КАС України. Ухвалою Вінницького міського суду Він-ницької області від 07 квітня 2023 року зустрічний позов ОСОБА_1 об`єднаний в одне провадження із первісним позовом Вінницької міської ради про стягнення із ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів. Цією ж ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 квітня 2023 року до участі у справі у якості співвідповідача залучений Виконавчий комітет Він-ницької міської ради, рішення якого у певній частині оскаржене.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2023 у задоволенні первісного позову Вінницької міської ради до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів відмовлено, сплаче-ний позивачем судовий збір за первісним позовом залишений за позивачем. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, її виконав-чого комітету про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 19 травня 2022 року № 982 задоволений, зазначене рішення «Про затвердження Актів про визначення розміру збитків, заподіяних Вінницькій міській територіальній громаді» у частині затвердження акта з визначення розміру збитків щодо ОСОБА_1 ( додаток № 2 ) визнане протиправним і скасоване. Із відповідачів за зустрічним позовом Він-ницької міської ради та її виконавчого комітету стягнуто у рівних частинах на користь ОСОБА_1 витрати, понесені зі сплати судового збору у роз-мірі 1488,60гривень. Ухвалюючи дане рішення, суд першої інстанції зазначив, що питання про передачу в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки, про що він клопотав, не було вирішене належним чином, що позбавило його можливості оскаржити відповідне рішення у передбаченому законом порядку, призвело до порушення його права як землекористувача на укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташовані належні йому на праві приватної власності об`єкти нерухомого майна ( будівлі та споруди ). Суд вказав на від-сутність належних доказів про завчасне повідомлення ОСОБА_1 в установленому порядку про місце та час засідання Комісії, де розглядалося пи-тання щодо нього. Крім цього суд підкреслив, що для відшкодування збитків мають мати місце протиправна поведінка завдавача шкоди, сама шкода, при-чинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також вина заподіювача шкоди. Суд першої інстанції підкреслив, що позивачем за первісним позовом не доведено ухилення ОСОБА_1 від укладання договору оренди земельної ділянки, наявність у його діях протиправної безді-яльності як заподіювача шкоди, його вина у завданні міській раді збитків у вигляді упущеної вигоди ( неодержанні орендної плати ) відсутня. З огляду на встановлення неналежного виконання своїх повноважень та обов`язків міською радою та її виконавчим органом, що виразилося у не розгляді у встановленому чинним законодавством порядку і строки заяви потенційного орендаря стосов-но передачі йому в оренду земельної ділянки та укладення договору оренди, суд дійшов висновку про обгрунтованість відмови у задоволенні первісного позову та необхідність задоволення зустрічного позову.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 07 червня 2023 року, його оскаржує в апеляційному порядку представниця Вінницької міської ради, її виконавчого комітету Сінкевич Л. О. та просить дане рішення суду ска-сувати, ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову міської ради, відмову у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі. Скаржниця вважає оскаржуване рішення незаконним, необгрунтованим, прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування практики Верхов-ного Суду. Представниця відповідачів за зустрічним позовом посилається на ту обставину, що ОСОБА_1 не оскаржував надіслане йому повідомлен-ня про зняття із розгляду на сесії міської ради його клопотання про укладення договору оренди, він не вживав заходів щодо оформлення іншого права корис-тування земельною ділянкою, не сплачував земельний податок за користування нею. Скаржниця вказує, що оскаржуваним нею судовим рішенням порушені норми матеріального права, відповідно до яких використання землі у державі платне. Не сплативши орендну плату за використання земельної ділянки, від-повідач безпідставно зберіг у себе недоотримані позивачем кошти, про сплату яких він повідомлявся засобами поштового зв`язку. Вимогу про стягнення із ОСОБА_1 коштів представниця обгрунтовує правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц. Зустрічний позов представницею міської ради, її виконавчого комітету вважається безпідставним, оскільки ОСОБА_1 повідомле-ний про засідання Комісії з визначення розміру збитків у встановленому по-рядку за адресою, яку він сам вказав у власному зверненні до міської ради. Крім цього оспорюваний зустрічним позовом акт не встановлює для ОСОБА_1 будь-яких обов`язків, тому ні він, ні рішення щодо розгляду акта оскар-женню не підлягають, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 12 грудня 2018 року у справах № 501/463/15-а ( провадження № 11-1154апп18 ), № 802/2474/17-а ( провадження № 11-1081апп18 ). Склад Комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам затверджений згідно із положеннями по-станови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, тому поси-лання позивача за зустрічним позовом на неналежний її склад безпідставні. Вказуючи на висновок Сьомого апеляційного адміністративного суду, викладений у постанові від 05 грудня 2022 року в адміністративній справі № 120/6989/22 про те, що позовні вимоги з оскарження рішення Виконавчого ко-мітету Вінницької міської ради узагалі не підлягають судовому розгляду, пред-ставниця ОСОБА_5 просить її апеляційну скаргу задоволити.

Представник ОСОБА_1 адвокат Ткач Ю. А. скористався визна-ченим цивільним процесуальним законом та забезпеченим ухвалою апеля-ційного суду від 17 липня 2023 року правом подати відзив на апеляційну скаргу міської ради та її виконавчого комітету, відповідний відзив в електронній формі надійшов до апеляційного суду 04 серпня 2023 року. Адвокат та його довіри-тель вважають оскаржуване рішення суду першої інстанції законним, обгрунто-ваним, ухваленим на підставі усіх досліджених у справі доказів, які мають іс-тотне для неї значення; за їх позицією апеляційна скарга задоволенню не підля-гає. Суд першої інстанції, з урахуванням фактичних обставин справи, не поми-лився у вирішенні цього спору. Питання щодо передачі земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 органом місцевого самоврядування не було вирі-шене належним чином, знято із розгляду без повідомлення підстав для цього, що перешкодило потенційному орендареві оскаржити таке рішення у передба-ченому законом порядку, порушило його права як землекористувача на укла-дення договору оренди земельної ділянки. Надані скаржником до справи копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень не підтвер-джують обставин належним чином повідомлення ОСОБА_1 про час і місце засідання Комісії, адже із цих повідомлень не убачається вручення їх особі, якій адресована кореспонденція. Акт складений Комісією, до складу якої особа, яку зобов`язана сплатити визначену суму збережених безпідставно кош-тів, не входила. На засідання Комісії ОСОБА_1 не з`явився через не-належне повідомлення його про її засідання. Суд першої інстанції під час роз-гляду цієї справи не помилився у визначенні характеру спірних правовідносин, зробив правильний висновок про недоведення міською радою ухилення ОСОБА_6 від укладення договору оренди земельної ділянки, допущення ним протиправних дій чи бездіяльності як заподіювача шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, завда-ною потерпілій стороні. Вини ОСОБА_1 у завданні міській раді збитків у вигляді упущеної вигоди немає. Позивачем за первісним позовом не надано суду доказів вжиття заходів, спрямованих на уникнення збитків і така обставина є суттєвою, оскільки ОСОБА_1 зі своєї сторони вчинені кроки для законного урегулювання із власником землі питання користування цією землею. Представник ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення на підтримання апеля-ційної скарги представниці Вінницької міської ради, її виконавчого комітету Сінкевич Л. О., заперечення на апеляційну скаргу представника відповідача-по-зивача адвоката Ткача Ю. А., дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у ній докази у їх сукупності, ретельно перевіривши законність, обґрунто-ваність оскаржуваного судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скар-га задоволенню не підлягає.

Згідно із нормами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрун-туватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Закон-ним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з до-триманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимо-гам, воно правильне, законне, справедливе, що відповідає загальній засаді ци-вільного законодавства, оскільки одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією із його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одна із за-гальнолюдських вимірів права. Апеляційний суд звертає увагу, що ця позиція ґрунтується, у тому числі, на Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Відмовляючи у позові Вінницької міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів, задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 про скасування у визначеній частині рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 19 травня 2022 року № 982, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач-позивач зі своєї сторони ужив можливих для нього заходів для унормування своїх відносин із власником земельної ділянки в особі міської ради та 14 вересня 2020 року звернувся у міську раду із заявою про надання йому в оренду фактично використовуваної сформованої в установленому порядку земельної ділянки. По теперішній час його питання жодним чином не вирішене. Як заявнику ОСОБА_1 було повідомлено про зняття із розгляду на засіданні виконавчого комітету 08 жовтня 2020 року питання, що мало місце, без роз`яснення причин цьому, що не можна визнати належним розглядом питання. Кожен громадянин повинен бути поінформованим органом влади щодо порушеного ним питання у строки, визначені законом. Суд констатував, що такими діями первісного позивача безумовно порушені права ОСОБА_1 , оскільки чинним законодавством урегульовані обов`язки органу місцевого самоврядування з розгляду звернень, зокрема, громадян. І лише через два роки 29 червня 2022 року ОСОБА_1 нараховані збитки, завдані безпідставним збереженням коштів, які мали б бути сплачені як орендна плата за використання земельної ділянки.

Апеляційний суд убачає доцільним звернути увагу на таке.

Плата за землю- це загальнодержавний податок, який справляється у фор-мі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності ( підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин ). Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників зе-мельних ділянок та земельних часток ( паїв ), а також постійних землекористу-вачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної влас-ності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користу-вання земельною ділянкою. Чинне законодавство розмежовує поняття «земель-ний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності». У даній справі йдеться про безпідставно збережені кошти, які мали бути сплачені як орендна плата за використання землі. Оскільки ОСОБА_4 не є власником або постійним земле-користувачем земельної ділянки із кадастровим номером 0510136300:01:059:0040 по АДРЕСА_1 , то він не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Єди-но можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористу-вача є орендна плата.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. За змістом норм Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди ( збитків ) є заходом відпо-відальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки. Підставою для відшкодування шкоди, як правильно вказав суд першої інстанції у своєму рішенні, є наявність таких елементів складу ци-вільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; ви-на. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідаль-ність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшко-довувати, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з її вини ( частина друга статті 1166 ЦК України ).

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка на-була майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого ) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно ), зобов`язана повер-нути потерпілому це майно. Кондикційні зобов`язаннявиникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою ( набува-чем ) за рахунок іншої ( потерпілого ); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України дляделіктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності.

Із позовної заяви Вінницької міської ради про стягнення із ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів у сумі 4916111,41 гривень, убачається твердження позивача про те, що відповідач використовує земельну ділянку з порушенням земельного законодавства, без оформленняу встановленомупо-рядку речового права на землю, не сплачуючи орендну плату. Позивач робить висновок, що відповідач своїмидіями порушив вимоги статей 125, 126 ЗК України, статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно». Далі позивач зазначивши, що використання землі в Україні є платним, вказує, що у разі надання земельної ділянки в оренду укладається до-говір оренди, у якому визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендареві за користування земельною ділянкою. Визначаючи у позові відносини, що мають місце між сторонами у справі, як кондикційні, позивач вказує, що такі відносини мають місце до моменту оформлення влас-ником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розт-ашовані ці об`єкти.

Ураховуючи конкретні фактичні обставини цієї справи, те, що договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 не укладений саме через незрозумілу позицію власника цієї земель-ної ділянки, яким є Вінницька міська рада, дії/бездіяльність останньої щодо прийняття будь-якого, але однозначного рішення з питання, з яким звернувся ОСОБА_1 , з огляду на очевидну відсутність його вини як користу-вача у таких невизначених відносинах з приводу використання земельної ділян-ки, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо кваліфікації правовідносин, що склалися та мають місце між сторонами у спра-ві, не як кондикційних, а саме як деліктних, оскільки вони є саме такими через позицію первісного позивача. Інше твердження, а саме що правовідносини є кондикційними, є виключно формальним, таким, що суперечить установленим, об`єктивним обставинам цієї справи. Позивач намагається захистити своє, ніби-то, порушене право, яке відповідачем не порушувалося, обставини мають місце саме через бездіяльність міської ради, її виконавчого комітету. Як зазначалося вище, судове рішення має бути законним, обгрунтованим та справедливим.

Частиною першою статті 93, статтею 125 ЗК України передбачено, що пра-во оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне воло-діння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для прова-дження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі зобов-язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 цього Кодексу).

За змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, бу-дівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені за умови, якщо вона не була відведена в оренду по-передньому власнику. У контексті зазначеного убачається доцільним заува-жити, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 06 червня 2008 року зі змінами від 03 вересня 2019 року земельна ділянка з кадастровим номе-ром 0510136300:01:059: 0040 по АДРЕСА_2 перебувала в оренді у ТОВ «Владімір Сервіс», засновником та кінцевим бенефіціаром якого згідно із даними ЄДР є ОСОБА_1 . Термін дії договору закінчився 30 серпня 2020 року. Проте із дати звернення ОСОБА_1 до міської ра-ди 14 вересня 2020 року із клопотанням про надання в оренду цієї земельної ділянки таке питання свого позитивного чи негативного вирішення не знайшло по даний час, що безспірно свідчить про відсутність його вини в оформленні землекористування як це передбачає чинне законодавство України. Разом із тим з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК Українине вважається право-порушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташо-ване це нерухоме майно. Отже, немає правопорушення - немає вини.

Звертає увагу та обставина, що представниця міської ради та її виконав-чого комітету у підтримання первісного позову посилається на завдання органу місцевого самоврядування збитків через несплату користувачем земельної ді-лянки орендної плати. Нарахування суми даного позову здійснено Комісією по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, про що 11 травня 2022 року складений акт стосовно ОСОБА_1 ( до-даток № 2 до рішення Виконавчого комітету міської ради від 19 травня 2022 року № 982 ).

Згідно з положеннями статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого по-рушеного права ( реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одер-жати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена виго-да ).

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомір-ними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізич-ної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридич-ної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Для засто-сування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наяв-ність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведін-ки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відпо-відальність не настає.

Статтею 152 Земельного кодексу України установлено, що власник земель-ної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Нормами статті 156 Земельного кодексу України передбачені підстави для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних унаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, визначений цією статтею, є вичерпним і не може бути розширений рішенням міської ради. Порядок визначення та відшкодування таких збитків установлюється Кабінетом Міністрів України.

Окремо необхідно підкреслити, що збитки відшкодовуються особою, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, вста-новлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.

Як установлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, неправомірних дій у ситуації, що має місце, ОСОБА_1 не вчинено; як громадянин, маючи намір оформити у законодавчому порядку свої відносини із власником земельної ділянки, на якій розташовані належні йому на праві приватної власності будівлі та споруди, він своєчасно 14 вересня 2020 року звернувся до міської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки. Натомість у відверте пору-шення норм Закону України «Про звернення громадян» міська рада, її вико-навчий орган протягом двох років, аж до звернення в суд із цим позовом, не дали відповіді на таке звернення, хоча відповідно дочастини другоїстатті 19Конституції Українияк органмісцевого самоврядуванняміська рада,її поса-довіособи зобов`язанідіяти лишена підставі,у межахповноважень тау спосіб,що передбаченіКонституцією ізаконами України.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на норму частини четвертої статті 623 ЦК України, якою передбачено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) ураховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. З огляду на викладене необхідним є надання оцінки виконанню зобов`язань кожною із сторін, які мають відношення до ситуації, яка склалася. У цій справі виконання зобов`язань чи їх невиконання кожною із сторін є очевидним та додаткового доведення не потребує.

Позивачем за первісним позовом дійсно не доведено ухилення ОСОБА_7 від укладання договору оренди земельної ділянки, наявність вчинення ним протиправних дій чи бездіяльності, якщо визначати його як запо-діювача шкоди; не доведено наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою даного заподіювача та шкодою потерпілої сторони, тому відсутня вина ОСОБА_1 у завданні Вінницькій міській раді збитків у вигляді упущеної вигоди ( неодержаної орендної плати ) на визначену у позові суму. Також позивачем за первісним позовом не надано суду доказів вжиття ним заходів, спрямованих на уникнення збитків, зокрема, звернення з вимогою укласти договір оренди земельної ділянки, а в разі ухилення відповідача ОСОБА_1 - з вимогою про спонукання до укладення договору орен-ди або про звільнення земельної ділянки, що зайнята без правовстановлюючих документів.

Належить констатувати, що суд першої інстанції правильно, згідно із об-єктивно установленими у справі фактичними її обставинами та нормами мате-ріального права, які підлягають застосуванню відносно таких обставин, зазна-чив, що несвоєчасна сплата ОСОБА_1 орендної плати є наслідком неналежного виконанням своїх повноважень та обов`язків відповідачами за зус-трічним позовом, а саме щодо не розгляду належним чином, у встановлені чин-ним законодавством порядку та строки заяви ОСОБА_1 щодо пере-дачі йому в оренду вказаної земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , щодо укладення чи відмови в укладенні із ним договору її оренди. Суд дійшов правильного та справедливого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом збитків у вигляді нарахованої суми безпідставно збережених коштів, визначеної актом Комісії від 11 травня 2022 року, затвердженим оспорюваним рішенням Вико-навчого комітету Вінницької міської ради від 19 травня 2022 року № 982.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, Вико-навчого комітету міської ради суд визнав таким, що підлягає задоволенню, ос-кільки рішення виконавчого комітету міської ради від 19 травня 2022 року № 982 «Про затвердження Актів визначення розміру збитків, заподіяних Вінниць-кій міській територіальні громаді» у частині затвердження акта визначення роз-міру збитків щодо ОСОБА_1 ( додаток № 2 ) є протиправним. Ос-каржуване рішення у вказаній частині не може залишатися чинним через те, що відмовлено первісному позивачу у задоволенні його вимоги щодо стягнення із ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів за користування земель-ною ділянкою із кадастровим номером 0510136300:01:059:0040. Рішення суду у вирішенні зустрічного позову є наслідком вирішення первісного позову міської ради.

Щодо обгрунтування представницею міської ради та її виконавчого ко-мітету Сінкевич Л. О. вимоги про стягнення із ОСОБА_1 коштів правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, то апеляційний суд зауважує, що фактичні обставини цієї справи є абсолютно відмінними, ніж ті, що мали місце у справі № 629/4628/16-ц, тому вказаний правовий висновок суду касаційної інстанції у даному випадку не може братися до уваги.

Невизнання зустрічного позову первісним позивачем через те, що вирішене Комісією по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам розміру збитків питання реалізоване у формі акта про визначення розміру збитків, завданих ОСОБА_1 використанням земельної ділянки без оформлення речового права на неї, не встановлює для позивача за зустрічним позовом будь-яких обов`язків, через що рішення виконкому міської ради стосовно затвердження цього акта оскарженню не підлягає, не може визнаватися належно обгрунтованим. Як убачається із акта від 11 травня 2022 року про визначення розміру збитків, саме ОСОБА_1 нарахований розмір завданих таких збитків, що потягло направлення йому протягом місяця повідомлення, а фактично вимоги, сплатити ці збитки, інакше міська рада звертатиметься у суд. Тож твердження представниці ОСОБА_5 про відсутність будь-яких обов`язків у ОСОБА_1 через акт та рішення стосовно цього акта по меншій мірі не відповідають змісту цих доку-ментів. Ураховуючи безпідставність позову про стягнення збитку, нарахованого саме з метою його подальшого стягнення, необхідно визнати невід`ємність рі-шення органу місцевого самоврядування та його наслідку, що безспірно зачіпає інтереси особи, якої стосується таке нарахування. У такому разі особа, яка вважає свої інтереси порушеними певними діями органу місцевого самовря-дування, вправі захищати свої порушені права та інтереси в обраний нею спосіб.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним заса-дам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦКУкраїнивизначені способи захистуцивільних прав та інте-ресів, якими можуть бути зокрема: визнання права; визнання правочину недійс-ним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношен-ня; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інте-рес іншим способом, що встановлений договором або законом. Отже позивачем за зустрічним позовом обраний спосіб захисту свого права та інтересу, які він небезпідставно вважає порушеними, передбачений відповідною нормою матеріального права.

Колегія суддів апеляційного суду визнає доводи апеляційної скарги безпід-ставними, такими, що суперечать фактичним обставинам справи, через що вони цілком і повністю на увагу не заслуговують. Належить визнати, що мотиви апе-ляційної скарги є неспроможними, суперечливими юридичній визначеності ци-вільним правовідносинам у цій конкретній справі, легітимності добросовісних дій відповідача-позивача.

Верховний Суд неодноразово підкреслював обов`язок судів надавати пра-вову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із установлених під час розгля-ду справи фактів, визначати, яку правову норму необхідно застосувати для ви-рішення спору. Суд при прийнятті рішення повинен застосовувати саме ті норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідноси-ни, без зміни предмета позову та обраного позивачем способу захисту.

Обрання позивачем за зустрічним позовом у цій справі конкретного способу захисту порушеного майнового права та інтересу кореспондується із наведеними ним узгодженими між собою об`єктивними доводами та доказами, що відповідає вимогам статті 12 ЦПК України, відповідно до якої, зокрема, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно положень статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції пере-глядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, прий-маються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду не знаходить закон-них підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Оскар-жуване судове рішення є законним, обґрунтованим та справедливим, належно умотивованим, тому апеляційну скаргу представниці первісного позивача нале-жить залишити без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за-лишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з нормами статті 141 ЦПК України понесені скаржником судові витрати у зв`язку з апеляційним оскарженням рішення суду першої інстанції повинні бути залишені за ним.

Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складіколегії суддів судової палати у цивільних справах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представниці Вінницької міської ради виконком Сінкевич Лілії Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2023 року у цивільній справі за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 4916111,41 гривень, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання протиправним, скасування рішення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 11 серпня 2023 року.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді С. К. Медвецький

В. П. Рибчинський