Постанова

від 03.08.2023 по справі 757/456/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Підпалий В.В.

Провадження №22-ц/824/8015/2023 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В.,

при секретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 11 січня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Святошинський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про виключення з актового запису про народження дитини,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в Печерський районний суд міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про виключення з актового запису про народження дитини від 20 березня 2021 року № 626, зробленого Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у графі «інформація про батька» запису про ОСОБА_1 , як батька ОСОБА_4 .

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11 січня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про виключення з актового запису про народження дитини на підставі п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскількиу провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, позивач ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу до Печерського районного суду міста Києва для продовження розгляду.

Обгрунтовуючи вимоги скарги, позивач посилався на те, що Печерський районний суд міста Києва формально поставився до вирішення питання про відкриття провадження у справі, чим позбавив його права на доступ до правосуддя, що свідчить про порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Крім того зазначив, що в порушення вимог процесуального закону суд першої інстанції не з`ясував підстав позову ОСОБА_1 у даній справі та підстав позову ОСОБА_2 у справі № 753/7593/21 та не навів жодних обґрунтувань щодо тотожності (аналогічності) зазначених позовів.

Так, звертаючись до суду, ОСОБА_2 , зокрема, посилалась на те, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком дитини (його біологічним батьком є інша невідома особа), а тому наявна необхідність винесення рішення суду про виключення запису. ОСОБА_1 надав згоду на батьківство у зв`язку з повідомленням ОСОБА_2 про те, що він є батьком дитини. Водночас у ОСОБА_2 виникли сумніви щодо батьківства ОСОБА_1 . Як на норму матеріального права, ОСОБА_2 посилалась на статтю 138 СК України.

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись до суду з даним позовом, посилався на те, що ОСОБА_2 повідомила його про те, що він не є батьком ОСОБА_4 . Тобто він був введений в оману ОСОБА_2 щодо батьківства з метою внесення його в запис про народження дитини як батька. Висновком генетичної експертизи від 12 квітня 2021 року встановлено той факт, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком ОСОБА_5 , що є підставою для виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. Як на норму матеріального права ОСОБА_1 , зокрема, посилається на статтю 136 СК України.

Таким чином, зважаючи на нетотожність підстав звернення до суду в обох справах, у суду першої інстанції не було законних підстав для відмови у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 згідно п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Горова О.В. просила задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасувати ухвалу місцевого суду з направленням справи для продовження розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Симоненко Д.Є. апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення з викладених у ній підстав.

В судове засідання інші учасники процесу, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з`явились; колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги та скасування ухвали, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у провадженні цього чи іншого суду вже є спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є підставою для відмови у відкритті провадження.

При цьому суд послався на те, що з відкритих даних, наявних на веб-порталі «Судова влада України» та даних з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що в провадженні судді Дарницького районного суду м. Києва - Сирбул О.Ф. перебувала цивільна справа №753/7593/21-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Святошинський районний у місті Києві ВДРАЦ МУМЮ (м. Київ), про виключення з актового запису про народження дитини, за результатами розгляду якої судом постановлено рішення №753/7593/21-ц від 02.02.2022 року про відмову у задоволенні позову. Постановою Київського апеляційного суду №753/7593/21-ц від 15.08.2022 року вищевказане рішення суду першої інстанції залишено без змін. Станом на час постановлення оскаржуваної ухвали цивільна справа №753/7593/21-ц перебувала на розгляді Касаційного цивільного суду Верховного Суду, про що свідчить ухвала про відкриття касаційного провадження від 31.08.2022 року.

Однак з висновками суду про наявність підстав для відмови у відкритті провадження погодитись не можна, виходячи з наступного.

Так, дійсно, з відкритих даних, наявних на веб-порталі «Судова влада України» та даних з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що в провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 753/7593/21-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Святошинський районний у місті Києві ВДРАЦ МУМЮ (м. Київ), про виключення з актового запису про народження дитини, за результатами розгляду якої судом постановлено рішення від 02 лютого 2022 року про відмову у задоволенні позову, яке постановою Київського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 01 травня 2023 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року залишено без змін.

Як вбачається зі змісту вказаних судових рішень у справі № 753/7593/21-ц у квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , у якому просила внести зміни до актового запису від 20 березня 2021 року № 626 про народження дитини ОСОБА_4 , складеного Святошинським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а саме: у графі «Батько» вказати зі слів матері - « ОСОБА_6 », по батькові дитини змінити з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

На обґрунтування позову посилалася на те, що 31 січня 2020 року між нею та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб. Вона з ОСОБА_3 фактично не проживала. 11 серпня 2020 року шлюб між нею та ОСОБА_3 був розірваний. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, згідно з яким у графі «батько» вказано ОСОБА_1 . Оскільки, ОСОБА_3 категорично заперечував проти свого батьківства і не надав своєї згоди на запис його батьком зазначеної дитини, для отримання свідоцтва про народження дитини батьком формально був записаний ОСОБА_1 , який також не є біологічним батьком дитини. Зазначала, що ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_1 не є біологічними батьками ОСОБА_4 (його біологічним батьком є інша невідома особа), їй (позивачці) не відомо, хто є біологічним батьком ОСОБА_9 , а тому є необхідність записати у графі «Батько» відомості про батька дитини зі слів матері - « ОСОБА_6 ».

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у матеріалах справи відсутня заява про визнання батьківства щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іншим чоловіком, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сімейне законодавство не передбачає можливості оспорювання жінкою батьківства того чоловіка, який записаний батьком дитини, якщо такий запис було вчинено за спільною заявою матері дитини та чоловіка, який на час народження дитини визнавав своє батьківство. Саме по собі бажання позивачки змінити відомості щодо батька дитини в актовому записі про народження дитини, із зазначенням відомостей про батька дитини відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України, не може бути підставою для задоволення позову.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що підставами його звернення до суду з даним позовом є те, що ОСОБА_2 повідомила його про те, що він не є батьком ОСОБА_4 . Тобто, він був введений в оману ОСОБА_2 щодо батьківства з метою внесення його в запис про народження дитини, як батька, оскільки колишній чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_10 категорично заперечував своє батьківство. Висновком генетичної експертизи від 12 квітня 2021 року встановлено той факт, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком ОСОБА_5 . З вищенаведених підстав, згідно положень ст. 136 СК України, ОСОБА_1 просив суд виключити з актового запису про народження від 20 березня 2021 року №626 запис про нього, ОСОБА_1 , як батька ОСОБА_4 .

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно наведеної норми, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет позову, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. При визначенні підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, неповно з`ясував обставини справи та не звернув належної уваги на те, що хоча ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і являються сторонами в обох справах, однак процесуальний статус у них в цих справах різний. Зокрема, у справі №753/7593/21-ц ОСОБА_2 була позивачем, а ОСОБА_1 - відповідачем, натомість у даній справі ОСОБА_2 виступає відповідачем, а ОСОБА_1 - позивачем.

Крім того, не є тотожними і предмети позовів у справах, оскільки, зокрема, предметом позовних вимог ОСОБА_1 у справі №757/456/23-ц є виключення з актового запису про народження дитини від 20 березня 2021 року № 626, зробленого Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у графі «Інформація про батька» запису про нього, як батька ОСОБА_4 , а у справі №753/7593/21-ц предметом позовних вимог ОСОБА_2 були вимоги щодо внесення змін до актового запису від 20 березня 2021 року № 626 про народження дитини ОСОБА_4 , складеного Святошинським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), шляхом зазначення у графі «Батько» зі слів матері - « ОСОБА_6 », по батькові дитини змінити з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

Вищенаведені обставини свідчать про те, що позови у справі №757/456/23-ц та у справі №753/7593/21-ц не є тотожними, оскільки вони відрізняються як за процесуальним статусом учасників, так і за предметом та підставами позовних вимог, відтак не можна вважати, що на розгляді іншого суду на час постановлення оскаржуваної ухвали вже перебувала справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Суд першої інстанції вищенаведені обставини належним чином не з`ясував та дійшов помилкового висновку про наявність у справі підстав для відмови у відкритті провадження згідно п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві».

Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки Печерським районним судом міста Києва ухвалу від 11 січня 2023 року постановлено з порушенням норм процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в порядку, визначеному ст.379 ЦПК України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 11 січня 2023 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: