Постанова

від 26.07.2023 по справі 296/2003/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/2003/21 Головуючий у 1-й інст. Рожкова О. С.

Категорія 55 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,

за участі секретаря судового засідання Кузьменко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №296/2003/21 за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вул.Шевченка 107», третя особа: Департамент реєстрації Житомирської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою через адвоката Шмата Руслана Петровича,

на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 14 лютого 2023 року, яке ухвалене під головуванням судді Рожкової О.С. у м.Житомирі,

в с т а н о в и в:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вул. Шевченка 107». Просила визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вул. Шевченка 107», оформлені протоколом від 20 лютого 2021 року.

Позов обґрунтовувала тим, що на засіданні правління ОСББ «Вул. Шевченка 107», яке оформлене протоколом від 22 вересня 2020 року №24, вона була обрана головою правління ОСББ «Вул. Шевченка 107» та відомості про обрання голови внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 05 березня 2021 року їй стало відомо, що 20 лютого 2021 року загальними зборами ОСББ «Вул. Шевченка 107» у спосіб, який суперечить чинному законодавству України та статуту ОСББ «Вул.Шевченка 107», її та всіх інших членів правління відкликано та обрано новий склад правління без участі її та інших членів правління. Про проведення зборів вона дізналася з повідомлення, яке було розміщено в загальнодоступному місці при вході до під`їзду будинку, зокрема на стендах «Інформація ОСББ». Зазначає, що рішення загальних зборів ОСББ «Вул.Шевченка 107» від 20 лютого 2021 року прийняті із порушенням вимог Законів України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та «Про особливості здійснення права власності багатоквартирного будинку», зокрема, порушений порядок скликання та проведення зборів; рішення зборів прийняті за відсутності необхідної кількості голосів (кворуму), а також із перевищенням повноважень. Вважає, що існують підстави для визнання вказаних рішень недійсними та їх скасування. Чинним законодавством та статутом ОСББ «Вул.Шевченка, 107» передбачено, що загальні збори ОСББ можуть бути чинними, якщо на них присутні члени об`єднання, які мають більше ніж 50% голосів. Ураховуючи, що загальна кількість власників квартир - 354 особи, збори можуть бути проведені лише за наявності не менше 178 співвласників, якщо вони мають більше 50% голосів. На загальних зборах ОСББ «Вул. Шевченка, 107», які відбулися 20 лютого 2021 року, були присутніми тільки приблизно чотирьох десятків власників квартир будинку по АДРЕСА_1 . Вважає вказані збори нелегітимними та незаконними, оскільки вони проведенні без достатнього кворуму, у зв`язку з чим вона звернулася до суду з позовом.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 14 лютого 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 через представника Шмата Р.П. подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що ініціативною групою грубо порушено чинне законодавство та норми статуту ОСББ «Вул.Шевченка 107» щодо процедури скликання загальних зборів, які проведені 20 лютого 2021 року, оскільки повідомлено лише 238 співвласників будинку із 355 власників квартир. Згідно з протоколом загальних зборів ОСББ «Вул.Шевченка 107» від 20 лютого 2021 року за обрання голови зборів проголосовано одноголосно. Однак, у протоколі не відображено, хто був фізично присутній за загальних зборах, уся кількість голосів порядку денного проведена у спосіб письмового опитування. Проте, у письмовому опитуванні відсутнє питання обрання голови зборів. Із протоколу загальних зборів ОСББ «Вул.Шевченка 107» від 20 лютого 2021 року взагалі не можливо вирізнити кількість присутніх на загальних зборах, окрім осіб, які взяли участь у письмовому опитуванні. У письмовому опитуванні відсутнє питання обрання голови зборів, а тому голову правління не було обрано на загальних зборах ОСББ «Вул.Шевченка 107». Зазначає, що незаконність проведення та скликання загальних зборів прямо вплинуло на її права та обов`язки, оскільки призвела до її особистого звільнення з посади голови правління ОСББ «Вул.Шевченка 107» та переобрання її, як члена правління ОСББ «Вул.Шевченка 107». Окрім того, рішення загальних зборів містить компрометуючий характер щодо її роботи, як голови правління.

Від учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Шмат Р.П. апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Представник відповідача ОСББ «Вул.Шевченка 107» адвокат Козирєв І.М. апеляційну скаргу не визнав, просить у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Від третьої особи Департаменту реєстрації Житомирської міської ради надійшов лист про розгляд справи без участі його представника. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням установчих зборів співвласників будинку АДРЕСА_1 , яке оформлене протоколом від 15 червня 2016 року №1, створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вул.Шевченка 107» (а.с.18-21 т.2).

Загальними зборами ОСББ «Вул.Шевченка 107», які оформлені протоколом від 13 жовтня 2019 року №7, затверджений статут ОСББ «Вул.Шевченка 107» у новій редакції (а.с.142-153 т.2).

На засіданні правління ОСББ «Вул. Шевченка 107» ОСОБА_1 обрано головою правління з 01 жовтня 2020 року, що підтверджується протоколом від 22 вересня 2020 року №24 (а.с.160 т.2).

На загальних зборах співвласників ОСББ «Вул. Шевченка 107», яке оформлено протоколом №1, від 20 лютого 2021 року висловлено недовіру голові правління ОСОБА_1 та членам правління «за» проголосувало - 275 осіб (15 384,82 кв.м) (77,67%), «проти» - 1 особа (50,80 кв.м) (0,26%), «утримались» - 0 осіб та переобрано членів правління ОСББ «Вул. Шевченка 107». Виведено зі складу правління: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та обрано новий склад правління: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 «За» проголосувало - 276 осіб (15 435,62 кв.м) (77,93%), «проти» - (0 кв.м), «утрималося» - 0 осіб (а.с.176 т.2).

Із 05 по 06 лютого 2021 року члени ініціативної групи письмово повідомили співвласників ОСББ під особистий розпис про дату, час та місце проведення зборів. По факту повідомлення кожній особі було вручено повідомлення з порядком денним загальних зборів 20 лютого 2021 року, що підтверджується списками співвласників квартир та нежитлових приміщень ОСББ «Вул. Шевченка 107» та повідомленням із порядком денним загальних зборів (а.с.16-35 т.3).

Членам правління ОСББ «Вул. Шевченка 107», зокрема ОСОБА_1 , направлено засобами поштового зв`язку повідомлення про проведення зборів, що підтверджується поштовими квитанціями та описами вкладення до цінного листа (а.с.36-42 т.3).

Статтями 124, 125 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Частиною першою ст.19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини другої ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у ст.2 та частині першій ст.3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 20 ГПК України визначено коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема і справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року.

Відповідно до частини другої ст.1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частиною другою ст.4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Основна діяльність ОСББ полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання

Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Відповідно до частин першої та другої ст.10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Статтею 167 ГК України передбачено, що корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі №509/577/18 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 листопада 2019 року в справі №922/80/18.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша ст.98, частина перша ст.99 ЦК України).

Частиною третьою ст.99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до частини першої ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною четвертою ст.13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою ст.99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у ст.99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками юридичної особи корпоративних прав на участь в її управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління юридичною особою або позбавлення таких повноважень на управління юридичною особою. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої ст.99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такого правила зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, зміст частини третьої ст.99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року №1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої ст.99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

ОСОБА_1 , яка перебувала на посаді голови правління ОСББ «Вул.Шевченка 107» заявила вимогу про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів ОСББ «Вул.Шевченка 107», оформлене протоколом від 20 лютого 2021 року, на якому ухвалено рішення про відкликання членів правління та обрано новий склад правління.

Практика вирішення справ щодо поновлення порушених прав учасників товариства у зв`язку з прийняттям компетентним органом рішень про усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання є сталою та такий спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини четвертої ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №205/4196/18 за правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої ст.41 КЗпП України (припинення повноважень за частиною третьою ст.99 ЦК України). До юрисдикції господарського суду належать спори, в яких позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою ст.99 ЦК України, пунктом 5 частини першої ст.41 КЗпП України, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого припинення повноважень (звільнення). До 28 березня 2014 року, коли відповідно до підпункту 1 пункту 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 10 жовтня 2013 року набрала чинності нова редакція пункту 4 частини першої ст.12 Господарського процесуального кодексу України, юрисдикція господарського суду поширювалася на вищезазначені спори за участю господарських товариств, а з 28 березня 2014 року - за участю будь-яких юридичних осіб.

Так, Верховний Суд у постанові від 22 вересня 2021 року в справі №310/4473/19 за позовом фізичної особи до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Смоленська-3" про визнання недійсним та скасування протоколу зборів, визнання недійсним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі та віднесення спору до господарської юрисдикції, оскільки спір пов`язаний з реалізацією загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку права на управління юридичною особою шляхом прийняття компетентним органом рішень про звільнення членів виконавчого органу та про обрання іншого складу органу управління, а предметом спору є поновлення права позивачки, звільненої за прогули на підставі ст.40 КЗпП України, на участь в управлінні ОСББ.

Ураховуючи те, що спір у справі, яка переглядається, пов`язаний з реалізацією загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку права на управління юридичною особою шляхом прийняття компетентним органом рішень про звільнення членів виконавчого органу, про обрання іншого складу органу управління, а предметом спору є поновлення права позивача, наявні ознаки корпоративності спору сторін у цій справі та віднесення розгляду такого спору до господарської юрисдикції.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2022 року в справі № 344/13401/20, від 24 лютого 2023 року в справі №334/3022/18, від 20 квітня 2023 року в справі №914/2547/21.

Отже, суд першої інстанції не врахував наявності ознак корпоративного спору сторін у цій справі та помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства та діяв не як суд, встановлений законом, в розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 ст.6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частиною четвертою ст.367, частиною другою ст.377 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання апеляційної скарги (частина четверта ст.367 ЦПК України).

Згідно з пунктом 4 частини першої ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково у відповідній частині і закрити провадження у справі повністю або частково чи залишити заяву без розгляду повністю або частково.

У частинах першій і другій ст.377 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст.ст.255 і 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених ст.ст.19 - 22 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої ст.255, частини першої ст.377 ЦПК України.

На виконання вимог частини першої ст.256 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови позивач може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись п.1ч.1ст.255,ст.ст.259,268,367-368,374,377,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Шмата Руслана Петровича, задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 14 лютого 2023 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вул.Шевченка 107» про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів, - закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи за її позовом віднесено до юрисдикції господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 08 серпня 2023 року.