Рішення

від 10.08.2023 по справі 363/883/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10.08.2023 Справа № 363/883/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Бобрової Н.С.,

представника позивача - адвоката Цикалевича В.М.,

представника відповідача - адвоката Боднар Б.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Вишгороді у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доброволець» про дострокове припинення договору оренди земельної частки (паю) та стягнення орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

Рух справи. Процесуальні дії у справі.

14 лютого 2023 року до Вишгородського районного суду Київської області, засобами поштового зв`язку та за підписом представника позивача - адвоката Цикалевича В.М., надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Доброволець» про дострокове припинення договору оренди земельної частки (паю) та стягнення орендної плати.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15 лютого 2023 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом учасників провадження та призначено до розгляду на 10:00 18 квітня 2023 року.

У призначене судове засідання з`явився представник позивача - адвокат

Цикалевич В.М. Представник відповідача до суду не з`явився.

У зв`язку із відсутністю доказів належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи, судове засідання було відкладено на 16:00 7 червня 2023 року, про що повідомлено відповідача, шляхом надсилання судової повістки, в тому числі, на електронну адресу, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

7 червня 2023 року до суду від представника відповідача - адвоката Боднар Б.Є. надійшов відзив з додатками на позовну заяву, який одночасно містить клопотання про поновлення процесуального строку для його подання.

У судове засідання, призначене на 7 червня 2023 року з`явилися представники сторін.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 7 червня 2023 року клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву з додатками на позовну заяву задоволено частково та продовжено адвокату Боднар Богдані Євгеніївні, як представнику відповідача у справі, строк на подання відзиву з додатками на позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доброволець» про дострокове припинення договору оренди земельної частки (паю) та стягнення орендної плати, до 7 червня 2023 року.

За клопотанням представника позивача, для надання йому можливості подати відповідь на відзив, у судовому засіданні було оголошено перерву до 12:15 10 серпня

2023 року.

13 червня 2023 року до суду, через систему «Електронний суд», надійшла відповідь на відзив.

У судове засідання, призначене на 10 серпня 2023 року з`явилися представники сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні письмові докази у справі, прийнявши заяву представника позивача про подання ним доказів щодо судових витрат у порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України, а від представника відповідача - письмові пояснення щодо відповіді на відзив з додатками, без проведення судових дебатів у порядку, встановленому частиною восьмою статті 279 ЦПК України, суд видалився до нарадчої кімнати, з якої повернувшись, проголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Обґрунтування позову.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29 травня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Доброволець» підписано договір оренди належних позивачу земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221888000:27:029:2060, 3221882800:29:129:0123 3221888000:27:033:1035; загальною площею 1,3492 гектарів, 2,9954 гектарів та

1,0008 гектарів відповідно; цільове призначення: ведення особистого селянського господарства; місце розташування: Київська область, Вишгородський р-н, Жукинська та Сувидська сільська ради. Договір укладено терміном на 7 років.

Згідно пункту 3.1 Договору розмір орендної плати становить 2500, 00 грн за один календарний рік за оренду 1 га землі.

У відповідності до пункту 4.1. Договору орендна плата сплачується один раз на рік, не пізніше тридцять першого грудня поточного року.

Окрім цього, відповідні до пункту 4.3. Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором у 10-денний строк за письмовою вимогою Орендодавця Орендар сплачує штраф у розмірі 10 відсотків річної орендної плази, встановленої цим договором.

04 листопада 2022 року позивач надіслав на адресу відповідача лист з вимогою до

31 грудня 2022 року сплатити орендну плату за Договором за 2021 рік зі сплатою штрафу у розмірі 10 відсотків річної орендної плати, встановленої договором, а також сплатити орендну плату за 2022 рік.

Оскільки, відповідач не сплатив будь-який розмір орендної плати за 2021 та

2022 роки, позивач, посилаючись на положення статей 530, 611, 626, 629, 651 ЦК України та статтю 141 ЗК України, просить суд розірвати достроково Договір оренди землі від

25 травня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Доброволець», щодо оренди земельних ділянок, та стягнути з відповідача орендну плату за 2021, 2022 роки у сумі 26727,00 грн, штраф у розмірі

10 відсотків річної орендної плати за 2021 рік у сумі 1336,35 грн, а також вирішити питання щодо судових витрат, з урахуванням витрат позивача на професійну правову допомогу.

Щодо правової позиції учасників провадження.

Під час розгляду справи, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив про їх задоволення, посилаючись на відповідачем порушення істотних умов договору щодо сплати орендної плати за земельні ділянки.

Представник відповідача заперечувала проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, стверджуючи про відсутність підстав для розривання договору та систематичного невиконання відповідачем умов договору, а також зазначила, що відповідач сплатив орендну плату за 2021 рік, а заяви позивача з вимогою про сплату боргу, не отримував. Вказала, що після ознайомлення з матеріалами справи, позивачу було сплачену суму коштів згідно договору.

Так, як зазначено у відзиві на позовну заяву, відповідач заперечує проти обставин, викладених у позові щодо істотного порушення умов договору, оскільки відповідачем було здійснено оплату за користування земельними ділянками у встановленому розмірі за

2021 рік. Вказане підтверджується Актом приймання-передачі орендної плати на суму 13363,50 грн від 29 січня 2021 року, на якому вручну здійснено запис щодо отримання коштів за орендне користування, тобто навіть до спливу строку оплати, передбаченої договором (кінець грудня поточного року). Відповідач вважає, що вимога щодо сплати штрафу в розмірі 10 десяти відсотків є необґрунтованою та надуманою. Щодо відсутності сплати за 2022 рік, відповідач посилається на положення пункту 13.1 Договору, оголошення Указом Президента України воєнного стану в Україні, який продовжено, тобто наявність форм-мажорних обставин, та лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого

2022 року за №2024/02.0-7.1, яким вона засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення військового стану, та вказані обставини є надзвичайними, невідворотними та діють до їх офіційного закінчення.

У відзиві також зазначено, що більша частина орендованих земельних ділянок є підтопленою, що фактично унеможливлює їх використання за цільовим призначенням.

Як зазначає відповідач, незважаючи на факт неможливості користування земельними ділянками через їх затоплення у 2022 році, на форс-мажор та військовий стан і певні труднощі з посівними, сторона відповідача готова здійснити оплату і за 2022 рік, за умови надання позивачем банківських реквізитів для оплати.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову, зазначивши про ненадання позивачем доказів на підтвердження порушення відповідачем істотних умов договору оренди земельної ділянки в частині систематичної не сплати орендної плати.

У свою чергу, представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що 29 травня

2020 року, при укладенні договору оренди, відповідач виплатив позивачу частину орендної плати за 2020 рік в сумі 1500,00 грн., що підтверджується наданим відповідачем актом приймання-передачі орендної плати. У строк, передбачений пунктом 4.1 Договору,

відповідач не зміг виплатити орендну плату за 2020 рік в повному обсязі і, за усним проханням, переніс виплату на січень 2021 року. 29 січня 2021 року було сплачено сума орендної плати за 2020 рік з доплатою за прострочення виплати у загальній сумі

14865,50 грн (1500 грн, + 13 363,50 грн), оскільки відповідачем не надано доказів про сплату оренди у повному обсязі за 2020 рік. Вважає, що визнання відповідачем відсутності сплати оренди за 2022 рік, свідчить про недобросовісні дії орендаря. Представник позивача також зазначив про ненадання відповідачем доказів про наявність у нього обставин невиконання умов договору у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, орендовані земельні ділянки не знаходились під тимчасовою окупацією та не засмічені вибухонебезпечними предметами, відповідач не повідомляв позивача про виникнення будь-яких форс-мажорних обставин, в тому числі повені.

Представник відповідача, отримавши відповідь на відзив, у письмових поясненнях додатково зазначила, що отримавши позовну заяву, додатком до якої було долучено вимогу щодо сплати орендної плати за 2021 та 2022 роки, сторона відповідача додатково перерахувала кошти на вказані реквізити, що підтверджується платіжною інструкцією №3 від 05 липня 2023 року, на загальну суму 10245,15 гривень та сплатою ПДФО та земельного податку, як це передбачено умовами договору та Податковим кодексом, з розрахунку за перебування в орендному користуванні земельних ділянок за 2022 рік, навіть незважаючи на обставини військового стану, а тому не погоджується з доводами позивача щодо істотного порушення умов договору зі сторони відповідача.

Фактичні обставини, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи, застосувавши ним норми права.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, судом встановлено, що 29 травня 2020 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Доброволець» (орендар) укладено договір оренди землі (а.с. 4-6).

Строк дії договору - 7 років (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.1 Договору 1.1 орендодавець зобов`язується передати орендареві земельні ділянки у строкове платне володіння і користування без зміни цільового призначення, а орендар зобов`язується прийняти і використовувати земельні ділянки відповідної до умов цього договору та вимог законодавства.

Згідно із пунктами 1.2, 1.3, 1.4, в оренду передано належні орендодавцю земельні ділянки, які не мають недоліків, що можуть перешкоджати ефективному використанню, з кадастровими номерами: 3221888000:27:029:2060, 3221882800:29:129:0123 та 3221888000:27:033:1035; загальною площею 1, 3492 гектарів, 2,9954 гектарів та 1,0008 гектарів; цільове призначення: ведення особистого селянського господарства; місце розташування: Київська область, Вишгородський район, Жукинська та Сувидська сільська рада.

Розділом 6 Договору передбачено умови передання земельної ділянки, відповідно до яких, об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Так, як убачається із Інформації з «Реєстру нерухомості», право оренди у відповідача на земельні ділянки: 3221888000:27:033:1035, 3221882800:29:129:0123, 3221888000:27:029:2060, виникло з 25 червня 2020 року (а.с. 40-48).

Розділом 3 Договору встановлено орендну плату - 2500, 00 грн за один календарний рік за оренду 1 га землі, яка здійснюється без урахування індексу інфляції, вноситься орендарем у грошовій формі. Внесення орендної плати підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі орендної плати та/або відповідними платіжними документами орендаря у разі безготівкового внесення плати.

Орендна плата сплачується один раз на рік, не пізніше тридцять першого грудня поточного року. За проханням орендодавця в разі виникнення відповідної необхідності оренді плата за календарний рік повністю або частково може вноситися в обумовлений сторонами строк на протязі відповідного календарного року (пункт 4.1 Договору).

Згідно із пунктом 4.3 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором у 10-денний строк за письмовою вимогою орендодавця орендар сплачує штраф у розмірі 10 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором.

Право орендодавця на своєчасне внесення орендної плати передбачено пунктом 8.1 Договору, а обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату, передбачено пунктом 8.4 Договору.

На підтвердження передання орендарем - ТОВ «Доброволець» орендодавцю -

ОСОБА_1 у 2020 році (період орендної плати) - 1500,00 грн, складено Акт прийму-передачі орендної плати(а.с. 49).

На підтвердження передання орендарем - ТОВ «Доброволець» орендодавцю -

ОСОБА_1 у 2021 році (період орендної плати) - 13363,5 грн складено Акт прийму-передачі орендної плати (а.с. 50).

Позивач, звертаючись до суду з позовом, зазначала про невиконання відповідачем вимог договору у частині несплати орендної плати лише за 2021 та 2022 рік, при цьому щодо несплати оренди за 2020 рік не вказувала, а тому, з урахування того, що в акті вказано період орендної плати за 2021 рік, яку позивачем було отримано, доводи представника позивача про сплату у 2021 році орендної плати за 2020 рік, суд відхиляє.

Зважаючи на встановлені обставини, беручи до уваги умови договору, зокрема пункти 3.4, 4.1 Договору та наявність Актів прийму-передачі орендної плати, у якому вказаний період орендної плати 2020 та 2021 роки, відсутні підстави вважати про наявність систематичного порушення відповідачем у справі умов Договору оренди землі від 29 травня 2020 року.

Так, пунктом 12.3 Договору передбачено можливість врегулювання суперечок, які виникають між сторонами під час виконання договору.

До позовної заяви додано заяву ОСОБА_1 від 4 листопада 2022 року, адресовану ТОВ «Доброволець», з вимогою сплатити до 31 грудня 2022 року орендну плату за 2021 рік зі сплатою штрафу та за 2022 рік на вказані реквізити, а про результати розгляду звернення повідомити письмово на адресу заявника (а.с. 10).

На підтвердження надсилання такої заяви додано фіскальний чек від 6 листопада

2022 року (а.с. 11).

Проте, як встановлено у судовому засіданні, відповідач вказану заяву не отримував, а у представника позивача відсутні докази отримання товариством заяви (вимоги) позивача, що унеможливлює, у даному випадку, застування пункту 4.3 Договору, як наслідок невиконання вимоги.

Як зазначила представник відповідача, позивач не отримує надіслану їй кореспонденцію товариством та вона повертається на їх адресу, на підтвердження чого надала копію конверту (а.с. 83,84).

Тим більше, відповідач, отримавши позовну заяву з додатками, вжив заходів та сплатив кошти позивачу в рахунок орендної плати згідно договору від 29 травня 2020 року зі сплатою ПДФ (а.с. 80-82). Зазначене представником позивача не заперечувалося.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина перша статті 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина перша статті 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Пункти 1, 2, 3, 4 частини першої статті 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Спір між сторонами виник з договірних правовідносин пов`язаних з орендою землі.

Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є абсолютним і найширшим із існуючих прав.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», Законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону України «Про оренду землі»).

В силу положень статті 90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність.

Частиною третьою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини третьої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» - істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (частина п`ята статті 6 Закону України «Про оренду землі»). Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права (стаття 125 ЗК України).

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря в тому числі і своєчасного внесення орендної плати.

Як вбачається зі змісту статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Згідно із статтею 31 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка діяла на час укладання спірного договору) договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі» - на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону № 161-XIV основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже робила правовий висновок щодо поняття систематичності несплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору.

Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено наступний висновок:«підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.»

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

(частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; ця особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Посилання сторони відповідача на наявність форс-мажорних обставин, які стали причиною для невиконання зобов`язання з оернтної сплати за 2022 рік, суд відхиляє, оскільки з урахуванням статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», для доказування настання форс-мажорної обставини необхідно отримати сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати. Сам по собі факт введення воєнного стану в Україні не є підставою для беззаперечної видачі підтверджуючого сертифікату. Для того, щоб отримати сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) слід довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, що сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов`язання.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідач не повідомляв позивача про наявність таких обстави, та у нього відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати щодо неможливості виконати зобов`язання через наявність обставин непереборної сили.

Представником позивача також не надано доказів неможливості використання земельних ділянок, у зв`язку із їх затопленням.

Водночас, як встановлено судом, на час звернення позивача до суду, відповідачем не було сплачено орендну плату за 2022 рік, в той же час, відповідач довів перед судом, що після отримання заяви позивача про необхідність сплати орендної плати, долученої до позову, хоча із затримкою, але у 2023 році вжив усіх залежних від нього заходів щодо виконання зобов`язання з виплати ОСОБА_1 орендної плати за 2022 рік, а також намагався врегулювати суперечності, які виникли між сторонами договору, проте позивач не отримує поштову кореспонденцію від відповідача.

Таким чином, у даній ситуації відсутня систематичність несплати орендної плати відповідачем, оскільки один випадок своєчасної невиплати орендної плати відповідачем за 2022 рік не передбачає систематичності і не свідчить про недобросовісність орендаря. Наявність затримка виплати орендної плати, не є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку та стягнення орендної плати за 2022 року.

Отже, позивач в суді не довів, а відповідач спростував, факт систематичної несплати орендної плати. Тому, враховуючи предмет та підстави позовних вимог ОСОБА_1 , відсутні передбачені законом підстави для задоволення позову.

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина перша статті 82 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Висновок суду.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіреними у судовому засіданні докази, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Судові витрати у цій справі складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини другої статті 141 ЦПК України).

Відтак, оскільки у задоволенні позову суд відмовив повністю, враховуючи, що позивач, відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як особа з інвалідністю І групи, звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, який відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, то судові витрати позивача на професійну правову допомогу необхідно покласти на позивача.

Керуючись статтями 90, 93, 124, 141 ЗК України, 3, 526, 610, 611, 614, 626-629, 638, 651, 792 ЦК України, статтями 124, 141 ЗК України, Законом України «Про оренду землі», статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-274, 278, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доброволець» про дострокове припинення договору оренди земельної частки (паю) та стягнення орендної плати, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 14 серпня 2023 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Доброволець», ЄДРПОУ 43618902, адреса: Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 154, кв. 76

Суддя О.П. Лукач