Рішення

від 01.08.2023 по справі 922/1756/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2023м. ХарківСправа № 922/1756/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Сталь Торг Захід" (89114, Закарпатська обл., Ужгородський р-н., с. Кам`яниця, вул. Ужанська, буд. 105) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМЗ БУД" (61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 21/23) про стягнення 950466,00 грн. за участю представників:

позивача - Рак Т.С.;

відповідача - Шаповалов Р.А.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Приватного підприємства "Сталь Торг Захід" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БМЗ БУД" про стягнення заборгованості у розмірі 950466,00 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань в частині сплати вартості поставленого товару на підставі видаткової накладної №66 від 18.01.2023, товарно-транспортної накладної №Р66 від 18.01.2023.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.05.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

30.05.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №13666), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

07.06.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано клопотання про долучення до матеріалів справи відповідь на відзив (вх. №14402), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

26.06.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заперечення на відповідь на відзив (вх. №16321) разом із клопотанням про поновлення строку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.07.2023 постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 18.07.2023 о 10:40.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 18.07.2023 задоволено клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання заперечень на відповідь на відзив, поновлено процесуальний строк та долучено заперечення на відповідь на відзив до матеріалів справи. Разом з тим, відкладено судове засідання на 01.08.2023 об 11:30 на підставі статті 42, 119, 201, 202, 232, 233 ГПК України.

24.07.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано клопотання (вх. №19381) разом із доданими до нього документами.

27.07.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від представника позивача зареєстровано клопотання (вх. №19830), в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 01.08.2023 об 11:30 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.07.2023 клопотання Приватного підприємства "Сталь Торг Захід" (вх. №19830 від 27.07.2023) задоволено та призначено проведення судового засідання на 01.08.2023 об 11:30 у режимі відеоконференції.

Позивач у судове засідання з`явився, позовну заяву підтримав та просив суд задовольнити.

Відповідач у судове засідання з`явився, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Таким чином, судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, надано учасникам справи достатньо часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку присутніх у судовому засіданні сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до видаткової накладної (у переробку) №66 від 18.01.2023 позивач передав, а відповідач прийняв наступний товар: 1) труба 80х80х4 мм ст. С255 у кількості 4,21 т., ціна без ПДВ 44160,00 грн., сума без ПДВ 185913,60 грн.; 2) труба 100х100х4 мм. С255 у кількості 8,05 т., ціна без ПДВ 44830,00 грн., сума без 360881,50 грн.; 3) труба 140х140х6 мм. ст. С345-3 у кількості 0,3 т., ціна без ПДВ 48320,00 грн., сума без ПДВ 14496,00 грн.; 4) лист 6 мм С255 у кількості 1,71 т., ціна без ПДВ 35580,00 грн., сума без ПДВ 60841,80 грн.; 5) лист 10 мм С255 у кількості 0,91 т., ціна без ПДВ 43300,00 грн., сума без ПДВ 39403,00 грн.; 6) лист 20 мм С255 у кількості 1,78 т., ціна без ПДВ 48320,00 грн., сума без ПДВ 86009,60 грн.; 7) лист 25 мм. ст. С345-3 у кількості 0,81 т., ціна без ПДВ 54950,00 грн., сума без ПДВ 44509,50 грн. Всього - 792055,00 грн., сума ПДВ - 158411,00 грн. Всього - 950466,00 грн. з ПДВ.

Окрім того, позивачем було оформлено товарно-транспортну накладну №Р66 від 18.01.2023 із змісту якої вбачаються наступні відомості: автомобіль МАН НОМЕР_1 , причіп/напівпричіп - НОМЕР_2 , вид перевезення - автоперевезення.

Вантажовідправник - Приватне підприємство "Сталь Торг Захід" (код ЄДРПОУ 44503991). Вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БМЗ БУД" (код ЄДРПОУ 38774807). Пункт навантаження - м. Дніпро, вул. Байкальська, 9/12. Пункт розвантаження - м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19. Усього відпущено на 950466,00 грн. у тому числі ПДВ 158411,00 грн. Супровідні документи на вантаж - видаткова накладна №66 від 18.01.2023.

Відомості про вантаж (найменування товару, кількість, одиниця виміру, ціна без ПДВ за одиницю, загальна сума з ПДВ) відповідають змісту супровідному документу на вантаж - видатковій накладній №66 від 18.01.2023.

Звертаючись з позовною заявою до суду позивачем в обґрунтування позовних вимог у позовній заяві та у судовому засіданні вказано про поставку відповідачу товару на суму 950466,00 грн. Позивач зазначає, що відповідачем отримано товар, однак порушено обов`язок з оплати вартості отриманого товару, а тому у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 950466,00 грн., яка залишається не сплаченою.

В обґрунтування заперечень проти позовної вимоги відповідачем підтверджено отримання від позивача на підставі видаткової накладної №66 від 18.01.2023 та товарно-транспортної накладної №Р66 від 18.01.2023 товар на суму 950466,00 грн. Водночас відповідач стверджує, що отриманий від позивача товар на вказану суму має відношення до договору підряду №28/12-22 від 28.12.2022, а тому відповідач не має обов`язку сплачувати за отриманий товар.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Приписами статті 205 ЦК України визначено, що правочин може учинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв`язку.

Згідно з статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. При цьому допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 2 статті 643 ЦК України зазначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Тобто, відповідно до законодавчого визначення, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

В силу приписів статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 175 ГК України унормовано, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Отже, суд зазначає, що суб`єкти господарської діяльності можуть укладати господарські договори, в тому числі договори поставки, у письмовій формі як шляхом складення єдиного документу за підписом обох сторін, так й у спрощеній формі на підставі видаткових накладних, які в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку та ЦК України, є первинними документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її здійснення та засвідчують факт самої поставки товару, а тому є підставою виникнення у сторін зобов`язань, зокрема обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як зазначено судом вище, відповідно до видаткової накладної (у переробку) №66 від 18.01.2023 позивач передав, а відповідач прийняв наступний товар: 1) труба 80х80х4 мм ст. С255 у кількості 4,21 т., ціна без ПДВ 44160,00 грн., сума без ПДВ 185913,60 грн.; 2) труба 100х100х4 мм. С255 у кількості 8,05 т., ціна без ПДВ 44830,00 грн., сума без 360881,50 грн.; 3) труба 140х140х6 мм. ст. С345-3 у кількості 0,3 т., ціна без ПДВ 48320,00 грн., сума без ПДВ 14496,00 грн.; 4) лист 6 мм С255 у кількості 1,71 т., ціна без ПДВ 35580,00 грн., сума без ПДВ 60841,80 грн.; 5) лист 10 мм С255 у кількості 0,91 т., ціна без ПДВ 43300,00 грн., сума без ПДВ 39403,00 грн.; 6) лист 20 мм С255 у кількості 1,78 т., ціна без ПДВ 48320,00 грн., сума без ПДВ 86009,60 грн.; 7) лист 25 мм. ст. С345-3 у кількості 0,81 т., ціна без ПДВ 54950,00 грн., сума без ПДВ 44509,50 грн. Всього - 950466,00 грн. з ПДВ.

Вказана вище видаткова накладна містить підписи продавця та покупця, які скріплено відтисками печаток сторін. Поряд з цим, суд зазначає, що видаткова накладна не містить жодних зауважень чи заперечень з боку покупця щодо якості, кількості або вартості отриманого від позивача товару, оформлення та повноти відображення відомостей щодо господарської операції з поставки відповідачу товару.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.4 Положення обов`язковими реквізитами документа є: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим, вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості поставленого товару.

Крім того, згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 (надалі - Правила) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

За змістом пункту 13.1. Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Матеріали справи свідчать, що позивачем оформлено товарно-транспортну накладну №Р66 від 18.01.2023 із змісту якої вбачаються відомості: автомобіль МАН НОМЕР_1 , причіп/напівпричіп - НОМЕР_2 , вид перевезення - автоперевезення. Вантажовідправник - Приватне підприємство "Сталь Торг Захід" (код ЄДРПОУ 44503991). Вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БМЗ БУД" (код ЄДРПОУ 38774807). Пункт навантаження - м. Дніпро, вул. Байкальська, 9/12. Пункт розвантаження - м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19. Усього відпущено на 950466,00 грн. у тому числі ПДВ 158411,00 грн. Супровідні документи на вантаж - видаткова накладна №66 від 18.01.2023.

Відомості про вантаж (найменування товару, кількість, одиниця виміру, ціна без ПДВ за одиницю, загальна сума з ПДВ) відповідають змісту супровідному документу на вантаж - видаткова накладна №66 від 18.01.2023.

Товарно-транспортна накладна №Р66 від 18.01.2023 у графі "здав" та у графі "прийняв" також містить підписи вантажовідправника та вантажоодержувача, які скріплено відтисками печаток. Водночас зазначена товарно-транспортна накладна не містить жодних зауважень чи заперечень з боку вантажоодержувача щодо якості, кількості або вартості отриманого від позивача товару, оформлення та повноти відображення відомостей щодо господарської операції з поставки відповідачу товару.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару, як це передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України

Отже, суд констатує, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 950466,00 грн., що не заперечується сторонами в процесі розгляду справи. Наведене свідчить, що відповідач шляхом вчинення конклюдентних дій підтвердив укладення договору поставки товару у спрощеній формі шляхом отримання товару від позивача на підставі зазначеної вище видаткової накладної, оформленої товарно-транспортної накладної, які визначені в якості підстави позовних вимог. З моменту отримання відповідачем за видатковою та товарно-транспортною накладною товару відбувся акцепт оферти, тобто укладення договору з відповідними правовими наслідками.

При цьому суд зазначає, що підписання покупцем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та які фіксують факт здійснення господарської операції є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, двосторонній характер господарських відносин між сторонами зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар, і водночас набуває законного права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Із змісту наведеної норми права слідує, що обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено іншого строку оплати.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

В силу наведених вище приписів законодавства у відповідача перед позивачем виник обов`язок з оплати вартості отриманого товару, а у позивача - правомірні сподівання на здійснення відповідачем такої оплати.

Натомість суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оплати вартості отриманого товару на суму 950466,00 грн., що є предметом спору у даній справі.

У судових засіданнях відповідачем на поставлені судом питання підтверджено отримання від позивача на підставі видаткової накладної №66 від 18.01.2023 та товарно-транспортної накладної №Р66 від 18.01.2023 товар на суму 950466,00 грн. Відповідач стверджує, що отриманий від позивача товар на суму 950466,00 грн. на підставі зазначених документів має відношення до договору підряду №28/12-22 від 28.12.2022.

З матеріали справи вбачається, що між Приватним підприємством "Сталь Торг Захід" (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМЗ БУД" (надалі - виконавець) було укладено договір підряду №28/12-22 від 28.12.2022.

Відповідно до умов пункту 1.1. договору виконавець бере на себе зобов`язання за завданням замовника власними силами і засобами виготовити металеві конструкції, у кількості і комплектності, відповідно до наданих замовником креслень, доставити результат робіт на об`єкт зазначений замовником, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 1, а замовник зобов`язується прийняти товар і роботи, та оплатити вартість робіт в порядку та на умовах договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що ціна договору складає 2384765,00 грн., у тому числі ПДВ-20% та визначена у Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Умовами пункту 4.1. договору погоджено, що виконавець виконує роботи із виготовлення металевих конструкцій власними силами та засобами із застосуванням своїх матеріалів, а також має право залучати третіх осіб (субпідрядників) для виконання своїх обов`язків за договором.

Специфікацією №1 до договору передбачено розрахунок згідно технічного завдання по корпусу №8/8а, варіант №1 (мін) по корпусу №8/8а та орієнтована вартість робіт варіант №2 (мін) - 2384765 грн.

Відповідно до договору про внесення змін від 22.03.2023 до договору підряду №28/12-22 від 28.12.2022 погоджено, що ціна договору складає 2325880,00 грн. у т.ч. ПДВ-20% та визначена у Специфікації. Крім того, внесено зміни до Специфікації №1 та визначено матеріали: кутик 100х100Х7 у кількості 0,488 т. на суму 20478,43 грн. з ПДВ, лист t-5 C255 у кількості 0,16 т. на суму 6831,36 грн., анкерні болти М24 міц 8.8. на суму 3800,00 грн. з ПДВ., транспортувальні розкоси на ферми у кількості 36 шт. на суму 4000,00 грн. Всього 35109,79 грн. Вартість матеріалів та робіт - 2325880,00 грн.

В контексті зазначеного вище, Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 по справі №916/36/22 зауважив, що спірні видаткові накладні крім функцій первинних документів, що свідчать про здійснення сторонами господарських операцій, повинні в обов`язковому порядку мати реквізити щодо їх відношення до договору. Відсутність спору щодо самого факту поставки, асортименту та вартості товару, свідчить про узгодження сторонами умов такої поставки товару на підставі договору поставки, укладеного саме у спрощений спосіб.

Матеріали справи свідчать, що спірна видаткова накладна не містить посилань на договір підряду №28/12-22 від 28.12.2022. При цьому як зазначено судом вище та не заперечується відповідачем, позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 950466,00 грн., про що також свідчать підписи сторін у первинних бухгалтерських документах, які скріплені відтисками печаток. Тобто, відповідачем не відмовлено позивачу в отриманні товару за накладною на суму 950466,00 грн., прийнято товар, що документально підтверджено.

Водночас суд приймає до уваги, що будь-яких заперечень чи зауважень з боку відповідача щодо якості, кількості або вартості отриманого від позивача товару, дотримання вимог оформлення та повноти відображення у первинних документах бухгалтерського обліку відомостей щодо здійсненої господарської операції з поставки товару у спрощений спосіб, відповідачем не зроблено. Будь-якого листування претензійного характеру з приводу неповноти або неточності відображених у спірних накладних відомостей щодо здійсненої спірної господарської операції, матеріали справи також не містять.

Між тим, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що свідчать про повернення відповідачем отриманого за спірною видатковою накладною товару, так само як і не містять належних доказів, що достеменно свідчать про відношення спірної поставки до договору підряду №28/12-22 від 28.12.2022 враховуючи зміст підписаних між сторонами спірних первинних документів та відображених в них характеристик поставленого товару.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах.

Одним із важливих елементів змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд керується при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

З приводу інших аргументів, доводів та міркувань сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Наявні в матеріалах справи докази були ретельно та у повному обсязі досліджено судом і наведених вище висновків про задоволення позову не спростовують.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМЗ БУД" (61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 21/23, код ЄДРПОУ 38774807) на користь Приватного підприємства "Сталь Торг Захід" (89114, Закарпатська обл., Ужгородський р-н., с. Кам`яниця, вул. Ужанська, буд. 105, код ЄДРПОУ 44503991) заборгованість у розмірі 950466,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 14256,99 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "11" серпня 2023 р.

СуддяГ.І. Сальнікова