Постанова

від 08.08.2023 по справі 320/8956/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/8956/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., секретар Євгейчук Ю.О., за участі представника позивача Бортницького Ю.В., представника відповідача Сливки А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

01.10.2020 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2020 №0004083305, №0004103305 та №0004093305, які були складені за наслідками документальної планової перевірки позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не згоден з висновками відповідача про незаконне віднесення позивачем до «інших витрат» суми понесені ним на сплату послуг охорони об`єктів нерухомості, оскільки такі витрати змінюють активи і зобов`язання позивача, отже спричиняють підприємству реальні зміні його майнового стану, через що мають бути включені до витрат операційної діяльності.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції зазначив, що приписами ПК України підставами для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Проте, суд першої інстанції вказує, що позивачем витрати за 2018 рік у сумі 306638,52 грн. без ПДВ та за 2019 рік в сумі 339443,54 грн. без ПДВ, були віднесені як суми витрат понесені на сплату послуг охорони з ПП "М-ТАР", з Управлінням поліції охорони в Київській області, а згідно наданих до перевірки договорів оренди, умови надання послуг охорони об`єктів орендодавцем (позивачем) не були зазначені.

При цьому, відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції наголошує, що позивач під час розгляду справи в суді, не надав 13 договорів оренди нерухомості (хоча ці договори оренди надавались позивачем відповідачу (податківцям) під час перевірки підприємства) и робить висновок, що договорів оренди не вбачається умови щодо оплати послуг охорони об`єктів нерухомості.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що надані договори про надання охоронних послуг №38 від 08.10.2015, №662-Д об/2009/Шев. від 16.04.2009, №663-Д об/2009/Шев. від 16.04.2009, №396/09 від 06.02.2009, та акти надання послуг і платіжні доручення про сплату грошових коштів за отримання таких послуг, підтверджують обґрунтованість позовних вимог щодо протиправності спірних рішень. При цьому позивач до апеляційної скарги договори оренди не долучив.

Також апелянт наголосив, що відповідно до положень Податкового кодексу України, він як підприємець у своїй господарській діяльності мав право на віднесення вартості оплачених послуг на охорону приміщень до витрат, які враховуються при визначенні об`єктів оподаткування податком на доходи фізичних осіб, що пов`язані з отриманням доходів фізичної особи-підприємця у 2018-2019 роках, оскільки перелік витрат, що визначені статтею 177 ПК України, не є вичерпним.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій наголошено про правильність висновків суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023, на підставі ст.ст. 77, 242, 308 КАС України, судом витребувано у позивача договори оренди приміщень (№01/05-14 від 01.05.2014, №14/05-14 від 14.05.2014, №01/03-15-01 від 01.03.2015, №01/03-14-06 від 01.03.2014, №01/03-14-02 від 01.03.2014, №01/03-15-02 від 01.03.2015, №09/02-15 від 09.02.2015, №01/03-14-01 від 01.03.2014, №02/06-14 від 27.06.2014, №Т-01/06/15 від 10.06.2015, №Т2-01/06/15 від 10.06.2015, №01/08-17 від 01.08.2017, №02/01-17 від 12.12.2016), укладені позивачем з третіми особами, через відсутність цих договорів у матеріалах судової справи, проте суд першої інстанції ці договори аналізує при прийнятті рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у Київській було проведено планову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 за результатами якої було складено акт №187/10-36-33-05/2157203855 від 26.02.2020 (т.1 а.с. 8).

Згідно висновків вказаного акту перевірки позивачем порушень:

- п. 167.1 cт. 167, п. 177.2, п. 177.4 cт. 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 на загальну суму 646082,06 грн., в тому числі: за 2018 рік в сумі 306638,52 грн. та за 2019 рік в сумі 339443,54 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 116294,78 грн.. в т.ч.: за 2018 рік в сумі 55194,94 грн., за 2019 рік в сумі 61099,84грн.;

- п. 189.1 cт. 189, п. 198.1, п. 198.5, п. 198.6 cт. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 120861,83 грн., в т.ч. за 2018 рік в сумі 57497,32 грн. та за 2019 рік в сумі 63364,51 грн.

- п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України в частині заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в сумі 646082,06 грн., що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 9691,23 грн., в т.ч. 2018 рік - 4599,58 грн., 2019 рік - 5091,65 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов у зв`язку із віднесення позивачем до складу інших витрат сум, понесених на сплату послуг охорони об`єктів нерухомого майна, що здаються ним в оренду.

В акті перевірки відповідач зазначає, що при перевірці правильності визначення витрат при здійсненні підприємницької діяльності, відображених у додатку до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік та 2019 рік, за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 ФОП ОСОБА_1 було завищено валові витрати, які не пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності та які не можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат на загальну суму 646082,06 грн. без ПДВ, в тому числі: за 2018 рік в сумі 306638,52 грн. без ПДВ та за 2019 рік в сумі 339443,54 грн. без ПДВ, а саме: в ході проведення перевірки встановлено, що в графі 7 "Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг" податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2018р. ФОП ОСОБА_1 віднесено суми витрат понесених на сплату послуг охорони в сумі 306638,52 грн. без ПДВ сплачених на користь: - ПП "М-ТАР" (ЄДРПОУ 35271629) в сумі 287069,89 грн. без ПДВ; - Управління поліції охорони в Київській області (ЄДРПОУ 40109063) в сумі 7113,83 грн. без ПДВ; - Управління поліції охорони в місті Києві (ЄДРПОУ 40109147) в сумі 12454,79 грн без ПДВ.

Далі відповідач в акті перевірки наводить, що «згідно наданих до перевірки договорів оренди, умови надання послуг охорони об`єктів Орендодавцем не зазначені, а саме: 1. Договір оренди №01/05-14 від 01.05.2014, укладений з ТОВ "ПГС-груп" (з урахуванням наданих до перевірки додаткових угод №1 від 01.04.2015, №2 від 30.09.2016 та №6 від 01.06.2017) орендна плата включає компенсацію орендаря по витратах, пов`язаних з орендою об`єкта: вартість спожитої електроенергії, комунальних послуг, а також послуг зв`язку; 2. Договір оренди №14/05-14 від 14.05.2014, укладений з ТОВ "Мармур України" (з урахуванням наданих до перевірки додаткових угод №1 від 30.09.2016 та №3 від 01.07.2017) орендна плата включає компенсацію орендаря по витратах, пов`язаних з орендою об`єкта: вартість спожитої електроенергії, комунальних послуг, а також послуг зв`язку; 3. Договір оренди №01/03-15-01 від 01.03.2015, укладений з ТОВ "Компанія "Нові горизонти 2005" (з урахуванням наданого до перевірки додаткової угоди №1 від 01.04.2016) орендна плата не включає компенсацію Суборендаря по витратах, пов`язаних з орендою об`єкта: комунальних послуг, а також послуг зв`язку; 4. Договір оренди №01/03-14-06 від 01.03.2014, укладений з ТОВ "Еколайф" (з урахуванням наданих до перевірки додаткових угод №1 від 01.03.2015, №2 від 01.04.2016, №3 від 30.09.2016 та №4 від 01.06.2018) орендна плата не включає компенсацію Суборендаря по витратах, пов`язаних з орендою об`єкта: комунальних послуг, а також послуг зв`язку; 5. Договір оренди №01/03-14-02 від 01.03.2014, укладений з ТОВ "Бізнес Центр Оріон-С" (з урахуванням наданих до перевірки додаткових угод №1 від 01.03.2015, №2 від 01.04.2016, №3 від 30.09.2016 та №4 від 01.06.2018) орендна плата не включає компенсацію Суборендаря по витратах, пов`язаних з орендою об`єкта: комунальних послуг, а також послуг зв`язку; 6. Договір оренди №01/03-15-02 від 01.03.2015, укладений з ТОВ "Бізнес Центр Оріон-ТФ" (з урахуванням наданих до перевірки додаткових угод №1 від 01.04.2016, №2 від 30.03.2016, №3 від 01.06.2018) орендна плата не включає компенсацію Суборендаря по витратах, пов`язаних з орендою об`єкта: комунальних послуг, а також послуг зв`язку; 7. Договір оренди №09/02-15 від 09.02.2015, укладений з ТОВ "Санторі ЛТД" (зурахуванням наданих до перевірки додаткових угод №1 від 01.04.2016, №2 від 01.06.2018) орендна плата включає компенсацію Орендаря по витратах, пов`язаних з орендою об`єкта: комунальних послуг, а також послуг зв`язку; 8. Договір оренди №01/03-14-01 від 01.03.2014, укладений з ТОВ "Прем`єр Фуд " (з урахуванням наданих до перевірки додаткових угод №2 від 01.04.2016, №3 від 01.06.2018) орендна плата не включає компенсацію Суборендаря по витратах, пов`язаних з орендою об`єкта: комунальних послуг, а також послуг зв`язку; 9. Договір оренди №02/06-14 від 27.06.2014, укладений з ТОВ "Тульчинм`ясо" (з урахуванням наданих до перевірки додаткових угод №1 від 01.11.2014, №2 від 01.03.2015, №4 від 01.06.2018) орендна плата не включає компенсацію Орендаря по витратах, пов`язаних з орендою об`єкта: комунальних послуг, а також послуг зв`язку; 10. Договір оренди №Т-01/06/15 від 10.06.2015, укладений з ТОВ "Транс-Буд" (з урахуванням наданого до перевірки додаткової угоди №3 від 31.12.2018 ) включає орендну плату; 11. Договір оренди №Т2-01/06/15 від 10.06.2015, укладений з Об`єднанням "Донецькпродторг" (з урахуванням наданого до перевірки додаткової угоди №3 від 31.12.2018) включає орендну плату; 12. Договір оренди №01/08-17 від 01.08.2017, укладений з ТОВ "Фуд Девелопмент" (до перевірки додаткові угоди не надано) орендна плата включає компенсацію Орендаря по витратах, пов`язаних з орендою об`єкта: комунальних послуг, а також послуг зв`язку; 13. Договір оренди №02/01-17 від 12.12.2016, укладений з ТОВ "ПФ-Хорека" (з урахуванням наданого до перевірки додаткової угоди №1 від 01.06.2018) орендна плата не включає компенсацію Орендаря по витратах, пов`язаних з орендою об`єкта: комунальних послуг, а також послуг зв`язку;».

Отже, перевіряючи роблять висновок про незаконне віднесення позивачем до «інших витрат» суми понесені останнім на сплату послуг охорони об`єктів нерухомості.

На підставі таких висновків відповідач приймає податкові повідомлення-рішення:

- від 01.04.2020 №0004083305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 116294,77 грн. та за штрафними санкціями на суму 58147,39 грн.;

- від 01.04.2020 №0004103305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 120861,83 грн. та за штрафними санкціями в сумі 60430,92 грн.;

- від 01.04.2020 №0004093305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в сумі 9691,23 грн. та за штрафними санкціями в сумі 4845,62 грн.

20.04.2020 позивачем вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені до Державної податкової служби України, і які не були скасовані за результатами розгляду цієї скарги (т.1 а.с.23, 24, 25).

Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно вимог ч.1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За нормами п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231).

Так, згідно п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 Податкового кодексу.

Згідно пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

п.п.177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

п.п.177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

п.п.177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

п.п.177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п.177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу не включаються до складу витрат фізичної особи - підприємця витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим п.п.177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПКУ; документально не підтверджені витрати.

Згідно з п.п.177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу зазначені у ст. 177 ПКУ підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат.

Не підлягають амортизації такі основні засоби: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові автомобілі.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (надалі П(С)БО 16), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п.6 П(С)БО 16).

Відповідно до п. 15 П(С)БО 16, 15, до складу загальновиробничих витрат в т.ч. включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення, а також витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

Згідно п. 9 П(С)БО 16, не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: 9.1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; 9.2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; 9.3. Погашення одержаних позик; 9.4. Інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); 9.5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 9.6. Балансова вартість валюти.

Висновки суду в межах доводів апеляційної скарги.

Таким чином, за приписами ПК України підставами для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Отже, відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції наголосив, що через неподання позивачем договорів оренди нерухомості, позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на положення ст. ст. 2, 77, 242 та 308 КАС України, суд має з`ясувати усі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема і вжити заходів щодо витребування документів.

З огляду на те, що договори оренди були предметом дослідження податківцями під час перевірки, судом апеляційної інстанції для повного і всебічного з`ясування обставин у справі були витребуванні договори оренди нерухомості позивача з третіми особам (перелік їх наведено в акті), через те, що суд першої інстанції надає їм оцінку, проте ці договори відсутні у матеріалах судової справи.

Таким чином, проаналізувавши наявні у матеріалах справи і копії договорів про надання охоронних послуг №38 від 08.10.2015, №662-Д об/2009/Шев. від 16.04.2009, №663-Д об/2009/Шев. від 16.04.2009, №396/09 від 06.02.2009, і договори оренди нерухомості позивача з третіми особам приміщень (№01/05-14 від 01.05.2014, №14/05-14 від 14.05.2014, №01/03-15-01 від 01.03.2015, №01/03-14-06 від 01.03.2014, №01/03-14-02 від 01.03.2014, №01/03-15-02 від 01.03.2015, №09/02-15 від 09.02.2015, №01/03-14-01 від 01.03.2014, №02/06-14 від 27.06.2014, №Т-01/06/15 від 10.06.2015, №Т2-01/06/15 від 10.06.2015, №01/08-17 від 01.08.2017, №02/01-17 від 12.12.2016), колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо протиправності спірних рішень і помилковість висновків податківців щодо завищення позивачем витрат, оскільки надані договори про надання охоронних послуг №38 від 08.10.2015, №662-Д об/2009/Шев. від 16.04.2009, №663-Д об/2009/Шев. від 16.04.2009, №396/09 від 06.02.2009, акти надання послуг та платіжні доручення про сплату грошових коштів за отримання таких послуг підтверджують витрати позивача як підприємця протягом 2018-2019 роках (т.1 а.с.29-248).

Положення вищевказаних норм закону, надає позивачу у своїй господарській діяльності відносити вартість оплачених послуг на охорону приміщень до витрат, які враховуються при визначенні об`єктів оподаткування податком на доходи фізичних осіб, що пов`язані з отриманням доходів фізичної особи-підприємця.

Аналізуючи зміст договорів оренди (№01/05-14 від 01.05.2014, №14/05-14 від 14.05.2014, №01/03-15-01 від 01.03.2015, №01/03-14-06 від 01.03.2014, №01/03-14-02 від 01.03.2014, №01/03-15-02 від 01.03.2015, №09/02-15 від 09.02.2015, №01/03-14-01 від 01.03.2014, №02/06-14 від 27.06.2014, №Т-01/06/15 від 10.06.2015, №Т2-01/06/15 від 10.06.2015, №01/08-17 від 01.08.2017, №02/01-17 від 12.12.2016) колегія суддів зазначає, що згідно умов цих договорів компенсації підлягали лише комунальні послуги, електроенергія та зв`язок.

Тобто, згідно умов цих договорів орендодавець (позивач) залишив питання щодо охорони приміщень за собою, а орендар не ніс витрати щодо охорони приміщень.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог належними доказами є помилковим, оскільки відповідно до змісту вказаних договорів оренди питання щодо охорони об`єктів нерухомості не вирішувалось. Тобто, саме позивач у 2018 та 2019 роках поніс витрати щодо охорони свого майна, яке ним використовувалось у власній господарській діяльності, що ним було підтверджено належними, достатніми та допустимими доказами, які наведено вище (договори охорони, акти, тощо).

Отже, доводи апелянта заслуговують на уваги, оскільки ним було подано належні докази, які суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо всіх інших доводів сторін колегія суддів вважає необхідним наголосити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 квітня 2008 року в справі «Вассерман проти Росії» вказав, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.

Також Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Статтею 317 КАС України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок порушення норм матеріального права, суд першої інстанції невірно вирішив справу за суттю вимог, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення всіх позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню в повному обсязі, зокрема, за подання позовної заяви у розмірі 3702,72 грн та за подання апеляційної скарги 5554,02 грн, що разом складає 9256 грн. 74 коп. (дев`ять тисяч двісті п`ятдесят шість гривень 74 копійок).

Повний текст постанови виготовлено 11.08.2023.

Керуючись статтями 308, 309, 310, 313, 315, 317, 321. 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 р. - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 р. - скасувати.

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.04.2020 №0004083305, №0004103305 та №0004093305.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (ЄДРПОУ 44096797) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 9256 грн. 74 коп. (дев`ять тисяч двісті п`ятдесят шість гривень 74 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк