Постанова

від 02.08.2023 по справі 280/2269/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 серпня 2023 року м. Дніпросправа № 280/2269/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Соловей Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2022 (суддя Семененко М.О.) за позовом Приватного підприємства "Консоль" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

У лютому 2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна Приватного підприємства Консоль до Головного управління ДПС у Запорізькій області, у якій позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0138931808 від 28.09.2021.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2022 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, де просили скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що висновки акту камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання за податку на додану вартість від 01.09.2021 року №8147/08-01-18-1/25223617 грунтуються на нормах діючого законодавства, підтверджуються обставинами та належними доказами, податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 28.09.2021 року№0138931 808 у сумі 46 931,07 грн. прийнято правомірно.

Перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП Консоль зареєстроване як юридична особа 01.12.1997, номер запису: 10991200000000954, види діяльності за КВЕД: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний), 43.21 Електромонтажні роботи, 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., є платником податку на додану вартість з 05.03.1998, перебуває на обліку у відповідача.

20.07.2021 позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2021 року № 9199099931, в якій задекларовано рядок 18 Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету в сумі 94 186,00 грн.

ГУ ДПС у Запорізькій області проведено камеральну перевірку ПП Консоль з питання своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 20.07.2021 по 18.08.2021, за результатами якої складений акт від 01.09.2021 №8147/08-01-18-08/25223617.

Акт камеральної перевірки направлено позивачу супровідним листом від 03.09.2021 №53424/6/08/01-18-08. За даними контролюючого органу, Акт камеральної перевірки отриманий платником податків 07.09.2021.

21.09.2021 ПП Консоль направило відповідачу засобами поштового зв`язку листом з повідомленням про вручення та з описом вкладенння заперечення на Акт камеральної перевірки, які отримані контролюючим органом 23.09.2021. У запереченнях позивач, крім іншого, посилався на відсутність вини у вчиненні податкового правопорушення, оскільки обов`язок зі своєчасної сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість за червень 2021 року не виконаний позивачем через недостатність коштів на рахунках. На підтвердження вказаних обставин позивач надав відповідні документи.

За результатами розгляду заперечень на Акт камеральної перевірки, листом №60289/6/08-01-18-08 від 28.09.2021 ГУ ДПС у Запорізькій області повідомило позивача про залишення заперечень без розгляду.

На підставі висновків Акту камеральної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0138931808 від 28.09.2021.

11.10.2021 позивач подав скаргу на податкове повідомлення-рішення №0138931808 від 28.09.2021 до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України №1244/6/99-00-06-03-01-06 від 21.01.2022 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0138931808 від 28.09.2021 без змін.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Згідно з приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

У статті 76 ПК України зазначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 ПК України.

Із зазначеного слідує те, що законодавчо закріплено правові підстави для визначення порушень термінів сплати самостійно визначених грошових зобов`язань під час проведення камеральних перевірок.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПК України) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених ПК України.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 124.1. статті 124 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно пункту 124.2. статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в акті про результати камеральної перевірки не міститься мотивів встановлення в діях платника податку умислу, а лише наявний висновок про накладення стягнення в межах п. 124.2 ст. 124 ПК України. Крім того, колегія суддів зазначає, що спірне рішення відповідача теж не містить мотивів встановлення в діях платника податку умислу.

Платником податків не заперечується, що ним самостійно визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, а також несвоєчасність сплати позивачем таких узгоджених грошових зобов`язань. При цьому, позивач наголошує на відсутності умислу при вчиненні податкового правопорушення.

Суд звертає увагу, що Законом України від 16.01.2020 №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон №466) внесено зміни до ПК України, у тому числі, в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Також, Законом №466 визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 Кодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи.

Податковим правопорушенням, у відповідності із п.109.1 ст.109 ПК України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.112.1, п.112.2 ст.112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

З аналізу наведених норм слідує, що в разі невжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винним у вчиненні правопорушення.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Таким чином, обов`язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Отже, відповідальність за скоєння податкового правопорушення, що передбачена, у тому числі, пунктом 124.2 статті 124 ПКУ настає лише у разі, коли контролюючий орган доведе, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, а не навпаки, як помилково вважає відповідач, зазначаючи у відзиві на позовну заяву, що саме платник податків повинен довести обставини на підтвердження того, що затримка сплати узгодженого грошового зобов`язання вчинена ним не умисно.

Водночас, суд наголошує, що в акті про результати камеральної перевірки не міститься мотивів встановлення в діях платника податку умислу, а лише наявний висновок про накладення стягнення в межах п. 124.2 ст. 124 ПК України. Тобто, відповідачем жодним чином не обґрунтовано застосування до платника податку саме п. 124.2 ст. 124 ПК України, положення якого передбачають накладення штрафу.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив правильне рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2022 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова

суддяЮ. В. Дурасова