Постанова

від 09.08.2023 по справі 910/1240/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2023 р. Справа№ 910/1240/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: Бєлік А.А., Казміренко В.М;

від відповідача: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Артікард Секьюріті»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 (повний текст складено 15.03.2023)

у справі № 910/1240/23 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трассір ЄС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артікард Секьюріті»

про стягнення 678 400,92 грн,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трассір ЄС» (далі - ТОВ «Трассір ЄС») звернулось до Господарського суду міста Києва звернулося з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артікард Секьюріті» (далі - ТОВ «Артікард Секьюріті») 678 400,92 грн заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Трассір ЄС» посилається на неналежне виконання ТОВ «Артікард Секьюріті» зобов`язань за Договором на поставку на дилерських умовах №ДЛ-016 від 26.09.2019 в частині оплати товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за поставлений товар у сумі 616 728,11 грн, за прострочення сплати якої було нараховано 61 672,81 грн штрафу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Артікард Секьюріті» на користь ТОВ «Трассір ЄС» 608 007,54 грн заборгованості, 60 800,75 грн штрафу та 10 032,02 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Враховуючи вартість поставленого позивачем відповідачеві, а також повернутого відповідачем позивачу товару, строк оплати вартості якого настав, за відсутності доказів повної оплати цього товару станом на день розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в розмірі 608 007,54 грн.

Вимоги про стягнення штрафу суд задовольнив виходячи з умов п. 6.2.8 договору (в редакції додаткової угоди) та заборгованості у розмірі 608 007,54 грн.

Відхиляючи доводи відповідача в частині строку дії договору та чинності додаткової угоди до нього, суд зазначив, що укладений сторонами спору договір поставки мав певний строк його дії, визначений безпосередньо у договорі, проте після закінчення строку його дії був продовжений сторонами шляхом виконання своїх зобов`язань кожною із сторін у вигляді поставки товару та здійснення за це оплати, що відбувалося протягом березня - серпня 2021 року, з одночасним відображенням у видаткових накладних на поставку товару, які відповідно до п. 5.4 договору є його невід`ємною частиною, що постачання товару відбувається в рамках згаданого договору поставки та, з урахування положень п. 10.1 договору, свідчить про продовження строку його дії.

Крім того, в подальшому ТОВ «Трассір ЄС» та ТОВ «Артікард Секьюріті» уклали до договору додаткову угоду №1 від 18.08.2021, якою продовжили дію основного договору поставки до 25.09.2022 (п. 3 додаткової угоди №1), а також визнали чинними раніше існуючи умови договору, окрім умов оплати за товар (п. 5 додаткової угоди №1), що також підтверджує продовження дії основного договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2023, ТОВ «Артікард Секьюріті» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Трассір ЄС» до ТОВ «Артікард Секьюріті» про стягнення заборгованості за договором на поставку на дилерських умовах №ДЛ-016 від 26.09.2019 відмовити у повному обсязі; стягнути з ТОВ «Трассір ЄС» на користь ТОВ «Артікард Секьюріті» понесені відповідачем судові витрати у судах першої та апеляційної інстанції.

Відповідач вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права.

Скаржник зазначає, що сторони договору поставки на власний розсуд та у належній формі погодили, що зобов`язання постачальника здійснювати поставку погодженого товару та обов`язок дилера (покупця) його оплачувати триває до 25.09.2020. Саме до 25.09.2020 тривали взаємні зобов`язання сторін договору поставки (за виключенням обов`язку виконати зобов`язання, яке виникло до дати припинення договору, оскільки зобов`язання припиняється шляхом його належного виконання згідно зі ст. 599 ЦК України).

Оскільки за умовами п. 5.1 договору поставки оплата за поставлену продукцію здійснюється дилером на умовах передоплати на підставі виставлених рахунків від постачальника і фактична поставка (передача у власність) товару здійснюється постачальником лише після повної передоплати такого товару дилером, відповідач вважає, що факт передачі товару у власність дилера за видатковою накладною є підтвердженням постачальником відсутності у нього) претензій щодо оплати цього товару дилера. Протягом погодженого строку дії договору поставки його сторони у повному обсязі виконали усі свої зобов`язання за цим договором, про що може свідчити відсутність взаємних претензій щодо повноти та належності виконання цих зобов`язань, які виникли на підставі договору поставки.

Висновок суду про продовження сторонами спору договору додатковою угодою скаржник вважає таким, що не заснований на законодавчому регулюванні договірних відносин та суперечить положенням договору поставки.

Поставка товарів на підставі видаткових накладних, копії яких надані позивачем, здійснювалась не на підставі договору на поставку на дилерських умовах №ДЛ-016 від 26.09.2019, як про це безпідставно стверджує позивач та з чим помилково погодився господарський суд першої інстанції.

На думку апелянта, суд залишив поза увагою те, що оскільки у спірний період між сторонами не існувало жодних чинних договорів, укладених відповідно до законодавства, які визначали би строки виконання зобов`язань та строк оплати товару зокрема, то висновок суду про порушення відповідачем своїх зобов`язань є помилковим та необґрунтованим. Строк оплати для відповідача не настав, а тому в його діях відсутнє порушення зобов`язання як умова стягнення заборгованості за договором поставки.

Апелянт вказує, що договор поставки припинив свою дію 25.09.2020 і всі зобов`язання за цим договором виконані належним чином, умови договору не передбачали відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості. Таким чином, між сторонами відсутні домовленості як про розмір штрафу, так і про саме право на його застосування до будь-яких поставок, здійснених позивачем у березні - серпні 2021 року.

Також апелянт відзначає, що справа безпідставно була розглянута судом у спрощеному провадженні, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Позиції учасників справи.

ТОВ «Трассір ЄС» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

Позивач зазначає, що у всіх видаткових накладних на отримання відповідачем протягом 2021-2022 років товару, за який він розрахувався або не здійснив оплати, зазначено, що постачання товару відбувалося на підставі договору поставки на дилерських умовах №ДЛ-016 від 26.09.2019. На ці документи, які складалися неодноразово та протягом тривалого часу, накладались електронні підписи сторін договору, з чого вбачається усвідомлення зазначених обставин кожною зі сторін та добровільне волевиявлення діяти саме на умовах вказаного договору, що черговий раз свідчить про продовження дії основного договору та виконання його учасниками своїх зобов`язань.

Позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги в частині, що стосується необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження, та зазначає, що дана справа не є складною, не має значного суспільного інтересу, не відноситься до визначеної законом категорії справ щодо обов`язкового їх розгляду в загальному позовному провадженні, а доводи відповідача про реалізацію TOB «Трассір ЄС» товарів російського походження, що може бути, на думку відповідача, підставою для розгляду в порядку загального позовного провадження, безпідставні та необґрунтовані.

Стосовно наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву документів щодо російського походження торгової марки «Трассір» позивач зазначає, що ці документи свідчать лише про існування такої торгової марки на території російської федерації, яка не має відношення до ТОВ «Трассір ЄС» в Україні. Будь-яких інших доказів з цього приводу відповідач не надав. Наведене, на думку позивача, доводить відсутність будь-якого зв`язку ТОВ «Трассір ЄС» з державою-агресором у розумінні положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» від 03.03.2022 №187.

Скаржник надав відповідь на відзив, у якій не погоджується з наведеними у ньому доводами та вважає їх необґрунтованими.

Апелянт вважає, що поставки товару у зазначеному періоді відбувались не на підставі договору поставки, строк дії якого на той час закінчився і правовідносини сторін ним не регулювались. Позивач стверджує, що строк дії Договору поставки тривав до 25.09.2022, а умови додаткової угоди не містять домовленостей про поширення її дії на правовідносини сторін, які виникли до її укладення в розумінні ч. 3 ст. 631 ЦК України.

Додаткова угода №1 набрала чинності з дати її укладення та може врегульовувати правовідносини лише на майбутнє, тобто на правовідносини за договором поставки після 18.08.2021. Таким чином, висновок суду першої інстанції та позивача про пролонгацію дії договору поставки на підставі фактичних дій сторін та укладеної Додаткової угоди №1 є помилковим, оскільки суперечить змісту ст. ст. 205, 627, 629, 651, 654 ЦК України, ст. 188 ГК України.

Оскільки у зазначений період між сторонами не існувало жодних чинних договорів, укладених відповідно до законодавства, які визначали б строки виконання зобов`язань, зокрема строк оплати товару, то висновки суду першої інстанції про порушення Відповідачем своїх зобов`язань є помилковим та необґрунтованим.

Скаржник також зазначає, що у відзиві на позовну заяву просив суд першої інстанції призначити розгляд справи у загальному позовному провадженні, оскільки хоча ціна позову формально дає підстави для суду вважати цей спір малозначним, проте обставини справи, які слід встановити, виходять за межі оцінки справи як малозначної. Крім того, саме загальне позовне провадження у цій конкретній справі дало б змогу сторонам, зокрема відповідачу, ефективно та повніше реалізувати свої процесуальні права на подання доказів, витребування доказів, подання зустрічного позову тощо.

На думку апелянта, суд першої інстанції, вирішуючи про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, не врахував усіх підстав, які передбачені у ч. 3 ст. 247 ГПК України.

Апелянт вважає, що ця справа не є «рядовою» та викликає суспільний інтерес, оскільки ТОВ «Трассір ЄС» реалізовує обладнання для відеоспостереження та програмне забезпечення російського походження. Власне і сам бізнес позивача в Україні є формою експансії російського виробника під торговою маркою TRASSIR. На зв`язки позивача та його продукції з країною-терористом ТОВ «Артікард Секьюріті» звертало увагу суду у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. Ці факти можуть бути підставою для настання негативних наслідків для ТОВ «Артікард Секьюріті».

У доповненні до відзиву на апеляційну скаргу позивач вважає доводи ТОВ «Артікард Секьюріті» безпідставними та необґрунтованими.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 апеляційну скаргу ТОВ «Артікард Секьюріті» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі №910/1240/23 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Артікард Секьюріті» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі №910/1240/23. Роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали.

Від ТОВ «Артікард Секьюріті» надійшло клопотання про витребування доказів, в якому товариство просило витребувати у ТОВ «Трассір ЄС» оригінал Додаткової угоди №1 до Договору на поставку на дилерських умовах №ДЛ-016 від 26.09.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2023 задоволено клопотання ТОВ «Артікард Секьюріті» про витребування доказів; зобов`язано ТОВ «Трассір ЄС» надати оригінал Додаткової угоди №1 до Договору на поставку на дилерських умовах №ДЛ-016 від 26.09.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 розгляд справи призначено на 10.07.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 на задоволення відповідного клопотання ТОВ «Артікард Секьюріті» відкладено судове засідання на 02.08.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 на задоволення відповідного клопотання представника відповідача відкладено судове засідання на 09.08.2023.

Від ТОВ «Артікард Секьюріті» надійшло клопотання про долучення доказів і відкладення розгляду справи, у якому воно просило відкласти розгляд справи. За текстом клопотання заявник зазначив, що його представник не матиме змоги взяти участь у засіданні 09.08.2023 у зв`язку з перебуванням у відпустці, наданій йому наказом АО «Есквайрс» від 08.08.2023.

Відповідач у поданому клопотанні повідомив, що має цілком об`єктивні підстави вважати високою імовірність потрапляння коштів, активів з України через компанії, на які має вплив громадянин росії ОСОБА_1 , серед яких можна назвати і ТОВ «Трассір ЄС», до російської федерації, яка веде війну та терористичні атаки проти України. Також заявник зазначив, що наданий суду ТОВ «Трассір ЄС» оригінал Додаткової угоди №1 до договору на поставку на дилерських умовах №ДЛ-016 від 26.09.2019 не можна вважати оригіналом Додаткової угоди, оскільки підпис директора ТОВ «Трассір ЄС» виконаний не власноручно, а шляхом застосування факсимільного відтворення підпису, використання якого сторони не погоджували. Відповідач повідомив, що метою доведення цієї обставини, проситиме суд призначити судову почеркознавчу експертизу, яку не міг ініціювати у суді першої інстанції з огляду на відсутність оригіналу цієї додаткової угоди та розгляду справи у спрощеному провадженні.

Розглянувши заявлене ТОВ «Артікард Секьюріті» клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з такого.

Апеляційний господарський суд враховує, що участь представників учасників справи у судовому засіданні 09.08.2023 не визнавалась обов`язковою, попередні судові засідання (10.07.2023 та 02.08.2023) вже відкладались за клопотанням відповідача. Крім того, ТОВ «Артікард Секьріті» у апеляційній скарзі письмово детально та зрозуміло виклало свої доводи та вимоги. Також позиція відповідача викладена у інших документах, поданих до матеріалів справи.

Також колегія суддів бере до уваги, що ТОВ «Артікард Секьюріті» уклало договір на надання йому правничої допомоги з Адвокатським об`єднанням «Есквайрс», а не безпосередньо з адвокатом Ізвєковим В.В.

Суд відзначає, що Адвокатське об`єднання згідно із Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), за умовами додатку №14 від 03.04.2023 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №01-13/07/22 від 13.07.2022, така допомога надається саме Адвокатським об`єднанням і для надання такої допомоги Адвокатське об`єднання отримало право виступати в якості представника клієнта, а також залучати для надання професійної правничої допомоги за договором інших адвокатів. Таким чином, адвокат Ізвєков В.В. не є єдиною особою, яка має право представляти інтереси ТОВ «Артікард Секьюріті».

Водночас відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Колегія суддів також відзначає, що згідно з п. п. 5-7 ч. 2 ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми та змісту апеляційної скарги, в апеляційній скарзі має бути зазначено, зокрема: у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; клопотання особи, яка подала скаргу.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження (ч. 1 ст. 266 ГПК України).

Таким чином, усі наведені у поданих ТОВ «Артікард Секьюріті» документах (поясненнях та клопотаннях) доводи та обставини мали бути наведені у апеляційній скарзі і доповнити чи змінити її скаржник мав право у строк, визначений ч. 1 ст. 266 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ «Артікард Секьюріті», наводячи доводи в частині додаткової угоди №1, не могло не знати обставин, на які вказує у поданому 09.09.2023 (сформовано в системі «Електронний Суд» 08.08.2023) клопотанні, зокрема щодо підписання його факсиміле, а також могло вирішити питання щодо ініціювання проведення експертизи.

Колегія суддів враховує також встановлені ст. 269 ГПК України межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо наданих ТОВ «Артікард Секьюріті» нових доказів колегія суддів зазначає таке.

За змістом ч. ч. 2 та 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи».

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №914/1725/19; від 12.01.2021 у справі №01/1494(14-01/1494); від 15.12.2020 у справі № 925/1052/19; від 21.04.2021 у справі №906/1179/20 та ін.).

Отже, суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, але лише якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Однак у апеляційній скарзі та клопотанні відповідач не наводить обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційний господарський суд позбавлений процесуальної можливості прийняти докази, які не подавались відповідачем у матеріали справи під час розгляду у суді першої інстанції.

Відповідно, суд не бере до уваги додаткові пояснення та докази, надані позивачем на спростування додатково повідомлених обставин і нових доказвів, що не були предметом дослідження судом першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

26.09.2019 ТОВ «Трассір ЄС» (постачальник) та ТОВ «Артікард Секьюріті» (дилер) уклали Договір на поставку на дилерських умовах №ДЛ-016 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого дилер продає продукцію постачальника, вказану у чинному прайс-листі, який розміщений на сайті trassir.ua у розділах Відеореєстратори TRASSIR DVR, Відеореєстратори TRASSIR NVR, Відеокамери TRASSIR на території України.

Згідно з п. п. 1.2, 1.3 договору постачальник поставляє, а дилер приймає та оплачує продукцію постачальника під зареєстрованою торговою маркою «TRASSIR». Оплата продукції здійснюється по виставленому рахунку на оплату.

Умовами п. п. 4.1 договору сторони погодили, що передача продукції постачальником у власність дилера здійснюється на умовах цього договору по довіреності на отримання ТМЦ.

Поставка продукції здійснюється на умовах EXW (ІНКОТЕРМС-2010), місце поставки - склад постачальника (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору строк поставки становить до 14 календарних днів з моменту оплати дилером виставленого постачальником рахунку у разі, якщо продукція знаходиться на складі постачальника, та до трьох місяців - з моменту оплати дилером виставленого постачальником рахунку у разі, якщо продукції немає на складі та є необхідність замовлення продукції з заводу.

Оплата за поставлену продукцію здійснюється дилером на умовах передоплати на підставі виставлених рахунків від постачальника. Сторони можуть укласти окремий договір поставки (купівлі-продажу) на окрему партію продукції (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 5.2 договору оплата здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків відповідно до виставлених постачальником рахунків шляхом перерахування всієї суми на розрахунковий рахунок постачальника у вигляді 100% передоплати.

Вартість на продукцію вказується у накладній на товар, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 5.4 договору).

За умовами п. п. 9.1, 9.2 договору договір набирає законної сили з дати його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року. Договір може бути розірваний достроково, за взаємною згодою сторін після повного взаєморозрахунку між сторонами.

Всі зміни, доповнення та додатки до цього договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі та затверджені сторонами (п. 10.1 договору).

18.08.2021 ТОВ «Трассір ЄС» та ТОВ «Артікард Секьюріті» уклали додаткову угоду №1 до Договору на поставку на Дилерських умовах № ДЛ-016 від 26.09.2019 (далі - додаткова угода), п. 1 якої сторони змінили умови оплати продукції за договором та виклали п. п. 4.4, 5.1, 5.1.2 та 6.2.3 в наступних редакціях:

«п. 4.4 Строк поставки становить 14 календарних днів з моменту здійснення дилером замовлення, у разі якщо продукція знаходиться на складі постачальника, та до трьох місяців - з моменту здійснення дилером замовлення, у разі якщо продукції немає на складі та є необхідність замовлення продукції з заводу».

«п. 5.1 Оплата за поставлену продукцію здійснюється дилером на підставі підписаної сторонами видаткової накладної. Сторони можуть укласти окремий договір поставки (купівлі-продажу) на окрему партію продукції».

«п. 5.1.2 Оплата здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків відповідно до підписаних сторонами видаткових накладних шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок постачальника у строк, не пізніше 60 (шістдесяти) днів з дати поставки продукції постачальником.

«п. 6.2.3 У разі порушення постачальником строків поставки, постачальник зобов`язаний сплатити дилеру пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення поставки».

Згідно з п. 2 додаткової угоди, у зв`язку зі змінами умов оплати продукції сторони домовилися доповнити договір наступними пунктами:

«п. 6.2.7 У разі порушення дилером строків оплати продукції, дилер зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченої продукції за кожен день прострочення поставки».

«п. 6.2.8 У разі утворення у дилера простроченої заборгованості за цим договором на суму, що перевищуватиме суму в розмірі 200 000 грн, з урахуванням ПДВ, дилер зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості».

Умовами п. п. 3, 4, 5 додаткової угоди сторони домовились продовжити строк дії договору до 25.09.2022. Додаткову угоду вважати невід`ємною частиною основного договору. Всі інші умови договору залишити чинними без змін.

На виконання договору та додаткової угоди до нього ТОВ «Трассір ЄС» протягом жовтня 2021 року - лютого 2022 року поставило ТОВ «Артікард Секьюріті» товар, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №1841 від 12.10.2021 - п`ять бухт кабелів КППЭ-ВП (100) 4*2*0,51 (F/UTP-cat.5E), 305м, на загальну суму 18 472,26 грн, з урахуванням ПДВ;

- №1895 від 20.10.2021 - двадцять IPC322LB-SF28K-G та двадцять комутаційних коробок Uniview TR-JB03-G-IN, на загальну суму 27 267,74 грн, з урахуванням ПДВ;

- №1945 від 27.10.2021 - персональний комп`ютер ARTLINE Home Н53 (H53v09Wm) вартістю 14 158,00 грн, з урахуванням ПДВ;

- №2254 від 29.11.2021 - TRASSIR ЦМС Стейшн сервер для керування та моніторингу системи відеонагляду TRASSIR EnterpriselP Вартістю вартістю 104 462,33 грн, з урахуванням ПДВ;

- №2023 від 04.11.2021 - джерело безперебійного живлення SolarX SX-LB650 вартістю 1 254,60 грн, з урахуванням ПДВ;

- №2279 від 30.11.2021 - відеореєстратор TRASSIR МініНВР НЛ 16 вартістю 8 397,29 грн, з урахуванням ПДВ;

- №2378 від 13.12.2021 - чотири відеореєстратори TRASSIR МініНВР НЛ 16, на загальну суму 33 586,60 грн, з урахуванням ПДВ;

- №2389 від 15.12.2021 - відеореєетратор Трассір НейроСтешн Про 32 вартістю 51 831,11 грн, з урахуванням ПДВ;

- №2409 від 16.12.2021 - відеореєстратор ТРАССІР МініНВР НЛ 16 вартістю 8 329,52 грн, з урахуванням ПДВ;

- №51 від 18.01.2022 - відеореєстратор Трассір НейроСтешн 128 та вісім жорстких накопичувачів SATA 12ТВ 6GB/S 256МВ PURPLE WD121PURP WDC, на загальну суму 158 332,84 грн, з урахуванням ПДВ;

- №53 від 18.01.2022 - дванадцять U-Prox SL mini зчитувачів, десять електромагнітних замків YM-500N (LED)-DS, десять кронштейнів для кріплення електромагнітного замка MBK-500NLC, дев`ятнадцять свинцево-кислотних акумуляторів Full Energy FEP-127 на загальну суму 37 324,64 грн, з урахуванням ПДВ;

- №133 від 27.01.2022 - два МС111CS, МС111CS, перехідники з оптичного дроту на мідний, мережеве обладнання; два U-Prox SL mini зчитувача; два U-Prox SL steel зчитувача; безперебійний блок живлення імпульсний ВВС-1210/8(К1) (8504 40 90 00); два блока живлення PS-501; два зчитувача SpeedFace-V5L(P)/ID; комутатор DH-PFS3006-4GT-60; двісті проксіміті карточки MiFare card(K2) (8523 52 00 00); три свинцево-кислотних акумулятора Full Energy FEP-127; п`ятсот тримачів СТ20; триста метрів труби гофрованої гнучкої 320Н ПВТ д.20/14,1 з/п чорної; чотириста хомутів 4,8x200, поліамід 6.6 чорних, всього на загальну суму 31 687,86 грн, з урахуванням ІІДВ;

- №54 від 18.01.2022 - десять куточків для електромагнітного замку МВК-500Е(К1) на загальну суму 2 100,00 грн, з урахуванням ПДВ;

- №102 від 25.01.2022 - тридцять п`ять коробів відгалуджуючих (80x80x40) 1Р44 на загальну суму 1 059,66 грн, з урахуванням ПДВ;

- №60 від 18.01.2022 - викличну панель PRIME FHD Black та відеодомофон КАРРА+ HD Black на загальну суму 5 237,39 грн, з урахуванням ПДВ;

- №134 від 27.01.2022 - два відеореєстратора TRASSIR МініНВР НЛ 16, два жорстких диска Wetern Digital Purple 8TB WD84PURZ, три мережевої камери TC-C34XS Spec: I3/E/Y/2.8mm, всього на загальну суму 37 487,51 грн, з урахуванням ПДВ;

- №138 від 28.01.2022 - видеокамеру Ніkvision DS-2CD1343G0-І(С), шість відеокамер цифрових Hikvision DS-2CD2443G0-I, відеореєстратор Трассір НейроСтешн 64, комутаційний бокс DS-1280ZJ-S, всього на загальну суму 67 018,19 грн, з урахуванням ПДВ;

- №240 від 11.02.2022 - відеореєстратор Трассір МініНВР НЛ 16 вартістю 8 720,57 грн, з урахуванням ПДВ.

За твердженням позивача, постачання товару відбувалась на підставі усного замовлення відповідача, яке оформлювалося шляхом складання рахунку на оплату з відповідним номером, останні цифри якого одночасно є номером замовлення.

Враховуючи існування між сторонами електронного документообігу, видача товару супроводжувалась складанням позивачем електронних видаткових накладних, які підписувалися електронним підписом його керівника, з наступним підтвердженням факту отримання товару накладенням на згадані документи електронного підпису керівника відповідача.

У зв`язку з неоплатою відповідачем отриманого на загальну суму 616 728,11 грн товару у встановлений договором строк позивач на підставі п. 6.2.8 договору (в редакції додаткової угоди) здійснив нарахування штрафу за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості та звернувся до суду з позовом, що розглядається.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти заявлених до нього позовних вимог заперечив та зазначив, що товар постачався позивачем за межами строку дії договору поставки та без попередньої оплати, як це визначено умовами договору. Відповідач вважає, що відбувалась поставка товару, який не зазначений у договорі.

Крім того, на думку відповідача, додаткова угода №1 від 18.08.2021 є неналежним доказом, оскільки укладена поза межами строку дії основного договору, а також відсутні підстави застосування штрафних санкцій за невиконання умов договору.

Відповідач також вказує на повернення відповідачу одного з отриманих відеореєстраторів, що підтверджується копією накладної.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Частиною 1 ст. 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Щодо вимог про стягнення 616 728,11 грн заборгованості.

Суд встановив, що позивач на виконання своїх зобов`язань за договором здійснив поставку товару на загальну суму 616 728,11 грн і цей товар відповідач прийняв без заперечень та зауважень, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріплені печатками підприємств видатковими накладними.

За накладною на повернення постачальнику №2 від 01.07.2022 відповідач повернув позивачу товар на суму 8720,57 грн, що визнано позивачем у відповіді на відзив.

Відповідач поставлений йому товар не оплатив, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість з оплати товару у розмірі 608 007,54 грн (616 728,11 - 8 720,57).

Докази оплати товару на суму 608 007,54 грн відповідач не надав.

За таких підстав вимоги позову про стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню частково, у сумі 608 007,54 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині строку дій договору колегія суддів зазначає, що враховуючи дату укладення договору (26.09.2019) та умови п. п. 9.1, 9.2 договору, цей договір діяв до 25.09.2020. Додаткову угоду до цього сторони підписали 18.08.2021 та, серед іншого, подовжили строк дії договору до 25.02.2022.

Поставка товару, оплату за який просить стягнути позивач, відбувалась в період жовтень 2021 року - лютий 2022 року, тобто після укладення сторонами додаткової угоди №1 та продовження строку основного договору.

Колегія суддів також відзначає, що у видаткових накладних, за якими здійснювались поставки товару в цей період, було зазначено договір №ДЛ-016 від 26.09.2019. Відповідно, приймаючи товар за цими видатковими накладними, ТОВ «Артікард Секьюріті» було обізнане, що приймає товар саме за умовами цього договору з урахуванням додаткової угоди №1, яка є його невід`ємною частиною.

Наведеним також спростовуються доводи скаржника про те, що поставка товарів на підставі видаткових накладних, копії яких надані позивачем, здійснювалась не на підставі договору №ДЛ-016 від 26.09.2019.

Під час апеляційного провадження колегія суддів дослідила витребуваний нею оригінал додаткової угоди і констатує, що наявна у справі копія повністю йому відповідаю відповідає, а поставлені на угоді оригінали підписів спростовують відповідні посилання відповідача.

Щодо вимог про стягнення штрафу.

За визначенням ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань (ст. 546 ЦК України).

Згідно з ч. 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За ч. 4 ст. 213 ГК України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд встановив, що умовами п. 6.2.8 договору (в редакції додаткової угоди) сторони погодили, що у разі утворення у дилера простроченої заборгованості за цим договором на суму, що перевищуватиме суму в розмірі 200 000,00 грн з урахуванням ПДВ дилер зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості.

Враховуючи наявність заборгованості у розмірі 608 007,54 грн, здійснивши перевірку наданого позивачем та здійсненого місцевим господарським судом розрахунку штрафу, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, щодо стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 60 800,75 грн штрафу.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що справа безпідставно була розглянута судом у спрощеному провадженні, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 30.01.2023 Господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі та прийняв позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Зміст цієї ухвали свідчить, що суд врахував, що предметом позову є стягнення малозначної суми (не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та характер спірних правовідносин і предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою від 22.02.2023 Господарський суд міста Києва розглянув заявлене ТОВ «Артікард Секьюріті» у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та дійшов висновку про відмову у його задоволенні.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у ч. 4 цієї статті.

За приписами ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Матеріали справи свідчать, що у розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України справа, що розглядається, є малозначною, не є складною, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають розгляду справи у загальному позовному провадженні.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 250 ГПК України у випадку, передбаченому ч. 2 ст. 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Приписами ч. ч. 5, 6, 7 ст. 252 ГПК України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Суд встановив, що предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому характер спірних правовідносин і предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, у зв`язку з чим суд при відкритті провадження у справі визнав дану справу малозначною.

Водночас, за текстом відзиву в частині клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відповідач не навів жодних обґрунтувань щодо складності справи, як і не заявив клопотань, що потребують їх вирішення у судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги про те, що зв`язки позивача та його продукції з країною-терористом можуть бути підставою для настання негативних наслідків для ТОВ «Артікард Секьюріті», оскільки співпраця та трансакції з пов`язаними з росією (де-факто) компаніями в Україні може призвести до висунення звинувачень чи підозр у співпраці з агресором, застосування санкцій, обмеження чи заборони діяльності, кримінального переслідування, колегія суддів оцінює критично, виходячи з такого.

ТОВ «Артікард Секьюріті» добровільно уклало з ТОВ «Трассір ЄС» договір поставки та на підставі власних заявок отримувало товар за цим договором, в т.ч. той, оплату за який позивач просить стягнути з відповідача у цій справі. Станом на дату звернення з апеляційною скаргою відповідач, який стверджує про пов`язаність позивача з росією, товар позивачу не повернув. Договір між сторонами укладено 26.09.2019, тобто після захоплення російською федерацією Криму та вторгнення на територію Донецької та Луганської областей України, і відносини за цим договором тривали між сторонами майже до введення на території України воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Укладаючи спірний договір поставки з позивачем, ТОВ «Артікард Секьюріті», враховуючи загальні принципи господарювання в Україні, серед яких свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, мало перевірити свого контрагента та прийняти рішення щодо подальшої співпраці з таким контрагентом. Відтак, укладаючи договір з особою, яку він підозрює у зв`язках з російською федерацією, відповідач взяв на себе пов`язані з цим відповідні ризики.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артікард Секьюріті» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі №910/1240/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі №910/1240/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/1240/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.08.2023.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак