Рішення

від 10.08.2023 по справі 308/5018/20

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/5018/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Бенца К.К.,

при секретарі Майор Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ОТП Факторинг Україна", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: ОСОБА_2 та Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у травні 2020 р. звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.04.2012 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинила виконавчий напис за №1629, яким запропонувала звернути стягнення на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку площею 0,25 га., кадастровий № 2124883602:04:002:0090 в АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_2 ; за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна запропонувала задовольнити вимоги ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» в розмірі 78 519,09 дол. США, а також 1700 грн. витрат за вчинення виконавчого напису. При тому зазначається що заборгованість за кредитним договором № 800/046/2007 від 26.04.2007 становить 39 336.94 (34930.82+4406.12) доларів та за кредитним договором №800/062/2008 від 13.03.2008 року становить 39 182.15 (34414.31+4767.87) доларів. Строк, за який проводиться стягнення, становить з 13.03.2008 року по 26.11.2010 року. Виконавчий напис вчинено на договорі наступної іпотеки (майнова порука) від 26 квітня 2007 року № 800/046/2007 та договорі наступної іпотеки від 13 березня 2008 року №800/062/2008 які посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Житко О.І. Зазначає що про існування зазначеного напису стало відомо з постанови про відкриття виконавчого провадження від 09 липня 2019 року.

Позивач вважає виконавчий напис незаконним, безпідставним та таким, що не підлягає виконанню.

Позивач вважає, що зазначений виконавчий напис суперечить вимогам чинного законодавства України.

26 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» укладено Кредитний договір №CNL-800/046/2007 про надання Кредиту. Згідно з Кредитним договором, а також на підставі Кредитних заявок ОСОБА_1 від 26.04.2007 р та 27.04.2007 р, ЗАТ "ОТП Банк" надав ОСОБА_1 кредит в сумі 37 000.00 (тридцять сім тисяч доларів 00 центів) доларів США.

13 березня 2008 р. між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк" був укладений Кредитний договір №МL-800/062/2008 про надання Кредиту. На підставі Кредитної заявки ОСОБА_1 від 13.03.2008 р. ЗАТ "ОТП Банк" надав ОСОБА_1 кредит в сумі 35 000.00 (тридцять п`ять тисячі доларів 00 центів) доларів США

Звертає увагу суду що ухвалою апеляційного суду Закарпатської області у справі № 308/3687/14-ц від 27 липня 2016 року станом на 06.06.2014 (за період з моменту видачі кредиту 13.03.2008) у розмірі 214 2673,90 грн, з яких основний борг за кредитом - 404712.28 грн (еквівалент 34414.31 дол. США грн), борг за відсотками - 56069.79 грн (еквівалент 4764.84 дол. США) Розрахунком боргу зафіксовані останні за часом платежі, що були здійснені позичальником на погашення суми кредиту (138,96 дол. США 17.07.2009) і процентів (330,60 дол. США 14.01.2010), після чого сплата коштів не фіксувалася.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 11 серпня 2014 року залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області визначено заборгованість за кредитним договором від 13.03.2008 року № ML-800/062/2008 в сумі 502 172,47 гривні ,а саме заборгованість по кредиту 404 712,28 гривень, заборгованість по відсоткам 56 069,79 гривень, суму простроченої пені 41 390,40 гривень (копія рішення додається). Таким чином визначення заборгованості у виконавчому написі нотаріуса у сумі відмінній від судового рішення з приводу якого виник спір про розмір заборгованість за кредитним договором спростовує висновки про безспірність виконавчого напису нотаріуса.

Окрім того нотаріус вчиняючи виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки не здійснив опис предмета іпотеки на який необхідно звернути стягнення. Згідно п. 3.2 договору іпотеки від 26 квітня 2007 та вд 13 березня 2008 року вбачається що предмет іпотеки складється з: житлового будинку за літерою А побудованого з цегли 92 % готовності, сарай за літерою Б побудований з цегли, сарай за літорою в побудований з цегли, вбиральня літ г побудована з цегли, споруди під № 1. Предмет іпотеки складається 3 (трьох) житлових кімнат)Загальна площа предмета іпотеки становить 208,9 м.кв. У договорі іпотеки від 13.03.2008 р. зазначено що площа готовності будинку літ. А становить 96 %. Земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки 2124883602:04:002:0090

Позивач вважає, що вчинення вказаного виконавчого напису не відповідає вимогам загального та спеціального законодавства, яким регулюється здійснення даної процедури, зокрема у документах, на підставі яких вчинявся виконавчий напис, відсутні докази безспірності заборгованості боржника перед кредитором, документами не підтверджується безспірність розміру заборгованості.

Зазначений виконавчий напис впливає на обсяг прав та обов`язків позивача як співвласника нерухомого майна в АДРЕСА_1 який надавав згоду на передачу майна в іпотеку банку нерухоме майно складає об`єкт спільної сумісної власності у розумінні ст. 60 СК України а також ст. 364 ЦК України, а також те що позичальнком по кредитних договорах від 26 квітня 2007 р. № CNL-800/046/2007 та від 13 березня 2008 р. №МL-800/062/2008 є позивач, а тому вказаний виконавчий напис підлягає виззнанню таким що не підлягає виконанню.

За таких обставин, позивач, вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням приписів чинного законодавства, без належного та юридичного підґрунтя, не існує безспірності заборгованості, яка мала існувати для вчинення такого напису нотаріусом, а відтак просить суд ухвалити рішення, яким визнати виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 1629 від 12.04.2012 року вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. таким, що не підлягає виконанню.

Позиція сторін справи:

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. На адресу суду від представника позивача адвоката Шпуганич В.П. надійшла заява в якій просить проводити розгляд справи у відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача Товариства зобмеженою відповідальністю ОТП "Факторинг Україна" в судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. На адресу суду від представника відповідача надійшла заява в якій просить проводити розгляд справи у відсутності, позовні вимоги не визнають, просять застосувати строки позовної давності.

Представник відповідача Товариства зобмеженою відповідальністю ОТП "Факторинг Україна" Захаркевич О.М. у відзиві на позов просив відмовити у такому з підстав його необгрнутованості. Зазначив що питання законності вчиненого виконавчого напису було предметом перевірки у справі за позовом ОСОБА_2 . У подальшому від представника відповідача Семйона В.В. надійшла заява в якій останній просив відмовити у позові за спливом строків позовної давності. Так як позивач у травні 2012 року звертався до відповідача з заявою в якій просив надати інформацію про всі кредити у зв`язку з вчиненням виконавчих написів.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: ОСОБА_2 в судове засідання повторно не зявилась.

Третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. просила розгляд справи проводити у її відсутності. На адресу суду надійшли пояснення на позов.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі :

16.07.2020 року від представника відповідача ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» надійшов відзив на позовну заяву

20.07.2020 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

20.07.2020 року від позивача надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання без участі позивача.

29.07.2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. подано заяву про проведення розгляду справи без її участі.

22.09.2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. подано заяву про проведення розгляду справи без її участі.

22.09.2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. подано письмові пояснення на позов

01.10.2020 року позивачем та його представником подано до суду заяву про витребування доказів.

19.10.2020 року позивачем подано до суду заяву про подачу відзиву на позов неналежним представником.

19.10.2020 року позивачем подано до суду пояснення на позовну заяву.

19.10.2020 року представником ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» подано до суду заяву відкладення розгляду справи.

20.10.2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. подано заяву про проведення розгляду справи без її участі.

15.02.2021 року представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову.

15.02.2021 року представником позива подано до суду заяву розгляд справи без його участі.

03.03.2021 року представником ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» подано до суду заяву про застування строку позовної давності.

04.03.2021 року представником ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» подано до суду заяву про закриття підготовчого судовго засідання.

04.03.2021 року предствником позивача подано до суду заяву про проведення розгляду справи без його участі.

21.04.2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. подано заяву про проведення розгляду справи без її участі.

29.04.2021 року приватним нотаріуслм Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. подано заяву про проведення розгляду справи без її участі.

14.05.2021 року представником ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» подано до суду заяву про застування строків позовної давності.

20.08.2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. подано заяву про проведення розгляду справи без її участі.

13.09.2021 року позивач та його представник подав до суду заяву щодо строків звернення до суду та їх поновлення.

13.09.2021 року позивачем та його представником подано до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

19.01.2022 року позивачем та його представником подано до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

11.04.2022 року позивачем та його представником подано до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

13.06.2022 року позивачем та його представником подано до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

17.06.2022 року представником ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» подано до суду відзив на пояснення на позовну заяву

19.09.2022 року представником позивача подано до суду заяву про проведення розгляду справи без його участі.

19.09.2022 року представником відповідача подано до суду заяву про розгляд справи без його участі.

20.03.2023 року представником позивача подано до суду заяву про проведення розгляду справи без його участі.

20.03.2023 року представником відповідача подано до суду заяву про розгляд справи без його участі.

08.08.2023 року представником позивача подано до суду заяву про проведення розгляду справи без його участі.

09.08.2023 року представником відповідача подано до суду заяву про розгляд справи без його участі.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 10.06.2020 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 18.02.2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №1629 від 12.04.2012 року, вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про звернення стягнення на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий №2124883602:04:002:0090 в АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_2 , що виконується приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. в межах виконавчого провадження №59502522, до набрання відповідним судовим рішенням законної сили.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 04.03.2021 р. закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

У відповідності до ч. 2 ст.247ЦПКУкраїни у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

За правилами ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданихучасниками справиабовитребуваних судом у передбачених цим

Кодексом випадках.

Відповіднодоч.1ст.81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав у своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено,що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7ст.81ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумнівиу добросовісному здійсненні учасникамисправи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), щообґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, якімають значення длявирішеннясправи (ч.1ст.76ЦПКУкраїни).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин :

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 26 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ " ОТП Банк" укладено Кредитний договір № CNL-800/046/2007 про надання Кредиту. Згідно з Кредитним договором, а також на підставі Кредитних заявок ОСОБА_1 від 26.04.2007 р та 27.04.2007 р, ЗАТ «ОТП Банк» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 37 000,00 (тридцять сім тисяч доларів 00 центів) доларів США. Виконання умов кредитного договору забезпечує іпотека нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 26.04.2007 року № BCNL - 800/046/2007 , який укладений між ЗАТ " ОТП Банк" та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Житко О.І. зареєстровано в реєстрі № 927 ( а.с. 17-20)

13 березня 2008 р. між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений Кредитний договір №МL-800/062/2008 про надання Кредиту. Згідно з Кредитним договором, а також на підставі Кредитної заявки Василинець В.М. від 13.03.2008 р. ЗАТ «ОТП Банк» надав Василинець кредит в сумі 35 000,00 (тридцять п`ять тисячі доларів 00 центів) доларів США. ( а.с. 21- 25) Виконання умов кредитного договору забезпечує іпотека нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 13.03.2008 року № PML - 800/062/2008 , який укладений між ЗАТ " ОТП Банк" та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Житко О.І. зареєстровано в реєстрі № 536. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме обєкт незавершеного будівництва , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 2500 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 ( а.с. 29-32)

Як встановлено судом, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено 08.10.1983 року шлюб який посвідчено Тур`я -Бистрянська сільська рада народних депутатів, відомості про припинення шлюбу у суду відсутні. ( а.с. 64)

Як встановлено судом, 22 липня 2009 року АТ "ОТП Банк" скерував на адресу позичальника ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № CNL - 800/046/2007 від 26 квітня 2007 року де зазначив що заборгованість по договору становить: сума кредиту в розмірі 32 993.13 доларів США та з відсотків становить 1460,66 доларів США, сума пені в розмірі 4096,69 грн. та попередив про необхідність дострокового повернення суми заборгованості по кредитному договору, а також повідомив про намір реалізувати своє право на стягнення заборгованості в судовому чи позасудовому порядку (копія вимоги додається). ( а.с. 121)

Як встановлено судом, 29 липня 2009 року АТ "ОТП Банк" скерував на адресу позичальника ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № МL - 800/062/2008 від 13 березня 2008 року де зазначив що заборгованість по договору становить: сума кредиту в розмірі 33262.78 доларів США та з відсотків становить 982.15 доларів США, сума пені в розмірі 4598,88 грн. та попередив про необхідність дострокового повернення суми заборгованості по кредитному договору а також повідомив про намір реалізувати своє право на стягнення заборгованості в судовому чи позасудовому порядку ( а.с. 123)

Як встановлено судом, 12.04.2012 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинила виконавчий напис за №1629, яким запропонувала звернути стягнення на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку площею 0,25 га., кадастровий № 2124883602:04:002:0090 в АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_2 ; за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна запропонувала задовольнити вимоги ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» в розмірі 78 519,09 дол. США, а також 1700 грн. витрат за вчинення виконавчого напису. При тому зазначається що заборгованість за кредитним договором № CNL 800/046/2007 від 26.04.2007 становить 39 336.94 (34930.82+4406.12) доларів та за кредитним договором № МL 800/062/2008 від 13.03.2008 року становить 39 182.15 (34414.31+4767.87) доларів. Строк, за який проводиться стягнення, становить з 13.03.2008 року по 26.11.2010 року. Виконавчий напис вчинено на договорі наступної іпотеки (майнова порука) від 26 квітня 2007 року № 800/046/2007 та договорі наступної іпотеки від 13 березня 2008 року №800/062/2008 які посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Житко О.І. ( а.с.10)

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. від 09.07.2019 року відкрито виконавче провадження № 59502522 з примусового виконання виконавчого напису від 12.04.2012 р. № 1629. ( а.с. 33-34)

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 27 лютого 2014 року Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задоволено, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 грудня 2013 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у вимогах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» про визнання виконавчого напису від 12.04.2012 р. № 1629 таким, що не підлягає виконанню - відмовлено. ( а.с. 73-75)

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить знаступного.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Як доступ до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).

У статті 19 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).

Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов`язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18).

Правовідносини між сторонами, які стали підставою пред`явлення ОСОБА_1 позову про визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки виникли з кредитного договору стороною якого є позивач ,а також іпотечного договору щодо нерухомого майна в АДРЕСА_2 співвласником якого є позивач. А тому суд погоджується з доводами позивача, що вчиненним виконавчим написом про звернення стягнення на предмет іпотеки зачіпаються його права та інтереси.

Згідно з п. 4ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

У постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 204/4071/14 (провадження № 61-360св18), від 09 лютого 2022 року у справі № 547/210/20 (провадження № 61-16834св21) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18).

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що виконавчий напис вчинений із порушенням закону, оскільки нотаріус не переконався в безспірності боргу та порушив вимоги щодо процедури оформлення і змісту виконавчого напису.

З оскаржуваного виконавчого напису вбачається що заборгованість за кредитним договором № CNL 800/046/2007 від 26.04.2007 становить 39 336.94 (34930.82 тіло та 4406.12 відсотки) доларів та за кредитним договором №МL 800/062/2008 від 13.03.2008 року становить 39 182.15 (34414.31 тіло та 4767.87 відсотки) доларів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання

Суд приходить до висновку, що направивши досудову вимогу від 22 липня 2009 року про погашення заборгованості за кредитним договором № CNL - 800/046/2007 від 26 квітня 2007 року кредитор ПАТ "ОТП Банк" змінив строк кредитування і заборгованість по кредитному договору № CNL 800/046/2007 від 26 квітня 2007 року становить 34453.13(32 993.13+1460,66) доларів США, а не 39 336.94 (34930.82+4406.12) доларів США, як зазначено у оскаржуваному виконавчому написі. Аналогічно направивши позичальнику, майновому та фінансовому поручителю досудову вимогу від 29 липня 2009 року про погашення заборгованості за кредитним договором № МL - 800/062/2008 від 13 березня 2008 року кредитор ПАТ "ОТП Банк" змінив строк кредитування і заборгованість по кредитному договору № МL 800/062/2008 від 13 березня 2008 року становить 34244.93(33 262.78+982,15) доларів США, а не 39 182.15 (34414.31+4767.84) доларів США як зазначено у оскаржуваному виконавчому написі. Загальна заборгованість по кредитних договорах визначена кредитором по тілу і відсотках становила 68 698. 06 доларів США. Вчинивши виконавчий напис на зазначену суму нотаріус дійшов висновку, що заборгованість ОСОБА_1 становить суму боргу по 2 х кредитних договорах 78 519.09 дол. США.

Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином як у безспірності розміру заборгованості, з метою погашення якої запропоновано звернути стягнення за виконавчим написом, так і у самому розмірі такої заборгованості.

Разом з тим суд відхиляє доводи позивача з посиланням на судові рішення, оскільки факти заборгованості у кредитних договорах встановлені у судових рішеннях у справах 308/3687/14-ц та 308/10438/14-ц станом на 2014 та 2015 роки, а не на дату вчинення виконавчого напису , а після вчинення такого.

Також судом не приймаються доводи відповідача з посиланням на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 27 лютого 2014 року у справі № 308/4514/13-ц оскільки вказане рішення не має для позивача який не був стороною спору та учасником справи преюдиційного значення.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, аналогічна правова позиція викладена у п.95 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі №910/10374/17.

Якщо відповідачем не доведено направлення позивачу та отримання ним вимоги про усунення порушень за договором позики грошових коштів, це є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС КЦС від від 10.01.2023 № 619/4933/20).

На переконання суду , відповідач "ОТП Факторинг Україна" у відзиві не спростував доводів позивача про безспірність заборгованості позичальника по кредитних договорах на суму по якому нотаріус вчинив виконавчий напис.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість.

І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 28), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129).

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з порушенням нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не вбачає необхідності надавати правову оцінку іншим аргументам позовної заяви.

Таким чином, право позивача у даному випадку порушене і воно підлягає судовому захисту у спосіб, визначений позивачем, який відповідає закону.

Виходячи з правової природи виконавчого напису, який є виконавчим документом, суд відповідно до заявлених позовних вимог, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, вважає за можливе застосувати такий спосіб захисту прав позивача, як визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Загальний строк позовної давності відповідно до статті 257 ЦК України становить три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі,

є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина третя статті 253 ЦК України).

Отже, стаття 261 ЦК України визначає, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статями 12, 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152 цс 14, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, провадження № 12-128 гс 19.

З матеріалів справи вбачається що з позовом ОСОБА_1 звернувся у травні 2020 року. У позові зазначається що про існуваня порушеного права йому стало відомо у липні 2019 року з постанови приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.М. у межах ВП 59502522. При тому вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки аналогічні які насилалися майновому поручителю ОСОБА_2 , що встановлено у рішенні суду від 27.02.2014 р. йому не надсилалась.

Відповідач подаючи заяву про застосування строків позовної давності не довів про те, що позивач знав про існування виконавчого напису раніше строку який заявлено позивачем. Разом з тим суд оцінює критично подану представником відповідача як доказ обізнаності копію заяви ОСОБА_1 від 28.05.2012 року на адресу ТзОВ " ОТП Факторинг Україна" ( а.с. 142) та враховує заперечення позивача та представника позивача , що така позивачем на адресу відповідача в м. Київ у 2012 р. не надсилалася, підпис на заяві позивачу не належить. Враховуючи що позивач має зареєстроване місце проживання в Ужгородському районі, то з метою якнайбільшої вірогідності подання такої заяви до відповідача слід було надати докази надіслання такої заяви з м. Ужгорода в м. Київ засобами звязку (поштового чи іншого). Враховуючи що таких доказів не недано , то вказану заяву слід відхилити.

Окрім того суд звертає увагу на те, що заява про застосування строку позовної давності подана 03.03.2021 року та підписана представником відповідача Семйон В.В., який на підтвердження повноважень надав довіреність за підписом директора ТзОВ " ОТП Факторинг Україна".

Також, 17.06.2022 року до суду надійшов відзив на пояснення підписаний Семйон В.В. , який на підтвердження повноважень надав довіреність за підписом директора ТзОВ " ОТП Факторинг Україна".

Представник відповідача Семйон В.В. подав заяву 03.03.2021 року , тобто після набрання чинності Законом № 390-IX. Працівник відповідача, який підписав заяву, долучив за підписом директора довіреність. Проте у матеріалах справи немає жодного документа (як-от трудового договору (контракту), посадової інструкції), який би засвідчував можливість підписанта діяти від імені відповідача за правилами самопредставництва останнього, як і немає підтвердження того, що підписант є адвокатом.

Суд погоджується з тим, що частина третя статті 58 ЦПК України у редакції Закону № 390-ІХ передбачає за правилами самопредставництва можливість участі юридичної особи у справі через її працівника. Однак він має бути уповноваженим діяти від імені цієї особи або за законом, або за статутом чи положенням, або за трудовим договором (контрактом). А підписант не надав суду ніяких підтверджень того, що коло його трудових (посадових) обов`язків охоплювало можливість діяти від імені відповідача у суді за правилами самопредставництва. Тому суд вважає, що заява подана не уповноваженою на те особою.

До аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 303/4297/20, який викладено у постанові від 8 червня 2022 року.

Ураховуючи те, що з цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду у травні 2020 року, тому трирічний строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач, ним не пропущено.

Щодо розподілу судових витрат:

Частинами першою-другоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати покладаються навідповідача.

З огляду на висновки Суду щодо задоволення позовних вимог, у порядку частин першої та другої статті 141 ЦПК України, з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна" на користь позивача підлягає стягненню фактично сплачений судовий збір за подання позовної заяви у сумі 840,80 грн. та за подання заяви про забезпечення позову в сумі 425,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", главою16розділуII Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиціїУкраїни 22.02.2012р.№296/5, ст.ст. 12,13, 258-259, 268, 272-273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ОТП Факторинг Україна", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: ОСОБА_2 та Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса від 12.04.2012 року вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за №1629, про звернення стягнення на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку площею 0,25 га., кадастровий № 2124883602:04:002:0090 в АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_2 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" код ЄДРПОУ 36789421 юридична адреса: м. Київ вул. Фізкультури, 28Д. на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 840,80 грн. та 425,40 грн. які сплачено за подання заяви про забезпечення позову.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3ст.354ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" код ЄДРПОУ 36789421 юридична адреса: м. Київ вул. Фізкультури, 28Д.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: ОСОБА_2 , РНКОПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача:Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, м. Дніпро вул. Центральна 6/9.

Дата складання повного тексту судового рішення 10.08.2023 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца