Рішення

від 11.07.2023 по справі 671/2058/19

ВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 671/2058/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2023 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі

головуючої судді Ніколової С.В.,

з участю секретаря судового засідання Хрупайло Т.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_8 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Волочиська міська рада, Державна інспекція архітектури та містобудування України, ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні майном,

встановив:

В листопаді 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном, а саме будівлею, розташованою по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_3 знести встановлену споруду по АДРЕСА_1 . В обгрунтування позову вказували, позивач ОСОБА_1 є власником приміщення по АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 у даній будівлі, а також на другому поверсі зазначеної будівлі знаходяться житлові приміщення (квартири), власниками яких є позивачі, зокрема, позивачу ОСОБА_5 належить квартира АДРЕСА_3 , позивачу ОСОБА_6 - квартира АДРЕСА_4 , позивачці ОСОБА_7 - квартира АДРЕСА_5 . Зазначили, що в безпосередній близькості від входу в будинок, де вони проживають, відповідачка 25.07.2019 року розпочала будівельні роботи по будівництву металевого кіоску із фундаментом, зокрема нею споруджено фундамент та металевий каркас для кіоску. Взазували, що вони звертались у різні органи із скаргами, які залишились без належного реагування. В подальшому їм стало відомо, що на підставі рішення виконкому Волочиської міської ради № 414 від 27.06.2012 року відповідачці як забудовнику надано дозвіл на оформлення паспорту прив`язки для проведення реконструкції існуючого металевого павільйону, розташованого по АДРЕСА_6 на земельній ділянці площею 70,00 м. кв., що перебуває в оренді, у дві стаціонарні малі архітектурні форми розміром 4,9х6,10 м для провадження підприємницької діяльності (торгівля продовольчою групою товарів) у відповідності до погодженої схеми розташування МАФ та дозволено проведення будівельних робіт по встановленню МАФ. 16 серпня 2012 року відділом регіонального розвитку та будівництва Волочиської райдержадміністрації відповідачці видано паспорт прив`язки із зазначенням терміну його дії до 16.06.2015 року. Вказували, що згідно з п. 2.27 Порядку розміщення тимчасових споруд, дія даного паспорта прив`язки тимчасової споруди втратила чинність, оскільки тимчасову споруду не було встановлено протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки. Вказували, що інформація про те, що паспорт прив`язки, виданий відповідачці 16.08.2012 року втратив чинність, міститься також в відповідях на звернення позивачів Управління ДАБІ від 08.10.2019 року та Волочиської райдержадміністрації від 01.10.2019 року. Вважають, що відповідачка підробила паспорт прив`язки, заповнивши графу паспорта прив`язки продовжено до 01.06.2020 року. Зазначали, що відповідно до вимог п. 2.30 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорту прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така споруда підлягає демонтажу. Вказували, що діями відповідачки, які полягають у встановленні споруди у безпосередній близькості від їхнього будинку, на відстані близько трьох метрів від входу до нього, порушене їхнє право користування майном, яке полягає в порушенні вимог пожежної безпеки, а саме ДБН Б.2.2-12:2019, згідно яких відстань між спорудами в залежності від ступення вогнестійкості повинна становити не менше 6 метрів. Зазначали, що розміри металевого кіоску перевищують розміри земельної ділянки, що була надана відповідачці в оренду, чим порушені вимоги земельного законодавства. Фундамент кіоску має висоту 0,80 м, що свідчить про встановлення фундаменту не для тимчасової, а для постійної споруди. Вважають, що збудована відповідачкою споруда є самочинним будівництвом, яка перешкоджає їм у користуванні будинком, створює пожежну та санітарну небезпеку для мешканців будинку, може призвести до руйнування фасаду їхнього будинку або іншого негативного впливу, тому просять зобов`язати відповідачку знести зазначену споруду.

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 18 січня 2023 року проведено заміну третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області на третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державну інспекцію архітектури та містобудування України та залучено до участі у справі третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_8 .

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 18 травня 2023 року залучено до участі у справі третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_9 .

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 позов підтримав з підстав, зазначених в позові.

Позивачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності, позов підтримують.

Відповідачка та її представник ОСОБА_4 проти позову заперечили, посилаючись на відсутність доказів про порушення відповідачкою прав позивачів. Крім того, вказують, що на даний час припинено дію оренди відповідачки щодо земельної ділянки, на якій розташована спірна споруда, а сама споруда відчужена відповідачкою іншій особі ОСОБА_9 , тому вважають, що у даній справі відсутній предмет спору. Також посилаються на те, що фактично даний спір підвідомчий господарському суду, оскільки виник між фізичними особами підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена відповідно до вимог ЦПК України.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Волочиської міської ради в судове засідання не з`явився. Від третьої особи надійшла заява про розгляд справи у відсутності її передставника, при вирішення спору покладається на розсуд суду. Крім того, в заяві від 22.05.2020 року третя особа висловила позицію щодо даного спору, згідно з якою вважає, що даний спір фактично стосується усунення перешкод у користуванні майном, яке необхідно позивачці ОСОБА_1 та відповідачці ОСОБА_3 для провадження підприємницької діяльності як позивачки так і відповідачки. Вказує, що нежитлові приміщення в будинку по АДРЕСА_1 використовуються як магазини, салон краси, офісні приміщення та перебувають в оренді осіб, які не є учасниками справи.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державної інспекції архітектури та містобудування України, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У письмових поясненнях щодо позову зазначив, що доводи позивачів щодо закінчення терміну дії паспорту прив`язки не свідчать про порушення прав позивачів. Вказав, що обставини, на які посилаються позивачі щодо порушення встановленою тимчасовою спорудою протипожежної небезпеки через її безпосередню близькість до будівлі, повинні підтверджуватися належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, зокрема висновком експертизи. Зазначає, що відповідно до вимог Закону України Про місцеве самоврядування в Україні здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів відноситься до компетенції виконавчого комітету органу місцевого самоврядування. Відповідно до аналізу норм права, що регулюють правовідносини з розміщення тимчасових споруд, викладених в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 465/249/15-а, порядок та реалізація суб`єктом владних повноважень щодо демонтажу тимчасової споруди залежить від виду об`єкту, що підлягає демонтажу. Орган місцевого самоврядування має повноваження приймати рішення про демонтаж об`єктів, якщо такі належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою. Якщо об`єкт не є тимчасовою спорудою, його може бути примусово знесено в порядку, встановленому Законом Про регулювання містобудівної діяльності №3038-VI, за судовим рішенням, ухваленим за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю. Крім того, вказує, що Верховний Суд, зокрема у постанові № 686/1583/16а від 07.10.2020 року, наголошує, що в такій категорії справ слід враховувати те, що демонтаж самовільно розміщених тимчасових споруд є крайнім заходом, якому має передувати вжиття уповноваженим суб`єктом інших заходів реагування, націлених на достеменне встановлення порушення в галузі благоустрою населених пунктів, його припинення та ліквідацію наслідків, якщо такі є.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена відповідно до вимог ЦПК України. (а.с. 131, 149 т. 3)

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на зазначені приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Результат аналізу наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпорядженні власністю (негаторний позов).

Відповідно до статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаного з позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Таким чином для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

Судом встановлено, що позивачі є власниками об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Зокрема, позивачка ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення магазину промтоварів в торгівельно-побутовому комплексі ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 , та квартири АДРЕСА_7 , що підтверджується виданими Волочиською міською радою свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 10.07.2012 року серії САЕ № 466853, від 10.07.2012 року серії САЕ № 466863 (а.с.22, 23 т. 1).

Позивач ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_8 на підставі договору купівлі - продажу від 10.05.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Матійчик А.В., зареєстрованого в реєстрі за № 497 (а.с. 24 т. 1).

Власником квартири АДРЕСА_9 на підставі договору купівлі - продажу квартири від 12.01.2018 року був позивач ОСОБА_6 , який під час розгляду справи відчужив дану квартиру. З 05.03.2021 року власником зазначеної квартири на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., зареєстрованого в реєстрі за № 636, є ОСОБА_8 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. (а.с. 20-21, 25 т. 1, 155-156 т. 2)

У приватній спільній частковій власності позивачки ОСОБА_7 перебуває частки квартири АДРЕСА_10 на підставі договору купівлі - продажу від 24.04.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., зареєстрованого в реєстрі за №1535 (а.с. 26 т.1).

Встановлено, що відповідно до договору купівлі - продажу кіоску від 12.02.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Яковлєвою С.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 313, відповідач ОСОБА_3 придбала нестаціонарний металевий розбірний кіоск для реалізації товарів народного споживання розміром 2,0х4,0 м в продавця Госпрозрахункового об`єднання Збруч, якому рішенням виконкому Волочиської міської ради від 27.05.1993 року №198 року надано дозвіл на встановлення кіоску по АДРЕСА_6 (а.с. 130, 131 т.1 ).

В подальшому, для обслуговування зазначеного кіоску відповідач оформляла документи щодо права оренди на земельну ділянку площею 70 кв.м., про що свідчать письмові докази: акт вибору і обстеження земельної ділянки, передбаченої для розміщення тимчасового металевого павільйону та літнього майданчика по АДРЕСА_6 від 23.04.2003 року із викопіюванням; рішення виконкому Волочиської міської ради від 24.04.2003 року №293 року про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки; рішення сесії Волочиської міської ради від 29.07.2003 року №247 року про затвердження матеріалів відводу земельної ділянки; акт про погодження меж земельної ділянки та встановлення межових знаків в натурі землекористувачу від 27.05.2023 року; акт відведення земельної ділянки від 30.07.2003 року (а.с. 206-212 т. 1).

Відповідно до договору оренди землі від 16.08.2006 року, що зареєстрований у Волочиському районному відділі ХРФ ДП ЦДЗК 16.08.2006 року за № 040615000038, договору оренди землі № 67 від 19.04.2010 року, що зареєстрований у Волочиському районному відділі ХРФ ДП ЦДЗК 11.06.2010 року за № 041075000028, додаткової угоди до договору оренди землі від 08.06.2011 року, зареєстрованої в Управлінні Держкомзему у Волочиському районі (запис у Державному реєстрі земель від 09.06.2011 року за № 6820914014000073), в оренді відповідачки ОСОБА_3 перебувала земельна ділянка площею 70 кв.м., розміщена в межах населеного пункту м. Волочиськ, (район кінотеатру Україна) кадастровий номер 6820910100010020017, орендодавець Волочиська міська рада (а.с. 33-34, 35, 179-183, 192 т. 1).

Рішеннями виконкому Волочиської міської ради від 26.03.2010 року №1264, від 30.05.2011 року надано дозвіл на продовження терміну дії договору оренди ОСОБА_3 відповідно на один та на десять років для обслуговування кіоску з подальшим його демонтажем і встановленням МАФ (а.с 185-186, 195 т. 1).

Із змісту договору оренди від від 19.04.2010 року вбачається, що цільове призначення земельної ділянки для обслуговування кіоску з подальшим його демонтажем та встановленнм МАФ, а в додатковій угоді до договору оренди землі від 08.06.2011 року цільове призначення змельної ділянки - згідно КВЦПЗ код 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Відповідно до рішення виконкому Волочиської міської ради № 414 від 27.06.2012 року забудовнику ОСОБА_3 надано дозвіл на оформлення паспорту прив`язки для проведення реконструкції існуючого металевого павільйону розташованого по АДРЕСА_6 на земельній ділянці площею 70,00 м. кв., що перебуває в оренді, у дві стаціонарні малі архітектурні форми розміром 4,9 х 6,10 м для провадження підприємницької діяльності (торгівля продовольчою групою товарів) у відповідності до погодженої схеми розташування МАФ та дозволено проведення будівельних робіт по встановленню МАФ (а.с. 199, 213-зворот, 214 т.1).

Відповідно до паспорту прив`язки двох зблокованих стаціонарних тимчасових споруд в АДРЕСА_6 ), 16.08.2012 року відповідачці ОСОБА_3 відділом регіонального розвитку та будівництва Волочиської райдержадміністрації видано паспорт прив`язки із терміном його дії до 16.06.2015 року, паспорт прив`язки продовжено до 01.06.2020 року (а.с. 29, 213 т. 1).

За результатами звернення позивачки ОСОБА_1 управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Хмельницькій області листом від 13.09.2019 року повідомила, що за результатами проведеної позапланової перевірки державного архітектурно-будівельного контролю щодо дотримання суб`єктом містобудування ОСОБА_3 вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил при виконанні будівельних робіт по АДРЕСА_1 , встановлено, що ОСОБА_3 проводить роботи з монтажу 2-хпрольотного металевого каркасу з квадратної труби з шагом стойок площею не менше 80 кв.м., який вписаний в периметр існуючого стічкового бутового фундаменту. Також управлінням повідомлено, що відділом містобудування та архітектури Волочиської райдержадміністрації містобудівні умови та обмеження на забудову земельної ділянки ОСОБА_3 не видавалися.

Листом від 08.10.2019 року управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Хмельницькій області за результатом розгляду звернення позивачки ОСОБА_1 повідомило, що паспорт прив`язки двох зблокованих стаціонарних тимчасових споруд в АДРЕСА_6 ) від 16.08.2012 року щодо замовника ОСОБА_3 втратив чинність через шість місяців після його оформлення і його дію анульовано, у зв`язку з чим додаткових заходів будівельного нагляду не потребується.

Відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року № 244, підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки. Відповідно до пункту 2.29 Порядку в разі закінчення строку дії, анулювання паспорту прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди, така тимчасова споруда підлягає демонтажу.

Частина 3 статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачає, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України Про благоустрій населених пунктів.

За визначенням частини другої статті 28 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності (далі Закон №3038-VI) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Відповідно до статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

На підставі аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що порядок та реалізація суб`єктом владних повноважень щодо демонтажу тимчасової споруди залежить від виду об`єкту, що підлягає демонтажу.

Орган місцевого самоврядування має повноваження приймати рішення про демонтаж об`єктів, якщо такі належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою.

Якщо об`єкт не є тимчасовою спорудою, його може бути примусово знесено в порядку, встановленому Законом Про регулювання містобудівної діяльності №3038-VI, за судовим рішенням, ухваленим за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Під час розгляду справи за клопотання представника позивача ОСОБА_1 ухвалою від 26 січня 2021 року було призначено комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу.

За результатами проведеної судової експертизи, експертами Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було надано суду висновок комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 05.05.2022 року № 699/700/21-26, згідно з яким встановлено, що належна ОСОБА_3 тимчасова споруда по АДРЕСА_1 (біля кінотеатру Україна) не відповідає вимогам нормативно-правових актів. Станом на 12.11.2021 рік фактична площа земельної ділянки у АДРЕСА_6 , якою користується ОСОБА_3 , становить 0,0140 га, її конфігурація має форму багатокутника, який формується із 6 поворотних точок, послідовно сполучених відрізками, які мають розміри 1-2 - 12,18 м, 2-3 - 11,54 м, 3-4 - 9,63 м, 4-5 - 0,81 м, 5-6 - 3,06 м., 6-1 - 10,56 м. Тимчасова споруда має ознаки самочинного будівництва.

Із дослідницької частини висновку вбачається, що експертом під час візуально-інструментального обстеження встановлено, що дана тимчасова споруда стоїть на бутовому фундаменті розмірами 8,6х10,0 м та представляє собою одноповерхову каркасну споруду з зовнішніми розмірами 7,82х9,47 м, висотою 3,75 м, споруда довгою стороною розташована паралельно АДРЕСА_1 , виконана з сендвіч панелів з металопластиковими дверми та вікнами. Відстань від досліджуваної споруди до будівлі по АДРЕСА_1 складає 3,8 м, а до сходів даної будівлі 1,96 м ( а.с. 66-79 т. 2)

Згідно з інформацією, наданою Волочиською міською радою № 71 від 18.07.2022 року строк дії договору оренди землі № 67 від 19.04.2010 року із додатковою угодою до нього від 08.06.2011 року, закінчився 07.06.2021 року, і договірні відносини щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 6820910100:01:002:0017 між Волочиською міською радою та ОСОБА_3 припинені (а.с. 120 т. 2).

Отже, судом встановлено, що предметом позову у цій справі є усунення перешкод у користуванні будинком, шляхом знесення тимчасової споруди, яка має ознаки самочинного будівництва.

Згідно з вимогами статті 376 ЦК України суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про знесення самочинного будівництва нерухомого майна.

Право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376, стаття 391 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Згідно з частиною другою цієї статті право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Водночас згідно з частиною сьомою статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 7 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав визначено, що застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити з того, що: відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння; такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

В силу ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вирішуючи даний спір суд приймає до уваги те, що встановлені обставини щодо закінчення терміну дії паспорту прив`язки не можуть бути визнані достатніми для підтвердження порушення прав позивачів та не підтверджують наявність у них будь-яких перешкод у користуванні власністю, оскільки дані обставини свідчать про порушення прав територіальної громади міста.

Обставини, зазначені в листах управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Хмельницькій області, а також в листі Волочиської райдержадміністрації № 19-18-1317/2019 від 01.10.2019 року, за результатом розгляду звернення позивачки ОСОБА_1 , достовірно не підтверджують створення позивачам перешкод у користуванні власністю.

Крім того, в судовому засіданнні не знайшли свого підтвердження обставини, на які посилаються позивачі щодо порушення встановленою тимчасовою спорудою протипожежної небезпеки через її безпосередню близькість до будівлі, в якій вони проживають, наявності санітарної небезпеки для мешканців будинку, можливості руйнування фасаду їхнього будинку або іншого негативного впливу, оскільки такі обставини не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, зокрема висновком судово будівельно-технічної експертизи, який би надав відповідь на питання щодо дотримання протипожежних відстаней між тимчасовою спорудою та будинком, в якому проживають позивачі, щодо створення пожежної та санітарної небезпеки для мешканців будинку, можливого руйнування фасаду їхнього будинку або іншого істотного негативного впливу.

Встановлені у висновку експертизи від 05.05.2022 року № 699/700/21-26 обставини щодо здійснення відповідачем будівництва з порушенням вимог законодавства не є достатньою підставою для задоволення вимог позивачів про знесення такого будівництва, оскільки цьому крайньому заходу має передувати виконання пункту першого частини сьомої статті376 ЦКУкраїни.

З урахуванням змісту вище наведеної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України, вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачі не довели належними та допустимим доказами наявність підстав, на які вони посилалися, звертаючись до суду з позовними вимогами, а тому позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні будівлею, розташованою по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання відповідачку знести встановлену споруду по АДРЕСА_1 , задоволенню не підлягають з підстав їх недоведеності.

На думку суду, досліджені в судовому засіданні докази, стосуються порушень права територіальної громади міста, на земельній ділянці якої розміщена тимчасова споруда, що має ознаки самовільного будівництва. При цьому, судом не встановлено наявності обставин, які свідчать про необхідність безумовного знесення даної споруди, а Волочиська міська рада як власник земельної ділянки, на якій розташована дана споруда, не висловила будь-яких заперечень щодо зведеної відповідачкою будівлі, чи доводів щодо необхідності її демонтажу або знесення.

Суд не приймає до уваги твердження відповідачки про відсутність предмету спору у зв`язку з тим, що внаслідок відчуження нею даної тимчасової споруди іншій особі, вона не є власником, чи користувачем спірної споруди, а її право оренди земельної ділянки, на якій розташована спірна споруда, припинено, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у даній справі між сторонами виник спір щодо збудованої відповідачкою тимчасової споруди, яка, як встановлено висновком експерта, стоїть на бутовому фундаменті розмірами 8,6х10,0 м та представляє собою одноповерхову каркасну споруду з зовнішніми розмірами 7,82х9,47 м, висотою 3,75 м, виконана з сендвіч панелів з металопластиковими дверми та вікнами.

Предметом укладеного між відповідачкою та ОСОБА_9 договору купівлі-продажу від 13.05.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М., зареєстрованого в реєстрі за №687, є майно з іншими розмірами та відмінними характеристиками, а саме: рухоме майно - металевий кіоск для реалізації товарів народного споживання розміром 2,0 х 4,0 м.

Згідно з п. 10 даного договору покупець ОСОБА_9 оглянула відчужуваний об`єкт рухомого майна металевий кіоск та не виявила недоліків або дефектів і претензій до продавця ОСОБА_3 не має. (а.с.98).

За встановлених судом обставин, суд вважає, що відсутні підстави для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Окрім того, враховуючи те, що сторонами у справі є фізичні особи, даний спір не підвідомчий господарському суду.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 49, 77, 78, 80 - 81, 110, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

вирішив:

В позові ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи: позивачі: ОСОБА_1 , АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_6 , АДРЕСА_13 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_7 , АДРЕСА_14 , РНОКПП НОМЕР_4 , відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_15 , треті особи: ОСОБА_8 , АДРЕСА_16 , РНОКПП Волочиська міська рада, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 88, код ЄДРПОУ 04060695, Державна інспекція архітектури та містобудування України, м. Київ, б. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ44245840, ОСОБА_9 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повне рішення складено 21.07.2023 року.

Суддя: