Постанова

від 10.08.2023 по справі 320/9586/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/9586/22 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Карпушової О.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Шепель О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пристоличної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Пристоличної сільської ради, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 1069-7-VІІІ від 7 вересня 2021 року Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га в с.Щасливе;

- зобов`язати Пристоличну сільську раду Бориспільського району Київської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га в с.Щасливе Бориспільського району Київської області.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року даний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення № 1069-7-VІІІ від 7 вересня 2021 року Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в с.Щасливе.

Зобов`язано Пристоличну сільську раду Бориспільського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в с. Щасливе Бориспільського району Київської області.

Відстрочено виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1984,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області.

16 лютого 2023 року до Київського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу.

В обґрунтування даної заяви зазначено, що вказану справу судом розглянуто у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження та за наявними у ній матеріалами, без виклику сторін. При цьому про ухвалення рішення суду позивачу стало відомо 04 січня 2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Паперової копії рішення позивачем станом на час подання заяви не отримано.

Вказано, що позивач та Адвокатське об`єднання «Щиглов і партнери» в особі адвоката Щиглова Є.О. дійшли згоди про те, що попередній розрахунок судових витрат за договором про надання правової (правничої) допомоги орієнтовно складає 9000,00 грн., остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу буде визначений у відповідності до вимог КАС України, про що зазначено у позовній заяві.

Зауважено, що відповідно до постанови Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №679/219/20 оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не скасовує обов`язок суду вчасно направляти копії судових рішень учасникам справи.

Клопотав у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, з огляду на Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Указ Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, яким в Україні введено воєнний стан, а також враховуючи те, що про судове рішення позивачу стало відомо 04 січня 2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, про поновлення строку для подачі заяви про відшкодування судових.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Пристоличної сільської ради витрат на правову допомогу залишено без розгляду.

При цьому, суд виходив з того, що в матеріалах справи станом на час винесення рішення від 22 грудня 2022 року була відсутня заява про те, що докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу будуть подані після ухвалення рішення у справі, відсутніій розрахунку цих витрат, а також докази про понесення витрат на професійну правничу допомогу не були подані протягом встановленого частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України строку (суд наголосив, що представник позивача лише 16 лютого 2023 року подав заяву про ухвалення додаткового рішення).

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить вказану ухвалу суду першої інстанції скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про відшкодування судових витрат у повному обсязі, стягнути із Пристодичної сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у сумі 9000,00 грн.

В обґрунтування скарги зазначено, що обов`язковою умовою для розгляду судом заяви про повернення судових витрат є подання стороною у справі до суду доказів понесення судових витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Так, в позовній заяві позивач у п. 4 прохальної частини просив суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.

Вказано, що про рішення суду позивачу стало відомо лише 04 січня 2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Оригіналу сказаного рішення суду до теперішнього часу позивачем не отримано (у тому числі дане рішення не направлялося судом на офіційну електронну адресу представника позивача). У цей же самий день - 04 січня 2023 року - через пошту адвокатом подано до суду заяву про відшкодування судових витрат, яка, у свою чергу, отримана судом 05 січня 2023 року, що підтверджується фіскальним чеком від 04 січня 2023 року та витягом з сайту АТ «Укрпошта». Тож вказаними обставинами повністю спростовуються твердження суду про те, що на адресу суду 16 лютого 2023 року надійшла заява представника позивача - адвоката Щиглова Є.О. - про визнання поважними причини пропуску строку для подачі заяви про відшкодування судових витрат та поновлення такого строку, стягнення з Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області витрат на правову (правничу) допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, а також зважаючи на Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, керуючись приписами статті 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо посилання суду першої інстанції на те, що рішення суду по справі №320/9586/22 було винесено 22 грудня 2022 року, а представник позивача лише 16 лютого 2023 року подав заяву з метою ухвалення судом додаткового рішення про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу, то колегія суддів категорично з ним погоджується та вважає його безпідставним. Так, наявними матеріалами справи, зокрема, фіскальним чеком АТ «Украпошта», описом вкладення у цінний лист, а також відстеженням поштового відправлення з офіційного сайту АТ «Украпошта», підтверджується, що відповідна заява подана адвокатом позивача 04 січня 2023 року. При цьому вручене вказане відправлення 05 січня 2023 року згідно того ж відстеження. Натомість, Київським окружним адміністративним судом відповідна заява позивача зареєстрована лише 16 лютого 2023 року. На переконання колегії суддів, неналежна організація робочого процесу судом першої інстанції не повинна впливати на захист позивачем своїх прав. Крім того, суд погоджується з посиланням позивачем на постанову Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №679/219/20, відповідно якої оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не скасовує обов`язок суду вчасно направляти копії судових рішень учасникам справи. Між тим, доказів того, що позивачу було вручено рішення у справі №320/9586/22 саме належним чином, у спосіб, передбачений КАС України, матеріали справи не містять. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що клопотання адвоката позивача про поновлення строку звернення до суду із заявою про винесення додаткового рішення у справі є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до норм статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч.9 вказаної статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Крім того, згідно ч.3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, обов`язковою умовою для розгляду судом заяви про відшкодування судових витрат є подання стороною у справі до суду доказів понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Колегія суддів звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 19 травня 2022 року №19/05/22, додаток №1 до Договору про надання правової допомоги №19/05/22 від 19 травня 2022 року; квитанцію від 27 грудня 2022 року; акт наданих послуг №1 від 04 січня 2022 року.

Актом наданих послуг №1 від 04 січня 2022 року підтверджується надання ОСОБА_1 адвокатом Щигловим Є.О. таких послуг: досудовий аналіз наданих документів - 3 год., 3000,00 грн.; підготовка та подача адвокатського запиту від 10 травня 2022 року до Пристоличної сільскої ради - 1000,00 грн.; підготовка та подача позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання зчинити дії - 4 000,00 грн.; підготовка та подача заяви про відшкодування судових витрат у справі №320/9586/22 - 1000,00 грн.

Відтак, позивачем надані необхідні документи, якими детально підтверджуються понесені витрати на правничу допомогу. Видана адвокатом квитанція, довідка або інший документ, складений у довільній формі на підтвердження отримання від клієнта готівкових коштів за надання правової допомоги разом із договором про надання правової допомоги (актами виконаних робіт тощо), є належним доказом для підтвердження витрат учасника справи на професійну правничу допомогу.

У той же час, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, згідно яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Щодо обґрунтованості витрат, наведених в акті від 04 січня 2022 року, а саме щодо послуг з досудового аналізу наданих документів та підготовки та подачі заяви про відшкодування судових витрат у справі, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що аналіз документів належить до такої діяльності адвоката як складання процесуальних документів, до якої входять всі вище перелічені послуги. Отже, окреме їх виділення від підготовки позову є необґрунтованим, позаяк останні є елементом підготовки такого документу, а тому такі витрати не можуть вважатися обґрунтованими.

Тож, враховуючи складність справи (справа є незначної складності, судові засідання не проводились, предмет спору є типовим, додаткових доказів не надавалось), обсяг наданих адвокатом послуг, значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які він просить стягнути з відповідача, колегія суддів вважає, що справедливою та співмірною сумою, яка підлягає компенсації позивачу витрат на професійну правничу допомогу є 5000 грн. Заявлена сума до стягнення є явно завищеною та не співмірною з складністю даної справи та предметом доказування.

Такий висновок повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача понесених позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. та наявність підстав для часткового задоволення заяви про прийняття додаткового рішення.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про необхідність залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято ухвалу з порушенням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції по суті питання, та підлягають частковому задоволенню.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 317, 321, 325, 328 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з за рахунок бюджетних асигнувань Пристоличної сільської ради на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) грн.

У задоволенні іншої частини заяви про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 10 серпня 2023 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев