Рішення

від 10.08.2023 по справі 369/1264/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1264/23

Провадження № 2/369/2897/23

РІШЕННЯ

Іменем України

10.08.2023 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л., перевіривши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віді Автомобілі з пробігом», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року позивач ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віді Автомобілі з пробігом» (далі - перший відповідач), ОСОБА_2 (далі - другий відповідач) про відшкодування шкоди, в якому просили суд:

- розірвати договір повернути 240 000 грн вартості автомобіля і витрат;

- стягнути моральну шкоду 1 % за кожен день прострочення від вартості автомобіля / 75% за 45 днів;

- упущена вигоду по 8 000 грн за місць 104 000 грн;

- порушити кримінальну справу притягти винних до кримінальної відповідальності.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступними обставинами.

19.07.2019 року позивач в період проходження служби в Збройних силах України, після прибуття з зони проведення антитерористичної операції, будучи в шоковому стані, з сонячним ударом, наслідками, придбав автомобіль марки Мерседес-Бенц. Прибав автомобіль за договором купівлі-продажу за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район. Продавець ОСОБА_3 . Позивач сплатив 120 000 гривень за автомобіль та 45 000 гривень за послуги «Віді автомобілі з пробігом», які мали б заключатися в дотриманні Закону України «Про захист прав споживачів», провести експертизу, перевірити справність авто. Автомобіль був придбаний без присутності власника ОСОБА_4 та без завірення договору купівлі-продажу нотаріально. Позивача завіряли що вони провели технічну експертизу, та що перевірили автомобіль і він є справжнім. Пробіг є скручений на 60 090 км.

Після купівлі автомобіля позивачем останній почав часто ламатися.

Позивач звернувся до продавця, вони не надали контакти попереднього власника. Не надавали в строк відповідь, не пішли на домовленості і не компенсували добровільно збитки.

Зважаючи на вказані обставини, позивач звернуся з позовом до суду.

17.02.2023 року до суду від позивача надійшла заява про уточнення суми позову і позовних вимог, згідно якого останній просив суд: або розірвати договір і повернути вартість автомобіля з вартістю ремонту або повернути вартість ремонту і сплатити компенсацію за вчинений та невчинений ремонт за домовленість в розмірі або 10 000 грн примусово; стягнути упущену вигоду в розмірі 96 000 грн за рік оренди, прокату автомобіля; стягнути моральну шкоду в розмірі 50 % вартості автомобіля по 1 % за кожен день прострочення коли відповідач мав усунути несправності відповідно Закону України «Про захист прав споживачів» 82 500 грн. Разом сума позовних вимог складає 400 000 грн. Усунути несправності авто та привести у справний стан

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 лютого 2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі за вказаним позовом, призначено підготовче судове засідання.

22.02.2023 року до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, оскільки позивач проходить службу в ЗСУ і не має змоги з`явитися.

24 лютого 2022 року, з початком повномасштабної війни в Україні, згідно з наказом №39 від 24.02.2022.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 № 87 від 19.02.2023, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій в/ч НОМЕР_1 з 16.02.2023 по теперішній час.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24.02.2022 №2102ІХ, із 05:30 год 24.02.2022 в України введено воєнний стан, який на теперішній час не припинено та не скасовано. Таким чином, на момент розгляду справи в Україні триває воєнний стан.

Статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено військовий обов`язок. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Зміст та форма провадження у цивільних справах в умовах воєнного стану повинні відповідати завданням та основним засадам цивільного судочинства.

Цивільним процесуальним законом визначені підстави для обов`язкового зупинення судом провадження у справі (ст. 251 ЦПК України) та можливості зупинити провадження за заявою учасника справи чи з власної ініціативи (ст. 252 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 251 ЦПК Українисуд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна особа незалежно від її процесуального статусу має обґрунтовано передбачати дотримання судом принципів змагальності та рівності сторін, які є складовою більш широкого розуміння поняття справедливого судового розгляду, закріпленого в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд сформулював позицію, за якою для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема беруть участь у виконанні бойових завдань. Такі висновки знайшли своє відображення, зокрема, в ухвалах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.12.2022 по справі №757/5240/16-ц, від 29.08.2022 по справі №461/5209/19, від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19 та в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 27.02.2023 №380/7845/21.

Також Касаційний цивільний суд Верховного Суду визначав, що належним письмовим доказом для зупинення провадження у зв`язку з перебуванням сторони у складі Збройних Сил України є наказ по особовому складу, виданий у порядку п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008. Інші докази (довідки, листи з військової частини) суд визнав недостатніми для встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом (постанова від 29.03.2023 по справі №756/3462/20).

Враховуючи те, що позивач просив розглянути справи без його участі, відсутність доказів перебування позивача у підрозділі, що бере участі у виконанні бойових завдань, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.

06.04.2023 року від представника першого відповідача до суду надійшов відзив на позов, згідно якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

19.04.2023 року від представника першого відповідача до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності.

16.05.2023 року до суду від представника першого відповідача надійшли додаткові пояснення, згідно яких останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою суду від 31.05.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

11.07.2023 року від представника першого відповідача надійшло заперечення на заяву про уточнення суми позову і позовних вимог, згідно яких останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У судове засідання 10.08.2023 року відповідачі не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином. Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі. Представник першого відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представників першого відповідача. Клопотань про відкладення судового засідання до суду не надійшло.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою учасників справи фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

06.07.2019 році Перший відповідач продав позивачу автомобіль Merсedes-Benz C 320, VIN НОМЕР_2 , 2005 року випуску (далі - Автомобіль), за Договором купівлі-продажу № 12/42/8.60/240-19 від 06.07.2019 (далі - Договір). Відповідно до п. 1.2. Договору Ціна Товару становить 165 000,00 грн. (сто шістдесят п`ять тисяч гривень, 00 копійок), без ПДВ. Ціна на Товар була встановлена за погодженням Сторін з урахуванням того, що Товар був у використанні та з урахуванням його технічного стану.

Як зазначає позивач та було встановлено судом, це був комісійний продаж Автомобіля, перший відповідач не був власником автомобіля і реалізовував його на підставі договору комісії № 12/42/8.60/240-19 від 02.07.2019, про що було зазначено в преамбулі договору.

Відповідно до преамбули договору ТОВ «ВІДІ АВТОМОБІЛІ З ПРОБІГОМ» реалізує автомобіль як комісіонер на підставі договору комісії 12/42/8.60/240-19 від 02.07.2019.

Технічний стан Автомобіля було перевірено під час приймання автомобіля на комісію та складено за встановленою формою відповідний Акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер, № 12/42/8.60/240-19 від 12.07.2019 у відповідності до вимог Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого Постановою КМУ № 1200 від 11.11.2009 (далі - Порядок здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами). Оригінальний примірник зазначеного акту було видано позивачу для перереєстрації Автомобіля. Ціна Автомобіля в розмірі - 165 000,00 грн. була визначена з урахуванням його технічного стану. Зовнішніх ознак механічного пошкодження чи стороннього втручання в роботу одометра Автомобіля не було виявлено.

Перший відповідач як спеціальний суб`єкт комісійної торгівлі своєчасно вжив необхідних розумних заходів при прийнятті Автомобіля від другого відповідача для його комісійного продажу:

1. Перевірив документи на Автомобіль, які пред`явив другий відповідач як комітент, звірив відповідність записів у них з фактичними ідентифікаційними номерами складових частин Автомобіля. Ознак підроблення документів, номерів складових частин або невідповідності записів з нанесеними на них ідентифікаційними номерами виявлено не було.

2. Перевірив технічний стан Автомобіля та склав за встановленою формою відповідний Акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер, № 12/42/8.60/240-19 від 12.07.2019 у двох примірниках.

3. За результатами огляду Автомобіля було виявлено - пошкодження лакофарбового покриття по периметру Автомобіля, про що було внесено відповідне застереження до Акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер, № 12/42/8.60/240-19 від 12.07.2019.

4. Надав позивачу всю необхідну та достовірну інформацію про Автомобіль, а саме:

4.1. Згідно з п. п. 3.1 - 3.3 Договору:

Підписом на Договорі Покупець підтверджує, що Продавець своєчасно (до придбання Товару) надав у доступній для Покупця формі усю необхідну та достовірну інформацію про Товар, якої останньому достатньо для здійснення свідомого, вільного та компетентного вибору, зокрема про: а) основні властивості та технічні характеристики; б) правила та умови ефективного і безпечного використання; в) умови зберігання; г) властивості, які за певних умов можуть справляти небезпечний вплив на життя, здоров`я і майно Покупця, та про можливі наслідки такого впливу; д) дату виготовлення; е) сертифікацію; є) найменування нормативних документів, вимогам яких повинен відповідати Товар; ж) гарантійний строк на Товар (за наявності діючої гарантії).

Ознайомлення з вищевказаною інформацією відбулось шляхом усного роз`яснення, огляду Товару, демонстрації безпечного та правильного його використання, ознайомлення з експлуатаційною документацією.

Покупець підтверджує, що задав Продавцю усі питання, які цікавили його стосовно Товару, отримав на них вичерпну інформацію в зрозумілих для нього термінах, пересвідчився практично у наявності потрібних йому властивостей, свідомо та вільно зробив свій вибір Товару.

4.2. У своїй претензії від 15.01.2022 позивач також підтверджує проведення йому демонстрації Автомобіля першим відповідачем до моменту продажу.

Під час отримання Автомобіля у позивача не було жодних претензій чи зауважень до його комплектації, комплектності, якості та технічного стану, що зафіксовано у Акті приймання-передачі від 12.07.2019.

На момент продажу Автомобіля Позивачу гарантійні зобов`язання виробника на Автомобіль припинилися в зв`язку з тим, що на момент продажу Автомобілю вже було 14 років.

Перший відповідач звернув увагу суду на те, що навіть на нові автомобілі Merсedes-Benz гарантія виробника становить лише 2 роки (інформацію взято з сайту офіційного дилера Merсedes-Benz в Україні ПРАТ «АВТОКАПІТАЛ» за посиланням: https://www.mercedes-benz.ua/passengercars/services/warranty.html).

В зв`язку з цим, перший відповідач як комісіонер не встановлював гарантійний строк на Автомобіль, а також не надавав своєї згоди на задоволення вимог Покупця, пов`язаних з виявленням недоліків товару, про що було зроблене спеціальне застереження в п. 6.2. Договору.

Оскільки Продавець реалізує Товар на підставі Договору комісії та не є власником Товару, то Продавець не несе гарантійних зобов`язань на Товар та не задовольняє вимоги Покупця, пов`язані з виявленням недоліків Товару.

Таке застереження в Договорі повністю відповідає та узгоджується з положеннями норми ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», де законодавцем встановлено, що Стосовно непродовольчих товарів, що перебували у використанні та були реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, вимоги споживача, задовольняються за згодою продавця.

Судом критично оцінюються посилання позивача на те, що він сплатив 120 000 гривень за автомобіль і 45 000 гривень за послуги «ВіДі Автомобілі з пробігом», які б мали заключатися в дотриманні Закону України «Про захист прав споживачів» провести експертизу перевірити справність автомобіля з огляду на наступне.

Законом України «Про захист прав споживачів» та Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами не передбачено вимоги щодо проведення експертизи автомобіля при його продажу, в тому числі по комісії.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов`язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

Відповідно до п. 41 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами У разі виникнення потреби в установленні причин втрати якості транспортного засобу та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, продавець (виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня надходження письмової заяви від споживача організувати проведення за власний рахунок експертизи.

В даному випадку на момент продажу Автомобіля позивачу гарантія виробника на Автомобіль вже давно закінчилася.

Крім того, у Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами відсутня така вимога як безпосередня присутність власника автомобіля під час комісійного продажу його автомобіля.

Також для такого виду договору чинним законодавством, а саме: Цивільним кодексом України, Законом України «Про захист прав споживачів» та Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами передбачена проста письмова форма. Також, це повністю відповідає існуючій діловій практиці на автомобільному ринку України. Крім цього, відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998, Підставою для державної реєстрації комісійного транспортного засобу є - документ, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, оформлений в установленому порядку, а саме: договір комісії між власником транспортного засобу і суб`єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб`єкт господарювання, як бачимо мова йде виключно про просту письмову форму.

Перший відповідач прийняв від другого відповідача Автомобіль на комісію з пробігом 328 940 км і реалізував Автомобіль позивачу з таким самим пробігом - 328 940 км, що підтверджується Актом технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер, № 12/42/8.60/240-19 від 12.07.2019, примірник якого видавався Позивачу для перереєстрації Автомобіля.

Як зазначає перший відповідач, на сьогодні з технічної точки зору не існує методики перевірки достовірності пробігу на одометрі автомобіля, тому перший відповідач оглядає одометр на предмет ознак механічного пошкодження чи стороннього втручання в роботу одометра автомобіля та записує його показники у акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер, встановленої форми.

При прийнятті Автомобіля на комісію першим відповідачем не було виявлено зовнішніх ознак механічного пошкодження чи стороннього втручання в роботу одометра Автомобіля, а також з боку першого відповідача не вчинялися жодні дії по зменшенню пробігу Автомобіля. Твердження позивача про скручений пробіг ґрунтуються на припущеннях і безпідставно звинувачують першого відповідача у обмані та протиправних діях стосовно позивача.

Крім того, другий відповідач передав Автомобіль першому відповідачу на комісію 02.07.2019 з пробігом 328 940 км, тобто пробіг Автомобіля, зазначений Відповідачем-2 у своєму інтернет-оголошенні від 01.02.2019 (322 000 км) і пробіг Автомобіля в Акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер, № 12/42/8.60/240-19 від 12.07.2019 (328 940 км) не конфліктують між собою.

Як зазначає перший відповідач у відзиві на позов та не спростовано позивачем, приймаючи автомобілі на комісію, перший відповідач як комісіонер відповідно до положень чинного законодавства не повинен перевіряти де і за яку суму комітент придбав свій автомобіль. На момент продажу Автомобіль мав нормальний технічний стан, був на ходу, але потрібно також врахувати те, що Автомобіль був вироблений у 2005 році і на момент продажу йому вже було 14 років (!!!), про що Відповідачем-1 було зазначено в усіх документах, зокрема: в Договорі, Акті прийому-передачі товару від 12.07.2019, Акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер, № 12/42/8.60/240-19 від 12.07.2019 та Акті огляду реалізованого транспортного засобу № 7168/19/000105 від 12.07.2019.

Посилання позивача на велику кількість поломок автомобіля спростовується тим, що в момент продажу гарантійний строк на Автомобіль вже давно закінчився, перший відповідач в Договорі з Позивачем прямо зазначив, що в зв`язку з тим, що Автомобіль комісійний і гарантія виробника спливла, перший відповідач не бере на себе жодних додаткових зобов`язань перед позивачем. В момент продажу Автомобілю вже було 14 років, про що позивач був проінформований у Договорі.

У наданих позивачем документів не зазначена конкретна причина виникнення недоліку, а самі документи оформлені неналежним чином. Крім цього Автомобіль міг експлуатуватися в різних умовах, в тому числі в «агресивній» манері.

Враховуючи викладене, у позивача відсутні правові підстави, які б давали позивачу право вимагати розірвання Договору купівлі-продажу № 12/42/8.60/240-19 від 06.07.2019 та повернення сплачених коштів за Автомобіль.

Частиною 3 ст. 624 Цивільного кодексу України передбачено, що договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків..

Згідно п. 5.2. Договору позивач та перший відповідач домовилися про те, що за Договором допускається стягнення тільки неустойки та не допускається відшкодування будь-яких збитків, завданих внаслідок невиконання чи неналежного виконання Договору.

Таким чином, у позивача відсутні будь-які правові підстави вимагати стягнення збитків з першого відповідача.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

За правилами п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що йому було завдано моральної шкоди, а також не наведено, з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір, та якими доказами це підтверджується. Крім того, позивач не надав доказів, яких саме страждань він зазнав та що саме дії першого відповідача призвели до таких страждань. Також позивач не долучив до матеріалів позовної заяви жодного документального підтвердження того, що він зазнав моральних страждань внаслідок дій першого відповідача.

З огляду на наведене вимога про стягнення моральної шкоди також не підлягають задоволенню.

Ст. 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визначення (частина перша статті 82 ЦПК України).

Усі інші доводи та твердження учасників судового розгляду не спростовують вищевикладених висновків суду.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які учасники судового розгляду посилалися як на підстави своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Позивач всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України не надав суду жодних доказів, що підтверджують його вимоги чи надають підстави для задоволення вимог позивача.

Також першим відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача.

Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на безпідставність, суд дійшов висновку про відмову у застосуванні позовної давності до вимог позивача.

Враховуючи, що у вимогах позову відмовлено, суд керуючись ст. 141 ЦПК України судові витрати щодо судового збору покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 268, 273, 274,279 ЦПК України, суд -,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віді Автомобілі з пробігом», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 14.08.2023 року.

Суддя А.В. Янченко