Ухвала

від 08.08.2023 по справі 331/3202/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

08.08.2023 Справа № 331/3202/22

Провадження № 6/331/178/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2023 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі :

головуючого судді: Антоненко М.В.,

при секретарі: Байрамовій Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана» про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дана» звернулось до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, стягувач: Головне управління статистики у Запорізькій області, стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій області та Кіровоградській областях, заінтересована особа: Олександрівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), заінтересована особа: ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви зазначено, що згідно з ухвалою Жовтневого районного суд м. Запоріжжя від 30.11.2022 по справі 331/3202/22 було обмежено у праві виїзду за кордон керівника ТОВ «Дана» ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу.

Вказана ухвала суду обгрунтована тим, що станом на момент її постановлення директором ТОВ «Дана» був ОСОБА_1 .

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних с підприємців та громадських формувань 05.05.2023 змінився директор ТОВ «Дана» з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , який на теперішній час є директором ТОВ «Дана».

Як зазначено у постанові Запорізького апеляційного суду від 07.09.2022 р. по справі №337/1879/22, скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обгрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

З викладеного вбачається, що на теперішній час відпала підстава ( ОСОБА_1 з 28.04.2023 вже не є директром ТОВ «Дана») в обмеженні у праві виїзду за кордон колишнього керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана» ОСОБА_1 .

Частиною 5 ст. 441 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

З урахуванням того, що боржником у зведеному виконавчому провадженні №61069306, яке знаходиться у провадженні Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), боржником є ТОВ «Дана» (м. Запоріжжя, пр. Соборний. 75, ЄДПРОУ 22146939), дійсна заява подається саме ТОВ «Дана», а не ОСОБА_1 , який попередньо звернувся до керівника товариства із листом про подання дійсної заяви до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що_ встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином, у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82)/

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обгрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якшо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-ІХ), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суд}1 за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, шо у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35) Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймі, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссанс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...».

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Посилаючись на вищенаведені обставини, ТОВ «Дана» просить суд скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене ОСОБА_1 (РПОКПП - НОМЕР_1 ) ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2022 року у справі №331/3202/22 за поданням державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

В судовому засіданні директор ТОВ «Дана» Ткаченко О.В. заяву про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України підтримав.

Представник стягувача Головного управління статистики у Запорізькій області в судовому засіданні просив закрити провадження у справі через те, що ТОВ «Дана» є неналежним заявником.

Олександрівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надав суду заяву про слухання справи у відсутності представника відділу з проханням відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Дана» в повному обсязі.

Стягувач - представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях в судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, відзиву на заяву не надав.

Заінтересована особа ОСОБА_1 до суду не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, письмові пояснення на заяву не надав.

Заслухавши позицію учасників процесу, кожного в окремості, а також дослідивши надані письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено, що згідно ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2022 року, яка залишена без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон керівника боржника юридичної особи ( ТОВ « Дана») Лизана В.І., до повного виконання зведеного виконавчого провадження № 61069306, яке перебуває на виконанні Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - без вилучення паспортного документу (а.с.87-91).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних с підприємців та громадських формувань 05.05.2023 змінився директор ТОВ «Дана» з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 (а.с.100).

Основним нормативно-правовим актом, який регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України та визначає випадки тимчасового обмеження цього права єЗакон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Відповідно до абз. 1 статті 1 цього Закону громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну. В ст. 6 цього закону визначено випадки, коли право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено.

Отже, право особи на виїзд за межі України гарантується міжнародними актами, конституцією та законами України, а обмеження у його реалізації може бути здійснено лише у випадках визначених законами України та з дотримання вимог, що визначені в вище наведених міжнародних актах.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Гочевпроти Болгарії`від 26листопада 2009року визначено, що обмеження права на свободу пересування має відповідати одразу трьом критеріям:по-перше, має ґрунтуватися на законі,по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Таким чином Закон розрізняє двох різних суб`єктів - боржників щодо яких державному виконавцю надано право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника, а саме: фізичної особи та керівника боржника - юридичної особи.

Відповідно до ч. 5-8ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Як встановлено в судовому засіданні підставою для обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон України слугувало те, що він був керівником ТОВ «Дана», яке було боржником з 15 виконавчих документів.

В даному провадженні ТОВ «Дана» звернулось до суду із заявою в інтересах ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження останнього у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.-ч.1,3 ст. 237 ЦПК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

ТОВ «Дана» обґрунтовує своє звернення до суду в інтересах ОСОБА_1 тим, що на адресу товариства від нього надійшла від нього письмова заява з проханням здійснити такі дії, оскільки він не є керівником вказаного товариства (а.с.102).

На вказане суд зауважує, що статтею 237 ЦПК України не передбачено такої підстави представництва, як письмове звернення до юридичної особи колишнього керівника цього товариства з проханням захисту його прав в суді.

Пунктами 32-34 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 травня 2020 року у справі №320/6459/19 висловлена наступна правова позиція. Оскільки Господарським процесуальним кодексом України не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, то відповідно частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилам адміністративного судочинства. Подібний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі № 815/2255/16, від 27 березня 2019 року в справі № 823/359/18, від 05 червня 2019 року в справі №917/2267/14, від 03 липня 2019 року в справі №826/14603/17.

Отже, відповідно до статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" та частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особі органу державної виконавчої служби або приватного виконавця можуть бути оскаржені особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження в даному випадку ОСОБА_1 до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Суд вважає помилковим посилання ТОВ «Дана» на Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.10.2020 по справі №331/8536/17- ц як на висновок, яким застосовано норму права у подібних правовідносинах, оскільки в справі №331/8536/17 до суду в позовному провадженні звернувся безпосередньо колишній керівник товариства з обмеженою відповідальністю, а не юридична особа, з вимогою про визнання незаконною відмову Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя у знятті обмеження з нього у праві виїзду за кордон та зобов`язання відповідача зняти обмеження керівника підприємства-боржника у праві виїзду за кордон, без вилучення паспортного документа.

В зв`язку з вищевикладеним, в заяві ТОВ «Дана» про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 260, 441 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана» про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: М.В. Антоненко