Рішення

від 07.07.2023 по справі 372/4512/21

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4512/21

Провадження № 2-115/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2023 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Сташків Т.Г.,

секретаря судового засідання: Павлик А.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Української міської ради, Головного управління Держгеокадастру в м. Києві та Київській області, ОСОБА_3 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК Оболоньпроект», про визнання протиправними та скасування рішень, припинення права власності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати Рішення №11111 від 18.12.2009 року Української міської ради про надання у приватну власність гр. ОСОБА_3 земельної ділянки за межами населеного пункту кадастровий номер 3223151000:04:065:0119;

- припинити право власності громадянки ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:065:0119 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,115 га з кадастровим номером 3223151000:04:065:0119, яка розташована за межами населеного пункту на території Української міської ради Обухівського району Київської області для індивідуального садівництва з кадастровим номером 3223151000:04:065:0119 шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки за громадянкою ОСОБА_3 ;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області здійснити всі необхідні дії для виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:065:0119 за громадянкою ОСОБА_3 ;

- визнати протиправним та скасувати внесення запису у Вихідну земельно-кадастрову інформацію Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:065:0119 за громадянкою ОСОБА_3 ;

- визнати нечинним рішення органу місцевого самоврядування Української міської ради про затвердження документації із землеустрою ТОВ «МЖКОболоньпроект» із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок на земельну ділянку кадастровий номер 3223151000:04:065:0119, що обліковується за громадянкою ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Українська міська рада не мала права розпоряджатися земельною ділянкою кадастровий номер 3223151000:04:065:0119, що розташована поза межами населеного пункту м. Українка, та передавати її у власність ОСОБА_3 на підставі оспорюваного рішення №11111 від 18.12.2009 року. З огляду на те, що дана земельна ділянка кадастровий номер 3223151000:04:065:0119 накладається на земельну ділянку, право власності на яку оформлюється позивачем, відповідне рішення органу місцевого самоврядування порушує права позивача внаслідок неможливості проведення ним державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 25.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21.11.2022 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги.

Представники відповідачів та третьої особи до судового засідання не з`явилися, проте про дату, час та місце повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

25.07.2007 року на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 853 затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки та наданий дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1080 га за рахунок земель державної власності (землі запасу) в адміністративних межах Української міської ради, Обухівського району, Київської області, у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

ТОВ НВК «Горизонт» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради, Обухівського району, Київської області.

Разом із цим, даний проект не був погоджений Управлінням земельних ресурсів в Обухівському районі Київської області, відповідно до листа від 29.08.2008 року № 05-02/4368 якого по координатним точкам поворотів земельна ділянка «накладається» на земельну ділянку гр. ОСОБА_4 (кад. № 3223151000:04:065:0103), яка перебуває в його користуванні на підставі договору оренди від 10.12.2003 року.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16.10.2015 року у справі № 372/71/13-ц задоволено позов прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації. Визнано незаконним та скасовано рішення Української міської ради від 04.06.2002 року про надання у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди земельної ділянки ОСОБА_4 . Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.12.2003 року, укладений між Українською міською радою та ОСОБА_4 , про надання в оренду земельної ділянки площею 0,15 га, вартістю 15 796,90 грн. Зобов`язано ОСОБА_4 повернути державі в особі Обухівської районної державної адміністрації спірну земельну ділянку площею 0,15 га, вартістю 15 796,90 грн.

Постановою Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 372/71/13-ц рішення Обухівського районного суду Київської області від 16.10.2015 року залишено без змін.

Рішення суду у справі № 372/71/13-ц мотивоване тим, що органом, уповноваженим приймати рішення та укладати договір про передачу спірної земельної ділянки як ділянки, яка розташована за межами населеного пункту м. Українка, відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України є Обухівська районна державна адміністрація. Оскільки спірна земельна ділянка, передана ОСОБА_4 на умовах оренди, знаходиться в адміністративних межах Української міської ради, за межами населеного пункту м. Українка, то органом виконавчої влади, який наділений повноваженнями розпоряджатися вказаною земельною ділянкою за межами населеного пункту, відповідно до глави 3 Земельного кодексу України, є Обухівська районна державна адміністрація. Клопотання відповідачів про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строків позовної давності суд визнав необґрунтованим тому, що позивач звернувся до суду з цим позовом в межах строків позовної давності - коли йому стало відомо про порушення свого права та про порушення права держави у 2010 році, у зв`язку із чим підстави для застосування наслідків спливу позовної давності згідно зі статтею 267 ЦК України відсутні.

Таким чином, у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області для виконання розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 25.07.2007 року № 853 з оформлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1080 га за рахунок земель державної власності (землі запасу) в адміністративних межах Української міської ради, Обухівського району, Київської області, у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Утім, Головне управління Держгеокадастру у Київській області відмовило в оформленні та погодженні проекту, оскільки земельна ділянка площею 0,1080 га виділена за даними «Вихідної земельно-кадастрової інформації по земельній ділянці площею 0,115 га» у власність ОСОБА_3 на підставі рішення Української міської ради №11111 від 18.12.2009 року.

Листом від 07.10.2020 року № 2165/0/2-20 Українська міська рада повідомила ОСОБА_1 , що рішення №11111 від 18.12.2009 року про надання земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_3 та рішення щодо документації із землеустрою про поділ та об`єднання земельних ділянок на земельну ділянку кадастровий номер 3223151000:04:065:0119, що надавалась ОСОБА_3 , та готувалось ТОВ «МЖК Оболоньпроект», не зареєстровані.

08.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Кучеренко Т.О. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3223151000:04:065:0012.

Рішенням від 12.10.2020 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Кучеренко Т.О. відмовлено в державній реєстрації права власності на підставі ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

20.10.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 3223151000:04:065:0012, площею 0,0606 га на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія та номер КВ, виданого 28.03.1997 року Обухівським районним відділом землересурсів.

Також відповідні відомості внесені до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що підтверджується витягом із кадастру від 23.09.2020 року.

На виконання ухвали Обухівського районного суду Київської області від 09.12.2021 року в даній справі Головне управління Держгеокадастру в Київської області повідомило, що за інформацією відділу № 6 Управління надання адміністративних послуг Держгеокадастру в Київської області та даних автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру, земельна ділянка кадастровий номер 3223151000:04:065:0119, площею 0,1210 га, з цільовим призначенням 01.15 Для індивідуального садівництва обліковується за гр. ОСОБА_5 . Відомості про дану земельну ділянку перенесені до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку. У зв`язку з відсутністю інформації про державний акт на право власності щодо вказаної земельної ділянки Поземельна книга не відкрита, витяг з Державного земельного кадастру надати неможливо.

15.07.2022 року ОСОБА_1 надійшло повідомлення з Державного земельного кадастру про те, що у Державному земельному кадастрі відсутні запитувані відомості про спірну земельну ділянку к.н. 3223151000:04:065:0119, що надавалась ОСОБА_3 .

Листом від 11.08.2022 року №Г-380/1 - 641/6-22 Головне управління держгеокадастру у Київській області зазначило, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 3223151000:04:065:0119, помилково перенесена з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру у 2013 році. Також у листі наголошено, що існує можливий перетин оформлюваної ділянки ОСОБА_1 з ділянкою ОСОБА_3 , кадастровий номер 3223151000:04:065:0119, у зв`язку з чим є необхідність звернутися до інженера землевпорядника.

19.09.2022 року ОСОБА_1 отримав лист №18 сертифікованого інженера-землевпорядника щодо встановлення «часткового накладання» спірної ділянки к.н. 3223151000:04:065:0119, що обліковується за ОСОБА_3 , із ділянкою, що надана для оформлення ОСОБА_1 .

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частинами першою, другою статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 116 ЗК України (у редакції, чинній станом на 25.07.2007 року) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з приписами статті 123 ЗК України (у редакції, чинній станом на 25.07.2007 року) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина 1 статті 125 ЗК України в редакції, чинній станом на 25.07.2007 року).

Положеннями статті 123 ЗК України (у редакції, чинній станом на грудень 2019 року) визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої у Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Згідно з частиною 6 статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Із наведених норм можна зробити висновок, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17.10.2018 року у справі № 380/624/16-ц дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.

Як установлено судом, 25.07.2007 року на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 853 затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки та наданий дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1080 га за рахунок земель державної власності (землі запасу) в адміністративних межах Української міської ради, Обухівського району, Київської області, у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Відтак, надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,1080 га, в адміністративних межах Української міської ради, Обухівського району, Київської області, не є гарантованим підтвердженням набуття останнім у подальшому права власності на таку земельну ділянку та не є правовстановлюючим актом.

Із матеріалів справи слідує, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області відмовило ОСОБА_1 в оформленні та погодженні проекту землеустрою, оскільки земельна ділянка кадастровий номер 3223151000:04:065:0119, передана у власність ОСОБА_3 на підставі рішення Української міської ради №11111 від 18.12.2009 року.

Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Разом із цим, із матеріалів справи слідує, що позивач не є землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 3223151000:04:065:0119, передання якої Українською міською радою у власність ОСОБА_3 здійснено на підставі оскаржуваного рішення №11111 від 18.12.2009 року.

До того ж, згідно з листом Української міської ради від 07.10.2020 року № 2165/0/2-20 відповідне рішення №11111 від 18.12.2009 року та рішення щодо документації із землеустрою про поділ та об`єднання земельних ділянок на земельну ділянку кадастровий номер 3223151000:04:065:0119, що надавалась ОСОБА_3 , та готувалось ТОВ «МЖК Оболоньпроект», не зареєстровані.

Указані рішення органу місцевого самоврядування, що є предметом оскарження, також відсутні в матеріалах справи, що унеможливлює суд встановити їх зміст, а відтак й дійти висновку про обґрунтованість пред`явлених позовних вимог.

Саме лише посилання позивача на перевищення повноважень Української міської ради при прийнятті оспорюваного рішення №11111 від 18.12.2009 року не може бути самостійною підставою для його скасування, враховуючи відсутність тексту такого рішення та доказів порушення ним прав позивача.

Також не підлягає задоволенню з наведених вище підстав позовна вимога про визнання нечинним рішення органу місцевого самоврядування Української міської ради про затвердження документації із землеустрою ТОВ «МЖКОболоньпроект» щодо поділу та об`єднання земельних ділянок на земельну ділянку кадастровий номер 3223151000:04:065:0119, що обліковується за громадянкою ОСОБА_3 .

З огляду на те, що позовні вимоги про виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:065:0119 за громадянкою ОСОБА_3 , визнання протиправним та скасування внесення запису у Вихідну земельно-кадастрову інформацію Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:065:0119 за громадянкою ОСОБА_3 , мають похідний характер від основних позовних вимог про визнання недійсним рішень Української міської ради та припинення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні вказаних похідних вимог, ураховуючи також, що самостійного правового обґрунтування даних позовних вимог не наведено.

Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в задоволенні пред`явлених ним позовних вимог.

Керуючись ст. 4, 76, 81, 141, 223, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Української міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Київській області, ОСОБА_3 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК Оболоньпроект», про визнання протиправними та скасування рішень, припинення права власності, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.Г. Сташків