Рішення

від 11.08.2023 по справі 904/2704/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2023м. ДніпроСправа № 904/2704/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/2704/23

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча, 176"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТА"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча, 176" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТА" (далі - відповідач) про стягнення 19.328,87 грн, з яких 15.880,58 грн основної заборгованості, 470,32 грн трьох процентів річних та 2.977,97 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2704/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2023.

Ухвалою від 29.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через відділ документального забезпечення 21.06.2023 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог та у розподілі судових витрат відмовити у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Оскільки у власності відповідача перебуває нежитлове приміщення за адресою: місто Дніпро, вулиця Робоча, 176, яке є частиною багатоквартирного будинку у якому проведено реєстрація об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Робоча 176», то в силу закону відповідач, на думку позивача, має вносити внески на утримання будинку, які безпідставно не вносить, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач визнає державну реєстрацію об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Робоча 176» та затверджений розмір щомісячних внесків на утримання багатоквартирного будинку.

Разом із цим, відповідач не визнає суму основного боргу і нараховані на неї проценти річні та інфляційні втрати з огляду на таке: про проведення установчих зборів відповідач повідомлений не був; у період з травня по червень 2021 року і надалі відповідач сплачував за послуги з управління багатоквартирним будинком Товариству з обмеженою відповідальністю «Екологія-Д»; відповідач звертає увагу, що позивач не визначився із природою основної заборгованості; відповідач наголошує, що між сторонами відсутні договірні відносини, докази надання, як і докази користування житлово-комунальними послугами матеріали справи не містять; відповідач вказав, що позивач не надав доказів, які б свідчили про строк і порядок сплати внесків; оскільки строк оплати внесків не визначений належними доказами розрахувати проценти річні та інфляційні втрати не вдається за можливе; відповідач зазначає, що державна реєстрація об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Робоча 176» була проведена 14.06.2021, а внески нараховано, зокрема, за повний місяць червня 2021 року.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення/відсутності договору; визначення порядку та розміру щомісячних внесків на утримання будинку; наявності/відсутності заборгованості із щомісячних внесків на утримання будинку; правомірності заявлених позовних вимог; обставини правомірності нарахування процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 14.06.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за номером 1002241020000097946 про проведення державної реєстрації юридичної особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РОБОЧА 176».

Рішенням установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РОБОЧА 176», оформлених протоколом №1 від 23.05.2021 затверджено розмір щомісячних внесків співвласників на управління (в тому числі утримання будинку) у розмірі 6.71 грн за м2 загальної площі квартири або нежитлового приміщення.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка 278315874 від 06.10.2021) у відповідача на праві власності перебувало нежитлове приміщення (аптека) загальною площею 102,9 кв. м за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Робоча, будинок 176, приміщення 14.

За період з червня 2021 року до квітня 2023 року позивач нарахував до стягнення з відповідача заборгованість з щомісячних внесків співвласників на управління (в тому числі утримання будинку) у загальному розмірі 15.880,58 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 13.01.2023 про стягнення боргу за несплату обов`язкових платежів на утримання будинку та прибудинкової території.

Оскільки відповідач вимоги позивача про стягнення боргу за несплату обов`язкових платежів на утримання будинку та прибудинкової території не виконав у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою і на суму основної заборгованості нарахував проценти річні та інфляційні втрати.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 15.880,58 грн основної заборгованості, 470,32 грн трьох процентів річних та 2.977,97 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. Управління багатоквартирним будинком полягає у вчиненні співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Згідно зі ст. ст. 4 та 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим законом та статутом об`єднання.

У відповідності до положень ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, в тому числі, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч. 6 ст. 13 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Співвласник, зокрема, зобов`язаний: виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; брати участь у проведенні реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (ст. 15 вказаного закону).

Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (ст. 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Згідно з ст. 17 вказаного закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Стаття 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» регулює питання забезпечення об`єднанням утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку.

Так, відповідно до положень вказаної статті для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За загальним правилом ч. 1 ст. 903 ЦК України замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору. Споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Відповідно до п. п. 5, 6 та 8 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

Таким чином, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів ОСББ є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми ст. 322 ЦК України та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Відповідач у відзиві (арк. 57, том 1) визнає факт проведення установчих зборів 23.05.2021, факт затвердження розміру щомісячних внесків співвласників на управління ( в тому числі утримання будинку), факт державної реєстрації ОСББ та право власності на нерухоме майно у зазначеному багатоквартирному будинку.

Відтак, відповідачу було достеменно відомо про створення ОСББ у будинку, де він на праві власності володіє нежитловим приміщенням, та про обов`язок укласти відповідний договір про відшкодування витрат на утримання спільного майна.

Поряд з цим, відповідач самостійно не укладав договору про надання послуг з утримання (управління) багатоквартирним будинком. Однак, вказане не свідчить про відсутність обов`язку у відповідача сплачувати на користь позивача внески на утримання будинку.

Між тим, суд визнає обґрунтованими заперечення відповідача в частині того, що юридична особа позивача була зареєстрована з 14.06.2021, а внесок за червень 2021 року позивачем до стягнення з відповідача був розрахований не пропорційно кількості днів, у які саме позивач виконував функції з управління будинком, а за повний місяць червень 2021 року.

Суд бере до уваги, що відповідно до ч. 4 ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Згідно з п. 4 статуту позивача (арк. 26, том 1) об`єднання набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

З огляду на викладене, суд визнає підставними заперечення відповідача та вважає, що функції з управління будинком позивач почав виконувати з моменту його державної реєстрації, а тому правомірним є стягнення внеску за червень 2021 року пропорційно кількості днів у які функції з управління будинком виконував позивач, а не інша юридична особа.

Позивачем підтверджено належними і допустимими доказами вартість наданих послуг та застосовані тарифи, затверджені рішенням установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РОБОЧА 176», оформленим протоколом №1 від 23.05.2021.

При цьому, вказане рішення станом на час розгляду справи не скасовано, тарифи нечинними не визнавалися, а тому воно є обов`язковим для виконання відповідачем, який був власником нежитлового приміщення і зобов`язаний нести обов`язки співвласника майна у багатоквартирному будинку (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі №925/1377/22).

Таким чином, особа, яка є власником приміщення, де створено ОСББ, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об`єднанні, а тому така сума боргу підлягає стягненню (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №916/2197/13 (№3-28гс15) та від 11.11.2015 у справі №914/189/14 (№ 3-945гс15), також у постанові Верховного суду України від 27.07.2016 у справі №904/8242/14).

Витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.02.2018 у справі №910/13182/17).

Судом враховано правову позицію Верховного Суду, яку викладено у постанові від 06.07.2018 у справі №910/582/17, стосовно того, що законодавством, в будь-якому випадку (незалежно від встановлення строків сплати внесків і платежів у статуті) покладено на співвласника обов`язок своєчасної сплати відповідних платежів, які є щомісячними.

Підсумовуючи викладене, господарський суд перевірив правильність розрахунку внеску на утримання будинку, який заявлено до стягнення з відповідача і визнав його таким, що містить помилки з підстав вказаних вище. Здійснивши власний перерахунок розміру внеску з утримання будинку за період з 14.06.2021 до 30.04.2023 суд визнав правомірним та таким, що підлягає задоволенню розмір внесків на утримання будинку у сумі 15.558,37 грн.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд встановив, що вказані внески відповідач повинен був сплачувати щомісячно, строк на оплату яких, у відповідності до приписів ч. 3 ст. 254 ЦК України, спливає в останній календарний день звітного місяця (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі №914/1869/22) .

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати внесків на утримання будинку за період з червня 2021 року до квітня 2023 року, позивач відповідно до положень ст. 625 ЦК України має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань три проценти річних та інфляційні втрати і звернутися за їх стягненням до суду.

Отже, позивач за загальний період прострочення з 01.06.2021 до 30.04.2023 нарахував до стягнення з відповідача 470,00 грн трьох процентів річних та 2.977,97 грн інфляційних втрат.

Відповідач вимогу позивача про стягнення процентів річних та інфляційних втрат вважає такою, що не підлягає стягненню з відповідача, оскільки строк внесення плати на управління (в тому числі утримання) будинку сторонами не визнаний.

Господарський суд оцінив позиції сторін і визнав позицію відповідача такою, що не відповідає положенням чинного законодавства, оскільки обов`язок утримувати будинок у відповідача як у співвласника виник в силу закону, а тому наявність/відсутність договору не впливає на обов`язок внесення плати на управління (в тому числі утримання) будинку.

Згідно з п. 6 рішенням установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РОБОЧА 176», оформленого протоколом №1 від 23.05.2021 затверджено розмір щомісячних внесків співвласників на управління (в тому числі утримання будинку) у розмірі 6.71 грн за м2 загальної площі квартири або нежитлового приміщення.

Оскільки вказані внески відповідач повинен був сплачувати щомісячно, строк на оплату яких, у відповідності до приписів ч. 3 ст. 254 ЦК України, спливає в останній календарний день звітного місяця.

Разом з цим, суд встановив, що позивач почав нараховувати проценти річні та інфляційні втрати починаючи з першого дня місяця, за який відповідач мав внести плату в останній календарний день звітного місяця і вказане не відповідає положенням законодавства, а тому нараховані позивачем до стягнення з відповідача проценти річні та інфляційні втрати підлягають перерахунку.

Здійснивши власний перерахунок процентів річних та інфляційних втрат, суд визнав, що до стягнення з відповідача підлягає 402,38 грн процентів річних та 2.544,43 грн інфляційних втрат.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2.569,66 грн, з урахуванням того, що 95,74 % позовних вимог позивача судом задоволено.

Суд встановив, що 22.05.2023 між позивачем (далі позивач, клієнт) та адвокатським бюро «Кустов та партнери» (далі адвокатське бюро) був укладений договір про надання правничої (правової) допомоги №22/05/23 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання здійснити захист, представництво, надати інші види правової допомоги стосовно підготовки позову та представництва інтересів щодо стягнення боргових зобов`язань по внескам та обов`язковим платежам на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку та прибудинковій території в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а клієнт зобов`язується сплатити винагороду (гонорар) за надану правову допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у порядку та строки обумовлені сторонами у договору.

У п. 4 договору сторони погодили, що за надання правової допомоги за даним договором клієнт сплачує адвокатському бюро фіксовану винагороду (гонорар) інші компенсаційні витрати у розмірі 4.000,00 грн.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 7.1 договору).

Виконання послуг підтверджується АКТОМ від 25.05.2023 прийому-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої (правової допомоги) №22/05/2023 від 22.05.2023 (арк. 45, том 1), згідно із яким адвокатське бюро надало позивачу такі послуги як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід, досудове врегулювання спору, підготовка претензійних вимог, аналіз судової практики в аналогічних справах, збір первинної інформації (доказів), аналіз отриманих документів, складання позовної заяви та подання її до суду, представництво інтересів у суді, отримання рішення суду. Загальна вартість виконаних робіт становить 4.000,00 грн.

Для оплати наданих адвокатським бюро послуг останнім було виставлено позивачу для оплати рахунок-фактуру №22/05/23 на суму 4.000,00 грн (арк. 46, том 1).

Доказів оплати вказаних послу правової допомоги матеріали справи не містять.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що рішення частково відбулось на користь позивача і спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати у справі в даному випадку підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/20, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі East/West проти України від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Господарський суд надав оцінку наданим позивачу послугам професійної правової допомоги та дійшов таких висновків.

Справа №904/2704/23 є малозначною, оскільки ціна позову менше одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оцінивши зміст наданих позовних вимог, які вказані в акті надання послуг суд визнав обґрунтовано заявленими вимоги про стягнення плати за складання позовної заяви у розмірі 4.000,00 грн, які підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 3.829,60 грн, з урахуванням того, що 95,74% позовних вимог судом задоволено.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТА" (49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, УЗВІЗ СЕЛЯНСЬКИЙ, будинок 3-А; ідентифікаційний код 24226921) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча, 176" (49047, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Робоча (Чечелівський район), будинок 176; ідентифікаційний код 44301166) 15.558,37 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім грн 37 к.) заборгованості за щомісячними внесками на утримання будинку, 402,38 грн (чотириста дві грн 38 к.) трьох процентів річних, 2.544,43 грн (дві тисячі п`ятсот сорок чотири грн 43 к.) інфляційних втрат, 2.569,66 грн (дві тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять грн 66 к.) судового збору, 3.829,60 грн (три тисячі вісімсот двадцять дев`ять грн 60 к.) витрат на оплату професійної правової допомоги.

В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 322,21 грн заборгованості по щомісячним внескам на утримання будинку, 67,94 грн трьох процентів річних та 433,54 грн інфляційних втрат) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк