Рішення

від 10.08.2023 по справі 910/6107/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2023Справа № 910/6107/23

За позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольта-Трейд"про110 981,51 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: без виклику учасників справи у судове засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (Позивач), звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольта-Трейд" (відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 106 248,51грн., 4 733,00грн. збитків за Договором підряду від 05.11.2021 №21- М34-КР.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач в порушення своїх обов`язків за Договором підряду від 05.11.2021 №21- М34-КР не забезпечив своєчасне оформлення податкових накладних з ПДВ та своєчасну їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до неможливості включення Замовником (Позивачем) податку на додану вартість до складу податкового кредиту, зайвій сплаті ПДВ до бюджету на загальну суму 106 248,51грн., а також сплаті штрафу на суму 4 733,00грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2023 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судове засідання.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за № 01054 9433340 21 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01601, м. Київ, Печерський узвіз, буд 3, оф. 1/3.

В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 02.05.2023, отже, завчасно був повідомлений про розгляд справи.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

05.11.2021 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольта-Трейд" (підрядник) було укладено договір підряду №21- М34-КР.

Відповідно до п. 1.1 договору підряду №21- М34-КР Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольта-Трейд" (підрядник/відповідач) зобов`язався виконати роботи за кодом ДК 021:2015-45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація "Капітальний ремонт нежитлового будинку за адресою: вул. Мілютенка,34 літера А у Дніпровському районі м. Києва".

Матеріали справи свідчать що виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольта-Трейд" (підрядник/відповідач) роботи були прийняті КП "Київжитлоспецексплуатація" згідно актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В від 04.02.2022 від 14.02.2022 та від 17.03.2022.

Відповідно до розділу 4 договору підряду замовник (позивач) перерахував підряднику (відповідачу):

- 04.02.2022 - 324 840,80грн.;

- 16.02.2022 - 309 135,30грн.;

- 17.03.2022 -312 650,27грн.

Пунктом 6.1.10 договору визначено, що підрядник повинен забезпечити своєчасне оформлення податкових накладних з ПДВ та своєчасну їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 2.6 договір набуває чинності з моменту його укладення і діє по 31.12.2021.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" відповідач був зобов`язаний зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних в термін до 15.07.2022 року на суму 106 248,51грн (від 04.02.2022 №1 на суму 54 140,13грн. та від 16.03.2022 №2 року на суму 52 108,38грн.).

Проте, Підрядником (відповідачем) були виписані зазначені податкові накладні, але зареєстровано лише податкову накладну на суму 51 522,55грн.(від 14.02.2022 №2).

Інші податкові накладні (за лютий 2022 №1 на суму 54 140,13грн. та за березень 2022 року №2 на суму 52 108,38грн.) не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до неможливості включення Замовником податку на додану вартість до складу податкового кредиту, зайвій сплаті ПДВ до бюджету на загальну суму 106 248,51грн, а також сплаті штрафу на суму 4 733,00грн.

Пунктом 8.4 договору підряду визначено, що у випадку несвоєчасної реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них, заповнені їх з порушеннями, блокуванні податкових накладних контролюючими органами, що призведе до втрати податкового кредиту замовником, підрядник сплачує штраф у розмірі втраченого податкового кредиту. Штраф сплачується протягом 5 календарних днів з дати подання відповідної декларації з ПДВ замовником.

12.08.2022 року Позивачем (замовником) було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ до ГУ ДПС у м. Києві у Шевченківському районі м. Києва.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію від 10.03.2022 №062/15/1/03-812 щодо сплати штрафу у розмірі 106 248,51грн. та збитків в сумі 4 733,00грн. Вказана претензія відповідачем була одержана 15.03.2022, проте залишена без задоволення.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафу у розмірі 106 248,51грн., 4 733,00грн. збитків за Договором підряди від 05.11.2021 №21- М34-КР.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Укладений сторонами договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 318 Господарського кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона - підрядник зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації , надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно з ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодекс України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Спір у даній справі стосується наявності правових підстав для стягнення з відповідача штрафу та збитків, у зв`язку з невиконанням ним зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних на суму 106 248,51грн. в ЄРПН, що, як зазначає позивач, призвело до втрати ним права на податковий кредит.

Пунктом 6.1.10 договору визначено, що підрядник повинен забезпечити своєчасне оформлення податкових накладних з ПДВ та своєчасну їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п.п. "а" п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Умовами п. 8.4 Договору визначено, що у випадку несвоєчасної реєстрації Підрядником податкових накладних, розрахунків коригування до них, заповнені їх з порушеннями, блокуванні податкових накладних контролюючими органами, що призведе до втрати податкового кредиту замовником, підрядник сплачує штраф у розмірі втраченого податкового кредиту. Штраф сплачується протягом 5 календарних днів з дати подання відповідної декларації з ПДВ замовником.

Позивач направив відповідачу претензію від 10.03.2022 №062/15/1/03-812 щодо сплати штрафу у розмірі 106 248,51грн. та збитків в сумі 4 733,00грн. Вказана претензія відповідачем була одержана 15.03.2022, проте залишена без задоволення, тому КП "Київжитлоспецексплуатація" було змушене звернутися до суду за захистом своїх прав шляхом стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 106 248,51грн. на підставі пункту 8.4 договору підряду від 05.11.2021року №21-М34-КР .

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ч.І ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За ч.І ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

На підставі ст.ст. 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст.ст.525. 526 ЦК України, ст. 103 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько- правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст.218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами ст. 612 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов`язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до сг.549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст.549 ЦК України).

Частиною першою ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Судом встановлено, що відповідач порушив умови договору, а саме свої зобов`язання, визначені у п. 6.1.10 договору підряду, яким передбачено, що підрядник повинен забезпечити своєчасне оформлення податкових накладних з ПДВ та своєчасну їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних та не зареєстрував податкову накладну в ЄРПН, у зв`язку з чим позивач позбавлений права на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту і права на зменшення податкового зобов`язання на суму 106 248,51 грн.

Тобто, дії відповідача призвели до зайвій сплаті Позивачем ПДВ до бюджету на загальну суму 106 248,51 грн. (54 140,13грн. за лютий 2022 та 52 108,38грн. за березень 2022)

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі втраченого податкового кредиту 106 248,51 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги Позивача про стягнення 4 733 грн. 00 коп. збитків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п.14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, на яку посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження).

Судом встановлено, що відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольта-Трейд" (підрядник) виконані роботи та були прийняті КП "Київжитлоспецексплуатація" згідно актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В від 04.02.2022 від 14.02.2022 та від 17.03.2022 за договором загальною вартістю 946 626,37 відтак, у відповідності до вищевказаних положень Податкового кодексу України, Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" відповідач був зобов`язаний зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних в термін до 15.07.2022 року на суму 106 248,51грн. (за лютий 2022 на суму 54 140,13грн. видаткова накладна від 04.02.202 №1 та за березень 2022 року на суму 52 108,38грн. видаткова накладна від 16.03.2022 №2).

Зазначені податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до неможливості включення Замовником податку на додану вартість до складу податкового кредиту, зайвій сплаті ПДВ до бюджету на загальну суму 106 248,51грн, а також сплаті штрафу на суму 4 733,00грн.

Доказів на підтвердження складення та реєстрації відповідачем податкових накладних в ЄРПН за видатковими накладними від 04.02.2022 №1 та від 16.03.2022 №2 на суму 106 248,51грн. матеріали справи не містять.

Судом також встановлено, що 12.08.2018 позивачем було подано до податкового органу Уточнений розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок та Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1).

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Так, відповідач не виконав покладеного на нього п.п.6.1.10 договору та ст. 201 Податкового кодексу України обов`язку зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних в строки, встановлені чинним законодавством України, у зв`язку з чим відповідні податкові накладні залишилися незареєстрованими, що позбавило позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом та договором обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Вказане свідчить про наявність протиправної поведінки в діях відповідача, причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та наслідками у вигляді збитків, що становить склад цивільного правопорушення.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача повністю відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51 - А, код ЄДРПОУ: 03366500) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольта-Трейд" (01601, м. Київ, Печерський узвіз, буд 3, оф. 1/3, код ЄДРПОУ : 36386727) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51 - А, код ЄДРПОУ: 03366500) 106 248 (сто шість тисяч двісті сорок вісім) грн. 51 коп. штрафу, 4 733(чотири тисячі сімсот тридцять три ) грн. 00 коп. збитків та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового бору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко